Як бути, коли щодня на голову звалюється одразу кільканадцять справ,
вибудувати які за ступенем важли¬вості надто важко — все пече? Гасити
пожежі, латати дірки чи все-таки зосередитись на чомусь одному? І лише
довівши його до якогось зримого завершення, братися за інше? Голова
Чернігівської облдержадміністрації Володимир Хоменко сповідує такий
принцип: не запускаючи всього спектру завдань, віддавати перевагу
найпекучішому. Мабуть, ніхто не зважиться стверджувати, що соціальну
політику в області можна відкласти на потім. Саме про це ми і
розмовляємо з Володимиром Миколайовичем.
- Де, на Вашу думку, сьогодні найвужчі місця?
- Медицина і діти. Соромно про це говорити, але поняття «профілактика» для сільської глибинки нині не відоме. Коли був на виїзній приймальні у Срібнянському районі, переконався: сучасна медицина найболючіше б'є того, хто її найбільше потребує. Запитую фельдшера ФАПу: скільки у вас на обліку хворих на туберкульоз? Відповідає — п'ятеро. А коли перевіряли? П'ять років тому флюорограф приїздив. Звідтоді жодного разу фахівець не оглядав! З окремими лікарями-спеціалістами не просто проблема, а біда — немає анестезіологів, урологів не тільки в Срібному, а й ще в трьох районах.
Тому ми поставили перед собою мету — у 2008 році забезпечити всі дільничні лікарні спеціалізованим транспортом. У листопаді, сподіваюся, завдання виконаємо. Тепер маємо 55 нових авто, з яких 35 придбані коштом обласного бюджету. Всього витрачено 3,7 мільйона гривень. Але це дає змогу перейти на новий механізм, коли не хворий у критичному стані дістається до лікаря, а лікар щокварталу його планово оглядає, постійно займається профілактикою хвороб.
Наступним логічним етапом буде запровадження медичних округів чи центрів — назвіть, як хочете. Наприклад, розмістити такий у Прилуках. Він обслуговуватиме прилеглі райони. Ще кілька потужних закладів обладнати сучасними технологіями і технікою можна на півночі і в центрі області. Маємо створити там такі умови, щоб хворий знав: його оглянуть і пролікують спеціалісти всіх напрямків. Облаштувати операційні, подбати про нове обладнання, забезпечити комфортні умови для пацієнтів — ось кінцева мета. Нині система первинної допомоги, найближча до людей, себе вичерпала. Наприклад, утримуємо понад сім сотень ФАПів. За нормативами, вони повинні функціонувати у селах, де від 300 до тисячі жителів. Таким вимогам відповідає лише незначна частина пунктів медичної допомоги, бо у нас малолюдні села, хутори. Складно знайти фахівця в глибинку, та ще й на півставки. ФАПи закриємо, а що взамін?
Не секрет: чим далі від центру, тим бідніша медицина. 85,8 відсотка витрат у районі припадає на заробітну плату і енергоносії. А що лишається на харчування, купівлю обладнання, наприклад, у дільничній лікарні, сільській амбулаторії? На ліки навіть у районних медичних закладах не густо — щодня на хворого припадає менше трьох гривень. Яка ефективність такого лікування?
Нинішнього року у соціальну сферу — на охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, фізичну культуру і спорт — місцеві бюджети спрямували на третину більше коштів, ніж торік. На підтримку культури і мистецтва, наприклад, видатки зросли наполовину. Здається, істотні фінансові вливання. Та, на моє переконання, без кардинального реформування саме цих вразливих сфер помітних зрушень не досягнемо. Поясню на болючому для Чернігівщини прикладі так званої оптимізації шкільної мережі простіше кажучи, па закритті малокомплектних шкіл.
У нас правильно говорять: немає школи — немає села. А коли школа « зі зручностями у дворі», без Інтернету і викладачів іноземної, інформатики? Яке майбутнє у її випускників? Як, до речі, і в того ж села...
- Чи так багато виграємо, коли звозитимемо школяриків автобусами до однієї школи? Все одно нинішнього року закрили на Придесенні ще півтора десятка шкіл...
- Але вперше за останні роки дві нові збудували. І які! На перспективу, із запасом. Та не про гроші треба говорити, хоча й їх не зайве рахувати. Маємо три десятки шкіл, де менше десятка учнів. Ще понад сорок відсотків —малокомплектні школи, в яких один учитель викладає три предмети і три класи можуть сидіти разом. Так от витрати на одного школяра в таких навчальних закладах сягають шести тисяч гривень, а в повномірній школі — утроє менші.
Та, підкреслюю, не лише в арифметиці проблема. Якби за таких умов вдалося дати випускникам конкурентну освіту, то можна було б не говорити про гроші. Вважаю, ми обрали більш прийнятний нині варіант створити опорні заклади. На Чернігівщині визначили 101 таку школу. Передбачалося, що сучасні побутові умови дозволять дітей не лише вчити, а й розвивати, виховувати, дбати про здоров'я, їдальні, спортзали, електронні підручники і доступні бібліотеки стануть звичними не лише для дітей, а й для вчителів.
Під таку програму Світовий банк надав солідний кредит. Наша область розраховувала на тридцять мільйонів гривень. Запланували модернізувати три десятки шкіл. Міністерство освіти централізовано провело тендер (до речі, виграла його якась рівненська фірма). Про опорні округи з базовими школами говорили всі освітянські чиновники, писали газети, але гроші так і не надійшли.
Так само незрозумілі перепони виникли на шляху рекламованої комп'ютеризації. Та попри все плануємо обладнати в області 141 спеціалізований клас. І будемо ініціювати обласну програму забезпечення ліцензійним програмним продуктом.
Сьогодні на 95 відсотків потребу в шкільних автобусах уже задовольнили. Цього року ще дев'ять «Богданів» одержимо за державною програмою, десяток купимо за місцевий кошт. Таким чином, у кожному районі буде чим дітей підвезти.
Звісно, на дорозі освітянських реформ є до чого докласти зусилля. Наприклад, говоримо про опорні школи, запроваджуємо тестування, відміняємо пільги або, навпаки, вводимо особливі правила прийому до вузів - а де законодавча база для новацій? Жодним законом не передбачено. І таких глухих кутів, на жаль, більшає.
- Певне, один із них — комунальна сфера. Осінньої пори завжди говоримо про підготовку до зими, проблеми в ЖКГ і законодавчі прогалини на шляху до реформування галузі.
- Одне з найголовніших завдань виконавчої влади — забезпечити людям нормальні умови життя і праці. Все інше вони самі облаштують. Без перебільшення скажу: системні зусилля влади дають позитивний результат.
Бесіду вела
Наталія АВЕР'ЯНОВА
|
