Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - Швидка та невідкладна медична допомога українських військових лікарів в Афганістані

Не зайве нагадувати, що Україна почала брати участь у миротворчій діяльності в Афганістані у складі МССБ з 2007 року. Литовська Група з реконструкції провінції Гор (ГРП), в складі якої в даний період перебуває 10 українських офіцерів, розташовується в адміністративному центрі провінції Гор місті Чакчаран, на висоті до 2400 м над рівнем моря. Провінція Гор є однією з найбідніших провінцій Афганістану, що обумовлено відсутністю промислових об'єктів та низьким рівнем сільського господарства. До складу литовської Групи відновлення провінції на військовій базі "Whisky", крім литовського військового контингенту, входять нечисленні (20-30 чоловік у кожному) військові підрозділи інших держав-учасників - Хорватії, Данії, США, а також представники цивільних гуманітарних організацій з Литви, США, Ісландії. Як правило, для медичного забезпечення особового складу базового табору, до якого відноситься і табір "Whisky", розгортається медичний лікувальний заклад першого рівня. Найближчі до табору "Whisky" військові бази МССБ розміщені в Гераті та Кабулі. Відстань до госпіталю МССБ другого рівня, що розміщений у Гераті, становить до 280 км. До штаб-квартири МССБ та трьох госпіталей другого рівня, дислокованих у Кабулі, - майже 370 км. Подолання ґрунтових доріг та складного рельєфу гористої місцевості автомобілем, що становить більшу частину маршруту від Чакчарана до Кабула, займає 2-3 дні. Враховуючи віддалене розміщення табору "Whisky" від лікувальних закладів МССБ та обмежені можливості евакуації, в таборі було розгорнуто медичний лікувальний заклад другого рівня (Role II за стандартами НАТО). В штаті медичної секції литовської ГРП перебуває 10 військовослужбовців, троє з яких нині є українськими військовими лікарями - два хірурги та анестезіолог.
Вони надають першу медичну допомогу за екстремальних ситуацій чи випадках епідемії, під час яких здійснюється прийом, сортування, реанімація та стабілізація загального стану потерпілих, надається невідкладна хірургічна допомога, організовується медична евакуація потерпілих серед особового складу МССБ.
Окрім цього, медичний персонал табору надає кваліфіковану лікарняну та стоматологічну допомогу, виконує основні клінічні, інструментальні та лабораторні обстеження, займається медичним забезпеченням повсякденної діяльності військових підрозділів, профілактикою та запобіганням захворюваності серед особового складу МССБ, контролює заходи з гігієни та запобігання шкідливого впливу екологічних факторів на території табору, якість питної води та харчування.
До основних задач медиків також входять проведення медичної розвідки місцевості задля визначення шкідливих екологічних факторів та забезпечення медичного захисту від можливої екологічної небезпеки, проведення військово-медичного спостереження та оцінка стану системи охорони здоров'я місцевого населення, надання практичної допомоги місцевим лікувальним установам та їх медичному персоналу, а також надання медичної допомоги місцевому населенню.
Умови виконання цих завдань не можна вважати пристойними через важкий клімат. Різкоконтинентальний клімат спричиняє суттєві коливання добової (до 25оС) та сезонної (в січні до - 37оС та в травні до +45оС) температури, вкрай низьку вологість повітря (3-5%), високий рівень мілкодисперсної запиленості, часті бурі з пилюкою.
Матеріально-технічне забезпечення виконання медичних завдань, зокрема медичного обладнання, меблі, побутова та офісна техніка тощо досить пристойне. Проте розхідних матеріалів (медикаментів, інфузійних розчинів, лабораторних реактивів), за досвідом українських лікарів, які безпосередньо брали участь у виконанні миротворчих завдань у складі литовської ГРП, при виникненні масових поранень і захворювань може виявитись недостатнім. Забезпечення здійснюється централізовано з Литви, що значно ускладнює оперативне надходження матеріалів та медикаментів у разі потреби.
Постачання препаратів крові здійснюється з централізованої служби крові в Баграмі. Окрім цього, у лазареті є власний банк крові (5-10 одиниць), ще підтримується донорською кров'ю персоналу бази.
Умови виконання медичних завдань значно поліпшилися, коли лазарет перемістився з наметів до модулів. Це призвело у відповідність операційне, реанімаційне та інші відділення та приміщення лазарету до санітарно-гігієнічних вимог та норм. Щоправда, відсутність резервних джерел енерго та водопостачання під час виникнення аварійних ситуацій суттєво ускладнювало надання медичної допомоги.
Медичний лікувальний заклад литовської ГРП розташований у типових обладнаних контейнерах, до складу якого входять приймально-сортувальна (triage), палата інтенсивної терапії на два ліжка, операційний блок, рентгенкабінет, кабінет інструментальних методів обстеження, лабораторія, стоматологічний, фізіотерапевтичний та процедурний кабінети. Окрім цього, є аптека, дві палати на 10 ліжок та дві ізоляційні палати на 4 ліжка. Медичний транспорт представлений двома пристосованими до транспортування хворих на носилках неброньованими санітарними автомобілями "Mersedes" та "Hammer". З часом їх замінили на броньовані "Лендкрузери".
За останніми статистичними даними уряду Афганістану, більше ніж 65% населення надаються медичні послуги. Але тутешня система охорони здоров'я все ще в дуже ранній стадії свого розвитку. Попри низький рівень державного матеріального забезпечення медицини, триває поступовий процес її розбудови як за рахунок недержавних міжнародних організацій, так і за рахунок країн, що утримують Групи реконструкції провінцій у складі МССБ. Завдяки цій підтримці афганські лікарі мають змогу навчатися, проходити практику та брати участь у роботі медичних конференцій та з'їздів в Індії, Пакистані, Китаї та Ірані, вкраїнах Європи та Америки.
На сьогодні у провінції Гор загальною площею 36479 км2 та чисельністю населення 485 000 осіб функціонує лише 41 цивільний медичний заклад: 2 госпіталі, 8 посилених центри здоров'я (CHC - confirmed health center), 22 базових центри здоров'я (BHC - basic health center), 9 медичних пунктів. За даними Департаменту охорони здоров'я в провінції Гор, серед місцевого населення, крім кишкової інфекції, має місце висока захворюваність на туберкульоз. Він пов'язаний зі складними кліматичними умовами високогір'я, особливо у зимовий період, низьким рівнем життя та недостатнім медичним забезпеченням мешканців провінції. Також відзначається збільшення захворюваності на вірусний гепатит В, як наслідок високого рівня наркоманії, відсутності санітарно-просвітницької роботи, недостатнього забезпечення шприцами (місцеві лікарі відзначають, що дуже часто у віддалених районах при необхідності одним шприцом користуються мешканці всього кишлака). В той же час в провінції спостерігається невисока захворюваність на гепатит А, випадки малярії та лейшманіозу.
Головним лікувальним закладом провінції є госпіталь на 70 ліжок з терапевтичним, хірургічним та жіночим відділеннями в місті Чакчаран. В штаті госпіталю 10 лікарів, анестезіолог, 30 медичних сестер, 3 лаборанти, 2 фармацевта та рентгенлаборант. До речі, в госпіталі відсутнє центральнее опалення, водопостачання та каналізація. Вкрай погано забезпечується розхідним матеріалом, інструментами, медичною апаратурою, навіть життєво необхідною - в госпіталі немає апарату для проведення штучної вентиляції легень (ШВЛ), яку замінює мішок Амбу.
Якось після дорожньо-транспортної пригоди до медичного лікувального закладу литовської ГРП з політравмою привезли місцевого мешканця в стані коми. Виконавши трахеотомію та провівши реанімаційні заходи, роботу дихальної та серцево-судинної систем потерпілого вдалось відновити. Стабілізувавши його загальний стан, за стандартними правилами МССБ, його треба було перевезти до місцевої лікарні. Враховуючи рівень медичного забезпечення та важкість травми головного мозку, евакуація пацієнта до спеціалізованої неврологічної клініки не була можливою. Прогнози вкрай невтішні. Протягом 5 діб йому здійснювалася штучна вентиляція легенів за допомогою мішка Амбу. При цьому рівень сатурації кисню в крові підтримувався на рівні 94-96%.
Інший госпіталь на 20 ліжок знаходиться в районному центрі Тайвара. В його штаті нараховується 5 лікарів, стоматолог, анестезіолог, 6 медичних сестер, 2 лаборанти та рентгенлаборант. Проблеми госпіталю аналогічні. Медична служба провінції Гор має тільки 11 санітарних автомобілів.
Ускладнює ситуацію недостатня кількість кваліфікованого медичного персоналу. Дуже часто людина, котра працює лікарем, не має лікарняного диплома та в кращому випадку закінчує медичні курси у сусідніх країнах. Загалом торік медичний штат провінції Гор становив 311 осіб (з них 44 лікарі, стоматолог, 4 анестезіологи, 155 медичних сестер, 13 лаборантів, 3 рентгенлаборанти, 9 фармацевтів). Залишаються вакантними до 20% посад лікарів та медичних сестер. Згідно з регламентуючими документами, головне завдання медичної служби ГРП полягало у медичному забезпеченні особового складу МССБ. Проте в дійсності основними пацієнтами військових лікарів були місцеві мешканці, дорослі і діти, цивільні та представники афганських силових структур. За період участ українських лікарів на базі медичної секції та місцевого госпіталю проведено до 200 оперативних втручань, четверта частина з яких була складною (геміколектомія, резекція тонкого кишківника, холецистектомія), а також складні оперативні втручання у дітей з приводу захворювань черевної порожнини.
Українські лікарі у місцевому госпіталі надають консультації пацієнтам, практично допомагають афганським лікарям в діагностиці та лікуванні. В середині минулого року в Чакчарані відбувся перший випуск жінок-акушерок на курсах, організованих міжнародними недержавними організаціями. На базі медичного лікувального закладу литовської ГРП особовим складом медичної секції тільки за останні півроку було проведено 2 навчальних тритижневих курси для медичних сестер місцевого госпіталю.
Зокрема, до медичного лікувального закладу литовської ГРП звернулося понад 6000 амбулаторних хворих, переважна більшість яких — місцеві мешканці. Для незаможних афганців звернутися до медичного закладу ГРП — єдина можливість отримати кваліфіковану лікарняну консультацію, пройти лабораторне, рентгенологічне чи ультразвукове дослідження, отримати безкоштовні ліки. Дуже часто нас відвідували цілими родинами. Багатьом довелось діставатись з віддалених кишлаків, долаючи пішки десятки кілометрів гірськими стежками.
При проведенні ретроспективного аналізу виявилося, що мешканцям провінції Гор найбільше докучають патологія кістково-м'язової системи (19,4%), хвороби травного тракту (10,8%), легень (10,7%) та шкірні хвороби (9,7%). Рідше фіксувались хвороби серцево-судинної системи (6,1%) та ЛОР (5,1%). Відносно мало було пацієнтів з очними (2,0%) та неврологічними (0,26%) хворобами. І, що дивно, за весь час перебування у місцевих жителів спостерігалися лише поодинокі випадки онкологічних хвороб.
Крім надання медичної допомоги на базі медичного закладу табору, силами ГРП проведено 22 медичних патрулювання (операція МЕРСАР — МесІісаІ СІУІІ Апаігз РаїгоІ) з виїздом у віддалені кишлаки, де мешканці взагалі не охоплені медичною допомогою. Під час медичних патрулів близько 8000 місцевих жителів були оглянуті лікарями ГРП та безкоштовно отримали необхідні лікарські препарати і засоби особистої гігієни.
Особливо запам'ятався один з медичних патрулів на початку березня минулого року. Від директора Департаменту охорони здоров'я провінції Гор до ГРП надійшло прохання надати медичну допомогу мешканцям кишлаку Сумак, що розташований на відстані майже 100 км від табору на висоті 2600 м над рівнем моря. Там був зафіксований спалах пневмонії та дизентерії з летальними випадками. У цей період активно сходили сніг та тала вода з гір. Сполучення з цим кишлаком не було. По замерзлій дорозі поїздка туди тривала 6 годин. Після проведеного епідеміологічного аналізу з'ясувалось, що причиною спалаху дизентерії було вживання талої води, що бурхливими струмками протікала через кишлак. їм була надана необхідна медична допомога та ліки, проведена санітарно-просвітницька робота.
Зворотня дорога зайняла 12 годин — весняне сонце розтопило сніг, легкові броньовані автомобілі доводилось брати на буксир вантажівками. І весь цей час у головах медиків роїлися думки: чи вистачить жителям кишлака цієї допомоги? Інших джерел питної води люди там не мають.
Не оминули інфекційні хвороби і миротворчий персонал ГРП. Наприклад, протягом квітня 2008 р. персонал бази харчувався сухими пайками, що пояснювалося спалахом епідемії дизентерії (захворіло близько третини особового складу), карантином та закриттям їдальні. Також були випадки повітряно-крапельної інфекції (кір, вітряна віспа).
Загалом ставлення місцевих мешканців до військовослужбовців та медиків було доброзичливе — люди вже втомились від війни, що триває десятиріччями, і сподіваються, що в країні за допомогою міжнародної спільноти все-таки настане мир. Не останню роль у такому ставленні відіграла саме медична допомога. Щоправда, траплялися неприємні випадки. Часом закладалися вибухові пристрої на шляху пересування військових колон. Та й обстановка у місці дислокації табору залишається напруженою.
Наприклад, базовий табір кілька разів був обстріляний реактивними снарядами. Крім цього, до КПП бази неодноразово кидалися гранати.
Пригадується випадок, коли один із дальніх патрулів на відстані до 100 км від базового табору, під час ночівлі у поліцейській дільниці, був обстріляний з гранатометів. У зв'язку з цим, за рішенням командира литовської ГРП, українські лікарі стали залучатися до дальніх патрулювань особливо небезпечних районів, де була велика вірогідність нападу. Адже пораненим мала надаватись оперативна меддопомога. В усіх випадках обстрілу ніхто з миротворчого персоналу бази не постраждав.
Внесок українських військових лікарів важко переоцінити. їх неодноразово відзначали державними нагородами України та Литви, медалями НАТО, Данських Королівських збройних сил та подяками губернатора провінції Гор.
Виходячи з власного досвіду, при підготовці до місії, особливу увагу слід приділяти ретельному психологічному добору кандидатів до складу миротворчого контингенту. Вкрай необхідно добре володіти англійською мовою (медична термінологія). Медичний миротворчий персонал повинен мати тверді навички з надання невідкладної медичної допомоги, досконало знати всі засоби та алгоритми реанімації, знати суміжні спеціальності (терапія, загальна хірургія, лабораторна та функціональна діагностика). Також вкрай необхідно додатково навчати лікарський персонал щодо об'єму, методів, термінів надання медичної допомоги за стандартами НАТО. Доцільно проводити передмісійну підготовку з метою детального ознайомлення військовослужбовців із завданнями місії, функціональними обов'язками, можливостями лазарету.