Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - Оборонка" як основа забезпечення обороноздатності країни

Глибока криза в економіці та повільні темпи виходу з неї не обіцяють швидкого переоснащення ЗСУ новітніми зразками основних видів ОВТ. Проблема організації їхнього власного виробництва, попри свою значущість і актуальність, може бути вирішена тільки після подолання економічної кризи і значного зростання обсягів бюджетного фінансування на закупівлю ОВТ та проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.
В умовах, що склалися на сьогодні, все більше країн розглядать поетапну модернізацію ОВТ як один з основних напрямів підвищення ефективності бойового потенціалу своїх збройних сил.
Проте не всі системи ОВТ можуть бути модернізовані через те, що можливості модернізації деяких з них вже вичерпані чи обмежені. Крім цього, більшість ОВТ ЗСУ розроблені і виготовлені за межами України, що ускладнює проведення їхньої модернізації через відсутність відповідного вітчизняного досвіду в їхньому розробленні та вдосконаленні. У багатьох випадках доцільно або навіть необхідно залучати до співпраці головних розробників і виробників озброєння і військової техніки, які планується модернізувати.
У системі Міністерства оборони України є підприємства спроможні модернізувати
і ремонтувати значну частину наявного ОВТ виробництва часів СРСР.
Головний виконавець робіт з модернізацій МіГ-29 визначено ДП МО України "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод", основні субконтрактери низка вітчизняних підприємств ОПК. Модернізація полягає в розробленні і внесенні до вже існуючих зразків таких конструктивних змін, які істотно підвищать їхні бойові можливості та продовжать ресурс експлуатації.
Насамперед це стосується збільшення радіусу бойової дії літаків, оснащення високоточними бомбами та ракетами класів "повітря - повітря" і "повітря-земля (море)" більшої дальності ураження.
Командувач Повітряних Сил ЗСУ генерал-полковник Іван Руснак зазначає: "Повітряні Сили ЗС України - найбільш високотехнологічний, найбільш дорогий і, власне, найбільш показовий вид Збройних Сил. Саме військова авіація,зенітні ракетні та радіотехнічні війська значною мірою визначають спроможність країни протидіяти зовнішній агресії... І ми здатні забезпечити боєготовність авіації Повітряних Сил власними силами".
На сьогодні вже модернізовані перші зразки літаків МіГ-29, Су-25 і Л-39. У них поліпшені характеристики двигунів, установлене нове навігаційне і прицільне обладнання та засоби реєстрації польотної інформації. Незабаром розпочнеться модернізація літаків Су-27, Су-24М і Су-24МР, а літаки Іл-76МД і Ан-24, -26, -30 будуть дообладнані відповідно до вимог ІКАО. Передбачається заміна транспортних літаків, у яких закінчився термін експлуатації, на нові літаки українського виробництва - Ан-70,-140,-148.
Модернізація бойових літаків МіГ-29 і Су-27 у стратегічному плані повинна розглядатися як початок поетапної організації власного виробництва (в основному в кооперації вітчизняних виробництв) навчально-тренувальних і бойових літаків. Передумовою є наявність науково-технічної бази авіаційної галузі, яка спроможна виготовляти значну частину основних авіаційних агрегатів і систем.
Підприємства і організації ракетно-космічної галузі спроможні розробляти і виготовляти космічні засоби для забезпечення оперативного метеорологічного спостереження; контролю за сейсмічною і радіаційною обстановкою; постійного спостереження за навколишнім середовищем з метою завчасного визначення районів з ознаками стихійного лиха та екологічної катастрофи і своєчасного планування та реалізації заходів, спрямованих на запобігання, нейтралізацію або ліквідацію наслідків виявлених загроз.
Для виконання завдань, пов'язаних з науково-космічними дослідженнями, дистанційним зондуванням Землі, створенням систем навігації, зв'язку, теле- і радіомовлення в Україні, ДКБ "Південне" освоює виробництво мікроспутників нового покоління, розроблених на базі сучасних нанотехнологій, нових матеріалів з високорегулярною структурою, надшвидких електронних приладів з низьким електроспоживанням, мініатюрних хімічних сенсорів з високими характеристиками. Створення таких апаратів і відповідних транспортних систем стане каталізатором прискореного розвитку таких галузей промисловості, як матеріалознавство, мікроелектроніка, приладобудування.
Маючи добре розвинену бронетанкову галузь, Україна спроможна з мінімальними витратами провести модернізацію танків Т-64, Т-72, що на озброєнні багатьох країн ЦСЄ і "третього" світу.
Однак слід зауважити, що сьогодні в Україні через мізерні обсяги державного оборонного замовлення призупинено чи неприпустимо розтягнуто виконання більшості пріоритетних робіт з розробки і виробництва ОВТ, практично не ведеться планове технічне оновлення оборонних виробництв, не створюються і не впроваджуються сучасні технології для проектування, випробування і виробництва перспективних ОВТ, інформаційних систем та спеціальної елементної бази. Досі залишаються невирішеними проблеми зниження якості продукції оборонного призначення та скорочення технологічної готовності ОПК до переозброєння ЗСУ сучасними ОВТ. Майже 95 % підприємств і організацій не мають сучасної високотехнологічної бази.
Слід також зазначити, що за наявних фінансово-економічних умов лише створення корпорацій, концернів, холдингів, фінансово-промислових груп не може радикально покращити ситуацію в ОПК. Потрібно ще стабілізувати фінансово-економічну ситуацію у країні, забезпечити стале і в необхідних обсягах фінансування державного оборонного замовлення, сформувати внутрішній ринок ОВТ, створити сприятливі умови для проведення реформ в ОПК тощо.
Військово-політичне керівництво більшості промислово розвинутих країн розглядає ОПК як важливу складову системи національної безпеки країни і вживають активних заходів задля його підтримання і розвитку. Свою основну мету у сфері оборонно-промислової політики вони вбачають у збереженні ефективно функціонуючого ОПК, спроможного виконувати поставлені перед ним завдання в інтересах національної безпеки та оборони країни.
Ситуація, що склалася на сьогодні у вітчизняному ОПК, характеризується значним скороченням або припиненням виробництва важливих для національної безпеки та оборони ОВТ, старінням матеріально-технічної бази науково-технічних і виробничих структур, серйозним розривом зв'язків між наукою і виробництвом, низьким рівнем розвитку інноваційного та венчурного підприємництва, низькою здатністю розробляти і виготовляти конкурентоспроможну продукцію.
Руйнація ОПК призведе до різкого обмеження можливостей у забезпеченні боєздатного стану ЗСУ та значного скорочення можливостей інтеграції України в оборонні, економічні та політичні міжнародні структури.
Проблема власного виробництва може бути вирішена тільки після подолання економічної кризи і значного зростання обсягів бюджетного фінансування ОПК.
Очевидно, що для реалізації оборонно-промислової політики у сфері переозброєння і підтримання ОВТ ЗСУ в боєздатному стані відповідним державним органам потрібно впровадити цілий комплекс організаційно-структурних і правових заходів, спрямованих на запобігання розпаду високотехнологічних виробництв ОВТ, створення сприятливого інвестиційного клімату з активним стимулюванням активізації та розвитку інвестиційних та інноваційних процесів, зменшення імпортної залежності в тих сферах виробництва, що є стратегічно важливими для забезпечення національної безпеки та оборони, відчутно збільшити обсяги фінансування державного оборонного замовлення тощо.
Військово-політичне керівництво більшості розвинених країн розглядає оборонно-промисловий комплекс (ОПК) як важливу складову стратегії національної безпеки та оборони, приділяючи значну увагу важливим і ефективно
працюючим підприємствам оборонної промисловості. Там концентруються значні інтелектуальні, кваліфіковані виробничо-технічні людські ресурси, а високий експортний потенціал забезпечує надходження до державного бюджету значних коштів.

ОПК, як сектор економіки, призначений для розробки і випуску оборонної продукції, і фактично є фундаментом воєнної безпеки та оборони країни.Високий рівень його розвитку є одним із пріоритетних воєнно-економічних
завдань національної політики у багатьох розвинутих країнах.

Але скорочуючи фінансові витрати на оборонну промисловість, провідні західні країни водночас не припиняють переоснащення своїх збройних сил якісно новими зразками озброєння і військової техніки (ОВТ), перебудовуючи
оборонно-промислову базу, приводячи її у відповідність до сучасних стратегічних і політичних умов. Своєю основною ціллю у сфері оборонно-промислової політики вони вважають збереження ефективно функціонуючого ОПК.

Стабільна робота підприємств і закладів ОПК не тільки створює передумови для розвитку наукової сфери і суміжних галузей промисловості, але й сприяє переходу від сировинної моделі економіки до моделі інноваційного розвитку.

Згідно з керівними документами, Україна, як держава, має забезпечувати розвиток науково-технічної, технологічної та виробничої бази ОПК; розробку, модернізацію та оснащення Збройних Сил України системами ОВТ, які становлять основу їхнього бойового потенціалу, одночасно запобігаючи військово-технічному і технологічному відставанню в розвитку основних видів ОВТ. Зниження рівня забезпечення ЗС України військовою і спеціальною технікою та озброєнням нового покоління, що позначається на їх боєздатності, а також зволікання з програмами реформування ОПК та їхнє недостатнє фінансування Законом України "Про основи національної безпеки України" визначається як загроза національній безпеці держави. А цілеспрямована діяльність держави із забезпечення своєї обороноздатності шляхом розбудови ОПК є, відповідно, одним з найважливіших напрямів державної політики у сфері національної безпеки та оборони.

Нинішній стан ОПК характеризується помітним скороченням (чи навіть припиненням) виробництва важливих для національної безпеки зразків ОВТ, відсутністю замкнених циклів виробництва більшості зразків основних видів ОВТ, моральним старінням матеріально-технічної бази науково-виробничих структур, розривом відносин між наукою і виробництвом, важким станом галузевих науково-дослідних інститутів.

Створення інноваційної продукції переважно припиняється на початкових стадіях інноваційного циклу, не доводячись до серійного виробництва. Продаючи такий
продукт іноземним фірмам, його власники зазнають значних "потенційних" втрат, а відсутність внутрішнього ринку оборонної продукції ще й ускладнює її реалізацію на ринку зовнішньому.

Ситуація у сфері розробки і виробництва ОВТ значною мірою ускладнюється і втратою низки базових технологій оборонної галузі, обмеженістю замкнутих циклів виробництва основних видів ОВТ, різким скороченням номенклатури виробів, особливо електронної техніки; невисокою якістю вітчизняних комплектуючих і матеріалів, невиправданим зростанням їхньої вартості.

Виробництво ОВТ в Україні значно залежить від імпортних поставок комплектуючих виробів, вузлів, агрегатів, матеріалів і сировини. Для деяких зразків ОВТ ці поставки сягають 80 % і більше.

Через відсутність ефективно діючої інноваційної системи стримуються:

- розвиток інноваційного підприємництва (особливо малих і середніх підприємств, що забезпечуюють комерціалізацію науково-технічних розробок і технологій);

- залучення ресурсів приватного бізнесу в сферу фундаментальних досліджень і розробок;

- розвиток венчурного підприємництва;

- концентрація зусиль великих корпорації і дрібних підприємницьких структур для виробництва конкурентоспроможної високотехнологічної наукоємної продукції.

Серйозною загрозою економічній безпеці, а отже, і безпеці держави, є різке згортання фундаментальних досліджень, розпад широко відомих у світі науково-дослідних і дослідно-конструкторських колективів. Гострою є також і кадрова проблема.

Через відсутність державної підтримки немає значних зрушень в адаптації ОПК до європейських стандартів, що сьогодні визнаються світовими нормами якості машинобудівної продукції і умов її експлуатації. Не усуваються диспропорції у структурі виробничих потужностей ОПК. А реструктуризація ОПК проводиться без урахування реального технічного рівня та потенційних можливостей його підприємств і організацій, сформовані нові виробничі структури не є прибутковими.

У банкрутстві підприємств і організацій ОПК фактично зацікавлені рейдери, що намагаються оволодіти майном найпривабливіших в економічному відношенні підприємств, доводячи їх до розорення з наступною приватизацією.

У сфері оборонного виробництва ще збереглися значні внутрішні резерви,використання яких за принципово нових підходів може забезпечити значний підйом економіки ОПК і, як наслідок, розширення можливостей у переоснащенні ЗС України.

За певних умов ОПК України спроможний налагодити виробництво багатофункціональних ракетних комплексів, багатофункціональних корветів (в кооперації з міжнародними компаніями), систем і засобів ППО і ПРО, літаків військово-транспортної авіації, бронетанкової техніки, танкових двигунів, газотурбінних двигунів для кораблів, переносних зенітних ракетних комплексів, керованих ракет класів "повітря-повітря" і "повітря-земля", реактивних комплексів залпового вогню, протитанкових ракетних комплексів, керованих і некерованих авіабомб, радіолокаційного озброєння зі спеціальною елементною базою, окремих видів артилерійсько-стрілецького озброєння, засобів звуко- і радіотехнічної, оптичної, акустичної розвідки, радіорозвідки і радіоподавлення; авіаційних засобів навігації, посадки, зв'язку та забезпечення безпеки польотів; вибухових речовин, деяких видів боєприпасів тощо.

Наявні інформаційні технології, які нині вважаються основою технічного прогресу, можуть використовуватися для розроблення систем зв'язку і телебачення, обчислювальної техніки, систем управління складними об'єктами, а також для вирішення багатьох проблем машинобудування, хімічної промисловості, приладобудування, медицини тощо. Практично всі необхідні для створення інформаційних технологій надчисті монокристалічні матеріали (близько 160 видів) можуть вироблятися в Україні.

Чимало технологій мають подвійне призначення. Це технології виробництва нових композиційних металевих, алюмінієвих та легких броньованих матеріалів на основі титанових сплавів; технології виробництва двигунів з підвищеними експлуатаційними характеристиками; технології виробництва лазерних приладів систем управління, що забезпечують конкурентоспроможність вимірювальної апаратури; технології виготовлення базових оптичних елементів для приладів авіаційної та космічної техніки.

Щоправда, необхідно зазначити, що ОПК як сектор високих технологій сьогодні є практично незатребуваним і втрачає напрацьовані раніше виробничий потенціал і науково-технічні розроблення.

Зміна протягом останніх років геостратегічного простору та наявність у більшості країн регіону власних програм переозброєння змушує Україну дбати про відповідні засоби стримування.

На сьогодні основні статті закупівлі ОВТ наших сусідів спрямовані на:

- посилення стратегічного компонента та збільшення загальних військових потужностей з акцентом на ударні та розвідувальні комплекси;

- розвиток мобільності та сумісності ОВТ, спрямованої на забезпечення взаємодії з партнерами військової коаліції;

- розвиток окремих видів ОВТ в межах військової спеціалізації.

Переважна більшість цих країн провела диверсифікацію джерел постачання ОВТ.

До основної їхньої продукції відносяться бойові літаки та вертольоти, кораблі різних типів, безпілотні системи, засоби протиповітряної оборони, радари, високоточні засоби ураження різного базування, легка бронетехніка, військово-транспортна авіація тощо.

Керівництво цих країн вважає своїм першочерговим завданням у сфері оборонно-промислової політики організацію заміни або проведення модернізації застарілих літаків і вертольотів, бойових кораблів, зенітно-ракетних комплексів, танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів, які залишилися в них після розпаду СРСР.

Модернізацією вони намагаються покращити бойові характеристики, надійність, безпеку експлуатації цієї бойової техніки та зменшити витрати на її обслуговування. Зокрема, на літаках, виготовлених у СРСР, замінюються застарілі системи управління польотом, системи озброєння, навігаційні системи, радіолокаційні засоби радіоелектронної боротьби. Також встановлюються досконаліші системи керування вогнем, зв'язку, захисту екіпажу тощо. Ці системи і засоби виготовляються переважно західними компаніями та Російською Федерацією.

Для країн ЦСЄ модернізація ОВТ - це єдиний можливий і доступний спосіб створити та розвинути власну оборонну промисловість. З одного боку, здійснюючи модернізацію, вони освоюють і впроваджують нові технології, нову номенклатуру ОВТ, а з іншого, розширюючи співробітництво і кооперацію з західними країнами у військово-технічній сфері, вони поступово освоюють західні ринки зброї через своїх партнерів.