|
«Авторитет організації і ставлення до неї залежить від нашої роботи»
Голова УСВА С. Червонописький.
20 жовтня відбулося засідання Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).
Вирішено низку організаційних питань. Зокрема до складу Правління ротовано заступників голови УСВА Ю. Г. Зубка, О. І. Міхнюка, В. Г. Сіроштана. Створено Президію Спілки у складі п’ятнадцяти осіб, до якої входять С. В. Червонописький, А. О. Богданов, Ю. Г. Зубко, О. І. Міхнюк, В. Г. Сіроштан, В. І. Теличко, В. М. Волошин, В. М. Красуля, П. В. Ментов, Г. Г. Павлович, В. П. Столяр, І. П. Шердець, А. В. Шипова, Ю. П. Купчій, О. П. Пермінов.
Також ухвалено низку рішень, актуальних для подальшого посилення діяльності Спілки.
Відповідно до попередніх рішень за домовленості з активом УСВА було розгорнуто роботу зі створення всеукраїнського ветеранського профспілкового об’єднання. Як результат, наказом міністра юстиції України № 2462/5 від 8 жовтня 2010 року легалізована Агресивна всеукраїнська міжгалузева профспілка учасників бойових дій та ветеранів військової служби (АВМП УБДВВС) – Свідоцтво №3442. Доручено Президії Спілки, правлінням територіальних і місцевих організацій УСВА надати організаційну допомогу активістам АВМП УБДВВС зі створення структур профспілкового об’єднання на місцях.
Щодо участі УСВА у виборчих процесах, то Правління ухвалило рішення, за яким вивчається настрій активу Спілки відносно офіційного повернення Української партії Справедливості як політичного виразника інтересів УСВА.
На засіданні ухвалено Заяву і листи до перших осіб держави і керівництва столиці та столичної області.
Заява
Української Спілки ветеранів Афганістану
(воїнів-інтернаціоналістів)
Ветеранська спільнота України занепокоєна появою як офіційної, так і на рівні чуток інформації щодо заміни існуючих пільг грошовими компенсаціями. За рішенням Уряду навіть започатковано «волинський» експеримент надання пільг у грошовій формі з оплати електроенергії. Тривожить те, що в нинішньому реформаторському пориві нова влада вирішила провести так звану монетизацію без попереднього погодження її умов з самими носіями пільг – ветеранами, особливо з учасниками бойових дій, інвалідами війни, сім’ями загиблих. Вже нема сумніву в тому, що «заготовки» рішень принесуть неадекватні грошові компенсації, як і в тому, що їх відкладено до закінчення нинішньої виборчої кампанії. Розуміємо і те, що Державний комітет України у справах ветеранів у нинішньому стані, в силу рудиментності своїх підходів і бюрократизації роботи, для нас вже не захисник.
Віддаємо належне тому, що нинішня влада, і передусім Президент України В. Ф. Янукович, активно шукають вихід з непростої ситуації як спадщини від попередників. Розробляється і нова база соціальної політики, викликаної очікуваннями малозахищених верств населення, і насамперед ветеранів війни.
Розуміємо, що рано чи пізно держава прийде до світового досвіду, за яким панує грошовий варіант оцінки пільг. Але оцінки адекватної. Як це, у кінцевому рахунку, майже зроблено в Росії. Але слід зазначити, що нинішньому стану у сусідів передували справжні ветеранські бунти, спричинені першими грубими кроками держави з введення значно заниженої грошової компенсації, та ще й через малозахищений бюджетний рядок. Уже нескладно спрогнозувати, що дещо подібне насувається і в нас.
А тому вимушені попереджувально наголосити, що пільги для учасників бойових дій, до яких відносяться і ветерани-інтернаціоналісти, – це нагорода за виконання наказів Батьківщини. Це кров і піт війни. І за себе, і за ветеранів Великої Вітчизняної наші організовані побратими готові протистояти будь-яким негуманним рішенням влади.
Правління УСВА.
20 жовтня 2010 року
Відкрите звернення
до Президента України В. Ф. Януковича, Прем’єр-міністра України М. Я. Азарова, Голови Верховної Ради України В. М. Литвина,
керівних осіб міста Києва та Київської області
Шановні керівники держави, столиці та столичної області!
Вже не вперше Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) порушує питання перед владою Києва та Київської області щодо створення центрального військового кладовища як Меморіального комплексу для військових поховань. Оскільки місцевою владою це питання відверто ігнорується, то вимушені звертатися зі своїм клопотанням вже до перших осіб держави.
За своєю сутністю забезпечення поховань ветеранів війни, військовослужбовців силових структур, учасників миротворчих операцій і боротьби з міжнародним тероризмом, та й взагалі людей в погонах, повинно відповідати світовим стандартам. У країнах Європи, Америки, у наших найближчих сусідів зведено цільові меморіальні комплекси, де вшановується пам’ять про людей – захисників Вітчизни. Це надає великі можливості для проведення героїко-патріотичної роботи, насамперед з молоддю.
До недавнього часу Київ також мав можливості для поховань такого роду на Лук’янівському військовому кладовищі. Але воно вже переповнене і має занадто звужені можливості для проведення системної меморіальної роботи. Та все ж традиції вшанування військової героїки в столиці України існують і потребують продовження.
Тому звертаємося до влади з проханням ухвалити узгоджене рішення щодо створення столичного військового кладовища як центрального Меморіального комплексу Шани й Пам’яті.
Правління УСВА.
20 жовтня 2010 року.
Памяти легендарного сына Украины
24 октября 2010 года перестало биться сердце человека, жизнь которого была отдана беззаветному служению Отечеству, человека чистой души и Чести – первого командующего 40-й Армии, генерал-лейтенанта Ткача Бориса Ивановича.
Родился Борис Иванович 25 октября 1935 года в городе Гусятине Хмельницкой области. С детства мечтал стать офицером-танкистом. После окончания в 1957 году Харьковского танкового училища мечта его сбылась. Служить лейтенант Борис Ткач начал в Венгрии, где командовал танковым взводом, ротой. В 1960 году он поступает в Академию бронетанковых войск, после окончания которой направляется служить в Дальневосточный военный округ на должность командира танкового батальона, где в 1969 году его батальону пришлось принимать участие в вооруженном конфликте на острове Даманском.
В 1975 году командир танковой дивизии генерал-майор Борис Ткач становится слушателем Академии Генерального штаба. Затем служба на родной Украине в городе Ровно на должности первого заместителя командующего 13-й Армии.
С февраля 1980 года генерал-майор Борис Ткач – первый заместитель командующего Ограниченного контингента советских войск в Афганистане. В сентябре 1980 года после сформирования 40-й Армии Борис Иванович Ткач – ее командующий. Он разрабатывал и принимал непосредственное участие во многих операциях, в том числе и в операциях «Удар» и «Удар-2».
После окончания в мае 1982 года службы в Афганистане занимал должность первого заместителя командующего Сибирского военного округа, затем представителя Главнокомандующего объединенных Вооруженных Сил стран Варшавского договора в Чехословацкой Республике. В 1991 году по состоянию здоровья был уволен из рядов Вооруженных Сил, в звании генерал-лейтенанта.
Находясь на пенсии, Борис Иванович много внимания уделял военно-патриотическому воспитанию молодежи, укреплению ветеранского движения в Украине и вопросам социальной защиты ветеранов войны и семей погибших.
Борис Иванович Ткач был членом Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) и Организации ветеранов Украины.
Боевой, трудовой, политический путь Бориса Ивановича достойно отмечен Родиной. Он награжден орденами Трудового Красного Знамени, Боевого Красного Знамени, Кутузова, «За службу Родине в Вооруженных Силах СССР» III степени, многими медалями, в том числе и украинскими.
Борис Иванович Ткач всегда был для нас, воинов-интернационалистов, достойным примером служения Отечеству, верным наставником и боевым другом.
Президиум Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов), боевые друзья, ветераны Украины выражают искреннее соболезнование семье, родным и близким покойного в связи с тяжелой непоправимой утратой.
Светлая память о Ткаче Борисе Ивановиче навсегда сохранится в наших сердцах.
Президиум УСВА.
Нове видання
Згадаймо, друже, афганську молодість свою
Вийшла у світ Книга Пам’яті воїнів-«афганців» Сумської області «Пам’ять і долі Афганської війни».
Видання складається з п’яти розділів. Автори дають загальну характеристику тогочасного Афганістану, розповідають про хід війни і бойові операції 1979–1989 років. Про загиблих земляків розповідають біографічні нариси, про неоголошену війну і бойових побратимів згадують учасники Афганської війни. У виданні можна дізнатися про діяльність організацій воїнів-інтернаціоналістів області.
Увазі читачів пропонуються також вірші та пісні, написані учасниками бойових дій, або їм присвячені.
Видання здійснено за підтримки обласної державної адміністрації та обласної ради, Сумською обласною і міською організаціями УСВА.
Люди и время
НАСЛЕДНИКИ СЛАВЫ ОТЦОВ
Уже много лет активно действует Севастопольская городская организация Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов), объеди-няющая в своих рядах более 1300 ветеранов Афганской войны и других военных конфликтов в зарубежных странах. Они честно выполнили свой воинский долг и за-служенно носят на груди боевые награды, которыми отмечали боевые подвиги на-ших отцов и дедов в ходе Великой Отечественной войны.
Многие в Севастополе знают Анатолия Владимировича Третьякова. Еще в детстве он мечтал стать в ряды защитников Родины. Один его дед воевал с японскими милитариста-ми на Халхин-Голе и сложил там голову. Второй дед прошел Великую Отечественную. Маленький Толя не раз слушал его рассказы о подвигах однополчан, с замиранием сердца перебирал боевые ордена и медали. Наверное, тогда и зарождались мальчишеские мечты о военной службе.
Подростком Анатолий поступил в Уссурийское суворовское училище, потом в Рязанское высшее воздушно-десантное командное училище, через два года после окончания кото-рого был направлен в Афганистан. В 1984 году в этой стране вовсю полыхала война. Почти сразу молодой командир взвода разведывательной роты 357-го парашютно-десантного полка оказался в гуще событий. Только за первые четыре месяца он около 20 раз участвовал в боевых операциях в четырех провинциях этой горной страны. Везде по-казывал себя смелым, волевым командиром, проявляя инициативу, хорошую тактическую выучку, умело управляя действиями подчиненных.
Как известно, одно из главных качеств военного разведчика – наблюдательность. Как-то раз, действуя в боевом разведывательном дозоре, Анатолий заметил хитро замаскирован-ную засаду душманов. Умело совершив маневр, обойдя с двух сторон, разведчики унич-тожили мятежников.
В марте 1985 года нашему командованию стало известно, что в уезде Дехсабз провинции Кабул собираются главари бандгрупп, входивших в «Исламский комитет». На их захват были направлены разведчики 357-го парашютно-десантного полка. Старший лейтенант А. Третьяков во взаимодействии с другими разведывательными подразделениями, умело командуя своим взводом, в ожесточенном бою уничтожил охрану комитета и захватил бо-лее десятка единиц оружия. За мужество и отвагу, умелое командование подразделением старший лейтенант А. Третьяков был награжден боевым орденом Красной Звезды.
Десантники почти постоянно находились на линии огня. А на острие их ударов всегда шли разведчики. Уже через два месяца после того боя разведывательная рота полка при подходе к опорному пункту врагов попала под сильный ружейно-пулеметный огонь. Третьяков со своим взводом совершил обходной маневр, вышел в тыл мятежников и вы-бил противника из занимаемого опорного пункта. Смелыми, решительными действиями взвод способствовал выполнению ротой поставленной задачи. В ожесточенном бою было уничтожено 20 душманов, шесть из которых на счету старшего лейтенанта Третьякова. В этом бою были взяты, кроме личного оружия мятежников, крупнокалиберный пулемет ДШК и 76-миллиметровая пушка.
16 июля 1985 года при ведении боевых действий в провинции Каписа рота, в кото-рой действовал взвод старшего лейтенанта Третьякова, подверглась плотному ружейно-пулеметному огню мятежников. В ходе боя Анатолий получил сквозное пулевое ранение правого легкого и плеча, но поля боя не покинул и не только продолжал грамотно руко-водить действиями взвода, но и лично уничтожил неприятельского снайпера. Смелые, ре-шительные действия, проявленные при выполнении боевых задач, мужество старшего лейтенанта Анатолия Третьякова были отмечены командованием, и второй боевой орден Красной Звезды засиял на груди отважного офицера.
Были другие бои, были другие награды, но эти две Звезды цвета пролитой на поле боя крови особенно памятны ветерану-«афганцу». И он, как и многие другие ветераны Аф-ганской войны, других военных конфликтов на территориях других государств, вправе сегодня сказать, что немеркнущую славу наших отцов и дедов в годы Великой Отечест-венной войны, эстафету их подвигов достойно пронесли и преумножили сыновья и внуки.
Александр КОРОТИН,
член правления Севастопольской городской организации УСВА.
Київська область
Окликом з вічності
Війна в Афганістані залишила по собі гіркий слід. Безліч смертей, тисячі поранених воїнів… І хоча від часу виведення радянських військ минуло чимало часу, спогади ще живі. Ветерани цієї війни не забувають своїх побратимів, які не повернулися на рідну землю із афганського пекла. Нещодавно в Баришівському районі вшанували пам’ять земляка, уродженця села Лук’янівки Сергія Шимка.
Народився Сергій 16 травня 1963 року. У 1981 році закінчив восьмирічну сільську школу і продовжив навчання у столичному ПТУ. У 1983 році був призваний до лав Радянської армії і проходив службу в Афганістані.
За півроку служби у 783-му окремому розвідувальному батальйоні, що дислокувався у Кундузі, за плечима механіка-водія БМП рядового Шимка були десятки бойових виходів у гори, сім бойових операцій з ліквідації душманських бандформувань.
24 травня 1983 року група розвідників прочісувала гірську місцевість у районі кишлаку Ішкамиш. Проїжджаючи чергову ділянку дороги, БМП Сергія підірвалась на душманській міні. Машина загорілась, а бійці, які були всередині, отримали поранення і контузії. Водія-механіка було тяжко поранено, проте він ще допоміг бійцям залишити палаючу машину. Екіпаж покинув БМП і, зайнявши вигідні позиції, почав відстрілюватись від нападників. Чисельна перевага була на боці ворога, тому командир наказав бійцям відходити в гори, аби сховати поранених і протриматись до підходу десанту.
Знаючи, що солдатам і так важко відходити в гори, Сергій Шимко не погодився, щоб бойові побратими потягли його з собою за валуни, а залишився прикривати відхід розвідгрупи. Сховавшись за БМП, вогнем із автомата він одну за одною вражав бойові позиції ворога. Тоді моджахеди почали пристрілюватись з гранатометів до позиції Сергія. Ворожі постріли наближалися, але боєць не міг змінити позицію – у нього вже не було сили. Осколком гранати, що вибухнула поруч, рядового Шимка було смертельно уражено. Йому було тільки двадцять…
За мужність, стійкість і відвагу, проявлені в бою, Указом Президії Верховної Ради СРСР рядового Шимка Сергія Олексійовича посмертно нагороджено орденом Червоної Зірки.
Для увічнення пам’яті загиблого земляка в його рідному селі відкрито меморіальну дошку. У мітингу взяли участь голова Баришівської райдержадміністрації В. М. Горбик, члени районної організації УСВА на чолі зі своїм головою – полковником запасу С. М. Рощиним, рідні Сергія Шимка і односельці.
Учасники мітингу схилили голови перед пам’яттю загиблого воїна і вшанували її хвилиною мовчання. А меморіальну дошку відкрили В. М. Горбик і С. М. Рощин.
– Ми сьогодні зібралися тут заради великої справи, – зауважив Володимир Миколайович Горбик. – Наш земляк, Сергій Шимко, міг би багато зробити і для села, і для району, і для країни в цілому. Але він зробив більше, виконуючи свій обов’язок в Афганістані. Ніхто не може поставити під сумнів величезні масштаби подвигу наших воїнів у тій страшній війні. Я вдячний усім присутнім, усім людям, які не забувають наших героїв. Адже завтрашній день неможливий без вшанування пам’яті тих, хто творив історію ціною власного життя.
Голова районної організації УСВА С. М. Рощин нагадав присутнім сумну статистику Афганської війни й наголосив, що районна організація ветеранів Афганістану робить все задля того, аби подвиг воїнів-інтернаціоналістів пам’ятали діти, онуки, правнуки. Сергій Миколайович вручив Лук’янівському сільському голові Людмилі Іванівні Григорьєвій книгу «Окликом з вічності», де йдеться про наших земляків, які загинули в Афганістані.
Варто зазначити, що районна організація УСВА докладає чимало зусиль, аби пам’ять про ті часи не згасла. «Афганці» відремонтували палату для ветеранів Афганістану в Баришівській центральній районній лікарні, встановлюють меморіальні дошки, вшановують пам’ять полеглих побратимів. Меморіальну дошку на честь Сергія Шимка також було виготовлено і встановлено з ініціативи та за кошти організації.
Виступили на мітингу сільський голова Л. І. Григорьєва, учасник бойових дій в Афганістані майор запасу І. І. Кутовий і рідний брат загиблого воїна – Павло.
Так, смерть Сергія Шимка – це страшна трагедія. А таких трагедій – тисячі… «Чорні» сторінки історії, пов’язані з Афганом, навіки залишать слід у душах і серцях рідних і близьких полеглих воїнів. І надзвичайно важливо пам’ятати ці події, аби не допустити їх повторення в майбутньому.
Жанна ГАРКАВЕНКО.
Чернігівська область
ВІЙНА СКІНЧИЛАСЯ, СОЛДАТИ…
Останки вісьмох загиблих під час Великої Вітчизняної війни воїнів-червоноармійців урочисто перепоховали на Чернігівщині.
У народі кажуть: війна скінчиться тільки тоді, коли буде поховано останнього загиблого на ній солдата. Тож для вісьмох воїнів Червоної Армії, які у 1941 році захищали місто Остер, що на Чернігівщині, від фашистської навали, Велика Вітчизняна війна нарешті завершилась. Саме тут далекого 41-го ці хлопці стримували наступ гітлерівських військ на Київ і віддали свої життя задля наближення Великої Перемоги.
Ветерани Великої Вітчизняної війни, воїни-інтернаціоналісти, представники районної та міської влади, представники Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну», військовослужбовці 169-го навчального центру Сухопутних військ Збройних Сил України, мешканці міста, учнівська і студентська молодь зібралися біля братської могили, аби перепоховати рештки воїнів і віддати їм останні почесті.
– На превеликий жаль, назвати поіменно кожного із загиблих бійців нині неможливо, адже не залишилося медальйонів, так званих «жетонів смерті». Утім, одне прізвище таки повернулося із забуття – рядовий Клементьєв. Однак лише за цими даними знайти його рідних чи близьких нам не вдалося, – розповів голова пошуково-дослідницького клубу «Патріот» Олександр Світличний. – Для нас, пошуківців, звичайно, найбільша нагорода – знайти й ідентифікувати загиблих воїнів, розшукати їхніх родичів, однак головна мета – знайти всіх, хто ще не похований належним чином.
Під залпи військового салюту воїни-червоноармійці знайшли свій останній спокій у братській могилі. Для них війна, що почалася у червні 1941-го, завершилася лише сонячного жовтневого ранку 2010 року. Ми не забудемо їхнього подвигу, героїзму всіх тих, хто захищав і визволяв рідну землю.
Вадим МИСНИК.
Передплата-2011
Побратиме, це наша з тобою газета!
Триває передплата на газету Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) «Третій тост», на сторінках якої друкуються законодавчі матеріали з питань соціального захисту сімей загиблих військовослужбовців, інвалідів війни, учасників бойових дій, юридичні консультації, матеріали про життя і роботу організацій УСВА (територіальних, місцевих, районних), спогади, проза і поезія.
Газета передплачується в усіх відділеннях поштового зв’язку України.
Наш індекс – 30224.
Періодичність виходу – двічі на місяць.
Вартість передплати з урахуванням приймання передплати і доставки:
на місяць – 1,74 грн.,
на три місяці – 4,62 грн.,
на шість місяців – 7,59 грн.,
на рік – 13,98 грн.
Читачі «Третього тосту» часто звертаються до редакції з проханням назвати або розтлумачити певні офіційні матеріали з соціального захисту ветеранів. Друкуємо повний перелік чинних у державі нормативно-правових документів з цього питання
ПЕРЕЛІК
нормативно-правових актів з питань соціального захисту
ветеранів війни, ветеранів праці, дітей війни, ветеранів
військової служби та громадян похилого віку.
1. Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
2. Закон України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
3. Закон України від 17 квітня 1991 року № 962-XII «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
4. Закон України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
5. Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
6. Закон України від 16 грудня 1993 року № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
7. Закон України від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
8. Закон України від 23 березня 2000 року № 1584-III «Про жертви нацистських переслідувань».
9. Закон України від 16 листопада 2000 року № 2109-III «Про державну соціальну допомогу інвалідам та дітям-інвалідам».
10. Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
11. Закон України від 10 липня 2003 року № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу».
12. Закон України від 18 травня 2004 року № 1727-IV «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам».
13. Закон України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни».
14. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
15. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 року № 94 «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
16. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 травня 1994 року № 290 «Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН».
17. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1994 року № 552 «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
18. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 грудня 1994 року № 815 «Про затвердження переліків спеціальних формувань, служба в яких у роки Великої Вітчизняної війни дає право на визнання особи учасником бойових дій».
19. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 року № 16 «Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
20. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1996 року № 879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати».
21. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 липня 1997 року № 803 «Про затвердження Порядку та меж норм надання послуг з утримання осіб у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, операції з яких звільняються від оподаткування на додану вартість».
22. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань».
23. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 року № 1467 «Про затвердження Порядку виготовлення та видачі посвідчень, листів талонів на право одержання пільгових проїзних документів (квитків) жертвам нацистських переслідувань».
24. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2004 року № 177 «Про забезпечення щорічної допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
25. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785 «Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян».
26. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2005 року № 261 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд».
27. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 187 «Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення».
28. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями».
29. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 року № 1652 «Про затвердження Порядку забезпечення окремих категорій населення технічними засобами.
реабілітації і формування відповідного державного замовлення, переліку таких засобів».
30. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №77 «Про затвердження Порядку надання пільг на придбання твердого палива за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам».
31. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2007 року № 150 «Про затвердження Порядку виплати деяким категоріям інвалідів грошової компенсації замість санаторно-курортного лікування».
32. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
33. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 565 «Про затвердження Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, а також першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, які мають на це право».
34. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2009 року № 1309 «Про встановлення доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною».
35. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії інвалідам війни та учасникам бойових дій».
36. Наказ Міністерства соціального захисту населення України від 30 травня 1996 року № 79 «Про затвердження Типового положення про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 червня 1996 року за № 264/1289.
37. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 1 грудня 1997 року № 24/428 «Про застосування ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 грудня 1997 року за № 572/2376.
38. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 31 жовтня 2003 року № 1276 «Про затвердження Інструкції про організацію роботи з пенсійного забезпечення військовослужбовців внутрішніх військ та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України і членів їхніх сімей», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2003 року за № 1161/8482.
39. Постанова правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.
40. Постанова правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402.
41. Постанова правління Пенсійного фонду України від 24 грудня 2009 року № 28-1 «Про затвердження Порядку виплати доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 січня 2010 року за № 77/17372.
|
