Командувач Командування сил спеціальних операцій ЗС США («USSOCOM») адмірал Ерік Олсон (2008 рік): «...сьогодні вранці солдати військ спеціального призначення збройних сил США прокинулися в 62-х країнах світу». В останні роки ми є свідками зміни характеру загроз міжнародній та національній безпеці. На зміну протистоянню мільйонних військових угруповань часів “холодної війни” приходять нові загрози, яким людство раніше взагалі не надавало будь-якого значення.

Зміна образа ворога та нові загрози
На рубежі тисячоліть світова спільнота зрозуміла, що вона виявилася фактично захопленою зненацька новими загрозами свого безпечного існування. Хоча лише років десять до цього посилено готувала до світової ракетно-ядерної війни як економіку, інфраструктуру, населення країни, так і особовий склад збройних сил, оснащувала їх відповідним озброєнням і військовою технікою. Але, як виявилося, «чергова війна», яку, до речі, бояться назвати світовою, почалася зовсім в інший спосіб, без оголошення та перетину кордонів танковими арміями. Головною особливістю нових загроз є їх асиметричність. Вона проявляється в тому, що загрозу представляють противник і його засоби впливу, проти яких можуть бути неспроможні діяти армії з усім своїм традиційним потенціалом збройного протиборства. Водночас, виникає необхідність для таких загроз вишукувати нові адекватні засоби протидії, які не дуже схожі на звичні для нас рамки класичного збройного протиборства.
Хоча слід зазначити, що у сфері забезпечення національної безпеки на першому місці завжди стояло усунення передумов та причин, що сприяють виникненню загроз. Але оскільки це зробити вдається далеко не завжди, то друге місце займає питання проведення превентивних заходів, що передбачають завчасне виявлення виникаючих загроз на стадії зародження та їх припинення, у тому числі в ряді випадків і силове. Що, за визначенням, є прерогативою силових структур і спецслужб та правоохоронних органів.
І тільки у тому випадку, коли не спрацювали ці ланки в системі забезпечення національної безпеки, до справи залучатися вступати збройні сили, інші військові формування, правоохоронні органи, у тому числі їх підрозділи спеціального призначення та спеціальних операцій тощо. Очевидно, що останній варіант не є привабливим, але до нього наша країна також повинна бути готова.
Класичним прикладом зазначеного залишається боротьба з тероризмом. Причому тероризм не є чимось одноманітним і немінливим у часі. Він з'являється у всьому своєму різноманітті та виникає необхідність здійснювати класифікацію терористичних загроз, що, у свою чергу, впливає на визначення сил і засобів, необхідних для їх припинення. Також виклики національній безпеці не обмежуються винятково загрозою тероризму. Зараз можна говорити про сепаратистські рухи, організовану злочинність, наркоторгівлю, незаконне поширення зброї, екстремізм у всіх його проявах тощо.
Очевидно, що в багатьох випадках ефективним засобом для стримування та силового реагування на подібні загрози можуть стати підрозділи та частини спеціального призначення різної відомчої належності.
В основі ефективності підрозділів спеціального призначення – їх унікальні властивості
За останні десятиліття підрозділи спеціального призначення показали себе ефективним інструментом для реагування на сучасні загрози. Наприклад, як показує практика міжнародного досвіду боротьби з терористичними організаціями, особливий страх та стримуючий вплив на терористів поряд з попереджувальними заходами справляють відповідні силові заходи з боку спецслужб і правоохоронних органів. Тому в таких країнах, як Великобританія, Німеччина, Ізраїль, Росія, США, Туреччина, Франція й інші, різним аспектам залучення підрозділів спеціального призначення для здійснення контртерористичних і антитерористичних операцій приділяється особлива увага. У більшості з вищезгаданих держав національна стратегія боротьби з тероризмом припускає одночасно з політичними та іншими заходами застосування проти терористів сили, у тому числі за межами власної країни, не залишаючи безкарним жоден випадок терористичного насильства над своїми громадянами та іноземцями.
Безумовно, деякі операції, які висвітлюються в засобах масової інформації “акціями відплати”, є спірними з погляду міжнародного права, викликають неприйняття в частини політиків, правознавців і преси. Однак, виходячи із внутрішньополітичних міркувань, вони є невід'ємним “силовим елементом” антитерористичної політики багатьох держав. У більшості подібних випадків засоби масової інформації та міжнародна громадськість в кінцевому результаті схвалювали проведення зазначених антитерористичних операцій.
Керівництво Ізраїлю, наприклад, одним з перших усвідомило особливу роль спеціальних операцій і значення підрозділів спеціального призначення у боротьбі з терористичними групами, у тому числі і на території іноземних держав. Причому для ізраїльських спецслужб характерне застосування жорстких заходів до осіб, які здійснюють замах на безпеку громадян Ізраїлю і його державні інституції, де б вони не перебували. При цьому дуже мало звертається уваги на можливу негативну реакцію світового співтовариства.
Про зростання ролі сил спеціальних операцій добре сказано йорданським королем Абдаллою II, що також проходив раніше службу в підрозділах спеціального призначення. Він вважає, що в більшості країн світу сили спеціальних операцій становлять приблизно від 4 до 10 відсотків від чисельності їхніх армій і, відповідно, бюджету, але 90 відсотків операцій майбутнього вимагають саме їхніх спеціальних якостей і навичок дій. “Гроші, витрачені на них - це гроші, витрачені добре. Сили спеціальних операцій та самі спеціальні операції будуть перебувати на вістрі збройного протиборства майбутнього”, - сказав з цього приводу Абдалла II.
Дійсно, пошуки адекватної відповіді на нові світові загрози обумовили необхідність чергової модернізації військових і поліцейських організацій більшості держав миру. Разом з тим, військово-політичне керівництво багатьох країн переконалося, що сили спеціальних операцій (ССО), що володіють майстерністю так званих “малих воєн” і знають зсередини методи та форми спеціальних операцій як на суші, так і на морі, є ключовим компонентом, який можна ефективно протиставити новим загрозам, що виходять із боку світового екстремізму та сепаратизму.
Вони дійсно мають унікальні властивості, що обумовлює їх ефективність. Головною їх характеристикою є наявність великого потенціалу стримування противника від протиправних та інших дій. Також має місце традиційно висока результативність їхніх дій. І, нарешті, незаперечним фактом є труднощі протидії силам спеціальних операцій з боку противника.
Цілком закономірно напрошується висновок: перед силами спеціальних операцій багатьох країн світу вже починають ставити завдання стратегічного рівня, причому спостерігається тенденція мати струнку ієрархію завдань, для вирішення яких цілеспрямовано створюються та готуються відповідні сили та засоби, що дозволяють вищому військово-політичному керівництву цих країн мати ефективний інструмент для дій у різних кризових ситуаціях.
Є приклади, коли конфлікти так званої «низької ефективності» ведуться переважно формуваннями спеціального призначення та близькими до них структурами. Так, наприклад, метою проведеної в березні 2002 року в горах Афганістану спеціальної операції був розгром бойовиків, що зосередилися в Пандшерській долині, організації “Аль-Каїда” і талібів. До операції залучалися три батальйони (1200 осіб) 101 повітряно-штурмової дивізії та 10 дивізії армії США, підрозділи американського 75 полку “рейнджерів”, різні частини сил спеціальних операцій США, Австралії, Німеччини, Данії, Канади, Норвегії та Франції (кілька сотень осіб), а також близько 1000 афганців. Причому підсумки дій такого угруповання сил оцінюються як позитивні.
З подібних прикладів потрібно робити правильні висновки. Дійсно, непоганим «інструментом» для забезпечення національної безпеки в руках у керівництва країни можуть стати сили спеціальних операцій. Так, наприклад, на думку американського генерала Пітера Шумейкера, який свого часу був командувачем Командування сил спеціальних операцій ЗС США (КССО), військовослужбовці КССО, які всебічно підготовлені та оснащені, знають культурні особливості місцевого населення і володіють їх мовою, готові виконувати різні небезпечні завдання в інтересах своєї країни. Вони мають унікальні якості, що дозволяють їм вносити істотний вклад у роботу американських дипломатів, воєначальників і т.п., зміцнюючи авторитет позиції та відстоюючи інтереси національної безпеки США у світі. За його словами, у середньому за тиждень приблизно 7 тис. осіб, що несуть службу у військах спеціального призначення, перекидалися в 60-70 країн світу для виконання завдань, спрямованих на досягнення зовнішньополітичних цілей США. Наприклад, тільки в 1998 році сили спецоперацій провели більш ніж 280 різних операцій, виконали 123 завдання по боротьбі з наркотиками та злочинністю в 104 країнах і навчали військовослужбовців 17 країн проводити спеціальні операції самостійно.
Додаткова перевага військ спеціального призначення полягає в тому, що в багатьох випадках при виникненні криз ці війська вже перебувають на місці або неподалік. Той хаос, що панує в перші хвилини подій, які розгортаються в кризовій ситуації, найчастіше збільшується відсутністю докладної інформації. Перебуваючи в епіцентрі того, що відбувається, військовослужбовці підрозділів спеціального призначення нерідко надають уряду та своєму командуванню оперативну інформацію, що виходить від людей, знайомих з місцевою культурою, які говорять мовою цієї країни і здатні у вирішальний момент з'ясувати істину без необхідності чекати, поки прибудуть сили звідкись ще. Хоча групи спеціального призначення рідко здатні самостійно врегулювати кризу, вони можуть відігравати найважливішу роль у забезпеченні безпроблемного й ефективного введення сил по врегулюванню.
Ведучи мову про підрозділи спеціального призначення, також потрібно вказати на ті підрозділи, які перебувають на стику військової та правоохоронної тематики їхнього застосування. Не є великою таємницею, що в складі структур військової поліції багатьох країн створені і активно розвиваються свої підрозділи спеціального призначення. На відміну від звичного для багатьох армійських підрозділів спеціального призначення, які застосовуються переважно для ведення спеціальної розвідки в тилу супротивника, підрозділи спеціального призначення військової поліції вже в мирний час повинні бути готові для виконання різних силових завдань правоохоронного характеру. До них, насамперед, відносять участь у проведенні антитерористичних операцій на військових об'єктах, силове припинення злочинів і інших правопорушень, забезпечення безпеки представників вищого військового керівництва, інші так звані “high risk operations”, тобто операції з високим ступенем ризику. Очевидно, що сучасні реалії зробили затребуваним появу високоефективної та раціональної структури підрозділів спеціального призначення військової поліції, які за рівнем своєї підготовки, технічної оснащеності, маючи чітко визначений статус, правові основи й принципи діяльності, права й обов'язки, правовий захист військовослужбовців, здатні сприяти вирішенню поставлених завдань.
Сучасні дослідження практики розвитку та бойового застосування з'єднань і частин спеціального призначення показують, що за свою історію розвитку «спецназ» давно вийшов за рамки свого первинного призначення - бойового забезпечення, їх застосування набуло характеру і рис самостійного виду бойових дій у збройному протиборстві з міжнародним сепаратизмом і екстремізмом як на території країни, так і за її межами. Як нову форму бойових дій, у взаємодії із засобами ураження, вони спроможні широко здійснювати спеціальні операції.
Головна особливість підрозділів спеціального призначення полягає в можливості їх застосування не тільки у воєнний, але й у мирний час у тих випадках, коли протиборство сторін не досягло масштабів війни, або в загрозливий період, коли ступінь військових приготувань імовірного противника та, відповідно, військова небезпека досягли таких меж, за яких протистояння і запобігання агресії є можливими лише за рахунок рішучих превентивних заходів.
Напрямки розвитку
Досвід країн світу свідчить, що першим і основним кроком у розвитку сил спеціальних операцій, насамперед у плані легітимної реалізації їхнього потенціалу, є розробка й прийняття необхідної нормативно-правової бази.
Не випадково в Росії за Збройними силами РФ відносно недавно закріплене право на участь без обмежень у боротьбі з тероризмом, у т.ч. за кордоном. Це дозволило створити необхідну правову основу застосування Збройних сил РФ для протидії терористичній діяльності, а також розширило їхнє призначення, дозволяючи їм своїми засобами виконувати завдання по протидії тероризму.
Також здійснюється уточнення завдань для підрозділів спеціального призначення. Аналіз свідчить, що в наш час підрозділи спеціального призначення можуть бути ефективно задіяними для вирішення широкого спектра завдань, частина з яких була перед ними поставлена відносно недавно:
- звільнення та евакуація громадян своєї країни та іноземців, захоплених як заручники терористами або утримуваних насильно з інших причин;
- фізичне усунення або захоплення, у тому числі і на території інших держав, найбільш одіозних і небезпечних лідерів терористичних груп;
- проведення “акцій відплати” за нанесений терористами збиток державі та її громадянам.
Повторимося, що вони видаються спірними з погляду міжнародного права, однак, виходячи із внутрішньополітичних міркувань, є невід'ємним “силовим елементом” антитерористичної політики багатьох держав;
- ліквідація погрози застосування засобів масового ураження з території іншої держави;
- знищення сепаратистських та інших антиурядових угруповань, у тому числі діючих з території інших держав;
- участь в антитерористичних операціях.
Також традиційно ССО в період воєнних дій залучаються для знищення особливо важливих стратегічних об'єктів противника, пунктів управління та окремих осіб, захоплення зразків озброєння; здійснення диверсійних актів і т.п.
Нові завдання мають на увазі уточнення структури та чисельності сил спеціальних операцій. Для цього, наприклад, у США, розуміючи залежність країни від доступу до джерел світових багатств і будучи змушеними для цього мати інструмент силового примуса «непоступливих» держав світу прямувати в руслі американської політики, Пентагон має намір продовжувати збільшення чисельності підрозділів, що входять до складу Командування сил спеціальних операцій. Виступаючи ще в 2005 році на слуханнях у сенатському комітеті у справах збройних сил, командувач КССО генерал Брайан Браун повідомив, що в найближчі чотири роки чисельність особового складу цих підрозділів планується збільшити більш ніж на 23 тис. чоловік. За словами генерала, підкріплення одержать всі частини КССО, у тому числі і ті, які займаються психологічними операціями, контактами із цивільним населенням і т.п. Час підтвердив виконання зазначених планів.
Аналогічна тенденція має місце в Росії. Відповідно до Федерального закону «Про боротьбу з тероризмом” Внутрішні війська МВС РФ разом з підрозділами федеральних органів виконавчої влади беруть участь у боротьбі з тероризмом на території РФ. Для цього тільки за останні роки створено 16 загонів спеціального призначення, призначених для посилення боротьби з організованою злочинністю у федеральних округах, виконання завдань на території Північнокавказького регіону РФ.
Крім того, зі збільшенням чисельності спостерігається тенденція централізації управління частинами та підрозділами спеціального призначення. Причому в багатьох країнах світу наблизилися до питання створення сил спеціальних операцій не тільки у складі збройних сил, а і як міжвідомчого функціонального об'єднання сил і засобів, що взаємно доповнюють і підсилюють один одного при вирішенні специфічних завдань забезпечення національної безпеки. Дослідження показують, що в сучасних збройних силах і правоохоронних органах деяких країн вже позначені їхні контури, які з урахуванням економічної доцільності, з мінімальними витратами можуть бути створені на базі армійських частин спеціального призначення, інших підрозділів спеціального призначення збройних сил, спеціальних підрозділів внутрішніх військ, інших спеціальних підрозділів правоохоронних органів. Вони повинні стати мобільною і компактною силою та включати три компоненти: повітряний, наземний і морський. Основними формами бойового застосування ССО залежно від чисельності підрозділів, що застосовуються, повинні стати контртерористичні, антитерористичні, спеціальні операції та заходи.
В інтересах практичного розвитку зазначеної області військового мистецтва та військового будівництва необхідна теоретична розробка спеціальних форм і способів збройної боротьби, у тому числі форм бойового застосування сил і засобів спеціального призначення, наявність ефективного органу управління спеціальними операціями тощо.
Безумовно, створення та навчання ССО може тривати роки та десятиліття. Такі сили не можуть бути створені напередодні надзвичайної ситуації або кризи. Також сили спеціальних операцій не повинні розглядатися як заміна звичайної сили або використовуватися в ситуаціях, де звичайні війська не можуть виконати завдання.
Тому в інтересах нашої країни та Збройних Сил працювати над створенням і розвитком сил спеціальних операцій, які першими повинні виконувати спеціальні та бойові завдання в інтересах силового забезпечення національної безпеки країни в умовах кризових ситуацій мирного часу, забезпечувати досягнення інших цілей у мирний час і в загрозливий період, а при необхідності здійснювати ефективні дії у складі основних угруповань Збройних Сил у ході ведення війни.