|
|
|
ЗАКОН УКРАЇНИ № 328-V |
|
|
| | ЗАКОН УКРАЇНИ № 328-V
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань
соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та
резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні
збори, і деяких інших осіб
| |
| | Верховна Рада України постановляє:
І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Законі України «Про міліцію» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20; із наступними змінами):
у статті 19:
у частині першій слово «утримання» замінити словом «забезпечення»;
у частині другій слова «Місцеві ради» замінити словами «Органи місцевого самоврядування»;
перше речення назви розділу V доповнити словами «та їх пенсійне забезпечення»;
у статті 23:
назву викласти в такій редакції:
«Стаття 23. Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі
(смерті) або каліцтва працівника міліції та компенсація заподіяння
шкоди його майну»;
частини першу та другу виключити;
частини третю і шосту викласти в такій редакції:
«У разі загибелі (смерті) працівника міліції, який перебував на службі
в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків
по охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю сім'ї
загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та
утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі
десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою
посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України»;
«У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного
працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також
інвалідності, що настала в період проходження служби в органах
внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення
зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання
або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в
органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності
йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного
грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах,
визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати
працездатності працівником міліції у період проходження служби в
органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я
здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства»;
після частини шостої доповнити новими частинами такого змісту:
«У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі
(смерті) працівника міліції не повинен бути меншим від 100-кратного
розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних
осіб на час виплати цих сум.
Якщо працівник міліції та члени його сім'ї одночасно мають право на
отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією
статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати,
встановлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум
здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на
отримання таких виплат».
У зв'язку з цим частини сьому та восьму вважати відповідно частинами дев'ятою та десятою;
у частині десятій слова «частин третьої, четвертої, п'ятої, шостої і сьомої» замінити словами «частин третьої – дев'ятої»;
доповнити статтею 231 такого змісту:
«Стаття 231. Пенсійне забезпечення працівників міліції
Пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби
в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах,
встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб,
звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
2. У Законі України «Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей» (Відомості Верховної Ради
України, 1992 р., № 15, ст. 190; із наступними змінами):
1) доповнити преамбулою такого змісту:
«Цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади
державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та
членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового
захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній,
соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх
конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у
цій галузі»;
2) статтю 1 викласти в такій редакції:
«Стаття 1. Соціальний захист військовослужбовців
Соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави,
спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що
забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення
матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до
особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві,
підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право
на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати
працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них
обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом»;
3) доповнити статтями 11 і 12 такого змісту:
«Стаття 11. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей
Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та
членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього
Закону та інших нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана
Верховною Радою України, встановлені більш високі норми щодо
соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, ніж ті, що
містить законодавство України, то застосовуються норми міжнародного
договору.
Стаття 12. Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та
громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції
України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених
цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із
захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом
пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи
призупинені без їх рівноцінної заміни.
Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та
членів їх сімей, є недійсними»;
4) статті 3 і 4 викласти в такій редакції:
«Стаття 3. Сфера дії цього Закону
1. Дія цього Закону поширюється на:
1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно
до законів України військових формувань та правоохоронних органів
спеціального призначення (далі – правоохоронних органів), які проходять
військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених
вище військових формувань та правоохоронних органів – громадян України,
які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх
сімей;
2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання,
пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання
після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням
військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей
військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
2. Дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців,
військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час
проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві
внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення,
або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного
чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного,
наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного
заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи
резервістом тілесного ушкодження.
Стаття 4. Забезпечення виконання законодавства щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей
Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів
щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх
сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого
самоврядування»;
5) у статті 7 слова «або з санкції прокурора чи наказу командира,
винесеного відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України»
виключити;
6) у статті 8:
у першому реченні абзацу другого пункту 1 слова «до їх загального і
безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за
спеціальністю» замінити словами «до їх страхового стажу, стажу роботи,
стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби»;
пункт 2 викласти в такій редакції:
«2. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової
служби) не можуть бути звільнені з військової служби до набуття права
на пенсію за вислугу років, крім випадків, коли їхня служба
припиняється (розривається) у зв'язку із закінченням строку контракту
або у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту
командуванням чи у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту
військовослужбовцем, за віком, за власним бажанням, за станом здоров'я,
через службову невідповідність, у зв'язку із скороченням штатів або
проведенням організаційних заходів, у зв'язку з обвинувальним вироком
суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у вигляді
позбавлення чи обмеження волі, позбавлення військового звання,
позбавлення права займати певні посади, у зв'язку з позбавленням
військового звання в дисциплінарному порядку, а також через сімейні
обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається
Кабінетом Міністрів України.
У разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по
службі військовослужбовець, який проходить військову службу за
контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає
поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на
іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Посада вважається нижчою, якщо
за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а
за умови рівних звань – менший посадовий оклад. У разі якщо штатним
розписом передбачено два військових звання або диференційовані посадові
оклади, до уваги береться вище військове звання або вищий посадовий
оклад. У разі заподіяння йому таким звільненням (переміщенням)
моральної шкоди вона може бути відшкодована за рішенням суду.
У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв
рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату
військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час
вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку
на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного
звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю
до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та
до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання»;
друге речення абзацу першого пункту 3 викласти в такій редакції:
«Протягом місяця з дня взяття на військовий облік за місцем проживання
орган праці та соціального захисту населення за поданням військового
комісара в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України,
надає їм матеріальну допомогу в розмірі середньої місячної заробітної
плати за останнім місцем роботи (для тих, хто працював до призову на
строкову військову службу) або однієї мінімальної заробітної плати (для
тих, хто не працював) за рахунок коштів державного бюджету»;
абзац перший пункту 5 викласти в такій редакції:
«5. Держава забезпечує соціальну та професійну адаптацію
військовослужбовців, які звільняються у зв'язку із скороченням штатів
або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, а також
військовослужбовців строкової військової служби, які до призову на
строкову військову службу не були працевлаштовані, в разі відповідного
звернення зазначених осіб. У разі необхідності соціальну та професійну
адаптацію проходять також члени сімей військовослужбовців за їх
зверненням. Адаптація зазначеної категорії осіб провадиться урядовим
органом державного управління з питань адаптації військовослужбовців,
звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових
об'єктів за рахунок коштів державного бюджету»;
7) статтю 9 викласти в такій редакції:
«Стаття 9. Грошове забезпечення військовослужбовців
1. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове
та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової
служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
2. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового
окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер,
премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
3. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового
звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби,
кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
4. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються
Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні
матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших
утворених відповідно до законів України військових формувань та
правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати
характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у
службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони
України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у
своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові
формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів
України.
5. За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за
межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в
національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за
нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
6. За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а
також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми,
зберігаються грошове та інші види забезпечення. Сім'ям зазначених
військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому
числі додаткові та інші види грошового забезпечення, в розмірах, що
встановлені військовослужбовцю на день захоплення його в полон або
заручником, інтернування в нейтральних державах або безвісної
відсутності.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності – повнолітнім дітям,
які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам,
піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з
дитинства – незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на
утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними
частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають
дітей. При цьому виплата грошового забезпечення цим членам сімей
здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення
військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування
військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому
законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках
виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня
виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової
частини.
У разі індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних
Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових
формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей
військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також
інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх виплачується
з урахуванням такої індексації.
7. За військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ
і організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями
9 і 91 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок
коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних
Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових
формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби
транспорту. Перелік посад, які можуть бути заміщені
військовослужбовцями у цих державних органах, установах і організаціях,
затверджується Президентом України»;
8) доповнити статтею 91 такого змісту:
«Стаття 91. Продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців
1. Продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється
за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
2. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або
перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання
замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна
грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
3. При переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за
контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі,
на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з
призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового
навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести
місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм
виплачується:
1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на
військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на
кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове
місце військової служби;
2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які
перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на
військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який
переїжджає разом з ним»;
9) статтю 10 викласти в такій редакції:
«Стаття 10. Службовий час і час відпочинку військовослужбовців
1. Загальна тривалість службового часу військовослужбовців на тиждень
не може перевищувати нормальної тривалості робочого часу за відповідний
період, визначеної законодавством України, за винятком випадків,
передбачених пунктом 5 цієї статті.
2. Розподіл службового часу військовослужбовців протягом доби і
протягом тижня у військових частинах здійснюється таким чином, щоб
забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і
проведення занять з бойової підготовки та створити умови для
підтримання порядку, військової дисципліни та виховання
військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного
побутового обслуговування, відпочинку і харчування.
3. Розподіл службового часу військовослужбовців визначається
розпорядком дня, який затверджує відповідний командир (начальник) у
порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, з додержанням
встановленої загальної тривалості щотижневого службового часу.
4. Для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової
військової служби, встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома
вихідними днями, а для військовослужбовців строкової військової служби
і курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів та
курсантів вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні
підрозділи, навчальних центрів (частин) – шестиденний робочий тиждень з
одним вихідним днем.
5. Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове
чергування, несення служби в добовому наряді та інші заходи, пов'язані
із забезпеченням боєготовності військових частин, здійснюються без
обмеження загальної тривалості службового часу.
6. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього
особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання
службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від
занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої
роботи, спортивних заходів та ігор. Військовослужбовцям, крім
військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів)
вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов'язки
у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку
надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного
тижня. Військовослужбовцям строкової військової служби, курсантам
(слухачам) вищих військових навчальних закладів при виконанні
обов'язків військової служби у зазначені дні час відпочинку
встановлюється відповідним командиром (начальником)»;
10) доповнити статтею 101 такого змісту:
«Стаття 101. Право військовослужбовців на відпустки.
Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них
1. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової
служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням
матеріального, грошового забезпечення та наданням грошової допомоги на
оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість
щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу
в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів;
від 10 до 15 років, – 35 календарних днів; від 15 до 20 років, – 40
календарних днів; понад 20 календарних років, – 45 календарних днів.
2. Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них встановлюється законодавством»;
11) статтю 11 викласти в такій редакції:
«Стаття 11. Право військовослужбовців на охорону здоров'я та медичну допомогу
1. Охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується створенням
сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби,
побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів
військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної
обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з
місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування.
Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців –
обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення
вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки,
під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт
та виконання інших обов'язків військової служби.
Військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на
навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на
безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах
охорони здоров'я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд,
щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.
За відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або
перевірочних) і спеціальних зборів або за місцем проживання
військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров'я чи
відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у
невідкладних випадках медична допомога надається державними або
комунальними закладами охорони здоров'я за рахунок Міністерства оборони
України, інших утворених відповідно до законів України військових
формувань та правоохоронних органів.
Військовослужбовцям, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, медична допомога, санаторно-курортне лікування та
відпочинок надаються відповідно до законодавства.
2. Члени сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової
військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних
закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові
навчальні підрозділи) за відсутності за місцем їх проживання державних
або комунальних закладів охорони здоров'я отримують медичну допомогу у
військово-медичних закладах охорони здоров'я.
Члени сімей військовослужбовців та осіб, звільнених у запас або у
відставку, а також військовослужбовців, які загинули (померли), пропали
безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або
постраждали у полоні в ході бойових дій (війни) чи під час участі в
міжнародних миротворчих операціях, якщо ці особи прослужили у Збройних
Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових
формуваннях та правоохоронних органах не менш як 20 календарних років,
мають право на медичне обслуговування у закладах Міністерства оборони
України, інших утворених відповідно до законів України військових
формувань та правоохоронних органів.
Направлення військовослужбовців та членів їх сімей на лікування за межі
України здійснюється на загальних підставах у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України.
3. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової
служби) та члени їх сімей мають право на санаторно-курортне лікування
та відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на
туристських базах Міністерства оборони України, інших утворених
відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних
органів. Такі військовослужбовці сплачують 25 відсотків, а члени їх
сімей – 50 відсотків вартості путівки, за винятком випадків, коли
відповідно до законодавства встановлені інші умови оплати. Таким же
правом користуються члени сімей військовослужбовців, які загинули
(померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби.
До таких членів сімей належать: батьки, дружина (чоловік), неповнолітні
діти, а також діти – інваліди з дитинства (незалежно від їх віку).
Військовослужбовцям, які направляються до санаторію для продовження
лікування відповідно до висновків військово-лікарської комісії після
лікування в госпіталях, путівки надаються безоплатно.
Військовослужбовці строкової військової служби, курсанти (слухачі)
вищих військових навчальних закладів та курсанти вищих навчальних
закладів, які мають військові навчальні підрозділи, навчальних центрів
(частин), військовослужбовці-жінки за наявності медичних показань
забезпечуються безоплатним санаторно-курортним лікуванням.
Військовослужбовці, які отримали захворювання, пов'язане з виконанням
обов'язків військової служби, після лікування у військово-медичному
закладі охорони здоров'я мають право на позачергове одержання путівок
до санаторно-курортних та оздоровчих закладів Міністерства оборони
України, інших утворених відповідно до законів України військових
формувань та правоохоронних органів.
Військовослужбовцям, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, а
також при особливому характері їх служби, військовослужбовцям, які
стали інвалідами внаслідок бойових дій, учасникам бойових дій і
прирівняним до них особам путівки для санаторно-курортного лікування
надаються у першу чергу.
Пенсіонери з числа військовослужбовців, які визнані інвалідами І та II
групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової
служби, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування
незалежно від виду пенсії, яку вони отримують. Інваліди III групи,
звільнені з військової служби за станом здоров'я, які отримують пенсії
по інвалідності, забезпечуються путівками для санаторно-курортного
лікування за наявності медичних показань.
Порядок забезпечення путівками для санаторно-курортного лікування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
4. Військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, а
також учасники бойових дій прирівнюються у правах до інвалідів та
учасників Великої Вітчизняної війни.
5. Військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими
законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства
і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків з числа
військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті,
позбавлення батьківських прав, на час перебування у лікувальному
закладі охорони здоров'я та в інших випадках відсутності материнського
піклування про дітей).
6. Військовослужбовці, звільнені з військової служби внаслідок
захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби,
члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування
до військово-медичних закладів охорони здоров'я в порядку,
встановленому Міністерством оборони України, іншими утвореними
відповідно до законів України військовими формуваннями та
правоохоронними органами»;
12) статті 13 і 14 викласти в такій редакції:
«Стаття 13. Право військовослужбовців та членів їх сімей на освіту
1. Військовослужбовці мають право на навчання (у тому числі на
отримання післядипломної освіти) у військових навчальних закладах,
відповідних підрозділах підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації військовослужбовців. Військовослужбовцям, крім
військовослужбовців строкової військової служби, дозволяється навчатися
в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби.
2. Особи, які були призвані на строкову військову службу в період
навчання у вищих навчальних закладах І – IV рівнів акредитації, при
звільненні з військової служби зараховуються для продовження навчання
до того навчального закладу, де вони навчалися до призову на військову
службу, незалежно від форми навчання.
3. При зміні військовослужбовцями, які проходять військову службу за
контрактом, або тими, хто перебуває на кадровій військовій службі,
місця проходження військової служби, а також при звільненні з
військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням
штатів або проведенням організаційних заходів члени їх сімей, які
навчаються (виховуються) у державних навчальних закладах, мають право
переводитися до державних навчальних закладів, найближчих до нового
місця проходження військової служби або місця проживання.
4. Дітям військовослужбовців за місцем проживання їх сімей у
першочерговому порядку надаються місця у загальноосвітніх та дошкільних
навчальних закладах і дитячих оздоровчих таборах незалежно від форм
власності.
5. Діти військовослужбовців, які мають вислугу в календарному
обчисленні 20 років і більше, діти громадян, звільнених з військової
служби за віком, за станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів
або проведенням організаційних заходів, вислуга років у календарному
обчисленні яких становить 20 років і більше, діти військовослужбовців,
які загинули при виконанні ними обов'язків військової служби, померли
чи пропали безвісти або стали інвалідами внаслідок захворювання,
пов'язаного з проходженням військової служби, користуються переважним
правом зарахування до військових ліцеїв, ліцеїв з посиленою
військово-фізичною підготовкою, вищих військових навчальних закладів та
вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, за
умов успішного складення іспитів та відповідності іншим вимогам і
правилам прийому до цих навчальних закладів.
Стаття 14. Пільги військовослужбовцям та членам їх сімей
1. Військовослужбовці мають право на безоплатний проїзд:
1) залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом:
а) у відрядження;
б) у відпустку;
в) при переведенні на нове місце проходження військової служби або у зв'язку з передислокацією військової частини;
г) до місця проживання, обраного при звільненні з військової служби;
2) всіма видами транспорту загального користування міського,
приміського та міжміського сполучення (за винятком таксі) – тільки
військовослужбовці строкової військової служби.
2. При переведенні військовослужбовців на нове місце проходження
військової служби або звільненні з військової служби вони мають право
на безоплатне перевезення до 20 тонн особистого майна в контейнерах з
попереднього місця проживання до нового залізничним транспортом, а там,
де такого виду транспорту немає, – іншими видами транспорту (за
винятком повітряного). У разі перевезення особистого майна в окремому
вагоні, багажем та дрібною відправкою їм відшкодовуються фактичні
витрати, але не більше вартості перевезення майна в контейнері вагою 20
тонн.
3. Члени сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової
військової служби) мають право на безоплатний проїзд залізничним,
повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом:
1) від місця проживання до місця проходження військової служби військовослужбовця у зв'язку з його переведенням;
2) до місця проведення відпустки військовослужбовцем;
3) при звільненні військовослужбовця з військової служби, а також у
разі загибелі (смерті) військовослужбовця – до обраного місця
проживання.
Члени сімей військовослужбовців при переїзді до обраного місця
проживання у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця мають
право на безоплатне перевезення до 20 тонн особистого майна в
контейнерах залізничним транспортом, а там, де такого виду транспорту
немає, – іншими видами транспорту (за винятком повітряного). У разі
перевезення особистого майна в окремому вагоні, багажем та дрібною
відправкою їм відшкодовуються фактичні витрати, але не більше вартості
перевезення майна в контейнері вагою 20 тонн.
4. Військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок бойових дій,
учасники бойових дій та прирівняні до них особи, а також батьки
військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під
час проходження військової служби, користуються правом безоплатного
проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту загального
користування (крім таксі) в межах адміністративного району за місцем
проживання, залізничного та водного транспорту приміського сполучення
та автобусами приміських маршрутів. Вони мають право на 50-відсоткову
знижку при користуванні міжміським залізничним, повітряним, водним та
автомобільним транспортом відповідно до закону.
5. Військовослужбовці при направленні у відрядження, до нового місця
проходження військової служби, а також до місця використання відпустки
та назад мають право на придбання проїзних документів для себе та
членів своєї сім'ї на всі види транспорту поза чергою. При цьому
військовослужбовці, які направляються у відрядження, користуються
правом на бронювання та отримання поза чергою місця в готелі на
підставі посвідчення про відрядження.
6. При виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші
населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на
відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
7. Військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової
служби, мають право на першочергове встановлення квартирного телефону,
а також першочергове встановлення квартирної охоронної сигналізації.
8. Військовослужбовці строкової військової служби мають право
безоплатно відправляти й одержувати листи. Безоплатними поштовими
посилками відправляється особистий одяг громадян, призваних на строкову
військову службу.
9. Витрати, пов'язані з перевезенням військовослужбовців та членів їх
сімей, їх особистого майна залізничним, повітряним, водним і
автомобільним (за винятком таксі) транспортом, бронюванням місць у
готелях при направленні військовослужбовців у відрядження,
відшкодовуються за рахунок коштів Міністерства оборони України, інших
утворених відповідно до законів України військових формувань та
правоохоронних органів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України.
10. Військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги,
гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються
пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян
України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також
рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно
мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи
компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга,
гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків,
передбачених законами.
11. Військовослужбовець, військовозобов'язаний або резервіст, який
призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, не
користуються правом на пільги, гарантії та компенсації, встановлені цим
Законом, на час відбування призначеного судом одного з видів покарань,
передбачених пунктами 2, 3, 5, 6, 9, 11, 12 статті 51 Кримінального
кодексу України. На цей час члени їх сімей також не користуються правом
на пільги, гарантії та компенсації, якими вони користувалися як члени
сімей таких осіб.
12. Військовослужбовець строкової військової служби, якого засуджено до
тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, та члени
його сім'ї права на пільги не втрачають.
13. Особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації,
передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі
посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
14. Військовослужбовці та члени їх сімей, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, користуються пільгами, передбаченими Законом
України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
13) у статті 15:
у пункті 1 слова «Закону України «Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ» замінити словами «Закону України «Про пенсійне
забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших
осіб»;
абзац перший пункту 2 після слів «у зв'язку зі скороченням штатів» доповнити словами «або проведенням організаційних заходів»;
14) статтю 16 викласти в такій редакції:
«Стаття 16. Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі
(смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та
резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні
збори
1. У разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України,
інших утворених відповідно до законів України військових формувань та
правоохоронних органів, який перебував на кадровій військовій службі
або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним
обов'язків військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її
відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова
допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого
(померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених
Кабінетом Міністрів України.
2. У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного
військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби,
а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби
або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після
закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного
випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно
від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова
допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою
посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
3. У разі загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста,
призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для
проходження служби у військовому резерві, під час виконання ним
обов'язків військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її
відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова
допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого
(померлого) виходячи з окладу за військовим званням у запасі та
максимального окладу за посадою, до якої він був приписаний в запасі, в
порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
4. У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного
військовозобов'язаному або резервісту, який призваний на навчальні (або
перевірочні) та спеціальні збори, проходить службу у військовому
резерві, під час виконання ним обов'язків військової служби, а також
інвалідності, що настала в період проходження зазначених зборів, служби
у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після
закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але
внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період
проходження цих зборів, служби у військовому резерві, залежно від
ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова
допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення на умовах,
визначених пунктом 3 цієї статті.
5. У разі загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової
служби під час виконання ним обов'язків військової служби, сім'ї
загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та
утриманцям виплачується одноразова грошова допомога у розмірі
десятирічного максимального посадового окладу за першим тарифним
розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову
службу за контрактом, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом
Міністрів України.
6. У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного
військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження
військової служби, а також інвалідності, що настала в період
проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після
звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку,
що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати
працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі,
що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок
загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
7. У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі
(смерті) військовослужбовця не повинен бути меншим від 100-кратного
розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних
осіб на час виплати цих сум.
8. Визначення ступеня втрати працездатності військовослужбовцем,
військовозобов'язаним або резервістом у період проходження військової
служби (зборів), служби у військовому резерві у кожному випадку
ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно
до законодавства.
9. Якщо військовослужбовці, військовозобов'язані або резервісти, які
призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять
службу у військовому резерві, та члени їх сімей одночасно мають право
на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією
статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати,
встановлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум
здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на
отримання таких виплат»;
15) у статті 17 слово «законодавством» замінити словом «законом»;
16) у статті 18:
у пункті 2 слова «середнього місячного заробітку» і «посадового окладу»
замінити словами «середньомісячна заробітна плата» у відповідному
відмінку;
пункт 4 виключити;
пункт 6 викласти в такій редакції:
«6. Вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також
дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час
проходження військової служби, у разі якщо вона (він) не взяла (не
взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти –
інваліди з дитинства, батьки військовослужбовця, які перебували на його
утриманні, мають право на пільги, передбачені цим Законом»;
17) розділ III замінити трьома розділами такого змісту:
«Розділ III
ПРАВО ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НА ОСКАРЖЕННЯ НЕПРАВОМІРНИХ РІШЕНЬ ТА ДІЙ, ОТРИМАННЯ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ
Стаття 19. Право військовослужбовця на оскарження неправомірних рішень та дій
Неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового
управління та командирів (начальників) можуть бути оскаржені
військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами
Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 20. Право військовослужбовців на правову допомогу
Військовослужбовцям гарантується право на захист у порядку, встановленому законами України.
Судочинство у справах за участю військовослужбовців, які проходять
військову службу на території України, здійснюється відповідно до
законів України, а військовослужбовців, які проходять військову службу
за межами території України, – відповідно до вимог міжнародних
договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Розділ IV ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОСАДОВИХ ОСІБ ЗА ПОРУШЕННЯ ЦЬОГО ЗАКОНУ. НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЦЬОГО ЗАКОНУ
Стаття 21. Відповідальність посадових осіб за порушення цього Закону
Посадові особи органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм
власності і підпорядкування, винні в порушенні цього Закону, несуть
відповідальність згідно із законом.
Стаття 22. Нагляд за додержанням цього Закону
Нагляд за додержанням цього Закону органами виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами
здійснюється прокуратурою.
Розділ V
ФІНАНСУВАННЯ ВИТРАТ, ПОВ'ЯЗАНИХ З РЕАЛІЗАЦІЄЮ ЦЬОГО ЗАКОНУ
Стаття 23. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону
Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону,
здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті
України на відповідний рік для Міністерства оборони України,
розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої
влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та
правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом».
3. У Законі України «Про Службу безпеки України» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 382):
у статті 29:
назву, частини першу і другу викласти в такій редакції:
«Стаття 29. Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі
(смерті) або каліцтва військовослужбовців Служби безпеки України і
громадян, залучених до заходів щодо забезпечення державної безпеки, та
компенсація заподіяння збитків їх майну
У разі загибелі (смерті) військовослужбовця Служби безпеки України,
який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову
службу за контрактом, під час виконання ним обов'язків військової
служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його
батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в
розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за
останньою посадою, яку він займав, в порядку та на умовах, визначених
Кабінетом Міністрів України.
У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного
військовослужбовцю Служби безпеки України під час виконання ним
обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період
проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення
зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання
або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби,
пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня
втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в
розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в
порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Визначення ступеня втрати працездатності військовослужбовцем Служби
безпеки України у період проходження служби у кожному випадку
ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно
до законодавства»;
у статті 30:
назву викласти в такій редакції:
«Стаття 30. Грошове забезпечення військовослужбовців та оплата праці працівників Служби безпеки України»;
у частині першій слова «Президентом України» замінити словом «законодавством»;
доповнити частиною другою такого змісту:
«Умови та оплата праці працівників Служби безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України».
4. У частині першій статті 13 Закону України «Про внутрішні війська
Міністерства внутрішніх справ України» (Відомості Верховної Ради
України, 1992 р., № 29, ст. 397; 2000 р., № 10, ст. 79) слова «Закону
України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і працівників
органів внутрішніх справ» замінити словами «Закону України «Про
пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких
інших осіб».
5. У статті 23 Закону України «Про пожежну безпеку» (Відомості
Верховної Ради України, 1994 р., № 5, ст. 21; 1998 р., № 2, ст. 12, №
10, ст. 36; 2002 р., № 43, ст. 313; 2003 р., № 30, ст. 247; 2004 р., №
10, ст. 95; 2006 р., № 22, ст. 184):
назву викласти в такій редакції:
«Стаття 23. Виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі
(смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи
інвалідності осіб рядового та начальницького складу державної пожежної
охорони»;
частини першу – третю замінити чотирма новими частинами такого змісту:
«У разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу
державної пожежної охорони під час виконання службових обов'язків сім'ї
загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та
утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі
десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою
посадою, яку він займав, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом
Міністрів України.
У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особі
рядового чи начальницького складу державної пожежної охорони під час
виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в
період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після
звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок
захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження
служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від
ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова
допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою
посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового та
начальницького складу державної пожежної охорони у період проходження
служби у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в
індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі
(смерті) особи рядового чи начальницького складу державної пожежної
охорони не повинен бути меншим від 100-кратного розміру прожиткового
мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати
цих сум.
Якщо особа рядового та начальницького складу державної пожежної охорони
та члени її сім'ї одночасно мають право на отримання одноразової
грошової допомоги з підстав, передбачених цією статтею, та одноразової
грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими
законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з
підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат».
У зв'язку з цим частини четверту – шосту вважати частинами п'ятою – сьомою;
у частині п'ятій слова «загиблого застрахованого працівника»,
«працівника» замінити відповідно словами «загиблої особи рядового та
начальницького складу» та «особи рядового та начальницького складу»;
доповнити статтею 231 такого змісту:
«Стаття 231. Державне страхування працівників державної пожежної
охорони, які за умовами праці беруть безпосередню участь у гасінні пожеж
Працівники державної пожежної охорони, які за умовами праці беруть
безпосередню участь у гасінні пожеж, підлягають обов'язковому
державному особистому страхуванню.
Порядок та умови обов'язкового державного особистого страхування таких працівників визначаються Кабінетом Міністрів України».
6. У Законі України «Про державну охорону органів державної влади
України та посадових осіб» (Відомості Верховної Ради України, 1998р.,
№35, ст. 236):
у частині сьомій статті 20 слова «Закону України «Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ» замінити словами «Закону України «Про
пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких
інших осіб»;
у статті 21:
назву викласти в такій редакції:
«Стаття 21. Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі
(смерті) або каліцтва військовослужбовців Управління державної охорони
України і громадян, залучених до здійснення державної охорони, та
компенсація заподіяння шкоди їх майну»;
частину першу замінити двома новими частинами такого змісту:
«У разі загибелі (смерті) військовослужбовця Управління державної
охорони України, який перебував на кадровій військовій службі або
проходив військову службу за контрактом, під час виконання обов'язків
військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності
його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в
розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за
останньою посадою, яку він займав, в порядку та на умовах, визначених
Кабінетом Міністрів України.
У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного
військовослужбовцю Управління державної охорони України під час
виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що
настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці
після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але
внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період
проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків,
залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова
грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за
останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом
Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності
військовослужбовцем Управління державної охорони України у період
проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в
індивідуальному порядку відповідно до законодавства».
У зв'язку з цим частини другу і третю вважати відповідно частинами третьою і четвертою.
7. Статтю 16 Закону України «Про Збройні Сили України» (Відомості
Верховної Ради України, 2000 р., № 48, ст. 410) викласти в такій
редакції:
«Стаття 16. Соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей та працівників Збройних Сил України
Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців,
членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей
військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали
інвалідами під час проходження військової служби або постраждали в
полоні в ході бойових дій (війни), при надзвичайному стані чи під час
проходження військової служби за межами України в порядку військового
співробітництва або у складі Миротворчих Сил ООН під час участі у
міжнародних миротворчих операціях.
Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей
здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий
захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших
нормативно-правових актів.
Соціальний захист працівників Збройних Сил України забезпечується
відповідно до законодавства про працю, про державну службу, інших
нормативно-правових актів».
8. У статті 21 Закону України «Про розвідувальні органи України»
(Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 19, ст. 94; 2005 р., №№
17-19, ст. 267; 2006 р., № 14, ст. 116):
назву доповнити словами «і їх пенсійне забезпечення»;
у частині десятій слова «Законом України «Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та деяких інших осіб» замінити словами «Законом
України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової
служби, та деяких інших осіб»;
частину одинадцяту виключити;
частини дванадцяту і тринадцяту викласти в такій редакції:
«У разі загибелі (смерті) співробітника кадрового складу
розвідувального органу України під час виконання службових обов'язків
сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та
утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі
десятирічного грошового забезпечення (заробітку) загиблого (померлого)
за останньою посадою, яку він займав, в порядку та на умовах,
визначених Кабінетом Міністрів України. За сім'єю загиблого (померлого)
зберігається право на одержання жилого приміщення.
У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного
співробітнику кадрового складу розвідувального органу України під час
виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в
період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після
звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок
захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження
служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від
ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова
допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення (заробітку)
за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом
Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності
співробітником кадрового складу розвідувального органу України у період
проходження служби в розвідувальних органах у кожному випадку
ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно
до законодавства».
9. У Законі України «Про Державну прикордонну службу України»
(Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 27, ст. 208; 2005 р., №№
17-19, ст. 267):
у частині другій статті 25 слова «Законом України «Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу
органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» замінити словами
«Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з
військової служби, та деяких інших осіб»;
у статті 26:
назву викласти в такій редакції:
«Стаття 26. Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі
(смерті) або каліцтва військовослужбовців Державної прикордонної служби
України та компенсаційної виплати у випадку заподіяння шкоди майну
військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби
України»;
у частині першій слова «захворювання, одержаного військовослужбовцем»
замінити словами «заподіяного військовослужбовцю», а слова
«здійснюється компенсаційна виплата» – словами «виплачується одноразова
грошова допомога»;
після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
«Якщо військовослужбовець та члени його сім'ї, крім підстав,
передбачених частиною першою цієї статті, одночасно мають право на
отримання одноразової грошової допомоги, встановленої іншими законами,
виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за
вибором особи, яка має право на отримання таких виплат».
У зв'язку з цим частину другу вважати частиною третьою.
10. У частині першій статті 16 Закону України «Про Державну спеціальну
службу транспорту» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 19,
ст. 269) слова «Закону України «Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та деяких інших осіб» замінити словами «Закону України
«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та
деяких інших осіб».
11. У Законі України «Про правові засади цивільного захисту» (Відомості
Верховної Ради України, 2004 р., № 39, ст. 488; 2005 р., №№17-19, ст.
267):
статтю 56 викласти в такій редакції:
«Стаття 56. Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі
(смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання чи
інвалідності осіб рядового і начальницького складу органів і
підрозділів цивільного захисту
1. У разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу
органів і підрозділів цивільного захисту під час виконання службових
обов'язків сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його
батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в
розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за
останньою посадою, яку він займав, в порядку та на умовах, визначених
Кабінетом Міністрів України. За сім'єю загиблого (померлого)
зберігається право на одержання жилого приміщення.
2. У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особі
рядового чи начальницького складу органів і підрозділів цивільного
захисту під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності,
що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три
місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але
внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період
проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків,
залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова
грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за
останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом
Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою
рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного
захисту в період проходження служби в органах і підрозділах цивільного
захисту у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в
індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
3. У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі
(смерті) особи рядового чи начальницького складу органів і підрозділів
цивільного захисту не повинен бути меншим від 100-кратного розміру
прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на
час виплати цих сум.
4. Якщо особа рядового чи начальницького складу органів і підрозділів
цивільного захисту або члени її сім'ї одночасно мають право на
отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією
статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати,
встановлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум
здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на
отримання таких виплат.
5. Сплата страхових внесків проводиться за рахунок коштів, передбачених
у відповідних бюджетах на утримання органів і підрозділів цивільного
захисту»;
у статті 631 слова «Законом України «Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та деяких інших осіб» замінити словами «Законом
України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової
служби, та деяких інших осіб»;
у статті 90:
частину другу викласти в такій редакції:
«2. Умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу
органів і підрозділів цивільного захисту визначаються Кабінетом
Міністрів України»;
частину третю виключити.
12. У частині третій статті 23 Закону України «Про Державну
кримінально-виконавчу службу України» (Відомості Верховної Ради
України, 2005 р., № 30, ст. 409) слова «Закону України «Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу
органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» замінити словами «Закону
України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової
служби, та деяких інших осіб».
13. У статті 21 Закону України «Про Державну службу спеціального
зв'язку та захисту інформації України» (Відомості Верховної Ради
України, 2006 р., № 30, ст. 258):
у частині дванадцятій слова «Законом України «Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та деяких інших осіб» замінити словами «Законом
України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової
служби, та деяких інших осіб»;
частини п'ятнадцяту – сімнадцяту замінити чотирма новими частинами такого змісту:
«15. У разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу
Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України під
час виконання службових обов'язків сім'ї загиблого (померлого), а в
разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова
грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення
загиблого (померлого) за останньою посадою, яку він займав, в порядку
та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. За сім'єю
загиблого (померлого) зберігається право на одержання жилого приміщення.
16. У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особі
рядового чи начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку
та захисту інформації України під час виконання службових обов'язків, а
також інвалідності, що настала в період проходження служби або не
пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після
закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного
випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаних з
виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати
працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі
до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку
та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення
ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу
Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у
період проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та
захисту інформації України у кожному випадку ушкодження здоров'я
здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
17. У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі
загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу Державної
служби спеціального зв'язку та захисту інформації України не повинен
бути меншим від 100-кратного розміру прожиткового мінімуму,
встановленого законом для працездатних осіб на час виплати цих сум.
18. Якщо особа рядового чи начальницького складу Державної служби
спеціального зв'язку та захисту інформації України або члени її сім'ї
одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги з
підстав, передбачених цією статтею, та одноразової грошової допомоги
або компенсаційної виплати, встановлених іншими законами, виплата
відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором
особи, яка має право на отримання таких виплат».
У зв'язку з цим частини вісімнадцяту – двадцяту вважати відповідно частинами дев'ятнадцятою – двадцять першою.
14. У Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324):
у частині першій статті 40 слова «Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та деяких інших осіб» замінити словами «Про пенсійне
забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших
осіб»;
статтю 41 викласти в такій редакції:
«Стаття 41. Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі
(смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та
резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні
збори
Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або
каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які
призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори,
здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про
соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
15. Частину першу статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21
січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (Відомості Верховної Ради
України, 1993 р., № 13, ст. 113; з наступними змінами) доповнити
пунктом 47 такого змісту:
«47) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які
призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять
службу у військовому резерві, – за позовами, пов'язаними з виконанням
військового обов'язку».
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2007 року, крім абзацу
чотирнадцятого пункту 1, другого речення абзацу одинадцятого підпункту
11, абзацу дев'ятого підпункту 14 пункту 2, абзацу сьомого пункту 5,
абзацу шостого пункту 11, абзацу шостого пункту 13 розділу І цього
Закону, які набирають чинності з 1 січня 2008 року.
2. Витрати, пов'язані з реалізацією норм цього Закону у 2007 році,
здійснюються в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України
на 2007 рік на утримання Збройних Сил України, інших утворених
відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних
органів.
3. Кабінету Міністрів України:
до 1 липня 2007 року подати на розгляд Верховної Ради України проект
нового Закону України про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей;
у шестимісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:
розробити нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами
виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим
Законом.
4. Запропонувати Президенту України привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Президент України Віктор ЮЩЕНКО
3 листопада 2006 року
| |
|
|
|
|
