Експозиції показують бойовий шлях земляків, учасників бойових дій на територіях інших держав, які закінчували нашу школу. Патріотизм, сміливість, силу волі та терпіння проявляли на Афганській війні: Леонід Васильович Орлик, Валерій Іванович Гринчак, Сергій Степанович Самайчук, Сергій Васильович Ремінний, Петро Петрович Ремінний, Володимир Володимирович Сікайло, Володимир Анатолійович Бичок.
Енергійний, цілеспрямований хлопець, яким його пам’ятають земляки,  пізніше генерал-майор, заступник командуючого Одеським військовим округом Леонід Васильович Орлик народився 31 січня 1936 року у  селі Березівка, яке відноситься до Чемерпільської  сільської ради. В Афганістані служив на посаді заступника командувача армії по тилу, успішно організовував роботу більше ста тилових установ чисельністю 20 тисяч чоловік. Вже після Афганістану брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Нагороджений орденом Червоної Зірки та медалями. Помер 24 грудня 1997 року у м. Одеса.
Сергій Степанович Самайчук народився 2 грудня 1966 року у селі  Чемерпіль. Веселий, талановитий, сміливий і добрий юнак був єдиним сином у родині Степана Павловича та Лідії Юхимівни. Тому звістка про те, що Сергій служитиме в Афганістані була дуже болючою для батьків та рідних хлопця, як загалом і всіх тих людей, яких не оминуло схоже лихо. З 2 листопада 1985 року по 18 травня 1987 року Сергій Степанович проходив службу в Республіці Афганістан, місто  Шинданд. А батьки два роки не знаходили собі місця, молилися і жили надією на повернення сина. Він повернувся і з тих пір день його повернення став найщасливішим для всієї родини.
Сергій Васильович Ремінний народився 30 серпня 1968 року у нашому рідному селі. Зростав і мужнів Сергій на мальовничому березі Південного Бугу, а  дев’ятнадцятилітнім юнаком був призваний до лав Збройних Сил. Проходив службу в  гарячому Джелалабаді. Демобілізувався у травні 1989 року.
Петро Петрович Ремінний працював трактористом у  КСП ім. Куйбишева села Чемерпіль,  воював радистом-розвідником  в Асадабадському загоні спецназу –  одній з найгарячіших точок  Афганістану. За зразкову службу він не раз одержував подяки від командування, удостоєний звання «Відмінник Радянської Армії». Разом зі своїм підрозділом воїну доводилося вступати у сутички з моджахедами, брати участь у розгромі караванів, які через гори переправляли з-за кордону зброю і військове спорядження для ісламістських формувань. Мужність і хоробрість воїна відзначена медаллю «За відвагу».
Володимир Володимирович Сікайло народився 2 квітня 1969 року у селі Ташлик.  Службу за межами Батьківщини, у далекій Демократичній Республіці Афганістан проходив з 7 травня 1988 року охороняючи госпіталь у  місті Кундуз.  Демобілізувався  23 жовтня 1989 року.
Володимир Анатолійович Бичок народився у 1963 році в селі  Чемерпіль.  З 1981 року проходив службу в лавах Прикордонних військ, на кордоні з Афганістаном. Супроводжував колони до блокпостів. Був поранений. Демобілізувався у 1983 році.
Головні експонати якої присвячені нашому земляку, Герою Радянського Союзу В. І. Гринчаку. Валерій Іванович ще в п’ятому класі вирішив, що стане військовим. Після закінчення школи вступив до Київського вищого загальновійськового командного двічі Червонопрапорного училища ім. Фрунзе. Потім чотири роки служив на Далекому Сході. Там він пізнав тонкість своєї спеціальності, військового розвідника. Після служби в Центральній групі військ – служба у складі радянських військ в Афганістані. У суворих буднях командир розвідроти, капітан Гринчак яскраво розкрив свої  здібності. «Сміливий офіцер, добре знає прийоми ведіння бойових дій ворога, уміє прийняти вірне рішення, у важку хвилину зберігає спокій»,  – так характеризували його командири. За вдале виконання завдання по наданню інтернаціональної допомоги Демократичній Республіці Афганістан і виявлені при цьому мужність та героїзм  капітан Гринчак Валерій Іванович одержав  звання Героя Радянського Союзу з врученням йому ордена Леніна та медалі Золота Зірка.
На даний час Валерій Іванович люблячий чоловік, батько двох синів, полковник у відставці. Активно займається громадською роботою в організаціях інвалідів, проживає у місті  Києві.
Чемерпільська загальноосвітня школа постійно працює над проблемою героїко-патріотичного виховання. Увесь педагогічний і шкільний колектив вбачає головне завдання у реалізації поставленої мети. Наші земляки своїми хоробрими вчинками, сміливістю сердець та безстрашністю душ подали усім нам уроки мужності. Колись вони були такими ж учнями як і ми, сумлінно навчалися, весело бігали по коридорах на перервах, а потім виросли і несподівано стали солдатами, воїнами, героями, людьми, якими ми пишаємося, людьми, з яких ми маємо брати приклад.
Спілка піонерської організації України Чемерпільської ЗОШ носить ім’я Героя Радянського Союзу Валерія Івановича Гринчака – це один із етапів героїко-патріотичного виховання учнів. Всі заходи, які відбуваються у стінах нашої рідної школи направлені на виховання українського національного характеру особистості. Завдання педагогічного колективу – виховати в учнів впевненість, сміливість, доброту, патріотизм, дати їм знання, а разом з тим змогу самостійно обирати майбутню професію, здійснювати мрії, реалізовувати плани, які б приносили користь Україні. Адже майбутнє нашої молодої держави у руках молоді, яка має можливість щось змінити, бо йде по стопам відважних людей, бо має належний приклад.
Учні та вчителі, гості щиро подякували  присутнім – В. І.  Гринчаку,  В.  А.    Бичок, В.  В.  Сікайлу, П. П.  Ремінному, С. В.  Ремінному та С. С.  Самайчуку.  Двері Чемерпільської школи  відкриті для ветеранів війни. Запрошуємо всіх до співпраці, бути співучасниками у реалізації нашої мети, допомагати шкільному колективу  розвивати в учнів любов до Батьківщини,  прагнення дбати про екологію рідного краю, про мир та спокій у державі, виховувати патріотів своєї країни. Бо маємо ми спільну мету: незалежна, екологічно чиста країна, де панує мир.

Людмила ЛОБАЧ,
директор Чемерпільської ЗОШ.