Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Так у відкритому листу до голови Ради Організації ветеранів України, народного депутата П. С. Цибенка, який надійшов нещодавно, від учасника бойових дій в Афганістані, інваліда війни, члена Шепетівської спілки ветеранів Афганістану В. С. Пипича висловлюється ставлення до воїнів-інтернаціоналістів ( лист надається) з боку народного депутата, яке він вважає несправедливим.
УСВА – колективний член Організації ветеранів України, постійно співпрацює з ветеранами старшого покоління, знає їх ставлення до воїнів-інтернаціоналістів. Ми спільно проводимо усі заходи які стосуються ветеранів війни: День Перемоги, визволення України від фашистських загарбників, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав і інші, а також разом захищаємо соціальні права ветеранів війни і праці України.
Тому вважаємо, що точка зору В. С. Пипича яка наведена в його листі не є єдиною, напевно, існують інші погляди на це болюче питання. А що думаєте ви з цього приводу?

Прес-служба УСВА.

Відкритий лист до голові Ради Організації ветеранів України, першому заступнику голови Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, народному депутату України П. С. Цибенку

Здраствуйте, пане Цибенко П.С.

   Звертається до вас, як до голови ради організації ветеранів війни та праці України, першого заступника голови комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, народного депутата України, учасник бойових дій в Афганістані, член Шепетівської спілки ветеранів Афганістану Пипич Володимир Степанович.
   Тривалий час я виписую газету «Третій тост». А минулого року мені на очі потрапила газета «Ветеран України», яку я прочитав, як кажуть, на одному подиху.
   Сподобалось, одним словом. Вирішив передплатити і це видання. Якось, слухаючи засідання Верховної Ради України, я почув ваш виступ як депутата від члена фракції Комуністичної партії та голови ради організації ветеранів війни та праці України.
   У ньому ви говорили про ті труднощі, з якими зустрічаються сьогодні інваліди Великої Вітчизняної війни, учасники війни, діти війни, жертви нацистських репресій. Згадали всіх, крім нас: «афганців», «кубинців», «ангольців», «ефіопців» та інших учасників бойових дій на території інших держав.
   Спочатку подумалось: може забули, однак у «Ветерані України» за №3, із Вашим вітанням ветеранам з нагоди Дня Захисника Вітчизни, я зрозумів, що ви нас розділили, що на вашу думку ми не є ні ветеранами війни, ні захисниками Вітчизни. Радянські солдати, воюючи з фашистськими військами у Європі, в період Другої Світової війни не мали тоді й уяви , що минуть десятиліття і їх будуть називати окупантами. А над їхніми могилами будуть чинити наругу діти та онуки тих, хто зустрічав наших воїнів – визволителів з квітами.
У нас, тих, хто   воював в Афганістані чи інших гарячих точках, доля склалася ще гірше – нас просто не розуміють. А це і є трагедія сьогодення нашої держави. Воїнів – афганців деякі політики чомусь вважають такими ж окупантами, як це є, на жаль, у країнах Балтії.
   Перед введенням моєї частини на територію ДРА, 23 лютого 1980 року, відбувся мітинг, на якому говорилось, що урядом і Комуністичною партією СРСР нам, воїнам радянської армії, віддано наказ не допустити агресії проти ДРА, захистити свої південні кордони, не допустити встановлення американських ракетних установок в Афганістані, Пакистані та Ірані, не допустити падіння уряду НДПА, з честю виконати свій інтернаціональний обов’язок.
   Скажіть, шановний пане Цибенко, чи є ми все таки захисниками Вітчизни. Може ми не виконали наказ, даний нам Батьківщиною? Чи може вже немає тієї Батьківщини, і ми є емігрантами на своїй землі, де кожен маленький чиновник, не кажучи вже про високопосадовців, не вважає тебе за людину?
     І що ми зараз маємо з обіцяного нам за ветеранським статусом? Хіба те, що дехто десятиліттями не має путнього даху над головою, нескінченні черги на житло, брак якісних ліків і їх дорожнечу, байдужість влади до вирішення наболілих проблем, і не лише тих, що стосуються нас, афганців.
   Скажіть, будь – ласка, а чи нині багато залишилось ветеранів Великої Вітчизняної війни, які брали участь у боях?! Одиниці.
   Сьогодні на місцях як первинні, так і районні й обласні ветеранські організації в країні очолюють воїни – інтернаціоналісти.
   Вони з честю і достоїнством перейняли естафету поколінь від своїх дідів та батьків. Сьогодні під їх керівництвом відновлюються пам’ятники, братські могили, проводяться заходи по вшануванню полеглих воїнів, з героїко – патріотичного виховання молоді.
   Ветерани локальних війн сьогодні складають єдиний рух ветеранів війни в Україні.
    15 лютого наша країна вшановувала учасників бойових дій на території інших держав і відзначала 22-гу річницю виведення військ з Афганістану. І в мене не виникає сумніву, шановний пане Цибенко, що цей день для вас нічого не значить. І ви як голова ради організації ветеранів війни та праці України навіть не привітали нас на сторінках своєї газети із цим святом.