Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Зокрема, маршрут польоту пролягав через проміжний аеродром Грінвіл, де після дозаправки вертоліт було спрямовано до аеродрому, що в населеному пункті Зведру, для подальшого патрулювання кордону. Для цього на борт було взято спостерігачів ганського та пакистанського миротворчих контингентів, після чого вертоліт облетів за визначеними Місією ООН у Ліберії маршрутами зони відповідальності, закріплені за відповідними миротворчими контингентами місії.
— Це було одне із планових польотних завдань, які регулярно виконуються нашими вертолітними екіпажами, — розповідає підполковник Сергій Дідюра. — Ще нещодавно ці завдання виконували лише екіпажі вертолітної ланки Мі-24, але після їхнього перебазування до Кот-д’Івуару патрулювання кордонів Ліберії покладено на транспортно-бойові вертольоти Мі-8.
Протяжність маршруту патрулювання становить близько 200 кілометрів. Проте загалом для таких завдань щоденно випадає долати близько 800 кілометрів. Під час виконання завдання спостерігачі, які є представниками миротворчих контингентів Місії ООН у Ліберії, що відповідають за визначені ділянки кордону, фіксують поточну ситуацію. Зокрема, спостереження зосереджено на можливих випадках перетинання кордону для вербування ліберійських найманців, перетинання кордону біженцями із Кот-д’Івуару, пожеж у населених пунктах прикордонної смуги, руйнування об’єктів інфраструктури населених пунктів, переміщення незаконних військових формувань тощо. Окрім цього, триває спостереження за місцями незаконного добування золота та діамантів.
— Під час патрулювання висота польоту обирається із врахуванням безпеки виконання польотного завдання, — пояснює підполковник Сергій Дідюра, який під час польоту виконував роль льотчика-інструктора. — При цьому ми намагаємося обрати гранично малу висоту, задля забезпечення необхідної видимості при спостеріганні. Якщо під час патрулювання ми фіксуємо, наприклад, зруйновані мости, охоплені полум’ям хатинки населених пунктів, то робимо коло над цим місцем для уточнення ситуації. Водночас спостерігачі фіксують та терміново передають інформацію на «Air Operations center», що розташований у столиці Ліберії Монровії. Маршрути патрулювання, які визначені командуванням сил Місії ООН, залишаються незмінними.
Наступного дня вертоліт вилетів на патрулювання до іншого сектору прикордонної смуги з Кот-д’Івуаром, розташованого південніше. Загалом, за результатами дводенного патрулювання, обстановка у населених пунктах двох секторів прикордонної смуги Ліберії та Кот-д’Івуару оцінена як спокійна, жодних порушень кордону не виявлено.
Після виконання патрулювання на перельоті з Грінвілу до базового аеродрому 56-го ОВЗ над акваторією порту населеного пункту Бьюконан, екіпаж вертольоту, спільно з групою бойового управління, відпрацював взаємодію у наведенні екіпажів на наземні цілі. Також під час тренування екіпаж вертольота виконав бойове маневрування щодо подолання засобів ППО умовного противника з відпрацюванням атак по наземних цілях.
— Під час перебування в місії мені, як командиру вертольота, доводиться водночас із виконанням польотних завдань опановувати нюанси льотної справи в складних кліматичних умовах цієї західноафриканської країни, — розповідає командир вертольота капітан Леонід Вольнов. — У мене це вже третя місія у Ліберії. Тому з власного досвіду можу запевнити, що в Африці командири вертольотів мають змогу відшліфувати виконання заходів на важкодоступні майданчики обмежених розмірів, злети та посадки з максимальною злітною вагою тощо. Дуже важливим є те, що інтенсивність польотів в Африці набагато вища, ніж в Україні. Тому, зрозуміло, саме це дає можливість підтримувати та вдосконалювати льотні навички екіпажів. Щодо своїх дій під час патрулювання та маневрування у взаємодії з групою бойового управління я отримав позитивну оцінку. Це, звісно, стимулює підвищувати навички майстерності військового льотчика в подальшому виконанні миротворчих завдань.