Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

«Ліс еж не фортеця. І не такий уже великий і густий...»
Партизани. Грізні тіні в лісовій тиші. Нічне жахіття для загарбників. Втілення душі народу, що не бажає миритися з окупацією. Саме під час Великої Вітчизняної війни розкрився весь потенціал такої боротьби з ворогом. За різним даними, через партизанські загони України пройшло від 220 до 500 тис. чоловік.
«Того року передчасно скінчилося дитинство мільйонів наших хлопчиків і дівчаток. Батьківщині знадобилися і їхні сили»
Ковпак, Вершигора, Руднєв, Сабуров, Попудренко. Ці імена були знайомі кожному радянському школяреві. Книжки про партизанів зачитували до дірок, їхньою боротьбою з фашистами захоплювалися. Олексій Федорович Федоров — з цієї легендарної плеяди народних месників. 30 березня йому виповнилося б 110 років.
«Партизани - це вільні громадяни окупованих районів»
Батьків своїх Федоров не знав, виховувався спершу в притулку, пізніше в дніпровського лоцмана — Максима Костиря на околиці Катеринослава, нині Дніпропетровська. Працювати почав з 12 років. Потім Червона Армія, в 1924-му — демобілізація. Далі Олексій Федорович трудився на будівництві тунелю залізниці Мерефа—Херсон, зведенні РіонГЕС на Кавказі. Потім — Чернігівський будівельний технікум. Робота по партійній лінії, починаючи з голови райпрофради. Там само, на Чернігівщині. На початку війни Федоров уже був першим секретарем Чернігівського обкому КП(б)У. Солідний чоловік, далеко не хлопчик. Цілком міг би відбути в евакуацію. Він залишається, щоб боротися з ворогом. Віднині Федоров — секретар підпільного Чернігівського обкому.
«Подолання страху - ось про що мало пишуть»
Найважче було спочатку. Вихід з оточення під Пирятином, смертельно небезпечні блукання в пошуках діючих партизанських загонів. Потім — організаторська робота. Розрізнених, найчастіше розгублених і пригнічених невдачами Червоної Армії людей треба було перетворити на силу, яка б змусила з собою рахуватися раніше непереможний вермахт. Перші сутички з фашистами, перші невдачі й успіхи. Погорєльська операція, котра, як писав Федоров, «не входить до числа великих чи дуже вправних у військовому плані. Просто раптовий зухвалий наліт. Однак значення цієї операції для нас було дуже велике». Можливо, саме тоді вперше над загравою пожеж пролунав панічний крик: «Руссіше партізан!». Результат: втрати ворога — вбитими більше ста чоловік; наші втрати — троє поранених. Новонароджений партизанський рух робив перші кроки.
«Партизани - наша підпільна армія, армія в тилу ворога»
У середині 1942 року з ініціативи й під командуванням Федорова створюється Чернігівське партизанське з'єднання. На початок 1943-го воно налічує вже 12 загонів, у яких борються 5462 особи.
«Тактику постійного руху, інакше кажучи - рейду, висунуло саме життя»
Навесні 1943-го з'єднання за наказом ЦК КП(б)У залишає рідні ліси, вирушаючи у рейд на Правобережну Україну. У війні назрівав перелом, і командуванню необхідно було блокувати Ковельський залізничний вузол у Волинській області, щоб не пропускати на фронт німецькі ешелони. Восени Федоров доповідав у Москву: «Залізничні шляхи Ковель—Сарни, Ковель— Брест, Брест—Пінськ повністю паралізовані. Напрямки Ковель—Хелм, Ковель—Рівне паралізовані частково». Скільки життів бійців на фронті зберегли партизани? Цього ми не дізнаємося.
«То чиніть опір, ідіть у партизани, відповідайте на постріл п'ятьма пострілами!»
За час війни партизани Чернігівсько-Волинського з'єднання підірвали 675 ворожих ешелонів і 8 бронепоїздів. У боях і диверсіях знищили 252 автомашини, 65 складів, 7 вузлів зв'язку, зруйнували 47 залізничних і 84 шосейні мости.
«Ні школа, ні комсомол не готували, звичайно, з них підпільників і партизанів»
Після визволення України Олексій Федорович у 1944—1957 роках обирався заступником Голови Верховної Ради УРСР, з 1957-го по 1979-й очолював Міністерство соціального забезпечення УРСР. Двічі Герой Радянського Союзу, нагороджений орденами й медалями. Він їх заслужив.
Наші діти почали забувати героїв. Це погано. Дуже. Нехай люди тієї епохи помилялися, лукавили. Все-таки ми живемо завдяки їм.
Величезна подяка співробітникам Центрального державного архіву громадських об'єднань України, де зберігається особистий фонд Олексія Федоровича Федорова й унікальні документи, пов'язані з партизанами України.