Участь представників Збройних Сил України в операції НАТО в Афганістані (ISAF), як відомо, визнана і країнами–членами Альянсу, і іншими державами світу як важливий внесок України у процес стабілізації в цій країні. Між тим, як впевнені у громадській організації «Спілка випускників, ветеранів та офіцерів запасу Київського військового гуманітарного інституту», наша держава та українське суспільство можуть зробити у встановлення миру та добробуту в Афганістані не лише «військовий» внесок, але й брати активну участь у гуманітарних ініціативах, реалізовуючи власні проекти. Саме такий гуманітарний проект і презентували представники цієї громадської організації під час круглого столу «Освіта дітям — мир і процвітання Афганістану», який відбувся в Києві в Центральному будинку офіцерів ЗС України за підтримки Центру інформації і документації НАТО в Україні.
Сенс проекту полягає в наданні дітям Афганістану допомоги у вигляді благодійного збору коштів на підготовку та друк підручників для афганських шкіл. При цьому організатори акції попередньо з’ясували в афганської сторони, підручники з яких предметів найбільш необхідні в навчальних закладах цієї країни. На їхнє переконання, направлення до афганських шкіл підручників від України має не лише суттєво допомогти афганцям у такій вкрай важливій для них справі, як відбудова системи освіти, а також сприятиме зміцненню авторитету нашої держави в очах міжнародної спільноти і стане певним символом готовності українців прийти на допомогу у будь-який час.
Але чому саме йдеться про Афганістан? Відповідаючи на це запитання, голова громадської організації «Спілка випускників, ветеранів та офіцерів запасу Київського військового гуманітарного інституту» Василь Проданчук пояснює, що війну в цій країні у 80-ті роки минулого сторіччя, в якій тоді взяло участь чимало українців, можна вважати помилкою радянського уряду, але не народів СРСР, сини яких гинули під час бойових дій. Водночас в ті роки було чимало зроблено для розвитку цієї країни щодо формування системи освіти, розвитку промисловості, комунікацій, інфраструктури. З набуттям же Україною незалежності, а також за умов проголошеного позаблокового статусу особливе значення для нашої країни має зміцнення довіри та розвиток співробітництва на міжнародній арені. При цьому Україна засвідчила свою небайдужість до долі афганців, направивши до цієї країни своїх миротворців. Вони, як відомо, не беруть участі в бойових діях, а виконують завдання, вкрай важливі для відбудови зруйнованої війнами держави: надають медичну допомогу, розміновують місцевість тощо. Тож Афганістан давно поєднаний з Україною, і українці не можуть залишатися байдужими до подій, які розгортаються там.
Про важливість відновлення та розвитку системи освіти в сучасному Афганістані розповіли учасники круглого столу з числа представників міжнародних структур, які мають безпосереднє відношення до вивчення цієї проблеми. Зокрема, виконувач обов’язків директора Центру інформації і документації НАТО в Україні Наталія Немилівська констатувала, що разом з проведенням військової операції в Афганістані Північноатлантичний альянс приділяє значну увагу і гуманітарним проектам у цій країні, які реалізовуються афганським урядом разом з міжнародними структурами, насамперед з ООН. Значною мірою вони стосуються захисту дітей та відбудови системи освіти.
Варто зауважити, що на тлі нинішніх афганських подій нерідко жертвами конфлікту стають діти. Вони залучаються до участі в бойових діях (лише нещодавно афганський уряд офіційно відмовився від використання дітей у національних збройних формуваннях, проте таліби активно продовжують таку політику, при цьому часто використовуючи їх як терористів-смертників). Окрім того, діти стають жертвами терактів, а також гинуть під час обстрілів. Згідно з офіційними даними, у 2010-му кількість дітей — жертв конфліктів в Афганістані — зросла, у порівнянні з 2009-м роком, на 55 відсотків. Але друга за актуальністю проблема (після збереження афганським дітям життя) полягає в наданні їм освіти. При цьому міжнародні структури чудово розуміють, що освіченість молодого покоління Афганістану є запорукою успішного розвитку та процвітання цієї країни в майбутньому.
Варто також зважати на те, що в багатьох афганських провінціях відбудова навчальних закладів, здебільшого початкових та середніх шкіл, яка відбувалася останніми роками, починалася практично «з нуля». Адже при тому, що й раніше система освіти в Афганістані була радше символічною (ще за часів перебування тут радянських військ, за різними оцінками, письменними було лише 10–15% афганців), протягом 1996–2001 рр. таліби намагалися знищити нечисленні навчальні заклади, які було побудовано свого часу також і за допомогою СРСР. Адже Талібан проводив жорстку політику, згідно з якою дівчата взагалі не мали права на освіту, а хлопчикам слід було вчитися лише в релігійних закладах.
Конкретні показники під час круглого столу уточнила координатор із зв’язків з громадськістю і ЗМІ представництва ООН в Україні Вікторія Андрієвська. За її словами, діти є значною частиною населення Афганістану — один з п’яти афганців є дитиною шкільного віку. З огляду на те, що до 2001 року талібами були заборонені світські навчальні заклади, 10 років тому лише 0,9% афганських дітей здобували початкову та середню освіту. Зважаючи на катастрофічний стан у цій сфері, ООН запровадила програму «Назад до школи», що допомогло докорінно змінити ситуацію вже протягом нетривалого часу. Зокрема, на сьогодні частка дівчат, які відвідують школу, зросла з 0% до 37%. Але, за загальними показниками, й досі близько 42% афганських дітей шкільного віку не відвідують навчальні заклади. Хоча ООН за допомогою НАТО та окремих країн-донорів будують школи в різних провінціях, все одно залишається вкрай гострою проблема підготовки шкільних вчителів та забезпечення нових навчальних закладів підручниками з окремих предметів.
З огляду на все це, важко заперечувати важливість надання допомоги у відбудові системи освіти в Афганістані. Отже, презентований український проект матиме особливе значення в загальній гуманітарній допомозі, яку міжнародна спільнота надає цій країні.