Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

У 1966 році Юрій Гагарін сказав про нього: «Дуже цікава людина, льотчик з великої літери. Я тільки в школу почав ходити, а він уже фашистів бив. У нашому загоні немає більш технічно підготовленого льотчика, ніж Георгій Тимофійович. З ним товаришують, його цінують авіаційні конструктори, машини яких він відчував».
Георгій Береговий народився 15 квітня 1921 року в селі Федорівка на Полтавщині. Дитинство і юність провів у місті Єнакієве. Саме тут він закінчив школу, зробив перші кроки трудової біографії — електрослюсарем на місцевому металургійному заводі.
Із інтерв’ю Георгія Берегового газеті «За метал» 27 листопада 1968 року.
— Ви, Георгію Тимофійовичу, працювали на Єнакіївському металургійному заводі. Які моральні якості та риси характеру виховав у вас робочий колектив? Що особливо запам’яталося з того періоду вашого життя?
— Передусім я на заводі навчився розуміти суспільний сенс праці. Я зрозумів, яка колосальна творча сила міститься в трудовому колективі. Я зрозумів, що без завзятості, наполегливості і працьовитості нічого не досягнеш. Саме ці якості, так необхідні кожній людині, дозволили мені здійснити головну мрію мого життя — стати льотчиком-випробувачем і космонавтом. На все життя збереглися в моїй пам’яті найкращі спогади про завод: ділова зосередженість людей, їхнє прагнення працювати сумлінно, дорожити честю заводської марки, поєднувати особисті інтереси з інтересами цеху, заводу, всього суспільства...

...Тут, у Єнакієвому, він курсантом місцевого аероклубу вперше піднявся в повітря. Згадуючи про це, Георгій Тимофійович писав: «Перевага тоді при вступі до аероклубів надавалася робітникам та їхнім дітям, а наш батько був зі службовців. Тож для того, щоб бути прийнятим до аероклубу, я після закінчення у 1937-му 8-річної школи був змушений працювати на агломератній фабриці, а відразу після роботи йшов займатись у клуб, фактично проводячи там весь свій вільний час... У цей час у нашій родині сталася трагедія — смерть старшого брата Віктора, який був провіднім офіцером челябінського аероклубу. Після відкритого листа Сталіна (1937 р.) про те, що НКВС мало викриває антиурядові організації, його заарештували і через три місяці розстріляли...».
Коли настав час Георгію випускатися з аероклубу, батько пішов до його начальника і запитав, як діяти далі? Вирішили, що потрібно відправити запит до Челябінська. Звідти відповіли: «Випускайте».
Тому коли почалася Велика Вітчизняна війна, Береговий уже був цілком підготовленим льотчиком-штурмовиком. Доля берегла його, хоча у воєнні роки відважному льотчику випало неодноразово дивитися смерті в обличчя. Щоправда, у колі близьких, як розповідав син космонавта, професор МАІ Віктор Береговий, про свої фронтові будні він згадував здебільшого з гумором:
«Ходили «четвірками», щоб забезпечити прикриття задньої півсфери. Вибудовувалися ромбом, за правилами відстань між машинами була не менше десяти метрів. Виходили на два метри між крилами, я затискав ручку колінами і показував руки Віктору Кумскову. Він робив те ж саме. От дві машини за два метри одна від одної летять додому».
26 жовтня 1944 року гвардії капітану Георгію Береговому було присвоєне звання Героя Радянського Союзу. В той час його отримували тільки ті льотчики, які здійснили 70 результативних бойових вильотів. У Берегового їх було більше сотні. Його літак тричі збивали, однак він завжди повертався в рідний полк. Одного разу, щоб вийти до своїх військ, Георгію довелося пішки подолати 150 кілометрів...
У той воєнний час війна розпорошила мільйони людей, розкидала їх далеко один від одного. У Берегових теж вийшло так, що мати Георгія Марія Семенівна залишилася в захопленому гітлерівцями Єнакієвому, а батько Тимофій Миколайович опинився на Північному Кавказі. Після війни син швидко знайшов маму і забрав її до себе, а потім відшукався і батько. Старожили Єнакієвого, напевно, згадають про те, що ця тендітна, чарівна і дуже скромна жінка похилого віку товаришувала зі школярами, поки дозволяло здоров’я, брала участь у громадському житті — двері її оселі були відчинені для всіх...
Після війни Береговий успішно закінчив вищі офіцерські курси льотчиків-випробувачів. У 1963 році, попри 43-річний вік, добився зарахування в загін космонавтів (існувало обмеження до 35 років)...
Ось так і вийшло, що за своє життя Георгій Береговий підкорив три висоти: повітряний простір на бойовому штурмовику, найбільші висоти на винищувачі і, нарешті, космос. Його за майстерність у виведенні літаків нової конструкції зі «штопора» титулували не інакше, як пан «штопор». Цей професіоналізм знадобився йому й при випробуванні «Союзу».
23 квітня 1967 трапилася трагедія, яка різко змінила життя загону космонавтів. При посадці розбився «Союз-1» з Володимиром Комаровим. Саме Береговому, досвідченому фронтовику, була доручена місія — пілотувати наступний «Союз».
У своїх автобіографічних нотатках, які побачили світ 1969 року, він так розповідає про свої передполітні думки і враження: «Одним поглядом окинув ракету, на якій тривали останні приготування. Зблизька вона здавалася гігантською. Оточена ажурними фермами обслуговування, вона немов жила, дихала. Ця могутня індустріальна споруда справляла таке ж враження, яке залишила в мені доменна піч, вперше побачена підлітком на Єнакіївському металургійному заводі... Перевіряючи бортове обладнання, відповідаючи по радіо на питання «Зорі» — командного пункту, я бачив уривчасті картини прожитого, перед, очима виникли мама, дружина, діти, брат... Вони знали, що я на космодромі, але навряд чи здогадувалися, що знаходжуся саме в космічному кораблі, що пройде небагато часу, і радіо оприлюднить звістку про політ «Союзу-2» і «Союзу-3» та приплюсують до них моє ім’я. Усі вдома будуть хвилюватися, переживати, а син Віктор, який уже став студентом, заспокоїть матір і бабусю, по-чоловічому розважливо скаже: «Все буде гаразд...».
У польоті все так і було. Це, до речі, була перша в історії спроба стикування з безпілотним кораблем у тіні Землі. Політ тривав 3 доби 22 години 50 хвилин 45 секунд. За це 1 листопада 1968-го Береговий був нагороджений другою «Золотою Зіркою».
...А за рік його мало не вбили в центрі... Москви. 22 січня 1969 року під час урочистої зустрічі космонавтів у Кремлі офіцер охорони Віктор Ільїн обстріляв автомашину, в якій їхав Береговий, сплутавши її з автомобілем Брежнєва. Помилці сприяла і зовнішня схожість космонавта з генсеком. Був смертельно поранений водій, Береговий же отримав легкі поранення від осколків переднього скла...
Після свого польоту генерал-лейтенант авіації Береговий ще довго працював начальником Центру підготовки космонавтів.
Перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк згадує: «Для вступу в Чернігівське військове училище льотчиків після закінчення школи батькам довелося додати один рік до мого народження (на момент вступу в училище не виповнилося 17 років). Повернув я собі той рік уже після того, як був відібраний у загін космонавтів. Років через сім мене викликає до себе Георгій Тимофійович Береговий, а він був начальником Центру підготовки космонавтів, і каже мені, що кадровики виявили дуже дивну річ. Справа в тому, що в мене є брат, з яким ми двійнята, ми народилися одночасно. І він запитує: як це могло трапитися, що брат у тебе народився двадцять восьмого січня 1951 року, а ти двадцять восьмого січня 1950 року? Я спочатку думаю сказати, що батьки помилися, але розумію, що це буде виглядати як жарт, і розповідаю йому правду... А він вислухав мене й каже, що багато з його товаришів, фронтових льотчиків, для того, щоб потрапити в авіацію та на фронт, приписували собі роки. Потис мені руку й на цьому все завершилося».
...Земне життя двічі Героя Радянського Союзу, льотчика-космонавта Георгія Берегового завершилося 30 червня 1995 року під час операції на серці. Але залишилася вічна пам’ять і вічне небо, яке він підкорив...