Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - Меморіальному комплексу над Дніпром

9 травня виповнилося 30 років Меморіальному комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років».
12 вересня 1975 року було прийнято рішення про спорудження на схилах Дніпра Меморіального комплексу «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років». 1981 року у День Перемоги відбулося урочисте відкриття Меморіального комплексу, який об'єднав будинок музею, над яким височіє монумент «Батьківщина-мати», галерею скульптурних композицій на честь героїв фронту і тилу, скульптурну композицію «Форсування Дніпра», чашу «Вогонь Слави», алею міст-героїв і виставку військової техніки часів війни. У 1996 році Меморіалу було присвоєно звання «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років». За час існування його відвідали понад 24 мільйона киян і гостей столиці.
Невід’ємною частиною музею стали тематичні реліквійні експозиції «На чужих війнах» й «Трагедія і доблесть Афгану». У першому залі, що має назву «Чорний тюльпан», увічнено пам'ять понад 3,5 тисяч наших співвітчизників, які полягли в Афганістані.
Другий зал має назву «Афган». Численні фотографії, документи, речі, листи, плакати, газети дають змогу ознайомитись і глибше осмислити політичну ситуацію у країни й світі того часу, називають тих, хто стояв біля витоків розв’язування цієї авантюри, розповідають про щирість, вірність військовому обов’язку, доблесть і честь рядових учасників неоголошеної війни. У центрі – символічне мінне поле, на якому – безліч речових свідків дев‘ятирічної трагедії. Дороговказ з назвами усіх обласних центрів України нагадує: через Афганістан пройшли хлопці з усіх куточків нашої землі.
Після Великої Вітчизняної і Другої світової воєн риску під скорботним переліком імен загиблих не було підбито. Зарано зітхнули з полегшенням матері, відправляючи синів на військову службу, зарано наречені перестали з тривогою чекати листонош. Історія вирішила інакше: війни «гарячі» змінила війна «холодна», що породила десятки й десятки локальних воєн і конфліктів.
Експозиція третього залу має назву «На чужих війнах». Вона налічує понад 800 реліквій, які розповідають про тих, хто брав участь у бойових діях за межами своєї країни в Європі, Азії, Латинській Америці, на Близькому Сході, на Африканському континенті..

Представлені документи і матеріали охоплюють у часі більш як 55 років, починаючи з іспанських подій. По завершенні Другої світової дві наддержави, які були союзницями у боротьбі проти фашизму, вступили у власну "війну" за політичний вплив над світом. Полем бою у цьому протистоянні стали джунглі й пустелі, віддалені від їхніх кордонів на тисячі кілометрів.
На майданчику бойової техніки представлено 22 зразки військової техніки, що використовувалася під час Афганської війни. Завдяки цим зразкам можна простежити бойовий шлях радянської техніки, тактику її застосування, конструктивні й технологічні зміни, спричинені несхожими умовами різних театрів військових дій, долі тих, хто її експлуатував. Відвідувачі мають змогу завітати на борт гелікоптера Мі-24, на якому здійснював бойові вильоти у небі Афганістану підполковник Валерій Очиров, удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
У музеї постійно створюються тематичні виставки, на яких використовуються численні фондові матеріали. Цикл виставок «Пекучий вітер Афгану» був присвячений синам України, уродженцям різних областей, які загинули на Афганській війні. У центрі уваги цих виставок – людина на війні, світ її думок і почуттів, вірність військовому обов’язку, Батьківщині, любов до рідних, туга за домівкою. Перша виставка з цього циклу розповідала про донеччан, які не повернулися додому. Донецьку область було обрано першою не випадково, адже вона тримає сумну «першість» в Україні за кількістю загиблих: 302 донеччанина не повернулися з цієї війни.
Для багатьох наших співвітчизників війна в Афганістані – частина життя, суворий спогад про обпалену вогнем юність. Офіційна статистика свідчить: під час бойових дій в Афганістані було поранено більш як 8 тисяч воїнів, стали інвалідами 3560 осіб. А скільки було поранених, контужених, тих, хто перехворів небезпечними хворобами! На матеріалах тих, чиє здоров‘я підірвала жорстока Афганська війна, було створено виставку «І я подолаю безсилля і втому… Я решту життя проведу на ногах». У назву винесено рядки з вірша «афганця» Василя Слапчука з Луцька. Під час бойової операції куля пошкодила йому хребет, ходити він не може. Василь Слапчук – визнаний поет, який зміг піднятися над буденністю життя. Указом Президента України від 5 березня 2004 року йому було присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка.

Співробітниками музею було підготовлено електронну збірку «Ми повернулися не всі…», до якої увійшли листи загиблих «афганців» із областей України. Загалом епістолярна спадщина воїнів-«афганців» у музеї становить понад 1 тис. одиниць.
До пам’ятних і трагічних дат – 20-ї річниці виведення та 30-ї річниці введення радянських військ до Афганістану було здійснено виставковий проект «Рік перший – рік останній», до якого увійшли три виставки. «Від Кушки до Кабула…» – присвячена тим, хто входив до Афганістану в 1979–1980 роках. «Шляхами Афганістану» – була створена на матеріалах з нових надходжень. І «Дорога додому…» – про тих, хто повертався на Батьківщину з 15 травня 1988 до 15 лютого 1989 року.
За час існування реліквійних експозицій було зібрано близько 35 тис. реліквій, на основі яких створено 18 виставок. З реліквійними експозиціями і виставками змогли ознайомитись понад 1 млн. 300 тис. відвідувачів.
На прохання керівництва Меморіального комплексу, відповідно до рішення Міністерства оборони України до музею на довічне державне зберігання передано особові справи померлих у повоєнні роки Героїв Радянського Союзу. Серед них учасники війни в Кореї 1950–1953 рр., зокрема Герої Радянського Союзу С. А. Бахаєв, М. С. Пономарьов, М. В. Сутягін, Г. У. Охай.
Постійна кропітка робота музейних працівників з відвідувачами не проходить марно. Вражені почутим і побаченим, люди передають свої матеріали до музею. Громадянин Сполучених Штатів, колишній учасник війни у В’єтнамі Алан Сімс передав свою сорочку сержанта-піхотинця армії США і свої нагороди: пам’ятні медалі США «За службу в Республіці В’єтнам», «Національна оборона», знаки «Відмінний піхотинець» першого ступеня і «Відмінний стрілець» вищого ступеня.
Запрошуємо всіх, хто не байдужий до долі наших співвітчизників, які пройшли нелегкими дорогами воєн за межами України, відвідати нашу експозицію і ознайомитися з героїчними і трагічними сторінками нашої історії.