|
Відкритий лист
Голови Української Спілки ветеранів Афганістану
Сергія Червонописького
Дорогі бойові побратими, шановні співвітчизники!
З огляду на цілий
ряд подій останнього часу, що стосуються «афганської» теми, та різного
трактування їх багатьма зацікавленими особами, бачу нагальну потребу
виступити з цим відкритим листом, та внести повну ясність і визначеність
в це питання.
Громадська організація «Українська Спілка ветеранів
Афганістану» є найбільшою в Україні організацією учасників бойових дій.
Уже більше 20 років УСВА захищає та відстоює життєві інтереси не тільки
«афганців», а й ветеранів Великої Вітчизняної, та інших локальних воєн, в
яких брали участь наші співвітчизники.
Будь якій владі, і
попередній, і сьогоднішній, і майбутній, ми виставляли і будемо надалі
виставляти неоплачений рахунок за втрачені життя і здоров’я тих, хто
пройшов афганську війну. За вдів і сиріт, за інвалідів, за тих, хто вже
не може за себе постояти сам. Саме для цього, в першу чергу, і
створювалась наша організація. Ми, як і раніше, будемо всіма своїми
силами змушувати владу виконувати соціальні зобов’язання перед
ветеранами, інвалідами, сім’ями загиблих, перед усіма, хто потребує
соціального захисту і хто має на це законні права.
Так, як ми зробили це 20-го вересня 2011 року під стінами Верховної Ради. Саме завдяки скоординованим спільним діям Української Спілки ветеранів Афганістану,
разом з іншими організаціями-учасниками акції 20 вересня, пресловутий
Законопроект 9127, який завдавав нищівного удару по 16-ти соціально
незахищеним категоріям - був знятий з голосування.
Ми змусили владу нас
почути, та зупинили беззаконня, яке чинилось. Під час акції, як уже
повідомлялось раніше, було домовлено про створення спільної робочої
групи до якої, на добровільних засадах, ввійшли представники усіх
організацій-учасників акції - з одного боку, та представників Кабінету
Міністрів України на чолі з Віце-прем’єр-міністром Сергієм Тигіпко - з
іншого боку.
Створення спільної робочої групи було логічним продовженням нашої протестної акції, і метою участі УСВА в цій робочій групі було одне завдання: остаточно
досягнути поставлених на акції цілей, уже в форматі переговорів, та під
час кінцевого голосування з цього питання в Верховній Раді.
Під час дуже непростих
переговорів, нам вдалось не тільки відстояти усі соціальні гарантії
усіх, підкреслюю, усіх 16-ти категорій, і досягнути того, що Кабінет
Міністрів, та Верховна Рада не будуть ініціювати змін до соціальних
Законів, а й добитись значного збільшення державного забезпечення для
інвалідів та сімей загиблих і померлих учасників бойових дій у
порівнянні з усіма попередніми роками. Що і було зафіксовано в підсумковому документі переговорів, спільному Меморандумі, який був підписаний між Кабінетом Міністрів та Українською Спілкою ветеранів Афганістану.
Усім «особливо
зацікавленим особам» окремо повідомляю, що зміст Меморандуму вироблявся
та затверджувався не особисто Червонопиським, а колегіально, як це і
прийнято в нашій організації, за безпосередньої участі всього складу
діючого Правління УСВА, повноважного представницького органу Спілки. А
підписання Меморандуму відбувалось за особистої участі керівників
обласних організацій Української Спілки ветеранів Афганістану.
Втім де кого з учасників переговорного процесу зовсім не влаштувало те, що Українська Спілка ветеранів Афганістану
зосередила свою увагу на захисті інтересів ветеранів та інших пільгових
категорій і що переговори проходять результативно. Я маю на увазі
громадську організацію «Ніхто крім нас». Як остаточно стало зрозуміло
уже після акції, для ГО «Ніхто крім нас» є важливими не соціальні, а
політичні вимоги і тому вони вийшли з переговорного процесу, про що їх
представники неодноразово заявляли, в тому числі публічно (прес-конференція в УНІАН від 27.09.2011).
Будучи послідовною в своїх діях, та відповідальною перед усіма, чиї інтереси та права покликана захищати, Українська Спілка ветеранів Афганістану не могла собі дозволити діяти таким же, безвідповідальним способом. Адже, немає жодних сумнівів, якби УСВА
поступила таким же чином і вийшла з переговорного процесу, також
змінивши соціальні вимоги на політичні - Законопроект 9127 уже був би
проголосований Верховною Радою в початковому вигляді і життєво
необхідного соціального забезпечення були б позбавлені усі 16 (!)
категорій серед яких, як уже зазначалось, інваліди, сім’ї загиблих,
ветерани, чорнобильці!
Українська Спілка ветеранів Афганістану не могла цього допустити і не допустить ніколи!
УСВА має серйозні претензії до діяльності сьогоднішньої
Верховної Ради України. Разом з тим, ми не бачимо жодного сенсу у
витрачанні зусиль і часу на вимоги її дострокового розпуску. В нинішніх
умовах, на нашу думку, це або політична неадекватність, або план
«чергових бажаючих» погрітись в депутатських кріслах, замість
сьогоднішніх депутатів, без будь якої користі для народу!
Не буду розкривати всю
недоцільність подібного дострокового розпуску ВР за рік (!) до
чергових, законних виборів, зроблю лише два зауваження:
1) У разі дострокового розпуску ВР ми будемо обирати черговий склад
парламенту, за тим же, суперечливим законодавством, яке є сьогодні, бо
прийняти інше, або хоч якось його покращити, не буде кому;
2) У депутатські крісла всядуться, в основному, ті ж, хто зараз там
сидить, можливо, плюс кілька найактивніших «розгонювачів» цього складу,
але усі будуть займатись тим же чим і зараз, «дерибаном», бо жодним
чином не зміниться якісний склад ВР! І це безперечно!
По суті, це буде лише «випусканням пару», та черговим ходінням по колу. Українська Спілка ветеранів Афганістану не збирається своєю участю освячувати подібні політичні ігрища!
Ми структурована,
загальноукраїнська організація, яка керується не тільки силою, а й
розумом! Наші інструменти, не тільки мітинги та протести, а й аналіз та
упередження. І на все свій час та місце!
Зараз, після
проведення акції 20-го вересня, та досягнення етапних результатів, ми
тримаємо Верховну Раду України під пильним контролем. Нами створена
постійна спостережна група, яка не пропустить мимо своєї уваги, та уваги
громадськості жоден Закон, який порушуватиме конституційні права та
гарантії громадян України, чи погіршуватиме їх добробут.
Під нашим особливим
наглядом, в тому числі, знаходиться і Законопроект 9127. Можемо
запевнити усі категорії, інтереси яких були зачеплені даним
Законопроектом – Українська Спілка ветеранів Афганістану не дасть ВР проголосувати інакше, аніж це передбачено підписаним Меморандумом. І це наш план дій на даному етапі.
Що стосується різного
роду акцій, форумів та інших виявів громадської активності, УСВА
підтримує будь-які заходи та дії направлені на розбудову в Україні
демократії та громадянського суспільства. При цьому, наша організація,
буде брати безпосередню активну участь лише в тих заходах, в яких буде
організатором чи співорганізатором, або цілі яких будуть повністю
співпадати з цілями нашої організації, та з життєвими інтересами тих,
кого ми представляємо.
Разом з тим, Українська Спілка ветеранів Афганістану, як
велика та впливова організація, не збирається беззастережно виявляти
підтримку будь кому, без розбору та детального аналізу запропонованої
мети та засобів її досягнення. Так само, ми зробимо усе від нас залежне,
щоб не дозволити будь яким політичним, чи іншим силам,
використовувати афганців, як «гарматне м'ясо» в політичних «війнах».
Будучи демократичною
організацією по своїй суті, УСВА не віднімає жодного права, окремих
своїх членів брати участь у будь яких, законних, заходах чи акціях, але,
при цьому, настійливо рекомендує кожному бути свідомим, та не дозволяти
використовувати себе «в сліпу», дуже уважно аналізуючи хто, куди і для
чого вас закликає. Та з особливою обережністю відноситись до тих, хто
голосніше всіх вигукує «бойові» гасла, на кшталт: «ніхто крім нас!», чи
«афганці вперед!». Бо, як було уже не одноразово в новітній історії
нашої країни, часто там де мав бути перед, виявлялось зовсім інше місце!
Тих, хто має «радикально іншу» позицію, аніж консолідована позиція УСВА,
інше бачення усіх останніх подій, і того, як варто діяти в подібних
ситуаціях, тих, хто знає, як критикувати, але не знає, як робити, я хочу
запитати особисто кожного: а де ви були усі ці 20-ть років? В той час,
коли Українська Спілка ветеранів Афганістану займалась питаннями
соціального захисту ветеранів, учасників бойових дій. Допомагала
інвалідам, тим хто втратив руки і ноги, знайти своє місце в мирному
житті. Сприяла отриманню вищої освіти ветеранським сиротам. Увічнювала
пам'ять загиблих воїнів. Повертала з афганського полону живих. Де ви
були і де ви є, коли ми, зціплюючи зуби, хоронили і продовжуємо
хоронити все більше наших бойових побратимів, яких ми втрачаємо уже в
мирний час? Це їх, ви називаєте «пільговими мародерами»?! Чи їхніх
матерів, які тепер не знають, для чого їм далі жити?! Чи, по вашому,
«пільгові мародери» це усі учасники бойових дій, які, дякуючи
багаторічним і системним зусиллям саме Української Спілки ветеранів Афганістану, мають ні, не пільги, а дуже незначну компенсацію за втрачені життя і здоров’я?! Ні, «шановні», це ви – мародери, тільки політичні!
Наголошую ще раз, Українська Спілка ветеранів Афганістану, не
залежно від будь яких обставин, буде діяти за своїм планом! Не гаслами
та криками, а реально і системно й надалі захищатиме життєві інтереси
усіх хто потребує нашого захисту.
Ми це робили, робимо, і
будемо робити, не дивлячись на будь яку критику, нападки, спроби
дискредитації, чи спроби втягнути нас в чиїсь політичні ігрища!
Нічого з цього не
вийде! Ми не політичні «гастролери», які з’являються і зникають в
залежності від політичної кон'юнктури і бажання «погрітись» на
афганській темі. Ми прийшли давно, всерйоз і надовго!
РАЗОМ МИ СИЛА!
Голова Спілки ветеранів Афганістану
генерал-майор Сергій Червонописький
19.10.2011 р.
УСВА зупинила чергову спробу депутатів обмежити соціальні гарантії!
20 жовтня спеціально створена Контрольна група Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) на чолі з головою С. Червонопиським зупинила чергову спробу Верховної Ради проголосувати законопроект 9127. Раніше, як уже відомо, УСВА категорично виступила проти прийняття цього закону в першому читанні.
Рівно місяць тому, 20 вересня, Українською Спілкою ветеранів Афганістану спільно з іншими громадськими організаціями було проведено масштабну акцію протесту під стінами Верховної Ради. Однією з головних вимог акції було виключення із законопроекту 9127 так званих «перехідних положень», що узаконювали передачу наповнення соціальних гарантій 16 незахищених категорій громадян України в «ручне управління» Кабінету Міністрів. Завдяки акції законопроект тоді було знято з розгляду. Для врегулювання конфліктної ситуації було створено робочу групу, до якої ввійшли представники Кабінету Міністрів і представники громадськості. Головним завданням цієї робочої групи було випрацювати спільні пропозиції до законопроекту 9127 і знайти розумний компроміс. У результаті дуже непростих, але конструктивних переговорів було досягнуто домовленості, що перехідні положення буде повністю виключено із законопроекту 9127, і таким чином соціальні гарантії усіх 16 категорій тих, кого це стосувалося, будуть збережені в повному обсязі. Більше того, деякі виплати, у тому числі інвалідам і сім’ям загиблих, будуть збільшені в порівнянні з попередніми роками.
Усі ці домовленості були зафіксовані в підсумковому документі переговорів – Меморандумі між Кабінетом Міністрів та Українською Спілкою ветеранів Афганістану. Меморандум було підписано від влади – Прем’єр-міністром М. Азаровим і від УСВА – головою С. Червонопиським.
Прогнозуючи та упереджуючи будь-який розвиток подій і особливо не покладаючись на обіцянки представників влади, Українською Спілкою ветеранів Афганістану було створено спеціальну Контрольну групу для найповнішого контролю підготовки нової редакції законопроекту 9127 на усіх етапах, включаючи голосування у залі Верховної Ради. Такі дії виявились абсолютно вмотивованими, адже, незважаючи на багаторазові запевнення найвищих посадовців і підписаний Прем’єр-міністром Меморандум, у новій редакції законопроекту буквально в останню ніч перед голосуванням знову з’явились однозначно неприйнятні формулювання про передачу соціальних гарантій «на розсуд Кабінету Міністрів». Контрольна група УСВА, виявивши це, організувала категоричний спротив черговій спробі влади «протягнути» законопроект 9127 в неприйнятному і фактично неконституційному вигляді.
Цього разу події розвивались уже не під стінами Верховної Ради, а всередині, в тому числі у залі голосування ВР, куди, незважаючи на потужний спротив, потрапили члени Контрольної групи УСВА. Завдяки активним діям Контрольної групи і особисто С. Червонописького, було здійснено цілий ряд зустрічей та екстрених консультацій, в тому числі з Головою Верховної Ради В. Литвином, з представником більшості О. Єфремовим та іншими депутатами ВР, під час яких усім їм у категоричній формі було висунуто вимогу зняти з голосування законопроект 9127 у зв’язку з тим, що в його новій редакції не було враховано головну вимогу Меморандуму, а саме – повне виключення «перехідних положень». У підсумку законопроект 9127 знову було знято з голосування, про що особисто повідомив з трибуни Голова ВР Володимир Литвин. З огляду на всі ці події, Контрольна група УСВА висунула вимогу про те, що кінцева редакція закону 9127 має бути підготовлена за прямої участі в цьому процесі представників УСВА.
Українська Спілка ветеранів Афганістану запевняє як своїх членів, так і всіх інших, кого стосується даний законопроект: ми стоїмо на сторожі Ваших інтересів і зробимо усе можливе для їх захисту!
РАЗОМ МИ – СИЛА!
Прес-служба Української Спілки ветеранів Афганістану.
Героїко-патріотичне виховання
Пошук веде «Патріот»
67 років тому завершилося визволення України від фашистських загарбників, але й досі не поховано багатьох загиблих солдат. А кожен з дитинства пам’ятає вислів «Ніхто не забутий, ніщо не забуто». Саме цим керуються у гуртку «Патріот» Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, який очолює начальник факультету ракетних військ і артилерії полковник Сергій Свідерок.
Вже три роки цей колектив об’єднує любов до героїчного минулого, а об’єктами уваги пошуківців є місця запеклих бойових дій Першої та Другої світових воєн, захоронень військової техніки, які згідно із законодавством віднесені до пам’яток історії, що потребують досліджень.
А з чого починалася ця серйозна робота? З ким співпрацюють гуртківці? Які здобутки можна вважати помітними? Про це я запитав у Сергія Миколайовича. Він розповів, що кілька років тому на засіданні Вченої ради тоді ще Львівського ордена Червоної Зірки інституту Сухопутних військ позачергово обговорювалися стан військово-патріотичного виховання курсантів і заходи щодо його покращання. Саме відтоді й бере відлік свого часу гурток «Патріот», який діє за наказом начальника академії генерал-лейтенанта Павла Ткачука. Згодом з’явилося ще одне вагоме підґрунтя – затвердження «Концепції військово-патріотичного виховання у Збройних Силах України».
Базові підстави – це вагомо, але не менш важливу роль у колі гуртківців відіграє справжній ентузіазм, відчуття самого дотику до минулого й усвідомлення свого громадянського обов’язку перед пам’яттю старших поколінь. Насамперед цим і обумовлена тісна співпраця гуртківців з представниками комунального підприємства Львівської обласної ради «Доля», яке очолює депутат Святослав Шеремета. Мета діяльності підприємства – проведення пошуку, досліджень, ексгумації та перепоховань осіб, які загинули чи померли внаслідок депортацій, політичних репресій, воєн. Крім цього, «Доля» займається веденням обліку, впорядкуванням, збереженням військових поховань і меморіальних цвинтарів, дослідженням історичних подій, пов’язаних з соціальними конфліктами першої половини ХХ століття.
– Часто спілкуємося з заступником директора цього підприємства Ярославом Івановичем Онищуком, – розповідає полковник Свідерок. – 2008-го він запропонував нам виїхати під Броди. Чому саме туди? Наприклад, біля села Лешнів й далеко навкруги земля, як кажуть сапери, дзвенить від фону. 1941-го тут тривали запеклі бої Великої Вітчизняної. Фашисти вели наступ у напрямку Сокаль–Броди–Острог. Танкові корпуси Червоної Армії зробили невдалу спробу контрнаступу, внаслідок якої було знищено багато людей і техніку. Одним словом, залишилося у тих місцях чимало вбитих, прах яких ще й досі не знайдено, не поховано. Продовжуючи наступ, загарбники збирали місцеве населення, яке робило так звані санітарні поховання, але й там – у своєрідних братських могилах – невідомі.
Саме таку знахідку зробила група курсантів біля Лешнева. Крім кісток полеглих воїнів, було знайдено ґудзики, набої й документи. Але, на жаль, папірці, що зберігалися у солдатських медальйонах, або належним чином не були заповнені, або настільки розмиті, що втратили інформацію.
– Ось подивіться, – простягнув мені капсулу Сергій Миколайович, – це стандартний аркуш, на якому колись зробили позначки навпроти підкресленого: прізвище, ім’я, по-батькові, рік народження, звання тощо, але звичайним чорнилом, сліди якого не збереглися. Через деякий час прах кількох загиблих у 1941-му було урочисто перепоховано у Бродах, але для нас вони, на жаль, так і залишилися невідомими…
Подібне трапилося минулого року в селі Бендюги Сокальського району. Чимало попрацювали, розшукуючи людські останки у занедбаному доті часів Другої світової. Вразили його розміри: величезний ковпак на поверхні, три поверхи занурюються у глибину. Під час боїв 1941 року фашисти знищили захисників цієї вогневої точки з вогнеметів: під час розкопок ми скрізь натрапляли на рештки пожежі, але кількаденна праця не виявилася марною…
Пошукова робота дійсно принесла чимало знахідок: рештки стрілецької зброї, вкриті іржею набої, а головне – людські останки. Їх виявили на третьому (технічному) поверсі споруди, тобто глибоко під землею. Саме тоді перед пошуківцями ніби наочно постали останні хвилини життя радянських воїнів: вочевидь, вони переховувались у «колодязі» від вогню та газів, не бажаючи здатися у полон.
Ось що писав у доповіді про цей та інші доти командир батальйону вермахту влітку 41-го: «Російські солдати чинили видатний опір, билися до останньої можливості. Окремі елементи їхніх укріплень були винятково добрі. Бетон складався із суміші граніту, цементу і заліза, яка була дуже міцною й витримувала сильний артилерійський вогонь. Більшість дотів складалися з двох частин (бойової та для відпочинку), розташованих одна над одною, але деякі були навіть триповерховими. Їхнє озброєння: кулемети, легкі та важкі протитанкові гармати. Амбразури дотів були дуже глибокими, що ускладнювало їх обстріл. Досвід свідчить, що кращий спосіб боротьби проти таких дотів – це використання вибухівки, димів, пального з вогнеметів через вентиляційні отвори».
– Цей документ ми відшукали в Інтернеті, скористалися й схемами, які розміщено там на відповідних сайтах, – коментує Сергій Миколайович. – Ось на цій, яку склали фашистські загарбники за даними своєї розвідки, чітко видно і лінію укріплень, і вогневі сектори дотів. Наприклад, той, що розкопували ми, обстрілював дорогу на Радехів, адже кордон на той час проходив по Західному Бугу, й нинішній Червоноград був «німецьким» ще до нападу на СРСР.
До речі, там, під Бендюгами, з гуртківцями трапився дотепний випадок. Ще напередодні поїздки вони подивилися цікавий фільм «Гості з майбутнього». Герої кінострічки, так звані чорні копачі, після купання в озері раптово потрапляють в роки Великої Вітчизняної війни, на самісіньку передову, де вступають у бій з ворогами.
– Цей фантастичний сюжет, скажу відверто, своєрідно вплинув на юнаків, коли усі ми вирішили трохи відпочити на місцевому водоймищі, – згадує Сергій Миколайович. – Психологічно подіяв, але згодом курсанти самі кепкували над цим.
Як часто гуртківці проводять розкопки? За чий рахунок і яким чином дістаються місця досліджень?
– За час існування гуртка здійснили близько 15 поїздок Західною Україною, – розповів Сергій Миколайович. – Їздимо за свій рахунок, наприклад, автобусом або електричкою. Інколи отримуємо сухий пайок, а здебільшого купуємо продукти харчування за свій кошт. Працюємо на об’єкті день, щоб увечері вже бути у навчальному закладі. Буває, що під час свят використовуємо на пошуки два-три дні.
Слід зауважити, що у роботі гуртка ми не надаємо перевагу дослідженням об’єктів, де точилися бойові дії лише під час Великої Вітчизняної війни. Наприклад, 2009 року здійснювали розкопки на горі Татарівці у Карпатах, де знайшли прах російських вояків і двох австро-угорських.
Наприкінці нашої розмови полковник Свідерок згадав найактивніших гуртківців – курсового офіцера факультету старшого лейтенанта Євгена Шпака, лейтенантів-випускників Юрія Стрика, Євгена Нестеренка і Богдана Дерев’ягу, курсантів Сергія Чізлова, Ігоря Бувальця, Валентина Зеленського та інших. А взагалі, за словами офіцера, гурток не лише виховує, причетність до нього поглиблює знання з історії, тактики, топографії, адже робота з картами і схемами, дослідження місцевості, спілкування з очевидцями минулих подій, пошук архівних документів – це невід’ємна частка діяльності гуртківців.
Цьогоріч, коли вже остаточно буде зібрано врожай овочевих, гуртківці планують виїзд до села Магерів, що на Львівщині. За деякими даними, у 41-му там поховали офіцера і двох воїнів Червоної Армії, яких було розстріляно загарбниками. Можливо, хтось з місцевих жителів покаже й місце, де слід шукати прах загиблих…
Традиційно про результати своєї роботи члени гуртка звітують перед особовим складом навчального закладу, деякі знахідки знайшли належне місце у музеї академії, але, займаючись копіткою благородною й водночас цікавою справою, офіцери і курсанти своєрідно звітують й перед історією своєї Батьківщини та пам’яттю полеглих.
Ігор МОСЕЙЧЕНОК,
учасник бойових дій в Афганістані.
Два інтерв’ю на одну тему
Українське суспільство перебуває під знаком подій, що сталися під стінами Верховної Ради 20 вересня. Учасники акції протесту, серед яких були ветерани-«афганці», протестували проти ухвалення законопроекту № 9127.
30 вересня Прем’єр-міністр Микола Азаров від імені Кабінету Міністрів підписав меморандуми з представниками всеукраїнських громадських організацій «афганців» і чорнобильців щодо врегулювання питань соціального захисту цих категорій громадян.
Що спричинило такі резонансні виступи ветеранів перед Верховною Радою? Які саме вимоги висувалися ними і були закріплені у меморандумах? Яка подальша доля цих письмових домовленостей між урядом і громадськими організаціями? Про ці та інші актуальні проблеми соціального захисту пільгових категорій громадян України розмірковують голова Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України Володимир МАСЛАКОВ і голова УСВА Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ.
Голова Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України Володимир МАСЛАКОВ:
«СОЦІАЛЬНІ ПИТАННЯ ТРЕБА ВИРІШУВАТИ ПО-ДЕРЖАВНИЦЬКИ І ПО-ЛЮДСЬКИ»
– Володимире Олексійовичу, 20 вересня біля стін Верховної Ради відбулися гучні протестні акції ветеранів, які сколихнули Україну. Як Ви особисто ставитесь до подій, що відбулися, і до факту підписання меморандумів між урядом України і керівниками громадських організацій – УСВА та «Союз Чорнобиль України»?
– У чому я до кінця впевнений: стосунки з владою повинні будуватися на порозумінні щодо пошуку спільних рішень і цивілізованих виходів із будь-яких ситуацій, вирішення соціальних проблем. І сьогодні всім відомо, що рішення уряду формуються, виходячи із об’єктивних умов і реальних можливостей держави. Інша річ, що певний прошарок громадськості не хоче брати це до уваги і здійснює кроки до загострення суспільно-політичної обстановки. Хочу наголосити, що зусиллями Президента України та уряду приймаються важливі рішення на розбудову громадянського суспільства, поширення демократичних процесів, покращання економічного стану в державі. Водночас за короткий термін поправити те, що залишилось у спадок від минулої влади, непросто. Для цього знадобиться певний час і значні фінансові ресурси.
Стосовно підписаних домовленостей можу сказати, що це свідчить про мудрість керівників громадських організацій, які пішли на компроміс, і розважливість уряду, який знайшов оптимальні шляхи вирішення нагальних проблем соціального забезпечення пільгових категорій громадян.
– На 14 жовтня були сплановані нові широкомасштабні акції різних політичних сил і громадських організацій. Хоч вони й не відбулися у такому форматі, як попередньо планувалося, але це питання залишається актуальним у суспільстві. Якими бачите шляхи виходу із ситуації, що склалася? Яку роль відіграє Служба у сфері соціальної політики держави?
– Я добре розумію і поділяю стурбованість наших громадян щодо можливого обмеження пільг, які були отримані ними під час виконання службового обов’язку в Афганістані. Ці люди дійсно їх заслужили, як і нашу увагу до своїх проблем, реальну допомогу в їх вирішенні.
Співпраця Служби з громадськими організаціями полягає в залученні їхнього активу до участі в управлінні державними справами, надання можливості для вільного доступу до інформації про нашу діяльність, а також інших центральних органів виконавчої влади. А ще – для забезпечення гласності, відкритості та прозорості. І я бачу нагальну необхідність прямого спілкування з людьми з найбільш важливих життєвих питаннь. Переконуюся в цьому під час прямих телефонних ліній Кабінету Міністрів України і зустрічей з різними категоріями громадян у щоденному робочому режимі. З іншого боку, Служба здійснюватиме заходи щодо посилення взаємодії з комітетами Верховної Ради України і безпосередньо з Комітетом у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів щодо вдосконалення законодавства і недопущення зменшення пільг воїнів-інтернаціоналістів.
Підхід до всіх цих питань має бути виваженим і не лише державницьким, але й суто людським. Це і врахування інтересів громадських організацій та окремих громадян, чітке проведення в життя політики держави у соціальній сфері, виходячи з наявних фінансово-економічних можливостей.
Голова Української Спілки ветеранів Афганістану Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ:
«НАШІ ВИМОГИ ДО УРЯДУ – ЛИШЕ СОЦІАЛЬНІ»
– Сергію Васильовичу, вже місяць триває діалог громадських організацій, зокрема, й очолюваної Вами Спілки ветеранів Афганістану з урядом України. Прокоментуйте, будь-ласка, протестні виступи Ваших бойових побратимів біля Верховної Ради. Які головні передумови такої ситуації?
– Першопричиною протестних акцій ветеранів-«афганців» можна вважати появу проекту Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Більше того, раніше цей проект виносився у Верховній Раді під іншою назвою, під іншими номерами. І так швиденько-швиденько... Через це, як мені говорили народні депутати-регіонали, вони навіть толком не могли зрозуміти, за що голосували. Таким-ось утаємниченим чином цей проект пройшов перше читання. Так само швидко й незрозуміло проект могли і прийняти у другому читанні.
У чому криється небезпека? Нам кажуть: та ваші пільги ніхто не урізає. Просто узаконюється переведення дії всього вітчизняного законодавства про соціальний захист пільгових категорій громадян України у ручний режим Кабінету Міністрів. Але мій багаторічний досвід роботи підказує, що коли звертаєшся у Кабмін, в інші органи державної влади, то відповідь одна: грошей немає. Тобто ручний режим – це не що інше як узаконення чиновницького свавілля. Усе залежить від того, сподобаєшся ти чиновникові чи не сподобаєшся, яка у тебе зачіска, хода тощо. Я вже не кажу про більш серйозні моменти: я тобі дам, а ти мені… Усе це і викликало наші побоювання, хоча «афганці» – хлопці не з лякливих. Ми усвідомлювали, що допомозі, яку нам надає держава, загрожує серйозна небезпека.
– Ви хочете сказати, що держава реально хотіла позбавити «афганців» пільг?
– І не лише нас. До речі, про пільги і пільговиків. Ветерани-«афганці» – не пільговики. Пільговиками у нашій державі є судді, прокурори, депутати… Тобто ті вибрані, яким пільги надаються разом з місцем роботи, з тією чи іншою «хлібною» посадою. Раніше, як відомо, це були компартійні чинуші. Вони, як і нинішні народні обранці, номенклатурні чиновники високого рангу, отримують великі гроші з бюджету – на лікування, на елітний відпочинок, на квартири і заміські палаци тощо. А у нас, ветеранів війни в Афганістані, це компенсація за втрачене здоров’я – фізичне, психологічне, моральне… А тому я ніяк не можу погодитися з самим трактуванням поняття «пільги для «афганців».
Мені також кажуть: все одно передбачена законами допомога «афганцям» від держави ніколи повною мірою не забезпечувалася фінансово, а була лише на папері. Мовляв, реально вона становить десь лише тридцять відсотків. Я згідний з цим. І саме з цього приводу як «афганці», так і чорнобильці, представники інших, так званих, пільгових категорій не раз судилися з державою.
І ще. Маючи чималий досвід діяльності державного чиновника, будучи народним депутатом, я бачив і знаю, що добра половина наших законів приймалася, як кажуть, під вибори чи з якоюсь іншою популістською метою. Щоб електорат підтримав ту чи іншу партію. Так само з’явилися ті ж діти війни і різні інші пільгові категорії. І, що особливо дивує, деякі з них отримують допомогу від держави іноді значно більшу, ніж учасники бойових дій, які реально воювали. Це – фантастика. Наскільки треба бути непорядним, щоб приймати таке законодавство! Хтось каже: а ми не будемо виконувати ці закони. І, тим не менш, люди йдуть в суди і виграють їх. А держава мусить платити. Якщо ви такі сміливі, то беріть і вичищайте законодавство. Отримали народну підтримку – тож давайте, працюйте, наводьте лад! Скажімо, аргументовано доведіть помилку і прибирайте ту чи іншу пільгову категорію… А ще краще – бути щирими і відвертими з людьми у передвиборних документах. Одразу сказати: ми це приберемо і це приберемо. А ось це – підсилимо.
– А чого власне ветерани-«афганці» вимагали під стінами Верховної Ради 20 вересня?
– Ми не вимагали якихось особливих привілеїв. І в Меморандумі записали залишити рядовим «афганцям» лише те, що у них є сьогодні. Вимагали і вимагаємо підсилення соціального захисту держави для родин загиблих і померлих, інвалідів, які найбільше постраждали у тій війні. Для інших всю допомогу держави залишити на тому ж рівні. А це – комунальні платежі й безкоштовний проїзд у транспорті. Фактично це все. Інші привілеї просто не працюють.
– Сергію Васильовичу, на 14 жовтня були заплановані широкомасштабні акції, які не відбулися у такому форматі, як планувалося. Вони лише загострили ситуацію у суспільстві, поставили більше запитань, ніж дали відповідей. В останніх повідомленнях ЗМІ про події 14 жовтня безліч разів повторювалося «афганці», «афганська» організація «Ніхто, крім нас»… І жодного слова – про УСВА. Чому про вас майже не згадують? Чи доречно сьогодні говорити, що «афганці» розділилися, скажімо, на «більшовиків» і «меншовиків»? Прокоментуйте, будь-ласка, таку ситуацію.
– Річ у тому, що частина людей, з якими ми проводили наші протестні акції, прийняли рішення йти далі. Тобто вони висувають політичні вимоги. Щодо нас, то ми громадська організація, а не політична сила, і наші вимоги лише соціальні. Усі соціальні задачі, які ми визначили, було обговорено на розширеному засіданні Правління УСВА. Ми зуміли добитися принаймні відміни подальшого розгляду в другому читанні проекту неприйнятного для нас закону. А ще створили координаційний орган, який опікуватиметься розвитком підписаного Меморандуму. Він, як кажуть, живий, і ми маємо рухатися вперед. Правління Спілки доручило нашій робочій групі провадження цього документу. У випадку невиконання домовленостей урядом ми будемо вдаватися до інших адекватних заходів.
Ті «афганці», про яких, як ви кажете, останнім часом дуже багато говорять і повідомляють у засобах масової інформації, просто виконують замовлення однієї політичної сили (не говоритиму якої, воно і так видно). Щодо нас – Української Спілки ветеранів Афганістану, то ми наймасовіша всеукраїнська громадська організація людей, які пройшли Афганську війну. Ще раз наголошую: ми є громадською організацією, і наші вимоги лише соціальні. Так, соціальні проблеми у «афганців» сьогодні в Україні є, і ми робимо все можливе, щоб їх вирішити. І вирішимо. Політичні замовлення – не до нас. Це все, що я можу сказати!
– Отже, Ви не поділяєте позицій, скажімо, громадської організації «Ніхто, крім нас»?
– У них інші цілі й інші завдання. Ми ж не вимагаємо розпуску Верховної Ради, відставки Кабінету Міністрів тощо. Приблизно на такій позиції стоїть і «Союз Чорнобиль України». В усякому разі, я не чув, щоб вони висували якісь політичні вимоги.
– І останнє запитання. Розумію, що прогноз – річ невдячна. І все ж таки, як, на Ваш погляд, розвиватимуться події, процес виконання домовленостей, викладених у Меморандумі?
– Ви самі сказали, що прогноз – справа невдячна. Погоджуюся з вами і не хотів би виступати у ролі ясновидця. Одне знаю точно: до того часу, поки ми не побачимо проекту державного бюджету, а ще краще, не відбудеться процедура його прийняття у Верховній Раді, говорити про виконання домовленостей Меморандуму передчасно. Поживемо – побачимо…
Інтерв’ю вів Михайло КАМІНСЬКИЙ.
Память в бронзе, металле и камне
Чернівецька область
Загиблим на чужій війні
Через долі 160 тисяч українців пройшла страшна Афганська вій-на. Тисячі не повернулися до рідних домівок, не обійняли матерів, не схилилися на батьківське плече, не пізнали кохання… Сумна статистика не оминула і Заставнівщину. Через безглузду війну в чужій країні загинуло семеро наших земляків, які повернулися страшним вантажем «200» у «чорних тюльпанах».
У фойє Василівського НВК на колонах встановили меморіальні дош-ки, які нагадуватимуть про те, що у стінах цього навчального закладу навчалися Михайло Довбня і Тарас Бабич, життя яких обірвалося в Аф-ганістані. У відкритті взяли участь голова райдержадміністрації В. Ко-пчук, керуючий справами райради М. Богуцький, Василівський сільсь-кий голова М. Гаркот, головний спеціаліст відділу освіти М. Косар, го-лова Чернівецької обласної організації УСВА С. Козак, голова район-ної організації воїнів-інтернаціоналістів В. Стецюк, «афганці» Застав-нівщини В. Лашта, М. Семотюк, М. Тофан, В. Голик, О. Мулик, М. Ва-силевич, С. Сопівник, П. Проданчук, І. Білоголуб, М. Проданчук, М. Халус.
У залі звучать усім відома пісня «Чорний тюльпан» і розповідь про війну в Афганістані. Як зауважив голова райдержадміністрації В. Коп-чук, туди відправляли юнаків, яким ледь виповнилося 18 років. Війна — страшна річ, яка завдає багато горя.
Учні уважно слухали воїнів-інтернаціоналістів С. Козака і В. Стецю-ка, котрі наголосили на тому, що свого часу вони прийняли військову присягу, яку виконали до кінця. Війна забрала чимало молодих життів, покалічила долі тисяч людей. Ветерани подякували усім, хто допома-гав, сприяв у виготовленні меморіальних дощок.
У присутніх з очей котилися непрохані сльози, коли директор кіно-мережі О. Дрига прочитав власного вірша «На могилі у воїна-інтернаціоналіста». Ведучі розповіли про загиблих земляків.
Пам’ять полеглих в Афганській війні вшанували хвилиною мовчан-ня. Меморіальні дошки відкрили племінниці загиблих – учениці Васи-лівського НВК К. Бабич і М. Дежук. До підніжжя лягли осінні квіти. Завершився захід піснею «Свіча» у виконанні учнів цього навчального закладу.
Василь СТЕЦЮК,
голова Заставнівської районної організації УСВА.
Донецкая область
Повторил подвиг Матросова
В Мариупольском профессиональном лицее побывал «афганский» десант, который возглавил председатель Приазовской ассоциации воинов-интернационалистов Александр Власов. Он прибыл с почетной миссией восстановить мемориальную доску бывшему ученику лицея воину-«афганцу» Виталию Шило.
В декабре прошлого года во время уроков мужества, традиционно проводимых общественной организацией ильичевских «афганцев» «Долг» комбината им. Ильича, Александр Чепайкин в комнате боевой славы лицея увидел большой стенд, посвященный кавалеру ордена Красного Знамени Виталию Шило. О его подвиге в Мариуполе знают не понаслышке. В Афганистане воевали в те годы десятеро мариупольцев. Виталий служил во взводе, командиром которого был Владимир Дема (председатель Мариупольской общественной военно-патриотической организации «Росич», заместитель председателя ООВИ «Долг»). К сожалению, на Родину вернулись живыми только пятеро наших земляков.
Память о Виталии Шило, повторившем подвиг Александра Матросова, жива в сердцах его однополчан. Да и его маму – Валентину Сергеевну, проживающую в селе Азов Розовского района Запорожской области, ильичевские «афганцы» не забывают: как минимум дважды в год навещает ее делегация «Долга». На доме, где рос герой, и на школе в селе уже установлены мемориальные доски.
С помощью Владимира Демы Валентина Сергеевна побывала в гостях у лицеистов, а еще он разыскал восьмерых однополчан, которые также присутствовали на открытии мемориальной доски.
– Мы думали, что увековечили память наших земляков, ценой своей жизни исполнивших интернациональный долг, работа была завершена еще несколько лет назад, – рассказал Александр Чепайкин. – Но жизнь распоряжается по-своему. Восстановили историческую память о Виталии, а несколько дней назад раздался звонок из Орджоникидзевского района – там тоже требуется помощь по восстановлению мемориальной доски.
– Для наших воспитанников, в подавляющем большинстве юношей призывного возраста, это замечательный пример служения Отчизне, – говорит директор лицея Геннадий Шабанов. – Ребятам необходимо общение с участниками военных конфликтов. Их воспоминания, да и оценка современного состояния армии, помогут юношам подготовиться к службе в армии.
Пресс-служба Приазовской
ассоциации ветеранов Афганистана.
Спорт
Спадкоємність поколінь
Уже 21 рік водне плесо Осташівського ставу приймає учасників змагань з веслування на байдарках і каное пам'яті нашого земляка, учасника війни в Афганістані, кавалера ордена Червоної Зірки Олександра Захаревського.
А вперше вони відбулися 1990 року з ініціативи тренера Олександра, директора дитячо-юнацької спортивної школи Владислава Грязнова і за організаційної підтримки воїнів-інтернаціоналістів Уманщини, міськвідділу з питань фізкультури і спорту. Поступово змагання із місцевих набули всеукраїнського значення. З кожним роком інтерес до них зростає, залучаються все нові й нові команди з різних куточків нашої держави. Ось і цього року зустрілися кращі веслувальники з Умані, Києва, Вінниці та інших міст.
Упродовж двох десятків років змінювалися формат змагань, кількість учасників, та незмінною залишається його ідея — вшанування світлої пам'яті Олександра Захаревського і всіх тих, кого забрали піски і гори далекого Афганістану. Кожного року відкриття й закриття змагань проходять за участю воїнів-«афганців». Вони діляться спогадами, спілкуються з молоддю. Завершується спортивне свято концертом патріотичної пісні у виконанні гурту «Рикошет» під керівництвом Георгія Апьонкіна.
Цього року, крім медалей і грошових винагород, юні спортсмени і тренери отримали у подарунок примірники Книги пам'яті «Відлуння афганських гір». Участь у церемонії нагородження взяли очільник Ради воїнів-інтернаціоналістів Уманщини Олег Зайченко, начальник відділу з питань фізкультури і спорту Ольга Ремез, директор ДЮСШ Владислав Грязнов, дружина Олександра Захаревського Людмила та Олександр Попов – представник підприємства «Агропромресурси», за підтримки якого змагання проводяться вже вдруге.
— Ці змагання, окрім загартування тіла, сприяють донесенню до юнаків і дівчат інформації про минуле нашого краю, про людей, які жили на цій землі, захищали її, примножували її славу, — відзначив Владислав Грязнов. – Щоб мати майбутнє, треба пам'ятати і шанувати своє минуле, яким би славетним чи болючим воно не було. З цією ж метою в Умані влітку проводяться також змагання з веслування пам'яті уродженця Уманщини, Героя Радянського Союзу, одного з найвидатніших полководців Великої Вітчизняної війни Івана Черняховського і легкоатлетичний турнір на кубок Євгена Тищика — танкіста, який брав участь у визволенні міста від фашистських загарбників.
— Кубок пам’яті Олександра Захаревського має дві нерозривно пов'язані складові: спортивну й патріотичну, — наголосив Олег Зайченко. — Ми ставимо за мету привернути увагу підростаючого покоління до спорту, до необхідності вести здоровий спосіб життя. Юні веслувальники отримують чудову нагоду проявити себе, набути необхідний досвід, подружитися. Також ці змагання — пам'ять про бойового товариша лейтенанта Олександра Захаревського. Він навчався в Умані, захоплювався веслуванням. Потім була служба в армії. Олександрові не судилось повернутися додому, але він назавжди залишиться з нами. І завдання нашої організації — робити все, щоб пам'ять і про нього, і про інших офіцерів та солдат, яких забрала Афганська війна, не згасла.
Воїни-«афганці», як ніхто інший, знають ціну життя, дружби, єдності, братерства. І сьогодні, у мирному житті вони не втрачають уміння дружити, допомагати, співчувати, любити, чесно виконувати свій громадянський обов'язок. А ще — не залишаються осторонь справи виховання підростаючого покоління, у чому знаходять підтримку багатьох небайдужих людей. У цьому, мабуть, і полягає спадкоємність поколінь, коли власним досвідом навчають, радять, застерігають, аби гірке минуле ніколи не повторилося.
Є. ПИЛИПЕНКО.
Передплата-2012
Побратиме, це наша з тобою газета!
Триває передплата на газети і журнали видавництв України на 2012 рік.
Мінімальний передплатний період – один місяць, максимальний – один рік.
Приймання та оформлення передплати здійснюється в операційних залах поштамтів і залах зв’язку, а також у відділеннях зв’язку і пунктах приймання передплати.
Газета Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) «Третій тост», на сторінках якої друкуються законодавчі матеріали з питань соціального захисту сімей загиблих військовослужбовців, інвалідів війни, учасників бойових дій, юридичні консультації, матеріали про життя і роботу організацій УСВА (територіальних, місцевих, районних), спогади, проза і поезія, можна передплатити в усіх відділеннях поштового зв’язку України.
Наш індекс – 30224.
Періодичність виходу – двічі на місяць.
Вартість передплати, яка не змінюється вже довгі роки, з урахуванням приймання передплати і доставки складає:
на місяць – 1,74 грн.,
на три місяці – 4,62 грн.,
на шість місяців – 7,59 грн.,
на рік – 13,98 грн.
|
