Купівля пільгової квартири перетворилася на витончене знущання місцевих чиновників з інваліда
    Під Баграмом рядовий радянських мотостріїецьких військ Олександр Гондар під час мінометного обстрілу дістав тяжке осколкове поранення ноги. Але в Афганістані для нього принаймні було все зрозуміло: ось вороги, в яких треба стріляти, ось друзі, які захистять і прикриють. А сьогодні в місті Цюрупинську на Херсонщині інвалід першої групи і кавалер бойовий медалі «За відвагу» просто не знає, хто друзі, а хто вороги. З нього відверто знущаються і зраджують ті, хто обіцяв допомогти!
    Новосілля, що не відбулося

    Повернувшись після поранення до рідного міста, Олександр щосили намагався налагодити нормальне життя. Зустрів чарівну дівчину на ім'я Олена, одружився і став батьком двох чудових дітей. Нині у подружжя підростає 14-річна дочка та десятимісячний синок, в якому тато душі не чує. Однак сімейне щастя затьмарюють проблеми в побуті та зі здоров'ям. Нещодавно «афганець» мав інсульт, після якого розмовляє і пересувається з трудом. Ні здоров'я, ні комфорту не додає й необхідність тулитись учотирьох в одній кімнаті площею 17 квадратних метрів. Маленький будиночок батьків дружини по вулиці Крилова Олександр із Оленою змушені ділити ще з двома родинами родичів. Власного даху над головою у інваліда немає досі.
    Якщо наші чиновники в Цюрупинську нездатні навіть організувати купівлю житла за гроші, що вже виділені державою, то навіщо такі чиновники взагалі потрібні?
    Шансів назбирати грошей на нове житло в подружньої пари немає ні найменших, бо відкладати зі скромної пенсії інваліда й допомоги на дитину просто неможливо. Однак восени Олену Гондар викликали до Цюрупинської міськради й повідомили приємну новину: в рамках програми допомоги «афганцям» Кабінет Міністрів України переказав триста тисяч гривень на купівлю окремої чотирикімнатної квартири для родини Олександра Гондаря. І Олександр, і Олена були, що називається, на сьомому небі від щастя! Їх не збентежило навіть те, що квартиру для покупки їм чомусь запропонували шукати самостійно, хоча її офіційним покупцем мала б стати саме міськрада.
    Таку квартиру зрештою вони знайшли, однак муніципальна влада навідріз відмовилася надати гарантійний лист, що його вимагали власники, про оплату нерухомості, і її продавці угоду анулювали. Олександр із Оленою знову кинулися обдзвонювати маклерів рієлтерських бюро та «шерстити» газетні оголошення, але тепер зуміли підшукати тільки трикімнатну квартиру, та ще й на третьому поверсі без ліфта, куди на милицях главі родини діставатися було б важко. Проте, заради сім'ї і дітей інвалід був готовий терпіти незручності, і тепер угода начебто б відбулася. Щоб вона знову не зірвалася, Олександр зі своїх, а не бюджетних грошей навіть сам заплатив продавцям триста доларів завдатку.
    І от 26 грудня 2011 року міський голова Цюрупинська Василь Плотніков, нарешті, від імені муніципальної влади особисто підписав нотаріально завірений договір купівлі-продажу квартири № 9 по вулиці Енгельса, 141. Родина «афганця»-інваліда вже збиралася переїжджати, як раптом чиновники з міськради знову піднесли їй сюрприз: мовляв, гроші за житло перераховані не будуть, їх повернуть у держбюджет!

    Є вина, немає винних

    — Більше місяця я бігала в пошуках квартири, а міськрадівські службовці постійно «вставляли палиці в колеса». То гарантійний лист надавати відмовляться, то банківський рахунок власників житла для перерахування грошей їм не підходить, і треба терміново інший відкривати. То до вже підписаного міським головою й перевіреного юристом договору не менш терміново потрібно якісь незрозумілі доповнення укладати. Отак з листопада до кінця грудня нас водили за ніс, поки не з'ясувалося, що купувати квартиру вже пізно. Свого житла в нас у підсумку як не було, так і немає, натомість з'явилося багато болючих питань. По-перше, якщо наші чиновники в Цюрупинську нездатні навіть організувати купівлю житла за гроші, що вже виділені державою, то навіщо такі чиновники взагалі потрібні? А по-друге, хто відповість за знущання з родини інваліда? — обурюється дружина «афганця» Олена Гондар.
    Ці питання, звісно, я переадресував міському голові Цюрупинська Василю Плотнікову. І почув від нього запевнення: зроблено було «все можливе», але так уже склалося, що квартиру інвалідові не купили — мовляв, об'єктивні обставини ну зовсім непереборної сили стали перешкодою. А отже, і карати за зрив доручення Кабінету Міністрів України абсолютно нема кого.
    — Я з себе особисто провини не знімаю. Але зрозумійте: процедура придбання квартир для «афганців» ніде не «виписана», і з нею ми раніше ніколи не зіштовхувалися: в Цюрупинську вже років п'ятнадцять житло для «пільговиків» не будують. У нас було дуже мало часу для завершення всіх процедур, і до того ж з'ясувалося, що тендер проводився на придбання саме чотирикімнатної квартири, а договір укладався на трикімнатну. Тому Держказначейство платіж не пропустило, і гроші з державної скарбниці вже повернулися в Київ, — пояснив мені Василь Фадейович.
    Однак з пояснень міського голови залишилося геть незрозумілим, чому цюрупинські чиновники, що аж ніяк не є поголовно каліками і не страждають на хронічний ідіотизм (начебто), не могли самі підшукати квартиру для купівлі за бюджетні гроші. А переклали її пошуки на 43- річного інваліда, котрий переніс інсульт і пересувається на милицях, та на його дружину з 10-місячною дитиною. Можна було б іще зрозуміти, якби терміново треба було, скажімо, кілька десятків або сотень квартир, але ж «афганець», який потребує такої допомоги, у місті районного значення Цюрупинську один-єдиний!
    Невже людина, котра проливала кров на службі державі, не заслужила від представників держави бодай трішки турботи й чуйності?
 
    Цікаво: а якби на його місці опинився паралізований каліка, що не піднімається з ліжка, — йому б теж запропонували самому шукати собі квартиру?


    Як повідомив голова Херсонської обласної організації УСВА В. П. Столяр справу цюрупинського інваліда першої групи  Олександра Гондаря  взято під особливий контроль. Розвиток подій контролюють не лише «афганські» організації, але і засоби масової інформації.