Дорогі бойові побратими, шановні співвітчизники!

Від імені Української Спілки ветеранів Афганістану щиро вітаю з Днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав і  23-ю річницею  виведення  військ з Афганістану.
Війна в Афганістані та інші зарубіжні конфлікти, в яких ми з Вами, виконуючи військову присягу, брали участь в єдиному бойовому строю, обпалили не тільки наші обличчя, але й наші серця. У пам’яті людській зберігається велика шана до воїнів, які проявили мужність, стійкість, відвагу і героїзм при виконанні солдатського обов’язку.
Нехай різного роду політикани по-своєму оцінюють ті події, важливо одне: ми були й назавжди залишимося  солдатами, які повністю виконали свій обов’язок перед Вітчизною і сьогодні продовжують традиції бойового братерства.
Війна в Афганістані та інші локальні військові конфлікти, де наші співвітчизники виконували з честю свою інтернаціональну місію, лиховісним смерчем пронеслися через долі тисяч українців, наших бойових побратимів та їхніх родин, обірвали й скалічили життя багатьох. Залишили глибокі незаліковані рани як на тілі, так і в душі кожного, хто повернувся з війни.
Українська Спілка ветеранів Афганістану вже понад двадцять років займається усім спектром питань соціального захисту ветеранів, учасників бойових дій. Реалізовує цілий ряд довгострокових програм щодо життєзабезпечення воїнів-інтернаціоналістів. Допомагає інвалідам реабілітуватись і знайти своє місце в мирному житті. Сприяє отриманню вищої освіти ветеранським сиротам. Займається військово-патріотичним вихованням української молоді. Віддає останню шану нашим бойовим побратимам, яких втрачаємо вже у мирний час.
На жаль, теперішній мирний час і ставлення влади для багатьох з нас стає набагато більшим випробуванням, аніж бої, через які ми пройшли. Байдужість чиновників усіх рівнів ранить і вбиває важче, аніж кулі ворогів на полі бою.
Ми більше не повинні дозволяти будь-кому так до себе ставитись. І нам у цьому ні на кого більше сподіватися й чекати допомоги  у вирішенні життєво необхідних питань, лише на власні сили і плече бойового побратима. Ми робили, робимо і будемо робити все від нас залежне, і нам усе вдасться!
Пам’ятаймо: разом ми – СИЛА!
Цього пам’ятного дня ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих бойових друзів. Вони навічно в нашому строю.
У цей святковий день ми вшановуємо усіх живих!
Бажаю Вам, дорогі бойові побратими,  сім’ям наших загиблих друзів, усім Вашим рідним і близьким міцного здоров’я, добробуту й злагоди, щасливого майбутнього, а головне – мирного неба над головою!

---

---

 

---

Відбулася позачергова VII звітно-виборна конференція  Київської обласної організації УСВА, у  роботі  якої взяли участь 58 делегатів з міських і районних організацій ветеранів Афганістану області. 
Розглянуто поточні питання життєдіяльності Спілки, дію підписаного Меморандуму на місцях, а також обрано керівництво організації. Головою Київської обласної організації УСВА одноголосно обрано І.  І. Коваля.
Обрано ревізійну  комісію у складі трьох осіб, її головою  став В’ячеслав Богданович Пірус. До складу правління введено голову Київської міської спілки ветеранів Афганістану Миколу Миколайовича Гончаренка.  
У роботі  конференції  брав участь заступник голови УСВА Олег Іванович Міхнюк.
Іван  Іванович Коваль народився 27  червня  1951 року  в  Жашкові  Черкаської  області. У 1968 році поступає в Полтавське  зенітно-артилерійське училище і після його закінчення  1971 року проходить військову службу на різних посадах у різних гарнізонах. Учасник бойових дій в Афганістані. З січня 1982 по вересень 1984 року – старший помічник командира зенітного дивізіону ППО (Шинданд), командир зенітного дивізіону  ППО 108-ї мсд (Баграм і Руха). У 1988 році закінчив у Києві Академію ППО. У збройних  силах прослужив до 2003 року. Полковник у відставці, інвалід війни другої групи.
Нагороджений орденом Червоної   Зірки  і  25  медалями.
Проживає у Вишгороді Київської області. Одружений, має доньку Наталію 1973 року народження і сина Сергія 1981 року народження.

---

Заступник голови УСВА Олег Іванович Міхнюк і заступник голови Ревізійної комісії УСВА Олександр Вікторович Литвинов здійснили робочу поїздку на Полтавщинуі, де взяли участь у роботі президії Полтавської обласної організації УСВА.
Розглядалися питання роботи організації у 2012 році та заходи до відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 23-ї річниці виведення військ з Афганістану.
Вчена рада Полтавського Національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка на грудневому засіданні затвердила відеоматеріал «Змушені воювати», створений за ініціативи правління  обласної організації УСВА та його голови  Валерія Олександровича Корчукова, до вивчення теми війни в Афганістані 1979–1989 років у навчальних закладах області, 

---

---

У Звенигородському районі, що на Черкащині, мешкають 193 воїнів-інтернаціоналістів, 124 з них – «афганці». Як наголосив на звітно-виборній конференції районної організації УСВА її голова Олександр Антонюк, це цілком боєздатний підрозділ. Свою боєздатність  «афганці» демонструють і на мирному фронті, залишаючись вірними військовому братерству.
Виступаючи ініціаторами багатьох добрих справ у районі, ветерани вважають своїм першочерговим  обов'язком  збереження пам'яті про загиблих воїнів і  допомогу їхнім сім'ям. Тож і на початку конференції її учасники хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять тих, хто не повернувся з війни, і тих, хто пішов з життя в мирний час. Олег Миколайович Титаренко, Валерій Олексійович Кравченко, Василь Васильович Хамко, Віктор Леонідович Коновал загинули в Афганістані. За останні роки пішли за межу вічності  Юрій Іванович Ільченко зі Звенигородки, Ігор Васильович Семенченко з Вільховця та   Василь Володимирович Бойко з Княжі.
– Сім'ї загиблих військовослужбовців належать до найбільш потерпілої від війни в Афганістані категорії, – зазначив Олександр Антонюк. – Їхні втрати непоправні. Матеріальний стан більшості таких сімей, насамперед батьків загиблих, бажає бути кращим. На звернення нашої організації міська рада щороку,  затверджуючи бюджет, звільняє їх від  квартплати, плати за комунальні послуги, електроенергію та телефон. Щороку до 15 лютого їм надається допомога. А сім'ям, які проживають у сільській місцевості,  безкоштовно виділяють чи завозять дрова.
З ініціативи й за сприяння районної організації іменами загиблих земляків названо вулиці населених пунктів, на навчальних закладах, де вони вчилися, встановлено меморіальні дошки.  Пам'ятний знак загиблим воїнам-інтернаціоналістам встановлено у центрі Звенигородки, пам’ятник – біля школи імені Тараса Шевченка. Традиційними стали дні пам'яті загиблих воїнів, спортивні змагання, зокрема, турнір  з настільного тенісу пам'яті  Валерія Кравченка, кубок пам’яті Віктора Коновала, фестивалі військово-патріотичної пісні. Силами «афганців» придбано комп'ютери в поліклініку, за сприяння районної ради відкрито палату воїнів-інтернаціоналістів у терапевтичному відділенні центральної районної лікарні. Є така палата і в обласному госпіталі. І це далеко не повний перелік  усіх заходів, здійснених районною організацією.
– Військово-патріотичне виховання молоді – одне з  завдань, що стоять перед нами, – наголосив доповідач, – тому періодично проводимо  зустрічі  у навчальних закладах міста і району, у військових частинах. Беремо участь в інших популярних серед молоді заходах. Уже вп'яте проведено районний фестиваль патріотичної пісні «І знову пам'ять оживає» серед школярів. У рамках Всеукраїнського патріотичного фестивалю «Ветерани – Молодь – Майбутнє»  виступає перед молоддю  гурт УСВА «Контингент».
Справа не в статистиці чи в переліченні  зробленого. Важливо те, що  «афганці» продовжують залишатися в строю. Свідченням заслуг ветеранів війни було встановлення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Урочисте відзначення цієї дати на Звенигородщині стало доброю традицією, яку завжди  підтримує  міська і районна влади. Окрім надання фінансової допомоги членам організації, підтримано й клопотання щодо представлення  до державних нагород і нагород УСВА. Десятки воїнів-«афганців» удостоєні медалей «За звитягу», «За заслуги», «За громадянську мужність»,  відзнак Звенигородської міськради «За заслуги перед містом». А це промовисто свідчить про визнання діяльності організації. Тож «афганці» просто не мають права заспокоюватися досягнутим.
Повноцінне життя людини немислиме без героїки. Як трудової, так і ратної. А що ми маємо сьогодні? Наші діти, на жаль,  дивляться низькопробні голлівудські бойовики, але дуже мало знають про героїв-ветеранів, які живуть поряд. Навіть курсанти військових інститутів – наші майбутні миротворці й фахові борці з тероризмом – позбавлені елементарної інформації про унікальні бойові операції, проведені в  Афганістані. Про ту ж, скажімо, Хустську операцію «Магістраль», яка ввійшла у навчальні посібники всіх провідних армій світу, окрім української.  Слід врахувати і те, що майже 70 відсотків молодих людей, як свідчать результати опитування, воліли б знати набагато більше про «афганців» і про Афганську війну, – наголосив Олександр Антонюк.
Своє місце у звітній доповіді знайшли і проблеми, які турбують ветеранів-інтернаціоналістів, і плани на майбутнє. У цілому ж, як зазначалося на конференції, забезпечуючи соціальний захист ветеранів і сімей загиблих,  районна організація зберегла єдність і помітно закріпилася на своїх позиціях.
Заслухавши  звіт правління та ревкомісії, конференція обрала новий склад керівних органів  районної організації ветеранів Афганістану. Головою знову обрано Олександра  Антонюка.
У роботі  конференції взяли участь заступник голови районної ради Микола Рябоконь, міський голова Звенигородки Олександр Cаєнко, військовий комісар Звенигородсько-Лисянського ОМВК Сергій Кравченко, секретар Звенигородської міської ради Валерій Маренич.    

---

Наслідки світової економічної кризи, проблеми з виплатою державних боргів, дефіцит національних бюджетів – це вже майже традиційний перелік причин, з яких уряди багатьох країн вимушені скорочувати соціальні програми. Природно, це мало кому подобається, що й спричиняє масштабні суспільні протести у багатьох європейських країнах.
Україна також не оминула такого розвитку. Ще дуже свіжі у пам'яті події минулорічної осені, коли соціальне напруження спричинило масові демонстрації під стінами Верховної Ради. Тоді свої права відстоювали, серед інших, і ветерани-«афганці». Український уряд знайшов компроміс, але питання залишаються. І саме такий своєрідний статус-кво "довгограючих" проблем примушує ветеранські організації України шукати оптимальну модель захисту власних прав.
Днями українські ветерани долучилися до європейського досвіду. Представницька делегація на чолі з головою Української Спілки ветеранів Афганістану Сергієм Червонопиським, який є керівником робочої групи Постійної Комісії Всесвітньої Федерації ветеранів війни по Східній Європі,  працювала в Парижі й ділилася наболілим у штаб-квартирі Всесвітньої Федерації ветеранів (ВФВ).
Говорити було про що, адже у межах ВФВ цього року Україна очолює Комісію у справах ветеранів Афганістану. На робочому засіданні за участю керівництва ВФВ, крім представників України, були присутні також керівники ветеранських організацій з Росії, Узбекистану, Азербайджану і Казахстану.
Під час паризького форуму з'ясувалося, що скрутні часи для ветеранів воєн і локальних конфліктів настали не лише в Україні. Генеральний секретар ВФВ Мохамед Бенжелун розпочав засідання з прохання сплатити річні внески до організації, які становлять близько 1 тис. євро, і попросив про надання допомоги партнерським організаціям у Франції з боку Росії та країн СНД.
Сергій Червонописький представив український досвід захисту ветеранів. Зокрема, за його словами, в Україні ті проблеми, з якими стикаються учасники воєн, набувають певної еволюції. Якщо після завершення участі у збройних конфліктах найбільш актуальними були питання здобуття освіти, професійної перекваліфікації, отримання житла, створення й забезпечення власних сімей, то останніми часом на перший план виходять проблеми здоров'я і соціального захисту.
Голова УСВА із сумом констатував: з віком здоров'я не поліпшується. Він навів показову статистику: якщо за роки війни в Афганістані загинуло 240 жителів Харківської області та 135 вихідців з Київщини, то вже після виведення контингенту у цих регіонах з життя пішли відповідно 1500 і 810 ветеранів. За словами Сергія Червонописького, соціальні потрясіння впливають і на психічний стан ветеранів, а деяких з них доводять і до самогубства. Вихід з такої ситуації, на думку українського ветерана, слід шукати у консолідації бойового братерства та у більш гнучкій політиці ветеранського руху. Таку точку зору підтримав і виконавчий директор російського Міжнародного союзу «Бойове братерство»  Геннадій Шорохов. Він наголосив: тільки масове об'єднання ветеранських організацій довкола вирішення конкретних проблем може спричинити потужний лобістський рух, дозволити ветеранам ефективно впливати на національних політиків, на уряди і парламенти.
Виконавчий директор ВФВ Мартіна Форт розповіла про європейський досвід. Вона відзначила, що найбільш ефективною формою впливу на європейські уряди та на соціальний захист ветеранів є уніфікована законодавча платформа, на основі якої ухвалюються спільні рішення урядів і ветеранських організацій. Водночас ВФВ не має права впливати на національні уряди, якщо з таким втручанням не погоджується національний учасник організації.
Віце-президент ВФВ, голова Постійного комітету в європейських справах  Дан-Вігго Бергтун зазначив, що ВФВ заснувала власний статут на прикладі законодавчих актів щодо ветеранських організацій Нідерландів. Правові норми європейських країн у цій сфері різняться, але саме законодавство Нідерландів є найбільш адаптованим до статутних положень ООН і європейського законодавства.
Цікавим, за словами Бергтуна, є також досвід Швеції, де король є одним з керівників ветеранської організації. У цій країні створено єдину ветеранську організацію, в якій працює лише 48 осіб. Водночас бюджет цієї організації становить 10 млн. євро і вона надає допомогу понад 120 тис. ветеранам.
Дан-Вігго Бергтун особливо наголосив на важливій ролі, яку ветерани відіграють у західному суспільстві, вони сприймаються як впливова сила і гарантія стабільності. Ветеранські структури, як правило, добре організовані й готові допомагати національним урядам у боротьбі з криміналом, включаючи відмивання грошей, торгівлю людьми та незаконний обіг наркотиків.
Представники ВФВ підтримали ідею Росії провести цього року міжнародний кругосвітній автопробіг. Акція планується на травень 2012 року в чотири етапи: країнами СНД, Північної Америки, Європи та Азії. На думку Дан-Вігго Бергтуна, марш миру – це гарна ідея продемонструвати світу, що ветерани збройних конфліктів і воєн є важливою частиною світової спільноти, гарантією миру та стабільності. Крім того, автопробіг дозволить ще раз привернути увагу міжнародних інституцій та широкої громадськості до проблем ветеранів.
Керівники ветеранських об'єднань СНД звернулися до європейських колег з проханням допомоги у набутті відповідного статусу ветеранам Афганістану, які проживають на території інших держав, зокрема Франції, США, Німеччини, Ізраїлю та Бельгії.
Після Парижа спільна делегація побувала у Вашингтоні. Сучасний досвід американських ветеранів є надзвичайно цікавим, він стане у пригоді для створення оптимальної української моделі соціального захисту ветеранів.

---

В Днепропетровской средней школе № 97   почтили память   легендарного сына Украины, ветерана Великой Отечественной войны, участника  боевых действий в Афганистане, Героя России генерал-лейтенанта Петра Ивановича  Шкидченко. 
Во встрече в  школе, которая с 1999 года по инициативе «афганских» организаций носит имя героя, приняли участие  сын легендарного командарма, генерал армии, советник министра обороны Украины Владимир Петрович Шкидченко и дочь Ирина Петровна. Они рассказали детям об отце,  малоизвестные истории из его  жизни. 
Боевые побратимы П. И. Шкидченко  отмечали, что это был фронтовой, полевой, а не кабинетный генерал, говорили о его высочайшем мужестве, десятках успешных операций, неоднократном выполнении задач в чрезвычайно опасных условиях. Он не боялся взять на себя ответственность и всегда берег своих подчиненных. Об этом свидетельствует и последний поступок генерала.  Прекрасно понимая, насколько опасными могут быть полеты в одну из взбунтовавшихся афганских частей, Петр Иванович несколько раз отправлялся туда лично. 19 января 1982 года вертолет, на котором он летел, был подбит из засады душманами, упал и загорелся. Генерала удалось опознать только по обуглившейся записной книжке да разбитым наручным часам, которыми наградил его министр обороны.
Для всех ветеранов Афганской войны, как подчеркнули председатели Днепропетровского областного и городского объединений УСВА   Виктор Волошин и Юрий Виноградов, П. И. Шкидченко всегда был и остается примером настоящего офицера и командира. Его отношение к службе, стиль работы стремились наследовать.  Они передали Владимиру Петровичу и Ирине Петровне уникальный архивный документ, который спустя семьдесят лет разыскал участник боевых действий в Афганистане Валерий Аблазов –  Наградной лист  представления П. И. Шкидченко  к награждению орденом Красного Знамени, датированный 12 августа 1941 года. В кратком изложении  боевого подвига девятнадцатилетнего офицера говорится, что полк занимал оборону в районе Мироновки. Нужна была хорошая разведка. Лейтенант Шкидченко вместе с лейтенантом Пастушенко и небольшой группой бойцов получил приказ провести глубокую разведку с задачей добычи ценных документов и выявления сил противника.  27 июля ночью Шкидченко выявил в Мироновке группу автоматчиков, охранявших немецкий штаб. Приняв смелое решение, он с маленькой группой бойцов бросился в атаку на превосходящие силы противника. Забросав  охрану гранатами, они ворвались в расположение штаба и забрали там оставленные фашистами в панике ценные документы и трофеи, возвратясь без потерь в свой полк.
Далее сообщалось, что  Шкидченко мужественно сражался под селом Пятихаткино, громил отряды СС. Неоднократно ходил в разведку и приносил ценные данные, поэтому достоин высокой правительственной награды. 
Высшей  наградой для сына и дочери командарма стало особенное отношение ветеранских организаций и школьников Днепропетровска к памяти их отца. До глубины души их растрогали сувениры с эмблемой традиционного фестиваля солдатской песни «Афганский ветер», медали «Детского доверия», а также песня, которую одиннадцатиклассник  Юрий Шарлей посвятил настоящему человеку и командиру П. И. Шкидченко.
Во встрече приняли  участие член исполкома, председатель Днепропетровской Организации ветеранов Украины Анатолий Клешня, председатель первичной организации «Каскад» СБУ в Днепропетровской области Геннадий Корнев, начальник отдела ОСО Украины Владимир Трун, депутат горсовета Игорь Турчин, заведующая отделом образования Ленинского района Наталия Абросимова, воины-интернационалисты,  а также учащиеся, подготовившие уникальные материалы о герое.
Генерал армии В. П. Шкидченко выражает глубокую благодарность и признательность руководству и учащимся  школы № 97, Днепропетровскому областному и городскому объединениям УСВА, Житомирскому областному союзу ветеранов Афганской войны  (председатель – П. В. Ментов) за память об отце.
Эстафета поколений защитников Родины  продолжается!