|
|
|
№ 10 (346), 2007 рік, травень |
|
|
| | Слава переможцям!
9 травня у Києві відбулися урочисті заходи, присвячені 62-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні. У столичному парку Слави проведено урочисту церемонію покладання квітів до могили Невідомого солдата. На граніт біля Вічного вогню покладено вінки від Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра, народних депутатів, Київського міського голови, політичних партій і ветеранських організацій. Хвилиною мовчання було вшановано пам'ять загиблих воїнів.
На головну вулицю столиці під штандартами чотирьох Українських фронтів і штандартом Українського партизанського руху виходять творці Великої Перемоги. Серед них учасники визволення України, штурму Берліна, параду Перемоги. Серед них учасники визволення України, штурму Берліна, параду Перемоги в Москві, партизани, підпільники і трудівники тилу. У колоні з ветеранами йшли Президент України Віктор Ющенко, перший віце-прем'єр-міністр Микола Азаров, народні депутати, уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова, міністр оборони Анатолій Гриценко, керівники інших силових відомств, а також партій, рухів, громадських організацій. Тисячі киян і гостей столиці привітали ветеранів, учасників урочистої ходи на честь 62-ї річниці Перемоги.
У марші ветеранів взяли участь воїни-інтернаціоналісти столиці, які після урочистого проходження приєдналися до низки заходів, що спільно з Міжнародним фондом "Ветерани - Молодь - Майбутнє" проводились Українською Спілкою ветеранів Афганістану. Основними серед цих заходів були свічна хода від парку Слави до пам'ятника загиблим в Афганістані, урочистий мітинг і святковий концерт на території Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1991-1995 років". Цього святкового дня особливо багато киян і гостей столиці відвідало реліквійну експозицію "Трагедія та доблесть Афгану".
Урочистості з нагоди відзначення 62-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні завершилися на Майдані Незалежності святковим концертом і артилерійським салютом.
В усіх містах, районах, селищах і селах України відбулося святкування знаменної дати. Ветеранам було вручено державні нагороди, подарунки і квіти.
| | | |
Практична турбота про ветеранів
Напередодні великого свята нашого народу - Дня Перемоги нинішній уряд насамперед потурбувався про те, щоб надати належну допомогу ветеранам війни.
У поточному році щорічну разову грошову допомогу до Дня Перемоги в цілому отримають понад 3,2 млн. ветеранів війни і жертв нацистських переслідувань, і цю допомогу збільшено в середньому на 12% порівняно з минулим роком. Уже у 2,5 рази збільшено норми витрат на харчування і медикаменти для ветеранів війни, які перебувають на лікуванні: відповідно з 14 по 35 гривень і з 16 до 40 гривень на день.
Уряд максимально наближує мінімальну пенсійну виплату ветеранам війни до рівня середньої заробітної плати в економіці. Уже з 1 травня інваліди війни першої групи, які сьогодні мають мінімальну пенсійну виплату, отримуватимуть на 190 гривень більше, другої групи - на 278 гривень більше і третьої групи - на 235 гривень більше, пенсія учасника бойових дій зросте на 177 гривень.
Отже, мінімальна пенсійна виплата (без пенсії за особливі заслуги) інвалідам війни першої групи становитиме 1041,47 гривні, інвалідам другої групи - 937,32 гривні, інвалідам третьої групи - 833,18 гривні, мінімальна пенсійна виплата учасникам бойових дій - 729,03 гривні.
Всього більше 388 тисяч осіб отримують таку значну прибавку пенсії.
Практична турбота про ветеранів
Розрахунок коштів на виплату в 2006 році щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни, які перебувають на обліку в органах державної виконавчої влади у розмірах, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"
Категорії одержувачів допомоги Кількість
одержувачів Розмір допомоги
допомоги (тис. осіб) (грн.)
Інваліди війни:
першої групи 81,0 400
другої групи 206,2 330
третьої групи 52,6 270
Учасники бойових дій 344,1 250
Особи, що мають особливі
заслуги перед Батьківщиною 0,25 400
Члени сімей загиблих і дружини
(чоловіки) померлих учасників
Бойових дій та учасників
визнаних за життя інвалідів 454,3 130
Учасники війни 2442,4 50
Разом 3580,9
Розрахунок коштів на виплату в 2007 році щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни, які перебувають на обліку в органах державної виконавчої влади у розмірах, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"
Категорії одержувачів допомоги Кількість
одержувачів Розмір допомоги
допомоги (тис. осіб) (грн.)
Інваліди війни:
першої групи 65862 450
другої групи 147779 360
третьої групи 41133 300
Учасники бойових дій 353617 280
Особи, що мають особливі
заслуги перед Батьківщиною 202 450
Особи, на яких
поширюється чинність Закону 412702 150
Учасники війни 2191340 55
Разом 3212635
| | | |
РозпорядженняГолови Верховної Ради України
За поданням Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) за вагомий особистий внесок у справу патріотичного виховання молоді, соціального захисту воїнів-інтернаціоналістів і їхніх сімей нагородити:
Грамотою Верховної Ради України
СІЧЕВОГО Валерія Михайловича - редактора газети Української Спілки ветеранів Афганістану "Третій тост".
КОВАЛЬЧУК Миколу Антоновича - члена Української Спілки ветеранів Афганістану, депутата Вінницької обласної ради.
ТОЛСТОГО Олександра Анатолійовича - заступника голови Іллінецької районної організації Української Спілки ветеранів Афганістану.
МАРЧЕНКА Вадима Михайловича - голову правління Оболонської районної у м. Києві організації Української Спілки ветеранів Афганістану.
ДАШЕНКО Марію Власівну - голову Запорізької обласної спілки жертв війни, матір загиблого воїна-інтернаціоналіста.
ЛИННИКА Анатолія Івановича - заступника голови Сумської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану.
МОРГУНА Олександра Андрійовича - начальника Західної регіональної митниці, члена Української Спілки ветеранів Афганістану.
ШУТЯКА Юрія Олександровича - Новоодеського міського голову, голову Новоодеської районної організації Української Спілки ветеранів Афганістану, Миколаївська область.
ПРОВОЗЬОНА Василя Михайловича - голову Летичівської районної організації Української Спілки ветеранів Афганістану, депутата Летичівської районної ради, Хмельницька область.
САВЕНКА Віктора Миколайовича - голову первинної організації Української Спілки ветеранів Афганістану.
ВЛАДІШЕВСЬКУ Жанну Миколаївну - лікаря-кардіолога Тернопільської обласної лікарні, члена Української Спілки ветеранів Афганістану.
ПОПОВА Костянтина Олексійовича - радника голови Кримської республіканської організації Української Спілки ветеранів Афганістану.
ГАЙДУЧИКА Віктора Сергійовича - заступника голови Одеської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану.
САРАТОВА Олександра Миколайовича - члена громадської колегії Харківської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану.
Голова Верховної Ради України
О. МОРОЗ.
| | | |
Луганська область Черговий урок внутріспілкової демократії
У Луганську відбулася позачергова конференція обласної організації УСВА. Про неї вже коротко поінформував своїх читачів "ТТ". Тепер дещо докладніше.
Річ у тім, що позачерговість цього зібрання була обумовлена конфліктною ситуацією, яка виникла у робочих відносинах між правлінням і ревізійною комісією обласної "афганської" організації. У з'ясуванні стосунків зайшло так далеко, що останню крапку мав поставити вищий керівний орган місцевого осередку Спілки. Свої висновки і пропозиції з цього приводу донесли конференції заступники голови Ревкомісії УСВА Олександр Заяць та Юрій Виноградов, які здійснили офіційну комплексну перевірку обласної організації.
Вивчення ситуації на місці в черговий раз виявило хронічну хворобу нашого руху у відносинах між керівними і контрольно-ревізійними органами місцевих осередків, як і керівними особами. Вона в тому, що перевірки здійснюються не планово, системно і регулярно, а тільки під формувальну доповідь з трибуни чергової конференції. Виняток - коли щось порушується у традиційно "теплих" відносинах між головою організації та головою ревкомісії. Як у луганському випадку, де Івана Шердеця і Віктора Попова підвели до жорсткого протистояння свої ж доброхоти. Без аргументації фактів ставилися під сумнів як чистота рук при зведенні пам'ятника полеглим на афганській війні, так і чистота помислів при створенні книги "Вспомним, товарищ, мы Афганистан". Не без політичного підтексту, між іншим. І пішла писанина в усі інстанції з одного боку та настрій "закопать топор войны вместе с врагом" - з іншого.
У кінцевому рахунку перемогли розсудливість та мудрість і конференція ухвалила досить зважене рішення, за яким склад ревкомісії оновлено, за винятком її голови, а два вищих офіцери потиснули одне одному руки і працюють далі. Бо прийшли до висновку: нема різниці в тому хто буде за кермом, якщо невідомо за якими правилами їхати.
Та все ж кілька висновків:
- з одного боку, контрольно-ревізійні органи УСВА не повинні бути сліпоглухонімими, з іншого - слід працювати планово, а не тільки тоді, коли треба "пожежу гасити", інколи зроблену провокативно;
- якщо ми організація демократична й існуюча у правовому і статутному полях, то керівникам усіх рівнів слід пам'ятати, що ревкомісії контролюють роботу керівних органів і осіб та доповідають про результати такого контролю на конференціях;
- якщо обрано без порушень статутних вимог голову тієї чи іншої організації, то він і є її формальним лідером (на чому особливо настійливо наголошую); але це не означає, що він має право "рівняти та шикувати" ревкомісії;
- якщо рішення щодо перевірок ухвалюються спільно правліннями (президіями) і контрольно-ревізійними органами, а останні ще й своєчасно інформують за підсумками перевірок, то на перше місце виходить принцип спільних дій на благо членів організації.
Вибачте, але відповідно до юридично виписаного і життям вивіреного Статуту УСВА все це просто, як одностулкові двері. Та й добрий смак інколи з'являється з гірким досвідом.
Володимир СІРОШТАН,
голова Ревкомісії УСВА.
| | | |
Дніпропетрвоська область
Головне завдання виконано
У Дніпропетровську відбулася VІІІ звітно-виборна конференція Дніпропетровського обласного об'єднання Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). Делегати конференції заслухали звіт правління обласної організації про проведену роботу за період з червня 2002 року по квітень 2007 року, з яким виступив Віктор Волошин, та інформацію ревізійної комісії про проведену перевірку організаційно-статутної і фінансово-господарської діяльності обласної організації за звітний період.
Серед пріоритетів, яким надавала перевагу організація у своїй діяльності, встановлення пам'ятників на честь загиблих воїнів у Кривому Розі, Нікополі, Жовтих Водах і в Петропавлівському районі, турбота про сім'ї полеглих учасників бойових дій, постійна робота щодо забезпечення житлом безквартирних "афганців", їх лікування і оздоровлення у госпіталі для воїнів-інтернаціоналістів "Лісова поляна", санаторії ім. Семашка, обласний фізіотерапевтичній лікарні "Солоний лиман" та інших медичних закладах. Можна сказати, що головну задачу - об'єднуючу та цементуючу - обласна організація УСВА за звітний період виконала. Як сказав у своєму виступі перший заступник голови УСВА, народний депутат України Юрій Зубко, це - головне.
У цілому роботу правління Дніпропетровського обласного об'єднання Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) делегати звітно-виборної конференції визнали задовільно. При висуванні й обговоренні кандидатур на посаду голови обласної організації одноголосну перевагу отримав інвалід війни в Афганістані Віктор Волошин, який вже тривалий час активно працює у лавах УСВА і втретє поспіль очолює обласну організацію.
Інф. "ТТ".
| | | |
Не згасне пам'ять у серцях
14 квітня 1988 року представники Республіки Афганістан, Ісламської республіки Пакистан, СРСР і США підписали в Женеві угоду щодо врегулювання становища в Афганістані, яка набула чинності 15 травня, було визначено, що половина радянських військ виводитиметься до 15 серпня 1988 року, а виведення всієї 40-ї армії завершиться протягом дев'яти місяців. 15 травня - 1 серпня радянські війська виведено з гарнізонів Джелалабада. Газні, Гардеза, Кандагара, Лашкара, Фейзабада, Кундуза - всього 50,2 тис. осіб. Афганістану передано близько 2300 різних об'єктів: військові містечка, склади, шпиталі, казарми.
Загинув під час бойового завдання
15 травня 1988 року згідно з Женевськими угодами розпочалося виведення Обмеженого контингенту радянських військ з території Республіки Афганістан. А через три дні Ставище приголомшила страшна звістка: 16 травня при виконанні бойового завдання на афганській землі поліг смертю хоробрих воїн-інтернаціоналіст Петро Петрович Петренко.
Через кілька днів його тіло в цинковій домовині привезли однополчани. В останню дорогу проводжали мужнього воїна всі жителі селища, десятки делегацій від сільських трудових колективів району. І ніхто ще тоді точно не знав обставин, за яких трапилось нещастя.
Всю правду про смерть сина рідні узнали через півмісяця, коли на їхній запит командир військової частини повідомив:
"За службу здійснив більше 50 бойових рейсів по підвезенню вантажів частинам Обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані. Неодноразово потрапляв під обстріли бунтівників, піддавався смертельній небезпеці. Так, 24 квітня 1988 року колона при переході "зеленої зони" біля міста Кандагар була піддана інтенсивному обстрілу з усіх видів стрілецької зброї. Внаслідок обстрілу в рядового М. Хаббабуліна загорівся в автомашині напівпричеп. Рядовий Петренко П. П., ризикуючи власним життям, допоміг відчепити напівпричеп, чим забезпечив виконання бойового завдання.
У свій останній рейс Ваш син відправився у складі ротної колони 8 травня 1988 року. 16 травня колона поверталася назад. При виїзді з Кандагара в полотно дороги бунтівники заклали радіокерований фугас. Пропустивши більшу частину колони, бандити зірвали закладений фугас. Ваш син загинув як справжній солдат - військовий водій - за кермом автомобіля".
За мужність і героїзм, проявлені при виконанні інтернаціонального обов'язку, командування військової частини представило рядового Петра Петренка до нагородження посмертно орденом Червоної Зірки. Його ім'я було присвоєно автомашині одного з кращих водіїв - рядового Григорія Рошка, а воїни роти своїми силами зробили і встановили пам'ятник Петру на місці його загибелі.
"Ми розділяємо ваше горе..."
Весь особовий склад роботи боляче переживав втрату бойового товариша. Десятки співчутливих листів надіслали у ті скорботні дні офіцери і солдати військової частини рідним Петра зі словами "...ми розділяємо з Вами Ваше велике і страшне горе".
Кожен воїн на відстані втішав згорьованих батьків воїна. Листи йшли російською, українською, навіть узбецькою, вірменською і таджицькою мовами. Процитувати всі їх тут немає можливості. Обмежимося тільки виписками з них.
"Ви виховали справжнього громадянина і патріота нашої Батьківщини, чудову, чуйну і чутливу людину, справжнього захисника Вітчизни. Він прожив коротке, але таке яскраве життя. Його вже немає з нами, але він незримо присутній у бойових колонах, в пункті постійної дислокації, всюди, де йому доводилось з нами бути", - писали офіцери роти.
"Петро був надійним другом, сумлінним солдатом, відмінним водієм, майстром військової справи, - характеризували його члени ротного комсомольського комітету. - Він міг прийти в будь-яку хвилину на допомогу товаришу".
"Петя мав чудовий голос. І завдяки його пісням, які він нам співав, ми завжди відчували себе вдома" (М. Трищенков).
"Мені випало з Кандагару супроводжувати в останню дорогу Петю на Батьківщину. Я не міг повірити, що його вже немає і я не почую його пісень" (А. Розумовський). "З Петром я дружив, іноді їздив на одній машині. В останньому рейсі я їхав прямо за ним і своїми очами бачив усю ту трагедію" (В. Песков).
"Ми разом з ним служили з перших днів призову. Разом були в школі, разом потратили в Афганістан, про що він, щоб не хвилювати Вас, не хотів повідомляти. Ми разом їздили в бойові рейси. Тепер моя машина названа Петровим ім'ям" (Г. Рошко).
"Я - киргиз, і з Петею міцно дружив. Ми разом їздили в рейси. Він запам'ятався мені як працелюбний солдат і чуйний товариш" (Б. Алієв).
Такі ж теплі слова написали в своїх листах українці О. Антоненко та І. Осипенко, росіянин О. Панкратов, узбек Айтнай Салишов, таджик Феріс Гарифулін...
У неповних двадцять літ не стало Петра Петренка. Він поліг смертю хоробрих при виконанні інтернаціонального обов'язку на афганській землі. Та він назавжди залишається в пам'яті своїх земляків, друзів і товаришів.
Пригадується вечір вшанування пам'яті Петра Петренка, який відбувся у школі торішньої осені. На ньому були батьки воїна, старшокласники і вчителі школи, товариші, друзі. Всі вони тоді дали слово, що світла пам'ять про молодого полеглого воїна-інтернаціоналіста вічно житиме в їхніх серцях. Спортсмени школи встановили кубок імені Петра Петренка.
Л. СЕРЕДЕНКО.
| | | |
Це наша родина, це наша сім'я
В одному з недавніх номерів "Третього тосту" прочитав, що мама загиблого воїна-"афганця" Фросина Федорівна Мельник із села Плисків Погребищенського району Вінницької області висловила подяку бойовому другу її сина Михайлу Романовичу Лещенку з Таращі, який з дружиною та головою Таращанської організації УСВА відвідали і могилку сина, і саму матір. Яке це щастя для неї, що сина пам'ятають друзі! Найщиріші вітання всім їм від нашої родини Петренків, і не тільки цій родині, а всім батькам і матерям загиблих воїнів.
Хочу розповісти про своїх дітей. Афганська війна забрала у мене сина, але після неї додалося шестеро.
Шість юнаків, однополчан Петра Петренка, повернувшись із бойового рейсу, в січні 1989 року отримали наказ про демобілізацію. Їхня частина 1013 базувалася у Шинданді, а вони - "наливники", факельники - розвозили пальне для бойової техніки по всьому Афганістану і залишили свій слід у вигляді пам'ятників на місцях загибелі побратимів та іменні написи на бойових машинах, названих на їхню честь.
Із Шінданда хлопці прилетіли на вантажному літаку в Ташкент, а вже звідти добралися до Києва. На кілька годин заїхали в Ірпінь, звідки родом Анатолій Бузиновський, і одразу ж поїхали до нас у Ставище. Це донеччани Ігор Осипенко і Андрій Розуменко, Сергій Марков з Кривого Рога, командир відділення - Володимир Антоненко з Харківщини і Олександр Панкратов з Вологодської області. Ці шестеро юнаків приїхали в Ставище і прийшли в школу, де вчився і яку закінчив наш син. Познайомилися з мамою, Ларисою Трохимівною, а вона ж вчитель біології, та ще й була класним керівником у Петра, організували зустріч з учнями та педагогічним колективом.
Наступного, 1990 року, на 16 травня знову приїхали всі шестеро побратимів, навіть Саша Панкратов з Росії. Потім ще п'ять років приїздили вп'ятьох, а вже останні роки - вірні друзі Ігор Осипенко з дружиною і дітьми (а в нього двоє дівчат, перша Наталка, народилася, коли він служив у Афганістані) та Анатолій Бузиновський з дружиною Оксаною і сином-десятикласником Костянтином, який входить в учнівську збірну команду з регбі.
Ігорю Осипенку після Афганістану випала доля десять років працювати на шахті ім. Засядька в Донецьку, а там були дві аварії з великою кількістю жертв. Коли трапилася перша, я одразу ж зателефонував, трубку бере Толя і говорить, що він тільки-но повернувся зі зміни живий і здоровий. Така його доля. А зараз він фермер (від батьків успадкував землю та ще взяв у оренду й вирощує сільськогосподарську продукцію). Дружина Тетяна - комп'ютерник на залізниці. Старша дочка Наталка вже студентка-третьокурсниця, а менша Ірочка закінчує середню школу.
Це вже наші діти й онуки, і ми за них радіємо і переживаємо, як за своїх рідних, бо це наша родина, це наша сім'я. А середина травня, коли сини приїздять до нас, - це час, коли вони звітують за прожитий рік.
Петро Аврамович ПЕТРЕНКО,
батько загиблого воїна-інтернаціоналіста.
| | | |
Нам пишуть
Дбаючи про малечу, дбаємо про майбутнє
Колектив Старочорторийського дошкільного закладу, вихованці та їхні батьки щиро вдячні Юрію Григоровичу Зубку - депутату Верховної Ради від Соціалістичної партії, Миколі Івановичу Пугачу - другому секретареві Волинського обкому Соцпартії, Юрію Дмитровичу Фединчуку - голові СВК "Чорториський за надання спонсорської допомоги.
На значну суму грошей було придбано дитячі іграшки. Дбаючи про малечу, ми дбаємо про майбутнє. Нехай вам сторицею віддається ваша турбота й щедрість. Здоров'я і успіхів у всіх починаннях.
| | | |
Виставка - дарунок "афганців"-житомирян галичанам
Напередодні 62-ї річниці Великої Петемоги у Будинку офіцерів Західного оперативного командування експонувалась виставка художньої графіки відомого житомирського художника Василя Вознюка. Провідні теми його робіт - війна в Афганістані, людина в погонах та іронічний погляд на сьогоднішній події у суспільстві. Організатором вистави стала Житомирська обласна організація УСВА на чолі з Павлом Ментовим.
Василь Вознюк - головний художник "Асоціації КВК України", арт-директор Міжнародного фестивалю екранних мистецтв "Кінотур", член громадської організації "Творче об'єднання мистецтв "Аполлон", дійсний член Міжнародної організації із захисту прав карикатуристів, Міжнародної організації захисту свободи слова "Репортери без кордонів", Асоціації карикатуристів України.
Доречно буде нагадати, що Василь Вознюк строкову службу проходив у прикордонних військах. Почав малювати в Афганістані 1986 року, перебуваючи в госпіталі після поранення. З 1988 року працює художником у різних виданнях, ілюструє книжки. Нині співпрацює зі столичними журналістами "Україна промислова" і "Світ зв'язку та інформатики".
З 2000 року художник бере участь у міжнародних конкурсах. 2001 року отримав Гран-прі у Парижі на українсько-французькому конкурсі політичної карикатури "Преса і влада". У 2002 році став призером Московського відкритого фестивалю карикатури. П'ять років поспіль перемагав на щорічному конкурсі "Бізнес в Україні". Василь Вознюк - єдиний художник-карикатурист в Україні, який малює королівським сім'ям Європи. У 2003 році отримав пропозицію з Бельгії ілюструвати книжку про вагітність (благодійний проект під патронатом бельгійського короля Альберта ІІ). Сьогодні Василь Вознюк працює над продовженням цього проекту - "Історія контрацептивів", а також готується до виставки у Києві "Театр і кіно". Його прізвище потрапило у дві енциклопедії сучасної карикатури.
Гостям-житомирянам у Львові подарували кілька примірників книги пам'яті про "афганців" Львівщини і пам'ятні сувеніри.
За словами голови Львівської обласної організації УСВА Михайла Магеровського, виставка робіт Василя Вознюка - це дарунок жителям області та воїнам-прикарпатцям. У подальшому вона експонуватиметься у райцентрах Львівщини, а згодом "оселиться" серед експонатів Музею історії військ Західного оперативного командування.
Ігор МОСЕЙЧЕНОК,
член правління Львівської
обласної організації УСВА.
| | | |
Здесь всегда окажут помощь
Вот уже более полугода в доме № 7 по улице Юрьевской на базе Харьковского музея-диарамы воинов-интернационалистов "Афганская война: как это было" работает приемная народного депутата Сергея Васильевича Червонопиского. Прием ведет помощник-консультант, директор дружеского предприятия ТГ "Экипаж" Вячеслав Васильевич Василько (на снимке).
Каждый четверг с 14.00 двери приемной открыты для всех жителей города. В приемную со своими проблемами обратились более 50 человек. В основном это ветераны войны и труда, "афганцы", студенты. Основная масса обращений связана с госпитализацией, предоставлением льготных путевок в санатории, направлением на лечение и обследование, предоставлением материальной помощи нуждающимся семьям погибших, юридической помощью, устройством в общежитие и другими вопросами. Харьковчане знают, что здесь к ним отнесутся с пониманием и постараются помочь.
На ряду с решением различных вопросов помощник-консультант В. В. Василько вникает в проблемы Союза ветеранов Афганистана Московского района и совместно с его председателем Николаем Овчаренко решает их. Список воплощаемых проектов велик, поскольку эта организация - одна из самых крупных и работоспособных.
Многие интересные и нужные мероприятия поддерживаются народным депутатом С. В. Червонописким и его помощником-консультантом В. В. Василько.
В конце прошлого года состоялся 2-й фестиваль боевых искусств, посвященный светлой памяти харьковчан, погибших в локальных конфликтах за рубежом, и 27-й годовщине начала войны в Афганистане. 18-й годовщине вывода советских войск из Афганистана и памяти погибших в этой войне был посвящен І Всеукраинский турнир по армреслингу среди спортсменов-инвалидов. Во всех этих мероприятиях помощник народного депутата Украины В. В. Василько выступает не сторонним наблюдателем, а активным участником, оказывая большую помощь в их проведении.
Недавно в Харьковском музее-диораме воинов-интернационалистов состоялась выставка картин участника войны в Афганистане художника В. Лукьяненко "Пейзажи афганской войны". Картины, приобретенные В. Василько на этой выставке, были переданы в дар музею.
В день 18-й годовщины вывода советский войск из Афганистана Вячеслав Василько награжден медалью УСВА "За заслуги" ІІІ степени.
"Афганское движение - это продолжение лучших традиций нашего народа - традиций военного братства, взаимопомощи и поддержки, - сказал Вячеслав Васильевич. - Это пример для подражания. Те мероприятия, которые проводятся "афганскими" организациями различных уровней, обеспечивают преемственность поколений и не дают живущим забыть подвиг солдат и офицеров, принимавших участие в локальных конфликтах".
Кор. "ТТ".
| |
|
|
|
|
