9 Травня, в День Перемоги, ветерани війни в Афганістані влаштували свій військовий парад на честь своїх старших побратимів – ветеранів Великої Вітчизняної війни. Кілька бойових бронемашин у супроводженні колони «афганців» у військовій формі та з прапорами організації пройшли урочистим маршем від Меморіалу Вічної Слави до Всеукраїнського пам’ятника полеглим в Афганістані, символічно об’єднуючи меморіали двох воєн.
Організатором присвячених Дню Перемоги урочистих заходів під загальною назвою «Естафета пам’яті», виступила Українська Спілка ветеранів Афганістану.
«Ми, ветерани-«афганці», воїни-інтернаціоналісти, учасники бойових дій на території інших держав, проводимо цю «Естафету пам’яті», вшановуючи ветеранів Великої Вітчизняної війни, героїв фронту і тилу, дітей війни. Віддаючи данину їх героїзму й самопожертві, патріотизму і вірності Вітчизні, – сказав лідер організації «афганців» Сергій Червонописький, відкриваючи урочистості. – Ми будемо свято стояти на варті миру, який Ви відвоювали для нас. З гідністю і честю нестимемо естафету пам’яті, доблесті та звитяги. І зробимо все від нас залежне для відродження і розбудови України як великої європейської держави».
Серед інших заходів «Естафети пам’яті» організатори особливо відзначають офіційний старт Народного проекту «Повернені імена».
Уже досить тривалий час Українська Спілка ветеранів Афганістану проводить масштабну роботу з пошуку і встановлення імен воїнів, які загинули під час Великої Вітчизняної війни і були поховані як невідомі солдати. Це стосується сотень тисяч наших співвітчизників, уродженців України, і «афганці» хочуть відновити історичну справедливість й повернути рідним загиблих воїнів їхні імена.
І саме 9 Травня, в День Перемоги, по всій Україні, у столиці нашої держави .відбулося вручення перших сертифікатів проекту «Повернені імена» тим, хто втратив своїх дідів і батьків й до цього часу не знав, де вони поховані. Це стало безцінним подарунком сім’ям загиблих на тій війні солдат, які з цього Дня Перемоги перестануть бути невідомими.
Українська Спілка ветеранів Афганістану, даючи старт проекту «Повернені імена» 9 Травня, у День Перемоги, оголосила його постійно діючим і безстроковим.
Всеукраинская общественная организация «Закончим войну» по просьбе руководства Архангельской области России провела в Киеве акцию «Никто не забыт, ничто не забыто».
В церкви Воскресения Христова – Храме-памятнике жертвам Афганской войны украинские поисковики передали найденные на Черниговщине останки воинов Великой Отечественной войны их родственникам из России и представителям губернатора Архангельской области.
Панихиду за упокой воинов Михаила Кармазиса и Константина Латухина отслужил викарий Киевской митрополии епископ Броварской Феодосий, председатель Синодального отдела УПЦ по делам пастырской опеки воинов-интернационалистов. В своем слове к собравшимся он отметил: «Воинское служение – это один из величайших подвигов, который дал Господь человеку. Это возможность деятельно исполнить заповедь отдавать свою жизнь за ближних».
Председатель Всеукраинской общественной организации «Закончим войну» Юрий Зубко в свою очередь подчеркнул, что чествование защитников Отечества – это проявление нашего патриотизма и высокий показатель дружбы между братскими народами.
В акции приняли участие представители Государственной службы по делам инвалидов и ветеранов Украины, Государственной межведомственной комиссии по делам увековечения памяти жертв войны и политических репрессий, представители Посольства РФ, Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов), духовенство, ветераны и студенты военных вузов Киева, сообщает сайт УПЦ.
Поставлены конкретные цели и задачи
Председатель УСВА С. Червонопиский посетил с рабочей поездкой Запорожскую область.
Во время встречи С. Червонопиского с заместителем председателя областной госадминистрации А. Дудкой и председателем облсовета П. Матвиенко обсуждались вопросы социальной защиты членов семей погибших, инвалидов и ветеранов войны. Речь шла об острой проблеме обеспечения спецавтотранспортом и жильем, о социально-медицинской реабилитации, финансовой поддержке уставной деятельности организаций УСВА в городах и районах области.
Проведено расширенное заседание правления Запорожской областной организации УСВА, где обсуждались вопросы социальной защиты и исполнения законов Украины, касающихся ветеранов войны. Разговор, в котором приняли участие более 60 членов организации, продолжался более двух часов. На все вопросы Сергей Васильевич дал исчерпывающие ответы.
С особым вниманием была встречена информация о возрождении партии УПС–СВИЧА и переименовании ее в Партию ветеранов Афганистана, что придаст ей больше узнаваемости. Поступило много вопросов и предложений о деятельности организации и партии в сегодняшних условиях. С воодушевлением принята программа об участии партии в парламентских выборах, которые намечены на 28 октября 2012 года. Озвучена стратегия и тактика предвыборных действий, поставлены конкретные цели и задачи по продвижению кандидатов от Партии ветеранов Афганистана в Верховную Раду Украины и местные советы.
В заключение встречи состоялось дружеское неформальное общение боевых побратимов.
Пресс-служба ЗОО УСВА.
Пример, достойный подражания
В Мариуполе прошла отчетно-выборная конференция ильичевской общественной организации воинов-интернационалистов «Долг» УСВА.
Перед началом был продемонстрирован фільм о социальной направленности политики руководства комбината имени Ильича, поддерживающего самую многочисленную в Мариуполе ветеранскую «афганскую» организацию, входящую в состав ПрАВА.
– Общественная организация «Долг, – одно из обьединений «афганцев», которому есть о чем рассказать, есть, в чем отчитаться, – приветствовал собравшихся начальник отдела по взаимодействию с персоналом комбината имени Ильича Александр Чудновец. – Почти 16 лет назад руководители нашего предприятия поддержали инициативу по созданию организации. Ее ядро формировалось из людей, прошедших горнило войны, зачастую нуждающихся в социальной адаптации. «Рабочая дружина», «Долг», предприятие ветеранов войны «Афганец» – вот основные вехи развития «афганского» движения на комбинате. Нам поверили, оценили высокий моральный дух ильичевских «афганцев», оперативность и наше умение собраться с силами, зная, что в деле охраны и сохранности собственности предприятия пригодится наш опыт. «Долг» существует не формально, а действительно работает.
С отчетным докладом выступил председатель ООВИ «Долг» Александр Чепайкин. Единогласным решением собрания работа «Долга» признана удовлетворительной. Была выражена уверенность, что в нынешних зкономических условиях все члены организации останутся тем костяком, который поддерживает инициативы руководства комбината имени Ильича, делом доказывает, что дисциплина, организованность, порядок, взаимопонимание позволят и в дальнейшем плодотворно работать и стоять на страже интересов воинов-интернационалистов, а также членов семей погибших, оказывать им правовую и материальную поддержку.
Аплодисментами было встречено предложение избрать Александра Чепайкина на новый срок председателем ООВИ «Долг».
Участников конференции порадовала своими песнями вокально-инструментальная группа ильичевских «афганцев» «Набат».
Олег КОРОТЫГИН.
Свято для фронтовиків
Напередодні Дня Перемоги в Хмельницький обласний госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни вже традиційно завітали члени правління обласної організації ветеранів Афганістану.
На базі госпіталю відбулося виїзне засідання правління, в якому брали участь головний лікар госпіталю Л. М. Пінчук, завідувач ортопедичним відділенням , учасник бойових дій в Афганістані М. М. Ступчук. Обговорювалась політична ситуація в країні, поточні питання.
Обласна «афганська» організація потурбувалась про організацію святкового концерту для ветеранів, які проходять лікування у госпіталі, а їх 280, і традиційної каші.
Голова організації М. І. Приступа поздоровив фронтовиків з величним святом Перемоги, подякував їм за героїчний подвиг заради збереження життя і відзначив, що ветерани Афганської війни були, є і будуть вірними пам’яті своїх батьків і дідів.
Людмила АЛЄКСЄЄВА,
відповідальний секретар ХОО УСВА.
Коллектив начинается с лидера
Для любой общественной организации отчетно-выборная конференция – событие знаковое. Это время, когда подводят итоги, строят планы на будущее. В таком важном форуме Днепропетровского городского объединения ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов), которое на протяжении 23 лет бессменно возглавляет Юрий Виноградов, принял участие председатель УСВА Сергей Червонопиский, заместитель городского головы Елена Лозенко, председатель областного объединения ветеранов Афганистана Виктор Волошин, делегаты от районных ветеранских организаций, члены семей погибших. Разговор, как всегда, состоялся деловой и конкретный.
Подводя итоги работы за пять лет, Юрий Виноградов подчеркнул, что объединение давно стало одним из крупнейших и дееспособных в общественном движении не только в Днепропетровске, а и в Украине. Сейчас в городе проживает более 2,5 тысяч участников боевых действий в Афганистане, из них 229 инвалидов, 108 членов семей погибших воинов, а также свыше 1000 участников боевых действий в Чехословакии, Венгрии, Кубе, Эфиопии, Югославии и в других «горячих точках».
Совместно с местными органами исполнительной власти и органами местного самоуправления, при активной многолетней поддержке городского головы Ивана Куличенко, его заместителя Елены Лозенко решаются вопросы по оказанию материальной помощи инвалидам войны, семьям погибших и умерших инвалидов войны, проводятся мероприятия военно-патриотического характера. Уделяется внимание проблемам жилищного, медицинского, санаторно-курортного обеспечения, трудоустройства членов организации.
По ходатайствам объединения управление труда и социальной защиты населения городского совета, которое возглавляет Михаил Сопильняк, оказывает разовую адресную финансовую помощь участникам боевых действий, производит ежегодные выплаты к 15 февраля инвалидам и семьям погибших воинов. Помогает решать вопросы социальной защиты и городская комплексная программа «Ветеран».
Безусловно, жилищный вопрос по-прежнему острый, в квартирах нуждаются более 180 человек.
Отсутствие средств в госбюджете ежедневно отражается на здоровье ветеранов, инвалидов и особенно пожилых членов семей погибших в Афганистане. Благодаря активной позиции «афганской» организации за отчетный период благотворительную финансовую помощь для приобретения лекарств, на проведение операций и лечение получили 89 человек. К примеру, при поддержке И. И. Куличенко участнику боевых действий С. Н. Дрозд на операцию по пересадке костного мозга сыну было выделено 10 тысяч гривен.
Юрий Виноградов поблагодарил за помощь в решении этих вопросов главврача 4-й городской больницы К. О. Чебанова, начальника областного госпиталя инвалидов войны С. П. Дудника, профессора А. Е. Лоскутова, директора департамента охраны здоровья городского совета А. А. Рудяка и многих других медиков, среди которых и участники боевых действий В. Ф. Верич, Я. Я. Медведик, П. П. Савченко, А. В. Мякшина, А. В. Почтовик. Особую благодарность «афганцы» выражают главврачу областной клинической больницы им. И. И. Мечникова, профессору Сергею Рыженко за то, что удалось упорядочить направления на лечение. Куратором и представителем от членов семей погибших воинов, инвалидов и «афганцев» назначен заведующий операционным блоком, участник боевых действий в Афганистане Ярослав Медведик.
По инициативе воевавших в Афганистане юридических работников создана их первичная организация для оказания юридической помощи всем участникам боевых действий, семьям погибших.
Изначальными в деятельности объединения были и остаются увековечивание памяти погибших, героико-патриотическое и интернациональное воспитание молодежи. В Ленинском районе действует детско-юношеский военно-спортивный клуб рукопашного боя «Мужество» имени погибшего в Афганистане Б. С. Волобоева. Каждый год проводится турнир по футболу на Кубок памяти воина-интернационалиста Александра Трофименко, погибшего в Афганистане. В Жовтневом районе работает детско-юношеский клуб «Штурм», где юноши получают хорошую физическую подготовку.
В 2007 году совет учредил переходящий Кубок имени участника Великой Отечественной войны, Героя России, генерал-лейтенанта П. И. Шкидченко, погибшего в Афганистане. В школах, ВУЗах города, районных домах творчества созданы 26 уголков памяти, музеев, за что искренняя благодарность управлению образования и науки городского совета. «Афганский» музей открыт в Самарском и Ленинском районах. Планируется открытие музея в Красногвардейском районе.
В Управлении СБУ области при непосредственном участии первичной организации «Каскад» (председатель – Геннадий Алексеевич Корнев) создан прекрасный музей, где много места отведено событиям в Афганистане, но в связи с реконструкцией помещения его планируют перенести в другое здание. Все экспонаты хранятся в запасниках. При активном участии членов семей погибших создан музей в школе №26.
Установлены 4 бюста, открыты 37 мемориальных досок на зданиях школ, где учились погибшие, на зданиях домов, где они проживали.
Неотъемлемой частью работы городского и областного объединений стал традиционный фестиваль солдатской песни «Афганский ветер», на который съезжаются участники из разных городов Украины. Многие вопросы удается решать благодаря непосредственному участию УСВА и лично его председателя Сергея Червонопиского.
Юрий Виноградов отметил кропотливую многолетнюю работу городского совета семей погибших, большой вклад в ветеранское движение и решение социальных вопросов заместителя председателя совета Елены Гусак и председателя Лидии Мазниченко. По такому же принципу строится работа недавно созданного совета семей умерших, руководит которым Любовь Воливач.
Заметно повысилась активность районных организаций ветеранов Афганистана, члены которых поняли необходимость укрепления единства и сплочения своих рядов. Заслуживает высокой оценки работа Бабушкинской районной организации (Сурен Акопян), АНД районной организации (Петр Семиволов), Ленинской районной организации (Анатолий Москаленко). Не дают забывать об «афганцах» в Самарском и Кировском районах председатели Валентина Снигоренко и Людмила Цыганок.
Елена Лозенко обратила внимание участников конференции на то, что городское объединение ветеранов Афганистана не затерялось в огромной массе общественных организаций, ведет активную работу по защите интересов своих членов, принимает участие в жизни города. Местная власть на своем уровне подставляет плечо тем, кого своим черным крылом зацепила война. Ежегодно по решению сессии городского совета каждой семье погибших в Афганистане оказывается одноразовая материальная денежная помощь на лечение, приобретение лекарств, ремонт квартир и т. д. Выплачивается ежемесячная доплата к пенсиям членам семей погибших и умерших участников боевых действий.
Председатель УСВА Сергей Червонопиский проинформировал боевых побратимов о важных направлениях работы, ведущихся на общенациональном уровне, о поисковой работе, социальных инициативах, о создании Партии ветеранов Афганистана. Он особо подчеркнул, что Днепропетровское городское объединение ветеранов Афганистана можно назвать не только одним из лучших в Украине, а и в СНГ.
Работу совета и своего лидера высоко оценили и делегаты конференции, в очередной раз избрав Юрия Виноградова председателем. А это ко многому обязывает.
Юлия БАБЕНКО.
До Дня матері
Серьожка із Левади
Афганістан… Болюче слово озивається в серцях батьків, сини яких не повернулися з неоголошеної війни. З тієї жорстокої війни, яка сіяла смерть і бездушно калічила молодих людей, від якої болять материнські душі.
Не загоїти душевні рани сім'ї Самойлових з селища Левада Білашківської сільради Тальнівського району Черкаської області. З особливим болем згадують Ольга Йосипівна та Іван Серафимович про війну в Афганістані, яка забрала їхню надію – сина.
Народився Сергій Самойлов 26 лютого 1963 року. Друзі й односельці звали його Серьожкою і знали як доброго, веселого, компанійського, трішки сором'язливого юнака, котрий любив життя, був працелюбним і завжди поспішав на допомогу.
Після закінчення восьмирічки Сергій вступає до Тальнівського будівельного технікуму, де добре вчився і опанував спеціальність техніка-будівельника. Планував продовжити навчання в інституті, але весна 1982 року принесла до хати Самойлових повістку з військкомату. Сергія направили в Афганістан.
Тяжкою була служба для дев’ятнадцятирічного хлопця. Він писав батькам про буденне солдатське життя, намагався розповідати обережно, щоб не засмучувати. «У мене справи йдуть трохи краще, аніж у хлопців. Четвертий день уся бригада перебуває у рейді, рідна рота воює в горах. Я ж вирвався на одне «діло», яке дозволить мати повний комплект бойових операцій. Нас п'ятеро. Встаємо о п'ятій ранку, а вже о 5.30 сідаємо у «вертушку» і вилітаємо на полювання за ворожими караванами. Йдуть вони в основному з Ірану, вздовж якої-небудь звивистої річки. З висоти це цікаве видовище: жовтою поверхнею рухається «жива» чорна стрічка. При появі «вертушки» вона, немов гадюка, яка почула небезпеку, починає борсатись у різні боки. Але пізно, і вертоліти роблять свою справу. Уперше, коли я обстрілював автомашину з душманами, мене сильно занудило, але зараз все прийшло в норму. Таких вильотів буває за день три і більше. В одному з них могли взяти багато зброї і боєприпасів, але швидко «відстрілялись» і змушені були самі драпати. Караванчик, зрозуміло, вислизнув із нашого поля зору. Але нічого, завтра обов'язково візьмемо реванш…».
А ось рядки із листа, написаного Сергієм на аркуші із зошита в клітинку: «У цих краях росте багато винограду, абрикосів, шовковиць, горіхів, щоправда, вони не такі, як вдома. А що вже кавуни і дині, то взагалі не схожі на білашківські… Пишіть, що нового в селі. Чи думає батько закінчувати сіяти буряки, чи спеціально затягує, щоб начальство не забувало, який він цінний працівник». Думками хлопець линув до рідної Левади, до батьківського дому.
Із сльозами на очах Ольга Йосипівна знову перечитує такий дорогий пам'яті й серцю синів лист: «Мамо, коли ти пишеш листа, то настільки хвилюєшся, що пропускаєш слова. Знаю і відчуваю, як тобі самотньо, батько цілими днями на роботі, сестра Валя в технікумі в Чигирині. Ти ж увесь час удома одна. Зобов'язуюся частіше писати, аби тобі не було так сумно. І прошу – не плач так часто. Включи магнітофон і слухай музику – допомагає знімати переживання». А в цих рядках Сергій неначе відчував, що його спіткає гірка солдатська доля: «Тут уже зацвіла акація – запах такий сильний, аж солодкий, точнісінько, як по весні у Білашках за кар'єром… Ми звикли до всього. Утому числі до чаю з верблюжої колючки. Хоч є речі складніші, аніж це гірке вариво. Тож треба бути готовим до найгіршого…».
У травні 1983 року мати отримала останнього листа від сина, а в червні Білашківську сільську раду облетіла страшна звістка: «Рядовий стрілок-гранатометник Самойлов С. І., проявивши стійкість і героїзм, загинув смертю хоробрих при виконанні інтернаціонального обов'язку».
Сергія Самойлова, який чесно виконував свій обов'язок і загинув на далекій чужій землі, посмертно нагороджено орденом Червоної Зірки. Поховали воїна-«афганця» на Білашківському кладовищі. На школі, де вчився Сергій, можна побачити пам'ятну дошку.
Сумують за Сергієм, за його щирою усмішкою однокласники, друзі. Не забувають провідати батьків загиблого хлопця і покласти квіти на могилу його вірні друзі.
Щомиті болить душа материнська. «Скільки житиму, стільки ждатиму додому сина», – з болем говорить мама Сергія. Ольга Йосипівна чекає, коли принесуть «Третій тост». Цілий день дивиться у вікно – виглядає листоношу. Із трепетом перечитує сторінки від першого до останнього слова, але перед тим ставить біля себе ліки і плаче, плаче… Серцем вона шукає хоч якусь згадку чи звісточку про сина, про його товаришів, які не долюбили, не дожили…
З великим зусиллям Ольга Йосипівна на двох палицях проходить повз пусту кімнату сина, якому було б зараз 49 років. Матері, як ніколи, необхідна його допомога, підтримка, розрадливе слово, що дорожче від усіх скарбів світу. Але надія покинула стареньких батьків, залишивши скупі пільги, здобуті ціною молодого життя.
Говорити про війну в Афганістані надзвичайно важко, адже сини України воювали не за свою землю і не з своєї волі. Та не говорити про далекі афганські землі, де загинули наші хлопці, виконуючи свій військовий обов’язок, ми не маємо права. Ми повинні свято берегти пам'ять про тих, хто загинув у Афганістані й з глибокою шаною згадувати усіх, хто пройшов у цій палаючій війні сувору школу життя.
Анна ГОЛИК.
Із поетичного зошита
День матері – одне з найзворушливіших свят, адже усі ми з дитинства і до останніх днів несемо в душі єдиний і неповторний образ – образ своєї мами, яка все зрозуміє, все пробачить, завжди пожаліє і беззавітно любитиме й чекатиме, незважаючи ні на що.
Від усієї душі вітаємо дорогих матусь, мам наших загиблих бойових друзів з чудовим весняним святом і даруємо ці поетичні рядки.
Погибшему сыну
Нет в мире тех слов и мыслей,
Чтоб выразить эту боль.
Пусть любит тебя Всевышний,
Дух, душу возьмет с собой.
Родней нет тебя и ближе –
Единственный человек.
Серебряными годами
Измерил Господь твой век.
За нежность твою сыновью
С тобою душа моя.
Ты жить будешь вечно снова,
Пусть помнят тебя друзья.
Стою у твоей могилы
У пропасти на краю.
Прошу, Господь, помилуй!
Пусть будет сын мой в раю.
Запомнив мгновенья смерти,
От горя душа скорбит.
И только мертвое сердце
У матери не болит.
Молитва
Как-будто перед вечностью стою,
Что посылает мне Господь, приемлю.
За каждый новый день благодарю,
За жизнь твою, за небо и за землю.
О, если б можно в прошлое войти
И проследить, куда уходят тени.
О Господи, помилуй и прости!
Никто мне в жизни сына не заменит.
Ведь он прошел всего-то полпути,
Не дожил, не домыслил, не дослушал.
О Господи, прошу Тебя! Прости!
Его Ты исстрадавшуюся душу.
Душа его жива, я в это верю,
И пусть я не могу сейчас понять,
Что не войдет он больше в мои двери
И никогда уже не скажет «мать».
И никакой густой туман и ветер
Не сможет из памяти моей стереть
Тех, кто дороже всех на этом свете,
Забрать не сможет это даже смерть.
Я верю в то, что сын живет в раю,
И на земле законам Божьим внемлю.
И каждый день Всевышнего молю,
Чтоб Божий суд скорей пришел на землю.
Образ сына
Страдаю, плачу и грущу,
Как дальше жить – уже не знаю,
Я образ сына все ищу
В толпе, на улице, в трамвае.
Судьбы зловещий этот рок
Я пережить смогу едва ли.
И плачут сердце и душа
Похлеще скрипки Страдивари.
Как много в жизни сделать мог,
Не за гроши, не за медали.
Он мог! Один лишь знает Бог!
Но вот дожить ему не дали…
Екатерина ДМИТРИЕВА.
ПИСЬМО ИЗ КАБУЛА
Памяти Олега Козлова
«Здравствуй, милая мама! Себя не тревожь,
Понапрасну не плачь — береги своё сердце…»
Звук команд. Гул машин. Пулемётная дрожь,
За десантом поспешно задраены дверцы.
«Мы в атаки не ходим — тропу сторожим,
По которой идут караваны картинно…»
Бэтээры взревели — форсажный режим! —
И помчались вперед, под гранаты и мины.
«Передай всем соседям мой низкий поклон.
Как приеду домой, попрошусь за баранку…»
Над осевшим дувалом взметнулся огонь,
Разрывая броню, как консервную банку.
«Наша служба обычна — подъём и отбой.
Мы блокируем путь к кишлакам и Герату…»
Гарь и тлен наполняют распадок седой.
К вертолёту несут чуть живого солдата.
«Вспоминаем мы вас, матерей и подруг,
Когда с розовых гор льются мирные звуки…»
В медсанбатной палатке усталый хирург
Опустил свои вдруг бесполезные руки.
«Здесь афганское солнце нещадно палит.
Покупаться б сейчас в нашем ласковом море…»
Без хозяина койка неделю стоит —
Просто письма летят из Кабула не скоро.
Всеволод ЯРМОЛОВИЧ,
участник боевых действий в Афганистане.
Моей маме
Мы ждали писем на войне,
Как журавлей из перелета,
И пусть мне не поверит кто-то –
От мамы писем ждут вдвойне…
Скупыми строчками в ответ
Летел конверт без марки к маме:
«Служу, не верь, что я в Афгане,
Всем одноклассникам привет!».
Мы просто не умели врать,
И проговаривались часто:
«Жара, песок, обстрел участка»,
Легко ли между строк читать?
Семьсот недоспаных ночей,
Что дали всходами седины,
И возле глаз легли морщины
Тревогой черной за детей.
Так ждать умеют только мамы
И сердцем чувствовать тревогу,
Украдкой нас крестить в дорогу,
И раны нам лечить слезами.
Наші Мадонни сивочолі
Не знаю, з кого писана Мадонна,
Але я й досі бачу уві сні
Очей криниці сині і бездонні,
І руки твої лагідні й міцні…
Мадонно моя, мамочко, матусю,
Я думала, що встигну, все скажу,
Твоєї вдосталь ніжності нап’юся,
Рядками слів крізь спогад пробіжу…
Мадонни наші, мами сивочолі,
Коли встигали спати, все зробить,
Як вміли ви, не скаржачись на долю,
Тривоги наші й болі розділить.
І де ви брали слово те завітне,
Що гоїло, та хтось хіба вас вчив?
І так, як ви, всміхатися привітно,
І розуміти все без жодних слів…
Тож доки мами серце в грудях б’ється,
Встигайте їй віддячить за життя,
Як у струмка, що далі в річку ллється,
Назад уже не буде вороття.
Не звикли ми ставати на коліна,
З роками доля мудрості навчить –
На світі є всього одна людина,
До ніг її ви голови схиліть.
Нина ГУРСКАЯ,
участник боевых действий в Афганистане,
председатель общественной организации
ветеранов Афганистана Запорожского завода «ЗАЗ».
Память в бронзе, металле и камне
«Афганцям» і чорнобильцям
У районному центрі Заліщики на Тернопільщині урочисто відкрито пам’ятник учасникам бойових дій в Афганістані та ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
В урочистих заходах взяли участь голова райдержадміністрації О. О. Барчук, голова районної ради І. П. Дрозд, міський голова В. С. Бенив’ят, голова Тернопільської обласної організації УСВА С. Є. Лісовий, голова обласної організації ВГОІ «Союз Чорнобиль України» С. Я. Ващук, ветерани Афганської війни, учасники ліквідації аварії на ЧАЕС, молодь і громадськість району та області.
Голова Заліщицької районної організації УСВА Іван Перожак подякував керівництву району і всім, хто допоміг у будівництві пам’ятника, і особливу вдячність висловив приватному підприємцю Василю Андрусику. Сергій Лісовий відзначив, що війна в Афганістані та Чорнобильська трагедія – це дві жахливі сторінки в історії нашого народу, під час цих трагічних подій загинули, стали інвалідами тисячі українців, а живі ветерани сьогодні потребують турботи держави. Символічним є те, що саме «афганці» та чорнобильці 20 вересня 2011 року спільно відстоювали свої соціальні права біля стін Верховної Ради України. Відкриття пам’ятника – це данина пам’яті подвигу людей, які показали яскраві приклади героїзму, мужності та жертовності, з честю виконали свій воїнський і громадянський обов’язок.
Відомий тернопільський виконавець патріотичної пісні Олександр Ліщенко співав «Чорний тюльпан». Учасники мітингу поклали квіти до підніжжя пам’ятника. Пам’ятаймо про загиблих, не забуваймо про живих!
Василь КОГУТ,
перший заступник голови
Тернопільської обласної організації УСВА.
Погибшему выпускнику
В Конотопе Сумской области на школе №9 открыта мемориальная доска в честь Игоря Станиславовича Ишутова, погибшего 6 апреля 1988 года в Афганистане.
На открытии мемориальной доски присутствовали воины-интернационалисты организации «Саланг», руководство города и школы, где учился Игорь Ишутов, учащиеся. Председатель горисполкома В. И. Дзеду поблагодарил «афганскую» организацию за память о погибших и военно-патриотическое воспитание молодёжи.
Вера РУБЛЁВА,
председатель Конотопской организации
воинов-интернационалистов «Саланг».
В обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою відбувся традиційний турнір з карате на Кубок ветерана Афганської війни Володимира Горшкова, який загинув при виконанні службового обов’язку в УБОЗ у Волинській області.
Повернувшись з лав Радянської Армії, В. Горшков заснував у обласному центрі «Клуб юного десантника», де готував юнаків до військової служби. Володимир був одним з перших, хто пропагував карате на Волині.
На урочистому відкритті змагань виступили секретар Луцької міської ради Григорій Пустовіт, голова Волинської обласної організації УСВА Григорій Павлович, заступник начальника облспорткомітету Андрій Мороз.
– Цей турнір обласна організація ветеранів війни в Афганістані проводить уже вп’ятнадцяте і буде проводити стільки, скільки існуватиме «афганський» рух на Волині, – зазначив директор військово-спортивного клубу «Тайфун» Юрій Мельник.
У змаганнях взяли участь спортивні клуби Луцька і області. У командному заліку на першому місці – «Любарт» (тренер – О. О. Крисько), друге місце посіла команда «Динамо» (тренер – С. О. Трикоз), третє – ВСК «Тайфун» Волинської обласної організації УСВА.
Організатори змагань, рідні та друзі Володимира Горшкова поклали квіти до пам’ятника на могилі й хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять земляка.
У Старокостянтинові на Хмельниччині в школах №8 і №1 за підтримки міської спілки ветеранів Афганістану і міського голови М. С. Мельничука відбувся традиційний волейбольний турнір, присвячений пам’яті «афганця» Валерія Скринського.
Валерій Едуардович Скринський з честю виконував свій військовий обов’язок в Афганістані. Повернувся в рідне місто 1986 року, працював учителем фізичної культури у школі №8. Помер від ран і хвороб у 1995 році.
З 1996 року за ініціативи директора школи М. Т. Нікітюка і вчителя Я. Б. Яремчука започатковано цей турнір. Вітальним словом до учасників змагань звернулися міський голова М. С. Мельничук, учитель фізичної культури Я. Б. Яремчук, директор ДЮСШ С. О. Грищук, голова міської спілки ветеранів Афганістану О. П. Чорноуз. Вони побажали юним волейболістам чесної, безкомпромісної спортивної боротьби, закликали пам’ятати і брати приклад з героїв, які з честю виконали наказ Батьківщини.
На турнір завжди запрошують сина Валерія Скринського. Нині Роман проходить службу в Збройних Силах України. Перед змаганнями він завжди запалює свічу пам’яті.
Місцеві воїни-«афганці» на чолі з почесним головою спілки А. М. Аннамурадовим придбали перехідний кубок і нагороджують переможців грамотами. Грошові премії виділяє міський голова. Депутати міської ради Р. О. Гуменюк і О. В. Афанасьєв надають для всіх команд подарунки, солодощі.
Завершився турнір перемогою волейболістів гімназії. Друге місце зайняла команда ліцею, третє – ЗОШ №1.
У місцевій ДЮСШ відбулися змагання відкритої першості Каховки з кіокушин-карате серед молоді пам’яті воїна-інтернаціоналіста Анатолія Кусайка.
Змагання проводила міська федерації кіокушин-карате за підтримки відділу у справах сім’ї, молоді та спорту міськради, міського і районного товариств воїнів-інтернаціоналістів.
Учасників і вболівальників привітали заступник міського голови Віталій Чернявський і голова Каховського районного товариства воїнів-інтернаціоналістів Костянтин Мєшков. У першості брали участь спортсмени з Миколаєва, Цюрупинська, Генічеська і Каховки. Серед почесних гостей були воїни-інтернаціоналісти – учасники бойових дій в Афганістані.
Вихованці тренера Віталія Малашина з Каховки продемонстрували технічну майстерність, бойовий дух і здобули багато призових місць. У своїх вікових і вагових категоріях стали переможцями каховчани Ігор Ситарук, Юлія Малашина, Світлана Вільвицька, Микита Єфимов, Олександра Старостенко, Данило Гаврилюк, Андрій Кішка.
Призери змагань нагороджені медалями і дипломами, а Каховська міська федерація кіокушин карате-до – почесним перехідним Кубком імені Анатолія Кусайка Каховського товариства воїнів-інтернаціоналістів.
