Заява
 Української Спілки ветеранів Афганістану
щодо виконання Меморандуму

Як відомо, в результаті масштабних акцій протесту 20 вересня минулого року під стінами Верховної Ради проти прийняття закону 9127 і тривалого й непростого переговорного процесу 30 вересня 2011 року було підписано «Меморандум про взаємодію і співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Українською Спілкою ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)». Метою підписання Меморандуму стало збереження злагоди в суспільстві, забезпечення гідного рівня життя ветеранів війни та інших соціально незахищених категорій населення, створення належних умов для їх життєдіяльності та шанобливого ставлення до них.
Українська Спілка ветеранів Афганістану зі свого боку виконувала усі вимоги і положення Меморандуму. Водночас весь період з моменту підписання документа ми вели детальний моніторинг і контроль за його виконанням з боку влади.
На жаль, сьогодні мусимо констатувати, що більшою мірою влада не виконує взятих на себе зобов’язань. Спеціально утворена Консультативна рада при Кабінеті Міністрів України фактично не працює.
Лише в кількох областях України більшість положень Меморандуму виконуються тією чи іншою мірою, а місцева влада вживає належних заходів для цього. Серед таких регіонів АР Крим, Одеська, Дніпропетровська, Івано-Франківська області, а також, певним чином, Волинська і Київська області. У більшості ж регіонів уся робота з боку влади обмежилась абсолютно формальним підходом. А, частіше – повним ігноруванням взятих на себе зобов’язань. Особливо це відчутно на районних і місцевих рівнях. Велика кількість голів районних адміністрацій і районних рад взагалі відмовились  підписувати Меморандум на місцевому рівні, поставивши під сумнів його доцільність. Багато з них прямим текстом заявили, що їм центральна влада – «не указ».
У Львівській області загальний коефіцієнт виконання Меморандуму з боку влади за всіма показниками складає не більше 25%. А в таких областях як Закарпатська, Черкаська, Тернопільська виконання зобов’язань з боку держави взагалі дорівнює нулю! Українська Спілка ветеранів Афганістану однозначно розцінює таку ситуацію як неприпустиму!
Ми неодноразово звертали увагу Кабінету Міністрів та інших органів влади на подібні кричущі факти, зокрема на ситуацію в місті Севастополі. Ще 27 квітня цього року на засіданні правління Севастопольської міської організації УСВА був проведений аналіз виконання Меморандуму у місті Севастополі. Було зроблено однозначний висновок, що Севастопольська міська державна адміністрація ігнорує виконання практично усіх намірів, що вказані в Меморандумі. Ще тоді визріло рішення про розрив Меморандуму і проведення 23 травня масштабної акції протесту з приводу невиконання державою своїх зобов’язань. Про рішення СМО УСВА було поінформовано місцеву владу, яка випросила ще один місяць для виправлення ситуації. Та і по закінченню додаткового терміну ситуацію не було виправлено. У результаті цього Меморандум між Севастопольською міською організацією УСВА та Севастопольською міською адміністрацією розірвано. Про що було повідомлено міську владу відкритим листом на ім’я голови Севастопольської міської адміністрації Яцуби В. Г.
Українська Спілка ветеранів Афганістану заявляє, що не залишить подібні події без належної реакції. Якщо найближчим часом ситуацію з виконанням зобов’язань щодо усіх положень Меморандуму з боку влади не буде виправлено на всій території України, ми будемо змушені розірвати Меморандум в односторонньому порядку на всіх рівнях і перейти до інших методів впливу на органи державної влади для забезпечення законних вимог та інтересів ветеранів і усіх інших соціально незахищених категорій населення України.
Ми нікому не дозволимо ігнорувати і не виконувати норми Конституції та законів України не лише стосовно членів Української Спілки ветеранів Афганістану, а й всього українського народу!
Разом ми – сила!

Голова Української Спілки ветеранів Афганістану
С. ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ.
12 липня 2012 р.

Партія ветеранів Афганістану створила молодіжне крило.

Партія ветеранів Афганістану заклала початок створення свого молодіжного крила партії.
Першими партнерами, з якими було підписано угоди про співпрацю у цьому напрямі, стали Всеукраїнське дитяче патріотичне об’єднання «Майбутнє України» і Всеукраїнська громадська організація «Громадський рух за майбутнє». Створюючи молодіжне крило, Партія ветеранів Афганістану має на меті більш широке залучення активної молоді до політичного і громадського життя країни, стимулювання українських юнаків і дівчат до здорового способу життя та підготовку гідної зміни, здатної розвинути Україну в сучасну демократичну європейську державу.

Прес-служба Партії ветеранів Афганістану.

«Афганцы» Севастополя расторгли Меморандум с горадминистрацией

    28 октября 2011 года между Севастопольской городской организацией Украинского Cоюза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) и Севастопольской городской администрацией был подписан Меморандум о взаимодействии и сотрудничестве, целью которого было обеспечение достойного уровня жизни ветеранов войны в Севастополе и усиление их социальной защиты. Для достижения указанных целей было решено создать Консультативный совет из представителей власти и ветеранских организаций города.
    Распоряжение о создании совета после неоднократных наших напоминаний было подписано Вами через четыре месяца после подписания документа, а еще через три месяца после нашей упорной борьбы прошло первое и единственное заседание Консультативного совета, которое никаких существенных результатов не дало.   
    Практически ни один вопрос социальной защиты ветеранов войны, из указанных в Меморандуме, не решен. Популистская программа «Ветеран», которой Вы, как щитом, прикрываетесь от ветеранов, принята для галочки. Она не дает ответа на главный вопрос: как дальше жить ветерану, как будет выполняться Закон Украины «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты» в городе Севастополе. Дежурная фраза «в пределах бюджетного финансирования»,  определяющая источники и объемы финансирования, никого и ни к чему не обязывает, поэтому и не удивительно, что она практически не выполняется.
    Наши предложения в решении вопросов обеспечения жильем ветеранов войны, бесплатного проезда в транспорте, надлежащего медицинского обеспечения, финансовой помощи ветеранским организациям не нашли поддержки ни у Вас, ни у Ваших подчиненных.
    Мы считаем, что дальнейшее игнорирование Меморандума со стороны горадминистрации унижает честь и достоинство ветеранов войны.
    Решением правления Севастопольской городской организации Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) мы отзываем свои подписи под Меморандумом и считаем, что эти намерения не выполнены по вине Севастопольской городской государственной администрации.
    Еще раз напоминаем, что  в борьбе за выполнение Закона  Украины «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты», в борьбе за социальные гарантии всех ветеранов в городе Севастополе на половине пути мы не остановимся.

     С уважением, по поручению правления – председатель Севастопольской городской организации Украинского Союза ветеранов
Афганистана (воинов-интернационалистов)

А. П. ПЕРМИНОВ.

Знають і пам’ятають

Заставнівщина, що у Чернівецькій області, у війні в Афганістані втратила сім земляків. Їх знають і пам’ятають. Воїни-інтернаціоналісти нещодавно відвідали могили загиблих бойових побратимів.
Спочатку вони зібралися біля пам’ятника у Заставні, щоб покласти квіти і вшанувати пам’ять загиблих друзів хвилиною мовчання. Звідти  рушили на Шубранець, де похований Ростислав Оліовський. Ветеранів зустріла його сестра. Наступна зупинка — село Погорілівка. До рідної домівки не повернувся Олександр Іванчак. Гостей очікувала його мама Марія Іванівна Рудан, брат Микола, голова місцевого осередку І. Велущак і секретар сільради Г. Скігар.
До Василева з далекої азіатської країни у цинкових домовинах привезли Тараса Бабича і Михайла Довбню. Бойових побратимів загиблих очікували мама Тараса – Ганна Михайлівна, брат, сестра і племінники Михайла, секретар сільради М. Кирилюк.
Наступна зупинка — Хрещатик. На місцевому цвинтарі спить вічним сном Степан Мороз. Його мама Ганна Василівна, брат Василь з родиною завжди з нетерпінням очікують на «афганців». При зустрічі спливають епізоди багаторічної давнини, які назавжди закарбувалися у пам’яті рідних, близьких загиблого хрещатинця.
У Звенячині з активом районної організації УСВА зустрілася мама загиблого Степана Лучика — Марія Дмитрівна і дружина брата.
Скрізь до могил покладали вінки, а пам’ять вшановували хвилиною мовчання. Заступник голови райдержадміністрації Л. Гольцов спілкувався з матерями, рідними загиблих воїнів-«афганців».
З учасниками заходу – головою районної організації УСВА В. Стецюком, воїнами-«афганцями» В. Лаштою, М. Тофаном, М. Семотюком, В. Ганичем, М. Стасюком  зустрівся голова райдержадміністрації В. Копчук, який поцікавився проблемами, які під час зустрічей порушували матері та рідні загиблих в Афганістані.

Л. БАЛАНЕЦЬКА.

Не тьмяніє бойова дружба

     У селі Банищі Льговського району, що в сусідній Курській області Росії, вшанували пам’ять загиблих в Афганістані  Миколи Суржикова і Володимира Шамардіна.
     Крім представників з Курська, Желєзногорська, Льгова, участь у заході взяли воїни-інтернаціоналісти ГлухівськоЇ організаціЇ «Град» і КролевецькоЇ організаціЇ УСВА Сумської області.
     Після урочистої частини було покладено квіти на могили загиблих бойових побратимів. Учасники заходу відвідали школу, де  навчалися загиблі герої, оглянули шкільний музей.
     Кількох українських «афганців» за співпрацю і активну діяльність нагороджено медаллю Російського Союзу ветеранів Афганістану «За ратную доблесть».

Володимир КОЛОДА,
голова Кролевецької організації УСВА.

По сценарию Афганской войны

    На территории Ростовской области России  в шестой раз провели реконструкцию боевых действий в Афганистане. Посмотреть их прибыли гости из разных городов, а также украинская делегация воинов-интернационалистов из города  Свердловска Луганской области.
    «Трудно сделать первый шаг, но мы его сделали еще шесть лет назад, мы создали эти сценарии Афганской войны, которые по своей массовости и значимости приобрели статус   международных», – отметил организатор реконструкции Николай Владимирович Королев.
    Такие мероприятия – это не только память тех суровых лет. И не только память о погибших ребятах, до конца исполнивших свой интернациональный долг. Это еще и весомый вклад в военно-патриотическое воспитание. Реконструкцию посмотрело много молодежи. Они увидели, какие испытания пришлось преодолеть в Афганистане воинам-интернационалистам.
    Памятны еще в сердцах людей афганские события, которые повлияли на судьбы тысяч солдат, прошедших эту жестокую войну.

Александр ПОПОВ,
член Луганской областной организации УСВА.

КОЛИ ЗНАЙДЕ СПОЧИНОК ОСТАННІЙ СОЛДАТ…

До самої своєї смерті доглядала Марія Сидорчук солдатську мо-гилку. У далекому 1944 році розвідники-червоноармійці до її хати на околиці Звенигородки принесли пораненого бійця. Просили визволителі, щоб зберегла і виходила їхнього товариша. Та не су-дилося. За кілька годин життя солдата згасло…
Поховали його прямо на обійсті, сподіваючись, що незабаром про-женуть фашистів і загиблий отримає належні почесті. Довгі роки Ма-рія Андріївна намагалася відновити історичну справедливість. Писа-ла в усі можливі інстанції. Та після того, як у тому ж 1944 році загу-бився слід документів загиблого, які незабаром після визволення  Звенигородки передали до військового комісаріату, справу зрушити не вдавалося.
Роки минали, зістарілася та спочила навіки й сама Марія Сидор-чук. А разом із нею відійшла у вічність і частинка пам'яті, яку вона берегла.  Тому коли її онук Микола Слинько більш як через шість де-сятиліть взявся завершити справу, ім'я загиблого встановити вже не вдалося. Відомо лиш, що він родом із Білорусі. Та належні почесті і упокій душі безіменний солдат таки отримав.  Шукаючи допомоги, Микола Слинько звернувся до районної організації Української Спіл-ки ветеранів Афганістану, яка й потурбувалася про перепоховання.
Як розповідає голова районної організації воїнів-інтернаціоналіс-тів Олександр Антонюк, зробити це вдалося за підтримки Оршанець-кого навчального центру Державної прикордонної служби, зокрема його начальника Ігоря Федоровича Момота, а також районної та міської влади.
Ексгумацією займалися начальник музею Оршанецького навчаль-ного центру Анатолій Фартушний, який має багаторічний досвід по-шукової роботи, та ентузіаст-пошуківець з Черкас Леонід Гуцал. У ході експертизи останків вони виявили, що причиною смерті червоно-армійця стало поранення у живіт. Встановили й приблизний вік за-гиблого — 18-19 років. Добре збереглися його речі: шинель, череви-ки, пасок, індивідуальний пакет, леза для гоління і 16 набоїв до піс-толета ТТ. На жаль, не знайшли солдатського медальйона (металевий пенал з відомостями про особу, який часто мали при собі червоноар-мійці), а саме він був останньою надією на встановлення імені солда-та.
У День скорботи і вшанування жертв війни пішою ходою до Пагор-ба Слави пройшли ветерани Великої Вітчизняної, воїни-інтернаціона-лісти, гості з Оршанецького навчального центру Державної прикор-донної служби, а також численні представники громадськості на чолі з керівниками району та міста.
Вшановуючи пам'ять безіменного солдата і всіх, кому не судилося пережити роки війни, до присутніх звернулися з промовами голова райдержадміністрації Микола Чередник, голова міської ветеранської організації Петро Уманець і Микола Слинько, який в останні роки доглядав солдатську могилу. Протоієрей Свято-Преображенського собору отець Миколай відправив заупокійну службу і потому остан-ки загиблого червоноармійця приєднали до братської могили.
Кажуть, що будь-яка війна закінчується лише тоді, коли знайде спочинок останній її солдат. Та безіменний юнак із Білорусі, який віддав життя, визволяючи Звенигородку, не останній. На території району ще багато забутих поховань. Як розповідає голова міської ве-теранської організації Петро Уманець, десь у них досі лежать коман-дир 96-го розвідбатальйону майор Загальський, командир 23-ї танко-вої бригади капітан Маслюков. А разом із ними ще багато тих, кого довго чекали рідні після війни, до останнього сподіваючись на диво і не вірячи повідомленню «пропав безвісті».

Олександр АНТОНЮК,
голова Звенигородської районної організації УСВА.

50 років тому розпочалася воєнна стратегічна операція «Анадир»
На порозі ядерної катастрофи

У жовтні 1961 року президент США Джон Кеннеді дав наказ Групі Об'єднаного комітету начальників штабів підготувати план вторгнення на Кубу, який отримав назву «Мангуста». Проведення операції планувалося на жовтень 1962 року. З березня 1962 року до збройних сил США було призвано 200 тисяч резервістів, які почали підготовку до вторгнення на Кубу. Військово-морські сили вторгнення включали більше 200 бойових кораблів, зокрема авіаносців. На десантних кораблях США перебувало до 85 тисяч морських піхотинців. Військово-повітряні сили вторгнення включали 2000 літаків, частина яких базувалася на авіаносцях, а інша – на авіабазах південно-східних штатів.
Коли такі дії США набули особливо загрозливого характеру, Куба звернулася до керівництва СРСР про політичну, економічну і воєнну допомогу. 24 травня 1962 року вищим керівництвом Радянського Союзу було прийнято рішення про допомогу Кубі, а в липні перші морські транспорти повезли радянських військовослужбовців до берегів Куби.
Воєнна стратегічна операція «Анадир» не мала і не має аналогів у воєнній історії. Уперше в світовій практиці за два з половиною місяці на відстань 11 тисяч кілометрів на непідготовлені позиції, приховано від усіх розвідок світу було передислоковано з'єднання всіх видів Збройних Сил Радянського Союзу, які розгорнули бойові позиції і заступили на бойове чергування.
Мета операції була подвійною: по-перше, захистити Республіку Куба від вторгнення США; по-друге, створити паритет між СРСР і США в ядерних озброєннях, що досягають території протилежної сторони.
В операції брали участь кращі з'єднання і полки Радянської Армії, дислоковані на території України: дивізія Ракетних військ стратегічного призначення, Ракетна дивізія Військ протиповітряної оборони, два полки фронтових крилатих ракет, радіотехнічний батальйон, вузол зв'язку, полк зв'язку і керування, кілька батальйонів зв'язку, бригада катерів берегової охорони, два військові шпиталі та інші. Більшість керівництва Групи військ на Кубі складалося з командування 43-ї Ракетної армії.
Переважна кількість транспортів з військами виходили з портів України. Всього в операції брали участь близько 43 тисяч військовослужбовців.
При виконанні операції виникла перша в історії цивілізації ядерна криза – Карибська криза 1962 року. Вона стала найдраматичнішою подією періоду «холодної війни» XX століття. У результаті ракетно-ядерного протистояння двох наддержав – СРСР і США людство було поставлене на поріг ядерної катастрофи. Причиною ядерного конфлікту стало розміщення американських і радянських ракет з ядерними головними частинами в безпосередній близькості до територій СРСР і США.
Група військ Радянського Союзу в екстремальних умовах воєнного оточення Куби збройними силами США з честю виконала поставлені перед нею бойові завдання. Мета була досягнута. У трагічні дні жовтня-грудня 1962 року Збройні Сили СРСР не допустили вторгнення військ США на територію Куби. На згоду Радянського уряду вивезти ядерні ракети з території Куби США погодилися демонтувати свої ракети з Туреччини, Італії (всього 105 стартів) і пізніше з ФРН. Це була велика перемога, яка значно зменшила ядерний тиск на СРСР.
Подвиг українців по захисту Республіки Куба кубинський народ не забув. Під Гаваною створено Меморіальний комплекс (на знімку вгорі), де поховані загиблі під час операції військовослужбовці. А коли в наш дім прийшла чорнобильська біда, кубинський народ відкрив програму лікування наших дітей, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, і близько 24 тисяч дітей пройшли лікування і оздоровлення на Кубі.
У нашій країні нині проживає близько 7 тисяч учасників цієї надзвичайно складної і таємної воєнної операції, які об'єдналися в громадську організацію «Українська спілка воїнів-інтернаціоналістів – «кубинців». Президія якої на відзначення високого патріотизму, стійкості, героїзму, мужності й високого професіоналізму, проявлених учасниками воєнної стратегічної операції «Анадир», планує провести низку науково-історичних, воєнно-патріотичних і соціально значимих заходів, зокрема 7 вересня – міжнародну науково-практичну конференцію, на яку запросити делегатів від учасників операції з усіх областей України, з Роcійської Федерації, Білорусі та інших держав, народних депутатів, представників партій, воєнних навчальних закладів.

Микола ПРИЩЕПА,
перший заступник голови Української
спілки воїнів-інтернаціоналістів – «кубинців».

   Времена, имена

Светит солнце вокруг,
Тихо бродит луна,
И смывает волна
Времена,  имена.


На горячих на точках
Планеты большой 
Принимала земля
Советских  бойцов.
Так лет двадцать спустя
Сороковых годов
Дети павших отцов – 
У чужих берегов.


Полегли там в боях,
Что на Плайя-Хирон.
Наших смелых солдат
Ни могил, ни имен.

Не вернулись домой
И навечно там спят,
«Там войны не было», –
Так сейчас говорят.

Был всеобщий накал,                                    
Мир уж в бездне витал.
Трезвый разум решал,
«Анадырь» показал.

Наш армейский бросок
В полпланеты Земли.
Да в двухмесячный срок
В совсекретно прошли.

Под Суворова стиль,
Память дедов храня,
Проникал «Анадырь».
С ним ракеты, броня.

И армейская рать
Все невзгоды прошла,
И под «Кузькину мать»
Кубе жизнь сберегла.

И нельзя умолчать
Про морской переход
Можно лишь изучать
Легендарный поход.

Вдалеке от родных,
Вдалеке от друзей.
И блокады кольцо,
Октября апогей.


И лишь годы спустя
В память новых потерь
Под Гаваной гранит
Воздвигнут теперь.

Светит солнце вокруг,
Так же бродит луна,            
Лишь смывает волна
Времена, имена. 

Христофор МУГДУСИЕВ,
участник военной стратегической операции «Анадырь».

Юридична консультація
Наші права і пільги

На запитання читачів відповідає Світлана КОРНІЄНКО, заступник директора департаменту – начальник управління по роботі з інвалідами Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України.

Що нового очікується у забезпеченні інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації?

У 2012 році планується впровадження нового механізму забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, який наразі опрацьовується і погоджується з центральними органами виконавчої влади. В основу цього механізму покладено можливість самостійно обирати інвалідом підприємство, на якому в подальшому буде виготовлено технічний засіб реабілітації відповідно до вподобань інваліда, його індивідуальних потреб і медичного висновку.
Для зручності інвалід чи його законний представник матиме можливість замовити і в подальшому отримати технічні засоби реабілітації на обраному ним підприємстві, в сервісному центрі, в місцевому органі праці та соціального захисту населення.
У контексті реалізації нових соціальних ініціатив Президента України В. Ф. Януковича до кінця року планується повне забезпечення всіх інвалідів, які цього потребують, протезними виробами і кріслами колісними.

Які пільги на проїзд передбачено для інвалідів?

Інваліди і діти-інваліди згідно з законом мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового і автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (ця пільга також поширюється на особу, яка супроводжує інваліда першої групи та дитину-інваліда, але не більше одного супроводжуючого).
Також інваліди і діти-інваліди мають право на безоплатний проїзд у паса-жирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма вида-ми приміського транспорту (ця пільга також поширюється на особу, яка супро-воджує інваліда першої групи і дитину-інваліда, але не більше одного супроводжуючого).
Інваліди першої групи та діти-інваліди із зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують інвалідів першої групи і дітей-інвалідів зазначених категорій (але не більше одного супроводжуючого), мають право безоплатного проїзду також у метро.

Кому виплачується компенсація на транспортне обслуговування автомобіля?

Компенсація на транспортне обслуговування призначається інвалідам, законним представникам недієздатних інвалідів та дітей-інвалідів, які мають право на забезпечення автомобілем, але не одержали його з різних причин.

Які пільги при отриманні житла мають інваліди війни?

Згідно з п. 18 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інваліди війни мають право на позачергове поліпшення житлових умов протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав — протягом року.

У якому порядку надається позика інвалідам війни та учасникам бойових дій на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт?

Відповідно до п. 19 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інваліди війни мають право на одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років, починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва, в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. На даний час зазначений порядок відсутній.
На запитання мешканця смт Сахновщина Харківської області учасника бойових дій в Афганістані Анатолія Лукича Литвина відповідає юрист, член Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Дмитро Федорович ІВАНОВ.

При визначенні обсягів пільгового споживання електроенергії споживачем керуються постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 р. № 879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати» (із змінами та доповненнями), відповідними законами України, згідно з якими пільговій категорії населення встановлюється знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, у тому числі за спожиту електроенергію. Згідно із зазначеною постановою  пільги за споживання електроенергії на комунально-побутові потреби надаються у межах норм:
– у міських і сільських  населених пунктах (крім будинків, які обладнані електричними плитами й електроопалювальними установками) – у розмірі 75 кВт/год на сім‘ю з однієї-двох осіб на місяць, у тому числі якщо обидва члени сім‘ї мають право на знижку і додатково 15 кВт/год на кожного іншого члена сім‘ї, а також осіб, які не належать до членів сім’ї пільговика, але зареєстровані та проживають у зазначеному житловому приміщенні (будинку) і мають право на знижку плати, але не більше як 150 кВт/год на місяць.
До членів сім’ї пільговика при наданні пільг належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства першої та другої групи або інвалідами першої групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни першої групи і доглядає за ним за умови, що інвалід війни не перебуває в шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка перебуває під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним (стаття 64 Закону «Про державний бюджет України на 2010 рік»).
У будинках, обладнаних стаціонарними електричними плитами і електроопалювальними установками, норма споживання електроенергії на комунально-побутові потреби становить 28 кВт/год. на 1 кв. метр опалюваної площі на місяць в опалювальний період з розрахунку:
— 21 кв. метр опалюваної площі на кожну особу, яка постійно проживає в житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати;
— додатково 10,5 кв. метра на сім’ю, але не більше загального розміру опалюваної площі.

Память в бронзе, металле и камне
В честь погибших выпускников

     В мариупольской общеобразовательной школе № 15 состоялся митинг, посвященный открытию восстановленной мемориальной доски выпускнику 1982 года, кавалеру ордена Красной Звезды Виктору Новикову.
     Продолжается акция по увековечиванию подвига земляков, погибших в Афганистане, проводимая по инициативе общественной организации воинов-интернационалистов «Долг», председатель которой – Александр Чепайкин, специалист первой  категории отдела по взаимодействию с персоналом комбината имени Ильича.
     Директор школы Людмила Кучер, ровесница Виктора Новикова, учившаяся с ним в параллельном классе, вспоминала о герое как о человеке добром и отзывчивом, всегда приходившем на помощь, он был «душой» класса и активным участником школьной жизни.
     Выступили председатели общественных организаций Александр Власов (Приазовская ассоциация ветеранов Афганистана), Александр Чепайкин (ООВИ «Долг») и автор-исполнитель из «Союза десантников Мариуполя» Даниил Гунин.
     На митинге присутствовала мама погибшего воина. Прошло двадцать два года с момента героической гибели ее сына, но она до сих пор и дня не может прожить без слез. После возложения цветов к мемориальной доске Ольга Павловна поблагодарила  за помощь и заботу, за то, что ильичевские «афганцы» не забывают своих побратимов.

Олег КОРОТЫГИН.

     На здании Чугуево-Бабчанского лесного техникума  торжественно открыта мемориальная доска в честь его выпускников – прапорщика Александра Алексеевича Карманова, старшего сержанта Владимира Николаевича Лузана, рядового Николая Ивановича Третьяка, погибших при выполнении интернационального долга в Афганистане.
   На открытии мемориальной доски присутствовали заместитель председателя Чугуевской райгосадминистрации В. Г. Ковальчук, члены правления городской организации «Шурави», воины-интернационалисты района, преподаватели и учащиеся техникума, сестра А. А. Карманова – Ольга Гонтарь.
   Выступающие  на митинге отмечали,  что память о погибших товарищах никогда не померкнет в сердцах живых и открытие мемориальной доски – еще одно подтверждение этому.  Чугуевские «афганцы»  благодарили за помощь в изготовлении мемориальной доски  председателя Харьковского областного  союза ветеранов Афганистана В. Н. Рыжкова.
   К мемориальной доске возложили цветы, минутой молчания почтили светлую память погибших земляков.

Зоя ШЕМЧУК,
заместитель председателя
Чугуевской районной организации УСВА.

Читаймо дітям

     У Золотоніській бібліотеці для дітей в рамках Національного  проекту «Україна читає дітям» відбулася цікава зустріч з  письменником, автором збірок  «У складі контингенту. У кожного своя війна», «Життя малює пензлем долі», «Весняна осінь», членом Золотоніської районної організації УСВА, членом Національної спілки журналістів України Анатолієм Скрипніком.
     Головна ідея проекту в тому, що бібліотеки мають залучати до співпраці публічних людей – письменників, митців, представників різних гілок влади, видавців, бізнесменів для спілкування з читачами. Гості ділитимуться спогадами і враженнями про першу прочитану книжку, про улюблених героїв, які вплинули на їхній життєвий і професійний вибір, читатимуть вголос.
     Розповідь про вплив книги на своє життя і творчість Анатолій Олександрович  пересипав уривками із поезій класиків літератури,
народними прислів’ями та приказками, веселими історіями зі свого шкільного і військового життя.
     Захоплення восьмикласників міської школи №1 та їхнього класного керівника Н. М. Дикої викликав і той факт, що гість самотужки вивчав українську мову. Народився він в Адлері  Краснодарського краю (Росія), закінчив вище військове училище в Тбілісі (Грузія), служив у Грузії, Казахстані, Німеччині, Афганістані, Україні – загалом 26 років у збройних силах, живе і працює в Україні, пише вірші й прозу російською та українською.
     Виставка «Книги, що стали подією в житті А. О. Скрипніка»,  де представлена лише частина видань, які читав шановний гість, стала озвученою: він пропонував прочитати їх дітям, цитував і зачитував уривки, що чимось вразили, викликали якісь емоції, сподобались.
     Зустріч у бібліотеці запам’яталась і дітям, і бібліотекарям, і гостеві. Підлітки були захоплені його вмінням вести бесіду, викладати думки, знаходити спільну мову, забезпечувати позитивний мікроклімат, бути толерантним і відстоювати власну думку в дискусії.
     Закінчився відведений для спілкування час, а школярі не хотіли відпускати цікавого співрозмовника, продовжували ставити запитання. Дуже хочеться, щоб ця зустріч спонукала дітей до читання, глибокого пізнання книги.

Наталія ДИКА.

Спорт
На полі – сільські команди

У селі Василів Чернівецької області відбувся традиційний турнір з футболу, присвячений пам’яті загиблих воїнів-«афганців» Т. Бабича і М. Довбні, М. Гривула, який трагічно пішов з життя у мирний час.
Організатори — Василівський сільський голова М. Гаркот і районна організація УСВА. У напруженій боротьбі перше місце виборола команда села Берегомет, друге — села Чуньків, третє — з Кулівців. Переможцям і призерам вручено грамоти і грошові винагороди.
Голова районної організації УСВА Василь Стецюк подякував гостям за увагу і допомогу, а футболістам – за цікаву гру, запросив і наступного року також показати свій професіоналізм і майстерність.

Василь СТЕЦЮК,
голова Заставнівської РО УСВА.

Кубок – найкращим

     У Коропці, що на Тернопільщині, уже вдесяте відбувся турнір з футболу серед ветеранів, присвячений пам’яті загиблих на Афганській війні Петра Бадицького, Дмитра Ступ’яка і Андрія Куриляка.
     Підтримати команди прийшли жителі Монастириського району, серед яких були ветерани Афганської війни, учасники миротворчих операцій, школярі та учні професійно-технічного училища, ліцеїсти Коропецького військового ліцею.
     Голова Монастириської райдержадміністрації Іван  Білик подарував кожній команді по футбольному м’ячу. Голова Тернопільської обласної організації УСВА Сергій Лісовий подякував організатору змагань  Дмитру  Калиняку за багаторічну співпрацю і вручив йому  медаль УСВА  «За заслуги» третього ступеня, подарував середній школі та професійно-технічному училищу № 34 книги спогадів ветеранів-«афганців» Тернопільщини  «Обпалені війною». 
     Азартну і безкомпромісну боротьбу на полі продемонстрували всі колективи. А  перемогла  команда Монастириського району, якій і було вручено іменний кубок.

Василь  КОГУТ,
перший заступник голови
Тернопільської обласної організації  УСВА.