Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - "Третій Тост" №19(475), 2012 рік, жовтень

Вибори-2012

Наш кандидат у народні депутати України
по 30-му виборчому округу міста Дніпродзержинська
Микола Миколайович ЖУРАВЛЬОВ

     Народився 1 квітня 1956 року в селищі Таштагол на півдні Кемеровської області у Сибіру, 1969-го родина переїхала в Україну. У 1973 році закінчив середню школу і вступив до Сумського педагогічного інституту. У травні 1974 року був направлений до спеціалізованого навчального підрозділу, після якого сержант Журавльов проходив службу у Середньоазійському військовому окрузі на посаді командира топогеодезичного відділення окремого реактивного дивізіону. У 1975 році вступив до Сумського артилерійського командного училища, був призначений заступником командира взводу. Після закінчення училища з золотою медаллю проходив подальшу службу в 39-й армії Забайкальського військового округу в Монголії. У 1982 році направлений у Дніпропетровську область.
     У жовтні 1985 року відряджений до складу 40-ї армії в Афганістан. Службу проходив у 28-му реактивному полку. Батареї 2-го дивізіону, заступником командира якого був, дислокувалися у різних містах, тому доводилося багато їздити. Має тяжке поранення. Нагороджений орденом Червоної Зірки.
     У листопаді 1987 року направлений до Київського військового округу і на третій день після прибуття відряджений для участі у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Здійснив 40 виїздів до 30-кілометрової зони. У липні 1988 року відряджений для подальшого проходження служби до Південної групи військ в Угорщину.
     Після звільнення у вересні 1990 року брав активну участь в громадсько-політичному житті. Оскільки в той час було вкрай важко вижити, займався з 1991 по 1996 рік підприємницькою діяльністю. У 1991 році брав участь у створенні Народної партії України. Створив районну організацію інвалідів. У 2004 році за власною ініціативою створив і організував роботу районної організації ветеранів Афганістану. Був обраний депутатом районної та міської рад.
     Практикуючий юрист асоціації «Закон і право». Тільки за останні два роки виграв понад 300 справ щодо захисту прав громадян від свавілля чиновників. Голова місцевого осередку Всеукраїнської організації «За справедливість». Позапартійний.
     Одружений. Має двох дорослих синів.

Пошук ведуть старшокласники

     Партизани – часто невідомі, герої війни, данину шани яким ми складаємо зараз. Вони діяли в глибокому ворожому тилу, і до сьогодні історики не можуть скласти їм ліку, так само як і належно оцінити той внесок, який зробили вони у народну війну.
     Педагог Рижанівської школи (Черкаська область) Лариса Сайчук з прикрістю зауважує, що попри надзвичайно велику кількість літератури і публікацій на тему Великої Вітчизняної війни, знайти достовірні джерела щодо становлення і розвитку руху опору окупантам на території України дуже складно. Її вихованці, займаючись пошуковою роботою, пересвідчилися, що партизанський рух швидше оповитий легендами, ніж фактами, а сучасні історики, до всього, допускають чимало вольностей у трактуванні подій тих кривавих років. Отож, рижанівським старшокласникам, учасникам патріотичного гуртка «Родовід», випало чимало кропіткої праці, особливо складної від того, що працювали вони не заради оцінки, а для своїх односельців, готуючи свято до Дня партизанської слави.
     До місцевого Будинку культури зійшлося чимало сільчан, поміж яких були й учасники Великої Вітчизняної війни. Та все ж головною аудиторією пошуківців стали учні молодших класів, для яких правда війни звучала як одкровення. Уважно слухаючи старших товаришів, вони пізнавали історію боротьби українського народу із окупантами і захоплено дивилися виступи гостей свята.
     Ансамбль з Оршанецького навчального центру Державної прикордонної служби України — частий гість на Звенигородщині. От і цього разу співочі військовики прибули до нас із концертною програмою, відгукнувшись на прохання голови районної організації УСВА Олександра Антонюка. Як і завжди, вони були неперевершеними, певно, дається взнаки ретельна підготовка до кожного заходу. Цього разу, окрім тематичних пісень, вони підготували ще й численні оповідки про український партизанський рух. Їх доповнив розповіддю про земляків-партизанів ще один почесний гість свята — голова Звенигородської районної організації ветеранів Володимир Федорович Линюк.
     Завершився захід приємним моментом нагородження. Під гучні оплески голова районної організації УСВА Олександр Антонюк від імені Героя України, голови Української Спілки ветеранів Афганістану Сергія Васильовича Червонописького вручив учасникам ансамблю «Оршанець» медалі «Воїнська звитяга» за співпрацю і вагомий внесок у справу військово-патріотичного виховання.

Євген ШРАМЕНКО.

Память в бронзе, металле и камне
Оновлений меморіал

Пам’ятною подією для жителів Добровеличківки стало відкриття оновленого меморіалу загиблим землякам – воїнам-інтернаціоналістам у день народження одного з них – уродженця Піщаного Броду Володимира Крейтора,
Про подвиги, мужність і стійкість, проявлені в боях, говорили голова Добровеличківської районної державної адміністрації Олег Яременко, голова Кіровоградської обласної організації УСВА Віталій Токарєв, голова районної спілки ветеранів Афганістану Віктор Алєксандров, депутат районної ради, воїн-інтернаціоналіст Віктор Дешко і помічник народного депутата України Станіслава Березкіна Олег Павульський.
Після урочистих промов і нагородження активістів настоятель Свято-Миколаївського храму отець Олександр освятив пам’ятний знак. На мармурі обеліску викарбувані портрети земляків-інтернаціоналістів, котрі ціною власного життя виконали свій інтернаціональний обов’язок з честю.

Віктор АЛЄКСАНДРОВ,
голова Добровеличківської районної спілки ветеранів Афганістану.

И встреча, и отдых

Харьковский городской союз ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) организовал поездку в город Богодухов для инвалидов войны и их семей.
Несмотря на пасмурное воскресное утро, настроение у всех было приподнятое. Радовало все: и встреча с боевыми друзьями, и возможность выбраться на природу, посидеть с удочкой, побродить по лесу, собирая грибы, просто подышать свежим осенним воздухом и поучаствовать в приготовлении ухи. Ехали с женами, детьми и внуками, что также имеет большое значение для ветеранов.
«Я сегодня со своей семьей получил огромный энергетический заряд и массу удовольствия», – говорил Андрей Лычев, инвалид войны первой группы по зрению.
Пообщаться с харьковчанами прибыли местные колясочники – воины-десантники Николай Чернышов и бронзовый призер Паралимпийских игр в Лондоне Александр Головко. Встречали их тепло, расспрашивали о жизни, о службе, о спортивных достижениях.
Время пролетело быстро, и немного уставшие, но несомненно счастливые и с массой приятных впечатлений мы вернулись домой. Вот так бы собираться чаще – это общее мнение.

Геннадий ЛОМАКИН.

ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВЕТЕРАНСЬКОГО РУХУ

У Києві на базі санаторного комплексу «Пуща-Озерна» відбувся II Всеукраїнський форум ветеранів, організований Державною службою з питань інвалідів та ветеранів.
Відкрив зустріч, приурочений Міжнародному дню людей похилого віку і Дню ветерана, голова Держслужби з питань інвалідів та ветеранів Володимир Маслаков. Участь у заході взяли віце-прем’єр-міністр – міністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова, заступник міністра соціальної політики Лідія Дроздова, заступник міністра охорони здоров’я Олександр Толстанов, заступник міністра оборони Володимир Можаровський, директор департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду Владислав Машкін, заступник директора департаменту реалізації держпрограм з розвитку житлового будівництва Мінрегіонбуду Володимир Височин, голова Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Сергій Червонописький, представники всеукраїнських громадських організацій та активісти ветеранського руху з усіх регіонів України.
Відбулися пленарні засідання, під час яких розглядалися питання щодо стану роботи з реалізації державної політики у сфері соціально-правового захисту, медичного, пенсійного і житлового забезпечення ветеранів в Україні. Після виступів представників центральних органів влади, керівників ветеранських організацій кожен з присутніх ветеранів мав можливість поставити запитання за тематикою доповідей та отримати вичерпні відповіді.
За підсумками роботи було винесено на обговорення проект резолюції. Під час дискусії проект доповнювався конкретними пропозиціями, які будуть узагальнені в остаточній редакції резолюції, враховані у подальшій діяльності органів виконавчої влади і ветеранських організацій. Після доопрацювання резолюції Громадською радою при Держслужбі з питань інвалідів та ветеранів її текст буде розміщено на нашому офіційному сайті.

Прес-служба Державної служби
з питань інвалідів та ветеранів України.

Спорт
Кубок – у надійних руках

     25 років тому для увічнення пам’яті Юрія Бугаєнка, який 13 жовтня 1984 року загинув у Афганістані, було започатковано Кубок Нижньосірогозького району (Херсонська область) з волейболу.
     Цьогорічні змагання відбулися на базі Нижньосірогозької загальноосвітньої школи. Урочиста частина розпочалася з хвилини мовчання, привітань голови райдержадміністрації Олександра Шилкіна, голови районної ради Володимира Мельничука і голови районної спілки ветеранів Афганістану Юрія Кривцова. Медаль УСВА «За громадянську мужність» було вручено начальнику відділу у справах сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрації Олегу Кутіщеву.
     Другий рік поспіль перемогу святкували гравці «Удару» – Сергій та Олег Ружицькі, Євген Кураков, Олександр Баєв, Олександр Матюха, Вадим Булгаков. Вони отримали перехідний Кубок і грамоти.
     Воїни-інтернаціоналісти Олег Кутіщев, Богдан Іванюк, Юрій Кривцов і Микола Міщенко у селі Першопокровка поклали квіти на могилу Юрія Бугаєнка, а у сільському музеї зустрілися з його сестрою – Людмилою Гурківською.

Богдан ІВАНЮК.

Приглашаем

     Уважаемые, ветераны Тахтабазарского пограничного отряда!
     27 октября в Москве состоится встреча, посвящённая 25-й годовщине создания Тахтабазарской десантно-штурмовой маневренной группы. Начало – в 10 часов в музее Пограничных войск по адресу: Яузовский бульвар,13 (станция метро «Китай-город»).
     Более подробную информацию можно получить в оргкомитете у Александра Анатольевича Андрющенко (тел. 0502742070, 0964481883) или позвонив в Россию: 89087861571 – Сергей, 89221606710 – Олег, а также по электронному адресу: Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати Ява-скрипт.

Витязь неба

     У рамках акції «Згадаймо забуті імена наших земляків», яку вже тривалий час проводить Уманська міськрайонна спілка ветеранів Афганістану, молодь дізнається про співвітчизників, які в різні роки були учасниками бойових дій на території інших держав. Сьогоднішня розповідь – про одного з перших воїнів-інтернаціоналістів.
     З 1956 року до останніх своїх днів – лютого 1973 року в нашому місті проживав відважний льотчик, герой Великої Вітчизняної війни Василь Тимофійович Лісін. Родом він з Росії. Після закінчення школи і служби в Червоній Армії 1928 року за закликом партії «Краща молодь – у військові школи» навчався в Ленінградській військово-теоретичній школі ВПС, а потім до червня 1930 року – в Оренбурзькій військовій школі льотчиків. Служив штурманом авіаційної ескадрильї, згодом – флагманським штурманом винищувальної авіаційної бригади Білоруського військового округу.
     У 1936 році починається громадянська війна в Іспанії. Іспанські путчисти звертаються до Гітлера за військовою підтримкою, і починається потік техніки і військових спеціалістів з Німеччини. У вересні на прохання нового глави республіканського уряду Ф. Ларго Кабальєро керівництво СРСР прийняло рішення про надання допомоги Іспанії, і для цього відбирали найкращих військових спеціалістів.
     Василь Тимофійович кілька разів подавав
рапорт з проханням послати його в Іспанію, і наприкінці 1937 року його
викликали до Москви, де і було сформовано чергову
групу радянських льотчиків. В обстановці суворої секретності
північним шляхом із Мурманська на теплоході пливли переодягнені в
цивільне наші льотчики. Побоюючись чужих вух, не знаючи
іноземних мов, вони були вимушені мовчати або спілкуватися пошепки, щоб випадково не видати свою національність. На
тому ж теплоході в дерев'яних ящиках з
написом «Сигаретос» доставлялися їхні розібрані літаки.
     Лісін був призначений командиром групи республіканських винищувачів монопланів. Це завдання він виконував до середини 1938 року. Багато аеродромів змінила його група: Фігейрас, Сабадель, Теруель, Реус, Вільям. У небі Іспанії починається нерівне змагання німецької і радянської техніки. Фашисти жорстоко бомбардують іспанські республіканські міста, нерідко винищуючи їх разом з людьми. Коли у повітрі з'явилися радянські винищувачі, у мирних жителів з'явилася надія на захист.
     Завданням групи Лісіна був захист з неба Барселони, Картахен, Валенсії та інших міст. Набагато складніше стало німецьким асам, коли вони відчули відвагу і мужність радянських льотчиків.
Василь Тимофійович здійснив понад 80 бойових вильотів, особисто збив два літаки супротивника. Підготував добру зміну, яка продовжувала боротися з ворогом. У 1938 році він був нагороджений орденом Червоного Прапора, 1939-го – орденом Леніна. У наказах про нагородження були такі слова: «За відмінне виконання особливого завдання партії і уряду».
     Після повернення з Іспанії полковника Лісіна призначили спочатку в Новосибірськ, а потім на Далекий Схід командиром авіаційного полку. У липні 1941 року його призначають командиром авіаційної дивізії, яка готувала кадри для фронту, в березні 1942-го направляють на посаду заступника командуючого ВПС Другої ударної армії, яка брала участь в обороні Ленінграда. Згодом його дивізія входила до складу військ, які визволяли від фашистських загарбників Донбас, Лівобережну Україну, Крим, Севастополь.
     Відомий льотчик-винищувач Герой Радянського Союзу О. М. Ситковський у своїх спогадах пише: «Командир дивізії полковник В. Т. Лісін для нас був ідеалом, нам хотілося бути схожим на нього в усьому – в розмові, ході, польотах». Його бойова біографія викликала захоплення. Над кишенею його гімнастерки променіли два бойові ордени за бої з фашистами в небі Іспанії. Він знав кожного льотчика, з багатьма літав, перевіряючи техніку пілотування, готував їх до бойової роботи.
     У серпні-вересні 1945 року В. Т. Лісін брав участь в боях на Далекому Сході. Після закінчення війни продовжував службу в авіації на керівних посадах. За бездоганну військову службу Василь Тимофійович був нагороджений двома орденами Леніна, двома – Червоного Прапора, Олександра Невського, Вітчизняної війни першого і другого ступенів, Червоної Зірки та іншими урядовими відзнаками.

Олег ЗАЙЧЕНКО,
голова Уманської міськрайонної спілки ветеранів Афганістану.

Засідання Правління УСВА

      2 жовтня відбулося чергове засідання Правління Української Спілки
ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).
     На засіданні розглянуто питання:
     1. Про результати засідання Консультативної ради з питань поліпшення соціального захисту ветеранів війни при Кабінеті Міністрів України.
     2. Про затвердження складу делегації від УСВА на IV з’їзд Міжнародного Союзу «Бойове братерство» і кандидатур до складу Вищої ради МС «Бойове братерство».
     3. Про виконання рішення Правління УСВА від 21 грудня 2011 року про створення Всеукраїнського меморіального комплексу в Києві.
     4. Про підготовку календарних планів роботи територіальних організацій УСВА на 2013 рік.
     5. Про роботу територіальних організацій УСВА зі збору матеріалів ДНК для ідентифікації останків зниклих безвісти.
     6. Різне.

    Голова УСВА С. Червонописький доповів членам Правління про підсумки засідання Консультативної ради з питань поліпшення соціального захисту ветеранів війни при Кабінеті Міністрів України, яке відбулося 15 серпня, а також про результати виконання положень меморандумів в областях. За даними моніторингу Спілки лише у деяких областях України більшість положень меморандумів виконуються тією чи іншою мірою. Зокрема – у Волинській, Івано-Франківській, Київській, Луганській, Миколаївській, Харківській та Чернівецькій. У цих областях консультативні ради при облдержадміністраціях працюють ефективно і надають практичну допомогу громадським організаціям ветеранів.
     У Донецькій, Закарпатській, Львівській, Сумській, Тернопільській областях робота влади обмежилася формальним підходом, коефіцієнт виконання меморандумів за всіма показниками складає не більше 30 відсотків. Севастопольська міська організація УСВА 23 травня цього року взагалі розірвала Меморандум і провела масштабну акцію протесту з приводу невиконання Севастопольською міською державною адміністрацією своїх зобов’язань.
     Заступник голови УСВА В. Аблазов доповів, що IV з’їзд Міжнародного Союзу «Бойове братерство» відбудеться у Москві 20 грудня 2012 року, і запропонував для обговорення кандидатури до складу Вищої ради і делегатів на IV з’їзд Міжнародного Союзу «Бойове братерство».
     Заступник голови УСВА О. Міхнюк і голова Київської міської спілки ветеранів Афганістану М. Гончаренко розповіли членам Правління про проект створення у Києві Всеукраїнського меморіального комплексу і що для цього необхідно зробити усім організаціям.
     Прозвучала критика на адресу деяких обласних організацій УСВА щодо збору матеріалів ДНК для ідентифікації останків зниклих безвісти воїнів-інтернаціоналістів. Сьогодні з 61 зниклих безвісти у Афганській війни наших громадян для 24 ще немає ідентифікаційних матеріалів.
   В обговоренні питань порядку денного взяли участь більшість членів Правління. З усіх питань прийнято відповідні рішення.

Рішення з першого питання:

1. Інформацію голови УСВА С. Червонописького «Про результати засідання Консультативної ради з питань поліпшення соціального захисту ветеранів війни» взяти до відома.
2. Схвалити позицію голови УСВА щодо відстоювання питань соціального захисту учасників бойових дій, виконання підписаних меморандумів між обласними адміністраціями і територіальними організаціями УСВА.
3. Головам територіальних організацій щомісяця інформувати голову УСВА про виконання умов регіональних меморандумів.
Відповідальні – голови територіальних організацій УСВА.
4. Голові УСВА оперативно інформувати членів правління про ухвалені рішення Консультативної ради через сайт УСВА і газету «Третій тост».
Відповідальний – голова УСВА.
Рішення з другого питання:
1.    Делегатами на IVз’їзд Міжнародного Союзу «Бойове братерство» від УСВА обрати:
            – Червонописького Сергія Васильовича;
            – Аблазова Валерія Івановича;
            – Купчія Юрія Петровича.
2. Рекомендувати для включення до складу Вищої ради Міжнародного Союзу «Бойове братерство» від УСВА:
            – Червонописького Сергія Васильовича;
            – Аблазова Валерія Івановича;
            – Купчія Юрія Петровича.
Рішення з третього питання:
1. Правління відзначає незадовільну роботу голів територіальних організацій УСВА з підготовки і створення Всеукраїнського меморіального комплексу.
2. Всім головам територіальних організацій УСВА до 1 листопада 2012 року надати списки загиблих у міжнародних конфліктах.
Відповідальні – голови територіальних організацій УСВА.
Рішення з четвертого питання:
1. Головам територіальних організацій   УСВА до 12 жовтня 2012 року представити заявки за встановленою Державною службою з питань інвалідів та ветеранів формою на фінансування заходів, які плануються для проведення в 2013 році.

Відповідальні – голови територіальних організацій УСВА.

2. Організації, які заявки за новими формами не надали, 2013 року фінансуватися не будуть.

Рішення з п’ятого питання:
1. Головам територіальних організацій УСВА до 15 грудня 2012 року завершити роботу зі збору матеріалів ДНК.

Відповідальні – голови територіальних організацій УСВА.
2. До 20 грудня 2012 року надати звіт про здійснену роботу і результати.

Відповідальні – голови територіальних організацій УСВА.

Из рода победителей

     Николай Журавель родился в декабре 1925 года в маленькой деревне Дорошовка Путивльского района Сумской области. В мае 1941 года он окончил школу и как все молодые люди строил великие планы на будущее, но не судилось. Война. Коля стал разведчиком-связным в партизанском отряде С. А. Ковпака. Собирал сведения, распространял листовки с информацией Совинформбюро. Многое пришлось пережить: и тяжелое ранение, и расстрел полицаями и пожарище родного села…
     Осенью 1943 года советские войска освободили Сумщину. Колю призвали в действующую армию, и писарь, когда выписывал документы вместо сгоревших, случайно написал фамилию Журавлёв. Так Журавель стал Журавлёвым.
    Храбро сражался полковой разведчик и вскоре был представлен к боевой награде – ордену Красной Звезды, но буквально через неделю был его лишён и отправлен в штрафбат за упорное нежелание брать в плен предателей живыми. В штрафбате пробыл недолго, после ранения вернулся в свою часть и продолжал воевать в составе 150-й стрелковой дивизии. Его батальону выпала великая честь штурмовать рейхстаг. Те события хорошо описаны в книге Н. И. Шатилова «Последние шаги к победе», где упоминается весёлый бесстрашный боец Журавлёв. После войны ещё четыре года служил Николай на территории Германии.
     Окончив геологоразведочный техникум, побывал и на вершинах Памира и в тайге Сибири. В 1960 году трое суток пришлось провести в заваленном забое шахты. Работал буровым мастером в Украине и на Байкало-Амурской магистрали. Выйдя на пенсию, поселился в родном селе.
     Похоронили ветерана 30 сентября 1986 года. Когда его провожали в последний путь, за гробом не шёл сын – заместитель командира артиллерийского дивизиона капитан Николай Журавлёв в этот момент принимал участие в боевых действиях на Хайберском проходе в Афганистане.
     Говорят, яблоко от яблони недалеко падает, и сын фронтовика – кавалер ордена Красной Звезды, участник ликвидации катастрофы на Чернобыльской АЭС Николай Журавлёв стал активистом организаций ветеранов Афганистана и Чернобыля. Как действующий юрист ассоциации «Закон и право» оказывает большую правовую помощь ветеранам и всем нуждающимся в защите в Днепродзержинске, Верхнеднепровске и прилегающих районах. На выборах в городской совет по мажоритарному округу получил наибольшее число голосов. Поэтому можно ожидать, что такой сын чести отца не посрамит.

Н. НИКОЛАЕНКО.

Передплата-2013
Шановні передплатники!

     Триває передплата на газету Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) «Третій тост», де друкуються законодавчі матеріали з питань соціального захисту сімей загиблих військовослужбовців, інвалідів війни, учасників бойових дій, юридичні консультації, матеріали про життя і роботу організацій УСВА (територіальних, місцевих, районних), спогади, проза і поезія. Газету можна передплатити в усіх відділеннях поштового зв’язку України. Мінімальний передплатний період – один місяць, максимальний – рік.
     Наш індекс – 30224.
     Періодичність виходу – двічі на місяць.
   Вартість передплати з урахуванням приймання передплати і доставки залишилася без змін і складає, як і цього року:
     на місяць – 1,74 грн.,
     на три місяці – 4,62 грн.,
     на шість місяців – 7,59 грн.,
     на рік – 13,98 грн.

Погибшим землякам

     В центральном сквере города Волноваха Донецкой области торжественно открыт памятник погибшим воинам-«афганцам».
     Из Волновахского района для исполнения интернационального долга в Афганистане было призвано более 200 человек, за время войны погибли пятеро – С. Н. Фанда, К. Н. Бабин, А. С. Митев, В. В. Березовский, А. В. Душа, а уже после нее от ран и контузий из жизни ушло 18 воинов-интернационалистов.
     Памятник представляет собой три гранитные стелы и высеченную пулю, символизирующие пронизанный в боях кусок брони – оборванную жизнь воинов-«афганцев». Возле него, как связующая нить поколений, воинского братства, установлен танк – памятник освободителям Волновахи от фашистских захватчиков.
     На церемонии открытия присутствовали воины-интернационалисты района, родственники погибших, ветераны войны, общественность. К памятнику были возложены цветы, минутой молчания собравшиеся почтили память погибших и умерших воинов. Он будет напоминать всем нам о прошедшей войне, которая никогда больше не должна повториться.

Олег КОРОТЫГИН.

ТОЧКА ЗРЕНИЯ НА СОБЫТИЯ В ОБЩЕСТВЕ

     Выборы стали неизбежным злом существования современного общества. Человек должен всегда уметь принимать решения и отвечать за них. Поэтому они всегда тяжелы, вызывают множество проблем, становятся первопричиной неурядиц и катаклизмов. Поэтому и звучит столько недовольства в адрес депутатов. Их всячески ругают, ждут каких-то подарков, обещаний, лести в свой адрес, и кто в этом преуспевает – получает максимум голосов, и избираются такие личности, что потом те же избиратели хватаются за головы и недоумевают, как такая особь могла оказаться у власти. И всё же без выборов в обществе, идущем по пути демократии, обойтись невозможно.
   В той или иной форме я участвую в выборах с 1990 года. Я не говорю, что лучше всех, но считаю, что святое право каждого гражданина – иметь выбор во время выборов. Конкуренция заставляет напрягаться в лучшую сторону даже самого последнего политического негодяя и лицемера. Сразу скажу, когда побеждал, от радости не прыгал, так как это означало для меня дополнительные обязанности и массу проблем по жизни. Конечно, приятно, но не более. Поражение – тоже не трагедия. Есть множество точек приложения своей энергии в жизни, возможно, даже более важных.
     Сразу предупреждаю: я категорический противник революций. Только эволюционное совершенствование по мере общего созревания разрешения вопроса даст состояние об-щества, в котором должно быть комфортно каждому вне зависимости от положения, занимаемого в обществе.
     Первая проблема нашего парламента: 450 клоунов для одного манежа – и дорого и не смешно. Необходимо сократить, как минимум, втрое – до 150 человек. В то же время считаю, что оптимальный вариант – двухпалатный парламент, а именно: 60 депутатов нижней палаты законодательной инициативы, избранных по партийным спискам, и 60 депутатов верхней палаты, избранных по мажоритарной системе и имеющих полномочия утверждения инициированных законов. Тогда парламентарии будут больше заниматься делом и меньше ходить «стенка на стенку». Президент должен иметь сугубо представительские функции, и прекратится слишком дорогостоящее удовольствие иметь две параллельные вертикали власти – госадминистрации и местное самоуправление – то дублирующие друг друга, то находящиеся в состоянии взаимного противодействия. В то же время понимаю, что поступиться своими шкурными интересами для многих дорвавшихся до реальной власти высокопоставленных чиновников будет очень тяжело. Но если не двигать идею – она никогда не станет силой.
     Общенациональная проблема – поголовная нищета основной массы населения на фоне бесящейся с жиру кучки семейств, которые бессовестно грабят бюджет страны, их трудом не создававшийся. Проблема заключается в поголовном воровстве. Нужен один закон, и он должен стать первоочередным – вернуть все деньги Украины из оффшорных зон. Это и есть коренной вопрос спасения экономики и объяснение почему туда прутся финансовые воротилы – чтобы не допустить возврата денег назад в Украину. Необходимо создать спецподразделение, задачей которого будет вылавливать нарушителей этого закона в любой точке земного шара и доставлять на суд в Украину. А уголовная ответственность за такое деяние должна предусматривать пожизненное заключение.
     В отношении МВФ следует чётко определяться, что он даёт кредиты за счёт банков оффшорных зон, которые существуют в том числе и за счёт денег Украины (возможно, в основном за них), и за это прикрывает их деятельность и нам же даёт под свои условия взаймы под проценты. Вернуть деньги оттуда – и смысл с ним общаться исчезнет, так как Украина – богатое самодостаточное государство.
     Имеющаяся налоговая система только душит и угнетает тех, кто действительно яв-ляется производителем продукта как материального, так и сферы обслуживания. Основным источником налогов должен стать прогрессирующий налог на расходы. Принцип простой: хоть и не поймался, а платить придётся. Причём, не в символических цифрах, как сейчас налог на роскошь, а так, чтобы мало не показалось. В этом случае можно будет смело отменять так называемую «пенсионную реформу» за ненадобностью, а просто в несколько раз повысить реальный уровень жизни населения.
     Необходимо повысить роль общественных организаций в жизни страны, а именно: инициировать принятие закона, по которому каждая общественная организация будет иметь право направлять своего представителя для участия в работе органа местного самоуправления, в том числе и в Верховной Раде, с правом совещательного голоса на уровне своей аккредитации.
     Правительство, которое имеет наглость заявлять, что на реализацию законов по социальной защите населения нет денег, должно быть немедленно отправлено в отставку без права в последующем занимать этот пост. В настоящий момент только личным состоянием этих «господ», состоящих членами правительства, достаточно, чтобы перекрыть потребности бюджета по этому вопросу на несколько лет вперёд. (Или это они с зарплаты сэкономили?) А то, что для этого надо несколько бюджетов – наглая и бессовестная ложь. Тем более, когда глава правительства перекручивает, привирает, выдаёт цифры, не соответствующие действительности, а люди, не посвящённые в суть вопроса, верят. Утверждают, будто для реализации законов по социальной защите надо пять бюджетов страны. Пусть внимательно посчитают и выйдут на цифру не более 12%, то есть в 40 раз меньше.
     Считаю обязательными дополнить словами «…не допускаючи їх зниження» пункт 2 части 1 статьи 116 Конституции Украины и закончить процесс противостояния Кабинета Министров и народа. Много вопросов остается и в сегодняшнем судопроизводстве.
     В Уголовный кодекс необходимо внести дополнения, по которым должна быть уголовная ответственность к руководителям субъектов властных полномочий (т. е. госучреждений), действие или бездействие которых по решению судов признано в административных делах по отношению к гражданину Украины противоправным. Не обязательно много и сильно, но из своего кресла такой руководитель должен «вылететь».
     Свободная продажа земли приведёт к тому, что через 25-30 лет сельскохозяйственный потенциал просто исчезнет. Поэтому земля, недра, природные ресурсы, стратегические объекты (железная дорога, космическая, военная промышленности, воздушное прост-ранство и т. п.) приватизации подлежать не могут ни в какой форме.
     Ажиотаж вокруг «газового вопроса» определяется «отмазкой» КМУ не выполнять свои социальные обязательства. Россия блефует: газа и нефти у неё уже практически нет, это я знаю из личного опыта поездок в Сибирь и общения с местными нефтяниками и газовиками. Надо развивать другие источники энергии (особенно электрической), которых в Украине избыток.
     Насчёт особого статуса или постоянной болтовни относительно неприкосновенности депутатов – любое должностное лицо имеет права, необходимые для реализации своих обязанностей. Из этого и исходить надо: ничего личного – всё только для дела. Когда хотят попиариться, сразу вспоминают этот вопрос.
     Борьба с коррупцией – это бой с ветряной мельницей или Змеем-Горынычем, у которого постоянно вырастают новые головы, потому что подобное борется с подобным. От такой «борьбы» она только укрепляется, растут ставки и формируются новые скрытые формы. Она боится только одного – публичности, открытости и верховенства права. И тогда она просто растворится, как мираж в пустыне. Для этого необходимо дать свободу действий журналистам и обеспечить их правовой защитой не меньше, чем у судей, депутатов и прокуроров вместе взятых. Если есть желание практически мгновенно прекратить взяточничество, надо ввести одностороннюю ответственность, т.е. только ответственность берущей стороны, а «дающую» сторону всегда считать пострадавшей. И от заявлений не будет отбоя.
     Украина – унитарная держава, и спекуляции на тему оголтелого шовинизма считаю недопустимыми. Здоровый национализм, базирующийся на любви к своему народу, зем-ле, истории, на взаимном уважении – это основа формирования общества. Если нет любви, любые потуги в любой сфере деятельности человека будут иметь катастрофические последствия. Каждый должен быть патриотом своей улицы, района, города, Украины в целом.
     Для того, чтобы правильно определиться, будет тот или иной депутат что-то выполнять из обещанного, есть простое правило: посмотри на его прошлое. А если он заваливает благотворительностью перед избирательной кампанией или в ходе ее – значит, готовится «хо-о-орошая» афёра, и она будет возмещена сторицей. Хотя, с другой стороны, «с паршивой овцы – хоть шерсти клок». В общем, надо быть хоть немного внимательным, чтобы потом не говорить себе: «Бачили очі, що брали – тепер буду їсти, поки не повилазять». Но и такой выбор – право гражданина, и его надо уважать.

Ваш Николай ЖУРАВЛЕВ.