На урочистому заході були присутні представники міської влади, меценати, воїни-інтернаціоналісти. Міський голова Анатолій Федорчук одним з перших звернувся до громади і подякував тим, хто доклав зусиль, аби оновити пам’ятний знак: депутату Київської облради Юрію Чередніченку, депутатам міської ради та ветеранам-«афганцям», зокрема, члену правління спілки Володимиру Сукачу.
– Скільки б років не минуло, а цей постамент нагадуватиме, що люди не за власним бажанням, а за волею совісті й честі гідно виконували свій військовий обов’язок. Цей оновлений пам’ятник нагадуватиме нам про те, чого ми не повинні допустити у майбутньому, — наголосив А. Федорчук.
Міський голова разом з головою Бориспільської міськрайонної організації УСВА Маратом Самогуловим відкрили оновлений пам’ятний знак. Освятив його настоятель Свято-Миколаївського храму отець Микола.
Завершилась церемонія відкриття військовим салютом, покладанням квітів та виступами «афганців», які згадували побратимів та вкотре застерігали всіх і кожного, що війна – це не велич і краса перемог, це — біль і страждання. Як сказав член правління спілки, учасник бойових дій в Афганістані Олександр Васюта: «Минуло понад 33 роки, з грудня 1979-го, коли перші підрозділи збройних сил
перетнули державний кордон і ввійшли до Афганістану. Тоді ніхто не передбачав, що так звана «інтернаціональна допомога братньому народу» перетвориться на найтривалішу війну в СРСР. Довгі дев’ять років та два місяці тривала вона. Через пекельне горнило пройшло 620 тисяч військовослужбовців з яких понад 160 тисяч наших земляків. Серед 200 тисяч воїнів, яких було нагороджено бойовими орденами і медалями – кожен п’ятий – українець. На Афганській війні виконували свій військовий обов’язок 265 синів Бориспільщини, четверо з них – загинуло, 11 – залишилося інвалідами. А вже після війни, внаслідок поранень і хвороб, сорок наших бойових побратимів пішло з життя. Така сумна статистика цієї війни».
Звертаючись до присутніх секретар міської ради Борис Дармостук, пообіцяв, що нова Алея матиме естетичний вигляд: «Хочу запевнити всіх, що наші депутати у тому допоможуть».
Скульптор Юрій Козерацький сказав про роботу над пам’ятником:
— Ми вирішили, що у пам’ятника має бути мінімум політичного пафосу і максимум українських традицій. Таким чином прийшли до ідеї використати образ рушника, що є символом життєвого шляху людини, адже з ним зустрічають найдорожчих гостей, з ним стають на новий шлюбний шлях і з ним проводжають в останню путь. І ось ви бачите, що у цей рушник вривається камінь, що його розриває…
Пам’ятник вважають вдалим, коли йому вдається поєднати одразу кільки символів, адже комусь він нагадує силует герба, комусь обриси тюльпана. Для мене – це камерний іконостас, до якого можна підійти, помолитись і подумати про вічне, — наголосив Юрій Едуардович, підкресливши, що завдяки оновленню пам’ятний знак став більш світлим, зник той холод, що він ніс до цього часу. Це було непросто, адже потрібно було відвернути увагу від каменю, відчути його ритми. Тому зараз можна побачити, як в орнаменті та оформленні пам’ятника повторюються деякі деталі, що гармонують між собою. Янгол став завершенням композиції, а головне — перебрав на себе всю увагу глядачів. До того ж ми використали такі матеріали, які забрали з нього холод, до агресії підійшли світло і відмовились від граніту – твердого та жорсткого граніту, — розповів Ю. Козерацький.
