Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Для чого утаємничував звітну конференцію навіть для членів УСВА керівник обласного осередку Спілки Станіслав Васильович Козак, для непосвячених стане зрозумілим потім.
Хоч ця конференція заздалегідь і була оголошена на 10 листопада, але про час і місце її проведення знали лише наближені до керівництва осередку.
Лише 9 листопада голова Чернівецької обласної Спілки воїнів-інтернаціоналістів поінформував обласну державну адміністрацію про місце і час проведення конференції. Чому тільки напередодні? Для того, щоб виключити чи максимально обмежити участь в заході громадськості. Тому, для конференції було обране невеличке село Баяни за двадцять кілометрів від Чернівців у Новоселицькому районі області.
На конференцію, як і годиться, запрошено представників облдержадміністрації. У ветеранів, інвалідів, сімей загиблих завжди багато запитань до влади щодо соціального захисту, пенсійного, медичного забезпечення, житла. І, дійсно, на цю конференцію голова облдержадміністрації М. М. Папієв направив свого заступника В. В. Темерівського, керівників департаментів соціального спрямування. Обласну адміністрацію представляли чотири посадовці, які готові були відповісти на запитання присутніх. Але до цього справа не дійшла. Жодного запитання до них не було. На конференції боролися не за права афганців, а за владу в обласній організації, тому інші питання відійшли на задній план. Від Спілки з Києва були присутні заступник голови УСВА П. Г. Покутний і заступник голови Ревізійної комісії УСВА О. В. Литвинов, які з трудом добилися права на слово. Представники з Києва, побувавши в районах області, відзначили високий рівень організації роботи у місцевих осередках УСВА. Іншу ситуацію вони побачили в правлінні обласної організації. Керівництво обласного осередку Спілки ніякого бажання до конструктивної роботи не виявляло.
Через перешкоджання з боку керівництва обласної організації, яке, прагнучи продовжити свій час перебування при управлінні регіональною Спілкою задля вирішення своїх приватних проблем, ігноруючи проблеми багатьох членів УСВА області, сімей і родичів загиблих афганців, конференція із самого початку проходила з грубими порушеннями статутних вимог, починаючи з реєстрації учасників, регламенту, закінчуючи прийняттям рішень конференції. Зокрема при реєстрації, спочатку делегати мали отримати тимчасове посвідчення. Після відкриття конференції мала була обрана мандатна комісія. Її завдання перевірити, чи відповідають дані учасників з протоколами, а потім видати мандати. На цій конференції зразу після реєстрації, не перевіряючи протоколів, видали мандати. Вони не були належно оформленими. Не було в них записано прізвищ з іменами і по батькові. Були відсутні номери мандатів, організація від якої обрано, підпису голови мандатної комісії, печатки обласної організації. Це означало, що планувалося фальшування. Перевірити це було складно. До мандатної комісії призначеної керівництвом, а не обраної, як годиться, не ввели жодного з тих, кого додатково пропонували делегати.
Таким чином демократичні принципи було проігноровано і дана можливість для фальсифікації та ігнорування думки незгідних з цим розвитком подій. Після доповіді голови Чернівецької обласної організації УСВА із залу пролунало багато запитань від учасників конференції щодо соціальних проблем, в тому числі забезпечення афганців і їх сімей житлом, оздоровчими путівками і просто увагою з боку обласної організації. Але жодної відповіді на ці запитання від С. В. Козака вони не почули. Перейшли до голосування. Голосували лише за те, що робота правління визнається «задовільною». Інша пропозиція, яка пропонувалась багатьма виступаючими про визнання роботи незадовільною, не була поставлена на голосування.
Далі відбулося висунення кандидата на посаду голови організації. Воно було безальтернативним і без обговорення. Хоча під час виступів делегатів конференції пропонувалася ще одна кандидатура – Іллі Горбатюка, учасника бойових дій, члена УСВА, людини з досвідом роботи в громадських організаціях. Це голосування відбулося також не демократично, без ретельного підрахунку голосів, без обговорення кандидата, на безальтернативній основі. За С. В. Козака проголосувала «більшість», хоч зрозуміло, що її не було. Люди встали з місць. Після цього обрання зал став некерованим. Членів правління обирали вже з повним порушенням. Був зачитаний список кандидатів, які також не обговорювалися. Кількісний склад не затверджувався. Просто зачитали список і при галасі, який зчинився в залі, відбувалося голосування. «За» – проголосувало трохи більше сорока делегатів, їх можна було порахувати. Але цього ніхто не зробив. Потрібно зауважити, що на конференцію прибули, як порахувала сумнівна комісія – 146 делегатів. Для прийняття рішень було потрібно мінімум 74 голоси.
Ця конференція показала, що коли люди втрачають совість, починають думати не про громадські справи, як від них цього вимагають, взяті на себе обов’язки, а зловживають довірою людей, думають лише про свою кишеню, то вони перероджуються і стають не тими, якими їх обирали на посади.
Не бентежить С. В. Козака те, що буковинські афганці не без підстав вважають, що дві квартири, з отриманих ним трьох, мали б належати комусь з членів УСВА області, які конче цього потребують. Ветерани-афганці області вже звикли до того, що путівки на лікування, гроші на матеріальну допомогу розподіляються С. В. Козаком лише серед найближчого оточення.
Очолювати організацію мають люди чесні, порядні, які усвідомлюють, що на посаду їх обирають, щоб допомагати іншим, в першу чергу, інвалідам, вдовам, які залишились без чоловіків, батькам, чиї сини загинули на війні, не думаючи про вигоди, які вони можуть отримати для себе особисто, обійнявши цю посаду.
Афганці, коли згадують товаришів, що не повернулися з тієї війни, традиційно кажуть: «Пам’ятаймо про слова клятви, які ми давали, стоячи біля домовин загиблих наших товаришів. Що ми їх не забудемо. Що будемо все життя пам’ятати традиції бойового братерства і допомагати сім’ям загиблих, і тим, хто вижив». А є ті, хто маючи бойові заслуги, нагороди, схоже, про це вже забули. Таких називають зрадниками. Бо це зрада пам’яті слову, яке скріплене кров’ю тих, хто не повернувся з тієї війни, і слізьми їх матерів, дружин, дітей, які так і не дочекалися своїх синів, коханих, батьків. Це зрада святих принципів бойового побратимства, неписаних, але глибоко вкарбованих у серця і пам’ять ветеранів-афганців.
Як стало відомо, Ревізійна комісія Української Спілки ветеранів Афганістану запланувала розглянути на своєму засіданні події, які відбулися у селі Баяни, прийняти рішення та зробити принципові висновки.