Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - "Третій Тост", №23 (479), грудень 2012 рік

МИ ЙДЕМО – ЩОБ ПЕРЕМАГАТИ

Українська Партія ветеранів Афганістану під різними назвами існує з 1992 року. Вона вже має свою історію і заслужене суспільне визнання. Але, щоб гідно представляти і захищати інтереси таких соціально вразливих груп населення як ветерани війни, інваліди, діти війни, чорнобильці, ветерани Збройних Сил, «афганці», партія активізує свою роботу, шукаючи оптимальні шляхи для ефективнішої реалізації своїх програмних завдань.
Про основні засади діяльності й перспективи подальшої розбудови Партії ветеранів Афганістану розповідає її голова Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ.
– Сергію Васильовичу, розкажіть, будь ласка, як ідея створення організації, яка б захищала інтереси воїнів-«афганців» на політичному рівні, розвивалася впродовж майже двох десятиліть і нарешті трансформувалася у Партію ветеранів Афганістану.
– Першою і основною нашою організацією є Спілка ветеранів Афганістану, яка була заснована 28 червня 1990 року. В грудні 1992 року саме за ініціативи Української Спілки ветеранів Афганістану та за підтримки громадських чорнобильських організацій була заснована Українська партія Справедливості (УПС) – родоначальниця сучасної Партії ветеранів Афганістану, партію було зареєстровано у Міністерстві юстиції України.
У 1997 році на IV з’їзді УПС утворено виборчий блок «Трудова Україна» для участі у виборах до Верховної Ради України 1998 року. УПС стає політичним виразником інтересів Всеукраїнського об’єднання «Соціальна справедливість», до складу якого входили Організація ветеранів України, Союз Чорнобиль України та Українська Спілка ветеранів Афганістану.
В усіх областях країни, АРК, Києві та Севастополі у 2001 році зареєстровано територіальні організації УПС. Партія налічує близько 31 тисячі членів. Тоді на V з’їзді УПС прийнято рішення змінити назву з Української партії Справедливості на «Українську партію Справедливості – Союз ветеранів, інвалідів, чорнобильців, «афганців» (УПС–СВІЧА).
На IХ з’їзді партії СВІЧА у 2005 році в силу обставин у державі ми були вимушені прийняти рішення про саморозпуск партії та перехід її членів до Соціалістичної партії України. Багато наших партійних організацій не захотіли ліквідовуватись і зберегли свої осередки, що дозволило у квітні 2009 року Стахановському міському суду Луганської області відмінити рішення IХ з’їзду партії СВІЧА і поновити партію.
У квітні 2010 року відбувся Х з’їзд, який відновив партію СВІЧА. Було прийнято рішення відмінити саморозпуск партії та вийти з угоди щодо стратегічного партнерства із Соціалістичною партією України. З’їзд підтвердив мої повноваження як голови УПС–СВІЧА. Також були підтверджені повноваження членів Ради, повноваження голови і членів ревізійної комісії.
У квітні 2012 року ХI з’їзд партії СВІЧА за участю делегатів з усіх областей України і Криму прийняв рішення про зміну назви партії з УПС–СВІЧА на Партію ветеранів Афганістану. Мене обрано головою партії.
– Політичні партії, як правило, у своїх програмах декларують якомога ширший спектр діяльності у сфері соціального захисту громадян різних верств населення. Партія ветеранів Афганістану не замкнута на своїх корпоративних інтересах?
– Сьогодні партія повинна вирішувати не тільки наші внутрішні питання, але й порушувати і намагатися вирішувати на державному рівні схожі проблеми інших категорій громадян, я вже їх називав, це – інваліди, ветерани, діти війни, чорнобильці.
Соціальні потреби «афганців», звичайно, важливі, але «афганці» не відокремлюють себе від суспільства, в якому живуть. Вони чудово бачать, як живуть їхні батьки, друзі, знайомі, робітники, бюджетники, як взагалі живе суспільство. У нас багато чого вже напрацьовано того, про що дуже часто політики лише говорять. Для прикладу, візьмемо налагодження взаємин з Росією, на чому відбувається багато спекуляцій. У нас ці взаємини ніколи не розривалися. Вони є і будуть. Адже військове побратимство не знає кордонів. А коли існують чесні людські взаємини, то на їх основі легше вибудовувати політичну та економічну співпрацю. У нас є люди, які обіймали та обіймають високі посади на різних щаблях влади, зі своїми позиціями, і ми будемо це враховувати. З іншого боку, ми партія політична і не зациклена на своїх кланових інтересах. У Партію ветеранів Афганістану можна, згідно зі Статутом, приймати не лише учасників бойових дій. У рядах партії ми готові бачити всіх, хто близький нам за поглядами і кому прийнятними є наші програмні цілі.
Наша партія народилася як логічне продовження громадського руху тих, хто був у Афганістані, тому прийшов час представляти насамперед інтереси Спілки на політичній арені країни – цим і зайнялася Партія ветеранів Афганістану.
– Де Партія ветеранів Афганістану заявила про себе як реальна політична сила, що може впливати на політичне життя країни?
– Партія за свою історію надбала великий досвід політичного маневрування за відсутності необхідних фінансових ресурсів, цей досвід стане в нагоді найближчим часом. Про себе в повний голос вже давно говорить Спілка ветеранів Афганістану. Ми побачили, що наші громадські акції мають значний політичний резонанс. Але цим хочуть скористатися певні політичні сили. Хоч ми їм не давали на це жодних прав. І тому ми зараз, коли закінчилися вибори, в повний голос заявляємо, що Партія ветеранів Афганістану є, і вона буде. І що це не якась технічна партія, створена під вибори.
Це вже очевидно, що багато партій після виборів самоліквідуються. Будуть шукати партнерів, щоб посилити свої позиції. Змінювати назви й політичні програми. Як жалюгідно сьогодні виглядають у недалекому минулому такі потужні партії як «Наша Україна», що набрала на минулих виборах трохи більше одного відсотка, Соціалістична партія, Народна – піввідсотка, навіть «Україна – вперед!», витративши десятки мільйонів гривень на передвиборчу агітацію, набрала всього півтора відсотка. А ми, навпаки, ставимо завдання на розбудову низових структур партії. Ми не біжимо до влади. Не боремося за міністерські або губернаторські портфелі. Нам потрібно на місцях, де будуть наші представники, вирішувати конкретні питання. Ми йдемо. І ми пройдемо завдяки послідовності, виваженості й громадській підтримці наших програмних цілей.
– Які першочергові завдання стоять перед партією?
– Розгортання структур партії на базі Української Спілки ветеранів Афганістану і залучення найширших верств населення до нашої політичної сили. Першим нашим рубежем будуть вибори в місцеві ради. Наше завдання – в кожній районній, міській раді повинні бути не один-два депутати Партії ветеранів Афганістану, а така кількість, щоб вони могли створити повноцінні фракції і могли відстоювати інтереси громадян у кожному селі, районі, місті, області й нести відповідальність за життя країни.
– І все ж таки, маючи реальну силу, чому «афганці» не пішли на вибори?
– Тому, що більшість з представлених сьогодні партій є проектами однієї людини, яка активізується в потрібні моменти, залежно від політичного клімату в країні. Більшість наших партійців були рішуче налаштовані на те, щоби партія брала участь у виборах до Верховної Ради самостійно. Але у нас з’явились люди, яким хоч зубами було потрібно вирвати депутатський мандат. Отримавши доручення розпочати переговорний процес, не узгоджуючи з партійними організаціями, вони потягнули партію в угоду з політичною партією «УДАР».
У нашої ж партії вже склався досить вагомий кредит довіри, і ми не могли дозволити собі стати політичним додатком до чийогось образу, який не має абсолютно ніякого відношення до нашої організації. І передвиборчий процес тільки підтвердив правильність такого рішення. Деяким нашим партійним керівникам вважалося, що найближчою нам за духом була партія «УДАР», якій вони висловили свою підтримку, але ми не приєдналися до неї і не віддавали їй свої голоси. Перша засторога з’явилась, коли були відкриті партійні списки. Час підтвердив наші сумніви, коли вони почали після виборів блокуватися з партіями, які нам неприйнятні за своїми ідеалами. Ще влітку цього року лідери «УДАРу» вели розмови про дружбу з Росією, а зараз перебувають в обіймах зі «Свободою».
– Але Ви самі балотувались як самовисуванець по Вінницькому округу і зняли свою кандидатуру. Для цього були вагомі причини?
– Звичайно. Розуміючи, що майже всі законодавчі питання, близькі нашій організації, вирішуються у Верховній Раді, й знаючи, що депутатський значок простіше відчиняє двері на вулицях Грушевського і Банковій, було прийнято рішення йти на вибори. Ми бачили, що в діючому складі парламенту багато депутатів з афганським минулим, це Томенко, Єдін, Катеринчук, Шаров, Забзалюк, які за всі роки депутатства не запропонували жодного закону, жодної постанови на захист своїх бойових побратимів. Але водночас у партії почалися деструктивні нездорові рухи, які й поставили організацію на межу розколу. Тому, коли став вибір – цілісність партії або представництво в Раді, звичайно ж, я вибрав сконцентрувати свою діяльність на вирішення питань зміцнення партії. І ми зберегли цілісність нашої організації і партії. Вирішили переглянути програму партії у світлі нових напрямів розвитку суспільства в цілому. Створили новий єдиний інформаційний центр, щоб люди могли з одного джерела отримувати необхідну інформацію, мати доступ до документів, у тому числі й офіційних, оскільки організація у нас відкрита і, як я вже говорив, вирішує питання не тільки «афганців».
– Чи готова партія до змін, які диктують реалії сьогоднішнього дня? Йдеться не про пристосування до ситуації, а її використання для ефективнішої реалізації програмних завдань.
– Безладні метання нових партій, зміна кольорів прапорів кілька разів на день (вранці – червоні, увечері – білі), аж ніяк не є ознакою розумної гнучкості політичної сили. Продумані, зважені зміни – оце ознака мудрості. Оскільки організація у нас велика – близько сотні тисяч активних членів по всій країні, то для злагоджених змін курсу потрібен час.
І ще одне. Дуже часто сьогодні зміни декларуються за принципом: зробив – відзвітував, не зробив – відзвітував двічі. А насправді все залишається по-старому. Ми ж постійно у русі, проводимо зміни всередині організації, хоча зовні цих змін не видно. Тут керуємося народною мудрістю: «Не потрібно виносити сміття з хати» і «Людина славна ділами, а не словами».
– І все ж, у чому суть влади і чому за неї потрібно боротися?
– Сила влади – в гармонії та умінні організувати співпрацю з різними політичними структурами на благо всієї країни.
Тому не потрібно хапатися за владу, як за якийсь штурвал. А то багатьом вона уявляється таким собі магічним жезлом (посміхається. – Ред.) для задоволення своїх потреб. Але навіть у випадку з чарівною паличкою потрібно знати правильні заклинання, щоб творити добро.
– Ви хотіли б стати впливовою політичною силою?
– Та ми вже сила, з якою не можна не рахуватися. Ми вміємо переконливо, принципово і толерантно домовлятися з державою у вирішенні питань і проблем членів нашої партії та всіх громадян країни. Стежимо за виконанням досягнутих угод з боку держави і контролюємо виконання своїх власних зобов’язань.
– Що ж плануєте в найближчому майбутньому?
– З гідністю жити. Розвивати і вдосконалювати те, що можемо в межах своєї організації і в рамках компетенції Спілки і Партії, розуміючи різницю між реальним вирішенням наболілих проблем наших громадян і спробами маніпулювати організацією заради чиїхось особистих інтересів.
Ми йдемо в реальну політику з планами і напрацюваннями реальних проектів, спрямованих на вирішення наболілих проблем ветеранів-«афганців» і всіх громадян України.
– Дякуємо за інтерв’ю.

Наш кор.

Ювілей
Пісня завдовжки у чверть століття

     У Тернопільському Палаці культури «Березіль» ім. Л. Курбаса відбулися урочистості та ювілейний концерт народного аматорського гурту воїнів-«афганців» «Долг» з нагоди 25-річчя його створення.
     Історія гурту починається з осені 1987 року. Саме тоді в Ашхабаді відбувся перший Всесоюзний зліт воїнів-«афганців» СРСР, а там, по той бік кордону, вирувала Афганська війна. На зльоті побувала делегація «афганців» з Тернопільщини, в складі якої були сьогоднішні учасники гурту Віктор Маришев і Ярослав Гринчишин. З концертною програмою виступили знамениті в ті часи ансамблі «Голубі берети» і «Каскад», Олександр Розенбаум. Саме тоді у хлопців виникла ідея створити ансамбль військово-патріотичної пісні.
     Повернувшись додому, сповнені вражень, ентузіазму й натхнення, почали втілювати свою ідею в життя. Віктор Маришев у Чорткові, де він очолював районну організацію ветеранів Афганістану, створив ансамбль патріотичної пісні «Шураві», а Ярослав Гринчишин і Роман Лотецький у Тернополі створили гурт «Долг», до складу якого увійшли також Анатолій Денисенко, Іван Крайникович, Андрій Жлоба та Євген Приступа.
    Перші репетиції проходили в гарнізонному будинку офіцерів, художнім керівником колективу став Роман Лотецький, який написав перші пісні для гурту. Почався творчий шлях колективу, постійні репетиції та концерти у навчальних закладах, лікарнях, військових частинах. Згодом прийшли і перші перемоги на фестивалях патріотичної пісні.
     У 1997 році колектив покинули А. Жлоба і Є. Приступа, а на їх місце прийшли Володимир Лотецький і Михайло Типило. Художнім керівником гурту став Ярослав Гринчишин. Згодом до колективу 2003 року приєднався Віктор Маришев, який переїхав до Тернополя і очолив гурт.
     У 2004 році «Долг» був удостоєний високого звання «Народний аматорський колектив». Творчість гурту високо оцінено, він став переможцем всеукраїнських фестивалів у Кузнецовську, Котовську,
Орджонікідзе, Южноукраїнську, міжнародних фестивалів у Москві,
Нижньому Новгороді, володарем Гран-прі V Міжнародного фестивалю «Солдати ХХI століття» в Харкові та інших конкурсів різного рангу.
    Пісні гурту – це пам'ять про Афганську війну, данина мужності, стійкості, вірності обов’язку воїнів-«афганців», які пройшли через її горнило, вшанування пам’яті загиблих бойових побратимів. Пісні колективу стукають у серце кожного, примушують замислитись над тим, чи варті чужоземні інтереси крові наших синів. Керівник гурту Віктор Маришев наголошує, що колектив хоче пронести через пісню весь біль війни в Афганістані, адже Україна зазнала величезних людських втрат, і пам'ять про цю війну повинна жити. Сьогодні молоде покоління має вчитися мужності, відваги, самопожертви на прикладах фронтовиків Великої Вітчизняної і Афганської війни, щоб з честю виконати свій громадянський обов’язок.
    За період творчої діяльності колектив випустив три музичні альбоми під назвами «Афганська дружба», «Афганістан в моїй душі», «Материнська доля», готується до випуску четвертий.
    У 2009 році за особистий внесок у розвиток військової пісні та патріотичне виховання молоді художньому керівнику гурту Віктору Маришеву присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України». Сьогодні «Долг» виступає у такому складі: керівник – Віктор Маришев – гітара, вокал, Ярослав Гринчишин – клавішні, вокал, Іван Крайникович – бас-гітара, Ігор Жеребецький – барабани, Віктор Вентура – соло-гітара, вокал.
        Привітати ювілярів приїхали ветерани Афганської війни з Києва, Львова, Одеси, Харкова, Херсона, Полтави, Запоріжжя, Івано-Франківська,
Миколаєва, Острога і Камянець-Подільського.
       Відкрив урочистості міський голова Тернополя Сергій Надал, який вручив учасникам колективу почесні відзнаки міської ради й зазначив, що творчість гурту нікого не залишає байдужим. Виконуючи пісні про війну, «Долг» виховує в молодого покоління готовність до захисту Вітчизни.
      Перший заступник командуючого Західного оперативного командування, учасник бойових дій в Афганістані генерал-майор С. Т. Ніколаєв відзначив великий внесок ювілярів у популяризацію військової пісні, подякував їм за неодноразові виступи у військових частинах, на полігонах і вручив почесні відзнаки «Честь, слава, звитяга».
     Вітальний лист від голови УСВА С. В. Червонописького зачитав його помічник Юрій Дементьєв, який подякував колективу за багаторічну творчу діяльність і побажав наснаги й нових творчих здобутків. Голова
Тернопільської обласної організації УСВА Сергій Лісовий привітав колектив з ювілеєм і вручив цінні подарунки, а голова міської організації УСВА Роман Храпцьо вручив вітальну грамоту і грошову премію. Член правління обласної організації УСВА Петро Канак привітав гурт від 66-ї десантно-штурмової бригади.
        Під бурхливі оплески глядачів звучали відомі пісні гурту про солдатську дружбу, материнську долю, військову службу. З музичними вітаннями виступили відомі виконавці пісень на «афганську» тематику, учасники бойових дій в Афганістані, заслужений артист України Володимир Коваленко з Івано-Франківська, Юрій Шкітун із Запоріжжя, Леонід Мухін і Мар’яна Кудрявцева з Києва, Олег Смоловик із Полтави, колишні учасники гурту «Долг» Роман Лотецький, Михайло Типило і Михайло Муха, Наталя Гуцуляк з Острогу, Іван Шерстюк зі Львова. Ювілярів привітали чемпіон Європи, учасник Олімпійських ігор, поет Роман Вірастюк з Івано-Франківська і Валерій Сенченко з Одеси.
       Під овації глядачів святкування ювілею закінчилося виконанням пісні «Віват!» усіма учасниками концерту.

Василь КОГУТ,
перший заступник голови
Тернопільської обласної організації УСВА.

В організаціях УСВА
Звітують подоляни

24 листопада у приміщенні облдержадміністрації відбулася VII звітно-виборна конференція Вінницької обласної спілки ветеранів війни в Афганістані (воїнів-інтернаціоналістів). Про роботу правління у звітний період і пріоритети подальшої діяльності організації доповів її голова П. А. Кирилішин. Про роботу ревізійної комісії звітував М. Е. Баран. Відбулися вибори голови, правління і президії, голови і складу ревізійної комісії.
Відповідно до рішення правління в роботі конференції брали участь по три делегати від кожної районної, міськрайонної, міської організації УСВА, а від Спілки учасників бойових дій в Афганістані міста Вінниці – шість делегатів.
У конференції взяли участь голова Української Спілки ветеранів Афганістану, Герой України Сергій Червонописький, заступник голови обласної державної адміністрації Любов Спірідонова, перший заступник начальника управління з питань внутрішньої політики облдержадміністрації Володимир Лазаренко, заступник начальника управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації Анатолій Сопун, заступник начальника управління культури та туризму облдержадміністрації Сергій Горбулінський, представники Пенсійного фонду, засобів масової інформації.
Перед початком конференції учасники вшанували світлу пам’ять загиблих хвилиною мовчання й поклали квіти до пам’ятника полеглим воїнам.
У звітній доповіді голова обласної спілки Петро Кирилішин розповів про роботу організації. У госпіталі «Лісова поляна» за направленням оздоровлено близько 500 ветеранів. Налагоджено роботу з обласним клінічним госпіталем для інвалідів Великої Вітчизняної війни щодо лікування воїнів-інтернаціоналістів і проведення науково-оздоровчих практичних семінарів для керівників ветеранських громадських організацій. Завдяки підтримці Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України і Української Спілки ветеранів Афганістану медичним закладам Вінниці було передано обладнання майже на 200 тисяч гривень.
Важливий напрям діяльності – увічнення пам’яті загиблих подолян, видання Книг пам’яті, створення музеїв, присвячених участі земляків у Афганській війні, будівництво пам’ятників. Вінниччина бере активну участь в створенні банку даних ДНК для пошуку воїнів, які пропали безвісти під час війни в Афганістані.
За підтримки районних, міських організацій в області активно працює Народний проект «Повернуті імена», сертифікати про місця поховання воїнів, які пропали безвісти під час Великої Вітчизняної війни, вручено 30 сім’ям.
На конференції обговорювалося багато питань, пов’язаних з життєдіяльністю організації. Дисонансом звучали виступи делегатів від Спілки учасників бойових дій в Афганістані міста Вінниці, які свою бездіяльність перекладали на правління обласної організації. Хоча можливостей вирішити питання в міської організації значно більше.
Учасники конференції затвердили звіти правління і ревізійної комісії та визнали роботу правління задовільною. За результатами голосування абсолютною більшістю голосів головою Вінницької обласної спілки ветеранів війни в Афганістані на наступний термін обрано Петра Кирилішина, головою ревізійної комісії – Михайла Барана.
За плодотворну роботу на посаді голови обласної спілки під гучні оплески присутніх голова УСВА Сергій Червонописький вручив Петру Кирилішину цінний подарунок – іменний годинник Української Спілки ветеранів Афганістану і побажав подальших успіхів у громадській роботі.

Прес-служба Вінницької обласної
спілки ветеранів війни в Афганістані
(воїнів-інтернаціоналістів).

Галерея Славы
Героя помнят земляки

     В честь Героя Советского Союза Григория Бояринова, погибшего при штурме дворца Амина, в селе Фруктовое Мелитопольского района Запорожской области торжественно открыта мемориальная доска.
     Григорий Иванович проживал в селе Кирпичное Фруктовского сельсовета, в 1940 году окончил школу в поселке Акимовка и свою дальнейшую жизнь посвятил службе в Вооруженных Силах СССР. Геройски проявил себя во время Великой Отечественной войны.
     Летом 1979 года полковник Г. И. Бояринов был направлен в Афганистан в качестве общего руководителя отрядов специального назначения КГБ СССР. Принял непосредственное участие в штурме дворца Амина в Кабуле 27 декабря 1979 года. По своему служебному положению командир мог остаться в штабе проведения операции, но не смог отсиживаться в стороне, когда его подчиненные были впереди и рисковали своими жизнями. При штурме погиб смертью храбрых. За мужество и героизм, проявленные при выполнении специального задания, Указом Президиума Верховного Совета СССР от 28 апреля 1980 года полковнику Бояринову Григорию Ивановичу присвоено звание Героя Советского Союза посмертно. Награжден орденами Ленина, Красного Знамени, медалью «За отвагу», другими медалями.
Похоронен на Кузьминском кладбище в Москве.
      На церемонии 15 ноября, в день рождения героя, которому в этом году исполнилось бы 90 лет, присутствовали представители администрации и совета Мелитопольского района, воины-интернационалисты, атташе по вопросам обороны посольства Российской Федерации в Украине А. В. Баранов, родной брат Г. И. Бояринова – Владимир Иванович, жители села и школьники.
     Инициатором изготовления и установки мемориальной доски стал председатель Мелитопольской районной организации УСВА А. К. Матюшко. Его начинание было принято с воодушевлением руководством района и депутатами райсовета.
     В ближайшее время в школе села Фруктовое планируется открыть музей, материалы для которого обещал предоставить сын героя, проживающий в Москве.

Александр МАТЮШКО,
председатель Мелитопольской
районной организации УСВА.

Поиск
Розыск без вести пропавших продолжается

Продолжается совместная реализация мероприятий по розыску пропавших без вести Комитетом по делам воинов-интернационалистов при Совете глав правительств государств – участников Содружества и организациями Украины.
За прошедшие годы сотрудники Комитета по делам воинов-интернационалистов провели в Афганистане, Пакистане и других государствах десятки поездок и поисковых экспедиций, эксгумацию до 20 вероятных захоронений советских солдат. Останки доставлены в Россию для проведения судебно-медицинской экспертизы. В установленном порядке идентифицированы и захоронены В. Мальцев – в Курске, Е. Петиков – в Луганске, С. Колесов – в Санкт-Петербурге, А. Зуев и А. Ергешов – в Казахстане. В связи с документальным подтверждением гибели исключен из украинского списка В. Кусков. Через Международный Комитет Красного Креста получено подтверждение о Г. Абдуллине (Челябинская область), который проживает в Голландии.
В настоящее время в Центральной военной лаборатории судебно-медицинской экспертизы МО России проходят идентификацию 15 останков, обнаруженных экспедициями последних лет.
В ходе очередной поисковой экспедиции под руководством заместителя председателя Комитета А. В. Лаврентьева, состоявшейся в октябре 2012 года, уточнена судьба нашего земляка – рядового Виктора Балабанова, пропавшего без вести 4 февраля 1985 года в провинции Нимроз. Погиб в 1991 году и захоронен в уезде Багран провинции Гильменд, которая и сейчас контролируется талибами. Благодаря помощи руководителя Общества Красного Полумесяца Афганистана Фатимы Гайлани, дочери одного из лидеров моджахедов Сайеда Гайлани, найден сын Виктора. Очевидец событий тех лет и друг погибшего опознал Балабанова по фотографиям, которые оперативно были переданы из Харькова в Афганистан, и подтвердил, что у Виктора остался сын. С помощью местных жителей удалось провести встречу с молодым человеком, взять у него образец крови. В результате проведенных молекулярно-генетических исследований (образец крови сестры В. Балабанова был передан из Украины ранее в Комитет ) родственные связи подтверждены.
Заместитель председателя Комитета по делам воинов-интернационалистов Александр Владимирович Лаврентьев, который ведет большую работу по розыску пропавших без вести, на днях побывал в Харькове, где встречался с председателем и членами правления Дзержинского районного отделения ХГСВА Михаилом Быковым, Дмитрием Неткачем, Олегом Артомоновым. Гость посетил мемориал «Воинам-интернационалистам», побывал в храме в честь иконы Божией Матери «Взыскание погибших». В Генеральном консульстве Российской Федерации состоялась рабочая встреча с Генеральным консулом С. А. Семёновым и консулом В. Ю. Богдановым, во время которой А. В. Лаврентьев рассказал о работе, которую проводит Комитет по делам воинов-интернационалистов. По его информации, в настоящее время в списке пропавших без вести из стран СНГ значится 264 человека. Михаил Быков от имени Харьковского городского союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) заверил в поддержке и оказании помощи в работе по розыску без вести пропавших.
Яркое впечатление на гостя произвело посещение музея Московского районного отделения ХГСВА, где он ознакомился с диорамой «Афганская война. Как это было». Председатель отделения, основатель музея Николай Овчаренко рассказал об истории его создания, показал экспозиции, ознакомил с работой театра «Блок-пост» и подарил диски спектакля «Афганский исход».
А. Лаврентьев (на снимке – справа) встретился с сестрой Виктора Балабанова – Надеждой Александровной Шепелевой, ее дочерью и внуком. Михаил Быков передал оригиналы фотографий, которые были необходимы для опознания. Александр Владимирович рассказал подробности пленения, жизни и гибели Виктора, передал документы – акт опознания по фотографии, акт судебной экспертизы, подтверждающий родственную связь сына В. Балабанова – Исмата с тетей, и его фотографию. Надежда Александровна обратилась к А. Лаврентьеву передать просьбу председателю Комитета по делам воинов-интернационалистов Руслану Аушеву об оказании помощи в обеспечении возможного переезда Исмата на родину отца.

Михаил БЫКОВ,
председатель правления ДРО ХГСВА

АРМІЯ ЗІБРАЛА ДРУЗІВ

У місті Броди на базі військової частини відбулася військово-патріотична акція «Армія запрошує друзів» за участі виїзної редакції газети «Народна армія», представників Академії сухопутних військ, депутатів районного і міського рівнів, ветеранів бойових дій.
Основною метою заходу були популяризація служби в Українському війську, зустріч із допризовною молоддю, створення позитивного інформаційного поля навколо Збройних Сил України та обговорення проблем військовослужбовців.
Військова частина запросила до себе на «оглядини» школярів, які мали змогу сісти за штурвал літаків і гвинтокрилів, уявити себе пілотами.
Курсанти факультету аеромобільних військ і розвідки продемонстрували вправи з рукопашного бою. Із захопленням дивились юнаки на спритність і спортивний гарт майбутніх офіцерів. Це ще один доказ того, що такі акції мають хороші результати у пропаганді військової справи.
Відбулося засідання «круглого столу», на якому були присутні представники місцевої влади і депутатського корпусу, військових частин гарнізону, засобів масової інформації. Найактивніше обговорювали проблеми умов проживання військовослужбовців і шляхи їх подолання, покращання матеріального становища військовиків тощо. Обговорювались механізми передачі житлового фонду Міністерства оборони України на баланс міської ради та пов’язані з цим труднощі, досвід проведення цієї процедури в інших регіонах України.
Голова Львівської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану Михайло Магеровський і голова районної організації УСВА Леон Олексін вручили книги про неоголошену війну міській бібліотеці та побажали юнакам гідно служити у наших Збройних Силах.
Народний артист України Мар’ян Шуневич, який свого часу двічі побував у Афганістані в складі гурту «Ватра», представники Академії сухопутних військ старший лейтенант Іван Шерстюк і курсант Віта Нечитайло виконали військово-патріотичні пісні.

Ігор МОСЕЙЧЕНОК,
учасник бойових дій в Афганістані.

Передплата-2013
Шановні передплатники!

     Триває передплата на газету Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) «Третій тост», де друкуються законодавчі матеріали з питань соціального захисту сімей загиблих військовослужбовців, інвалідів війни, учасників бойових дій, юридичні консультації, матеріали про життя і роботу організацій УСВА (територіальних, місцевих, районних), спогади, проза і поезія. Газету можна передплатити в усіх відділеннях поштового зв’язку України. Мінімальний передплатний період – один місяць, максимальний – рік.
     Наш індекс – 30224.
     Періодичність виходу – двічі на місяць.
     Вартість передплати з урахуванням приймання передплати і доставки залишилася без змін і складає, як і цього року:
     на місяць – 1,74 грн.,
     на три місяці – 4,62 грн.,
     на шість місяців – 7,59 грн.,
     на рік – 13,98 грн.

Память в бронзе, металле и камне
Символ мужності

      У старовинному Бучачі на Тернопільщині з ініціативи районної організації УСВА відкрито пам’ятник учасникам бойових дій в Афганістані.
      106 уродженців району брали участь у бойових діях в Афганістані. Загинули Богдан Іванович Гриньків з села Медведівці та Теодозій Олексійович Знак з села Білявинці, 18 «афганців» померли вже у мирний час. Така сумна статистика жорстокої Афганської війни для Бучацького району.
      В урочистому відкритті пам’ятника взяли участь керівництво району, ветерани, громадськість, молодь, військовослужбовці Чортківського гарнізону. Виступили голова Бучацької райдержадміністрації В. М. Савка і міський голова Й. М. Мосціпан.
      Пам’ятник споруджено за матеріальної підтримки Української Спілки ветеранів Афганістану, Тернопільської міської організації УСВА, пожертв ветеранів-«афганців» і підприємців району. Голова Бучацької районної організації УСВА Володимир Пішко подякував усім, хто долучився до будівництва, особливо відзначив учасника бойових дій в Афганістані Івана Івановича Мартинюка.
      Голова обласної організації УСВА Сергій Лісовий вручив почесні грамоти і подяки активістам ветеранського руху та відзначив, що Афганська війна залишила невиліковну рану в душах і серцях тих, хто пройшов вогненними гірськими стежками, хто втратив друзів, синів чи батьків, і цей пам’ятник – символ мужності солдатів і офіцерів, які не повернулися зі свого останнього бою, і тих, котрі свято бережуть пам’ять про них.
      Хвилиною мовчання і військовим салютом вшанували пам’ять загиблих на війні й померлих внаслідок невиліковних ран.

Василь КОГУТ,
перший заступник голови
Тернопільської обласної організації УСВА.

Без терміну давності

На Чернігівщині триває робота з увічнення пам'яті жителів області, які загинули під час виконання інтернаціонального обов'язку в Афганістані.
Як розповів виконуючий обов’язки голови Чернігівського обласного відділення Української Спілки ветеранів Афганістану Станіслав Віхров, у регіоні встановлено понад 60 меморіальних дошок загиблим воїнам-інтернаціоналістам, відкрито 24 пам'ятники і пам'ятні знаки, 56 вулиць у містах і селах названо на честь земляків, які не повернулися додому із Афганістану.
– Скільки б років не минуло, Афганська війна озивається у спогадах всіх, хто пройшов її шляхами. Для пам'яті тих, хто втратив рідних і близьких, немає терміну давності, – сказав Станіслав Григорович.
У Новгород-Сіверському районі в жовтні завдяки зусиллям керівника районної організації УСВА Івана Шульги відкрито три меморіальні дошки на приміщеннях сільських шкіл, де навчалися загиблі воїни-«афганці»: у Кам'янській Слободі – на честь Василя Живодера, у Лісконогах – на честь Леоніда Білозера, у Шестаках – на честь Віктора Нємцова. У заходах з нагоди відкриття дошок взяли участь представники органів влади і громадськості, школярі.
Цими днями Новгород-Сіверська організація УСВА відзначила свій десятирічний ювілей. Привітати ветеранів зі святом прибули гості з районів Чернігівщини, а також побратими зі спілки ветеранів Афганістану російського Погару. На святковому концерті виступив ансамбль «Восток» із Дніпропетровська.
У райцентрі Срібному відкрито пам'ятний знак на честь загиблих воїнів-інтернаціоналістів. Кошти на його спорудження члени районної організації на чолі з Олександром Вольвачем збирали більше року. Пам'ятний знак споруджено на спонсорські кошти та громадські пожертви. Поруч у сквері встановлено знак на честь загиблих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Обидві стели увічнили високі вчинки людей, для яких честь, гідність, вірність присязі були не просто словами, а частиною змісту життя.

Ірина СИНЕЛЬНИК,
прес-секретар Чернігівського обласного відділення УСВА.

Із редакційної пошти
Трагедія людського життя

     У Жашкові Черкаської області є стела, на якій викарбувано імена земляків, загиблих в Афганістані. Це Буткевич С. В. з села Шуляк, Громовий С. В., Король С. В., Сович В. В. з Жашкова, Парубок В. О. з Королівки, Хуторанський В. І. з Олександрівки. Прочитавши прізвища, я подумав: чи Король С. В. , часом, не син мого однополчанина? Голова організації воїнів-«афганців» Звенигородського району Олександр Васильович Антонюк дав мені номер телефону голови спілки Жашківського району Олега Івановича Куклі. Зателефонував йому, попросив довідатися, чи Василь Антонович Король проходив службу в Ленінграді у в/ч 52052 при інженерній Академії зв’язку в 1955–1958 роках. Через півгодини отримав підтвердження: так, служив. Ми не бачилися з ним 54 роки.
    У Жашкові мене зустрів Олег Іванович і доставив до будинку, де проживає мій армійський товариш. Дружина вивела чоловіка на подвір’я садиби. Я звернувся до нього з привітанням, нагадав про нашу військову службу, а він дивиться поверх мене, у безодню…
    Катерина Никифорівна розповіла про їхнє спільне життя. Працювали на підприємствах, вчилися, виховали двох синів. На садибі батьків збудували собі дім. Усе робили своїми руками. Проводили сина в армію. Сергій загинув у чужій країні на чужій війні. Його тіло привезли в цинковій домовині, не давши батькам хоч востаннє глянути на тіло сина.
     Скільки сімей вистраждали таке горе? Скільки пролито сліз батьками і рідними? А скільки наречених не дочекалися коханих, щоб відсвяткувати своє весілля, побудувати свій дім, народити і виростити нове покоління і радіти життю…
   Поїздка до друга-однополчанина залишила в душі тяжкий біль. Мій товариш від горя лишився розуму і зовсім безпомічний. Скільки потрібно сил і терпіння, щоб за ним постійно спостерігати і прибирати? Дружина його так страшенно знесилилась і тяжко переносить горе! А скільки їх, таких згорьованих, на теренах колишнього СРСР після нікому не потрібних чужих війн?
    Війна – це велике лихо, людське горе, біда. Ми створені для блага, для життя на цій планеті. Не буде війни – не буде таких трагедій, як у родині мого друга-однополчанина.

Іван ОЛЕФІРЕНКО,
місто Ватутіно Черкаської області.

Ювілей
Справжня скарбниця історії

     У день святкування 220-річчя заснування селища Велика Лепетиха в Херсонській області урочисті заходи відбулися в районному краєзнавчому музеї імені О. І. Ціпко, який відзначав тоді свій 20-річний ювілей.
     Привітати працівників музею прийшло чимало поважних людей, серед яких голова райдержадміністрації О. Скопіч, його заступник В. Мошенець, селищний голова В. Якименко, начальник відділу освіти райдержадміністрації В. Приз, член оргкомітету зі створення районного народного краєзнавчого музею Л. Бойко, голова обласної організації УСВА В. Столяр, воїни-«афганці» А. Пономарьов, Ю. Кривцун, В. Беззуб, М. Процик, В. Лисенко і його мама В. Г. Лисенко, спонсори музею і громадськість селища.
     З метою патріотичного виховання підростаючого покоління на прикладах героїзму і мужності воїнів-«афганців» працівниками музею було представлено нову експозицію, присвячену подіям Афганської війни. Активну участь у цьому також брали заступник голови райдержадміністрації В. Мошенець, голова районної організації УСВА Захар Костров, воїн-«афганець» А. Пономарьов і Ю. Табота.
     На відкритті експозиції В. Столяр привітав усіх присутніх з ювілеєм і вручив Почесні грамоти Херсонської обласної організації УСВА працівникам музею В. Синьковській, К. Узбеку, Ю. Таботі, Ю. Ковтуну.
     Цього дня відвідувачі вкотре переконалися, що районний краєзнавчий музей – це справжня скарбниця історії та культури краю.

С. ПАВЛІЧЕНКО