Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - Героєм можеш ти не бути

Взагалі вчинення чи не вчинення кимось в екстремальних умовах бойових дій чогось героїчного – питання делікатне. Тай не до лиця гідній людині самій оцінювати свої дії. Це мають зробити інші. Але це – гідній. І тій, що насправді такі заслуги має. У нас же випадок складніший, хоч однозначно не гідний.
Йдеться про людину, яка насправді була учасником бойових дій в Афганістані і нагороджена, як значиться в нагородних документах: за проявлену мужність, стійкість і високу професійну майстерність медаллю «За бойові заслуги». Медаль почесна і бойова, але вона, як виявилось потім, одна у послужному списку «афганця». Інші, вагоміші, з’явилися у Юрія Олеговича Бичковського, члена Херсонської обласної організації УСВА і, як встановлено правоохоронними органами, без належних на це підстав за підробленими документами. На запит голови Української Спілки ветеранів Афганістану С. В. Червонописького до військового комісара Херсонської області, командувача сухопутних військ Збройних сил України, Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації було підтверджено його нагородження лише медаллю «За бойові заслуги». Однак, з вересня 2006 року до Дніпровського виконавчого комітету, з метою нарахування пенсії, невстановленими особами було надано документи стосовно наявності у п. Бичковського, окрім згаданої медалі «За бойові заслуги», ще ордена Червона Зірка і медалі «За відвагу», які вручаються за особисту мужність і героїзм, проявлені під час виконання військового обов’язку. Описів таких вчинків, які б відзначались згаданими нагородами, в архівах немає. Не можуть їх пригадати і однополчани Бичковського. Можливо, про ці подвиги знають невстановлені особи. Але вони не встановлені навіть правоохоронними органами. Можливо їх не пам’ятає і сам герой? Але, судячи з подальших дій, через таку дрібницю пан Бичковський у конфлікт із власною совістю схоже не вступив. А те, що про це говорять ветерани-«афганці» його турбує менше всього. Бо це зовсім йому не завадило з 2006 року отримувати надбавку до пенсії за особливі заслуги перед Україною. За ці оповиті туманом таємничості нагороди зокрема. Є таке абсурдне, але офіційне формулювання обґрунтування нарахування пільг деяким категоріям громадян України. Гроші наче невеликі. Та й справа, власне не в грошах, – а в праві на їх законне отримання. Питання дорожчі честі й моралі частіше дорожчі якихось матеріальних вигод. Особливо серед людей, які зважували їх на терезах життя і смерті. Але це не про нашого героя.
Дніпровський районний суд міста Херсона визнав дії Бичковського як заволодіння чужим майном шляхом обману, або ж – шахрайством. Підсудний свою вину, в інкримінованому йому злочині, визнав. А от про те, що документи про нагородження, які він надавав до військкомату були підробленими він виявляється не знав. Тобто, Бичковський не підтверджував і не відстоював їх законності, тим самим підтвердивши незаконність не лише пільг, а й права на ці нагороди. Суд чомусь акцентував увагу не на причині, а – на наслідках. Бо спочатку десь взялися нагороди, а потім їх кавалер захотів на них заробити. Логіка хоча проста, але чомусь незрозуміла суду. Зглянувшись на чистосердечне зізнання, хоч неповне, каяття і прохання порушену проти нього кримінальну справу закрити. З огляду на «чистоту» біографії, наш, найсправедливіший у світі суд її закрив. Підсудний покаявся перед судом, але, схоже, і не збирався каятись перед судом совісті – найвищим в ієрархії судів для добропорядної людини. Інакше не довелося б обласному відділенню Української Спілки ветеранів Афганістану позбавляти членства в організації Юрія Бичковського. На розширеному засіданні правління Херсонської обласної організації УСВА 2 лютого 2013 року Бичковського також усунуто від виконання обов’язків голови Дніпровської районної організації УСВА м. Херсона. Прийнято рішення щодо проведення позачергових звітно-виборних зборів районної спілки воїнів-інтернаціоналістів. Факт неприємний для Спілки, що, як будь-яка організація, дбає про власний авторитет і не зацікавлена у винесенні сміття зі свого дому. Але у цьому випадку таки довелося його винести. Винесли, бо на мундирі не личить бути бруду!
До речі, Бичковського потрібно «винести» й із інших громадських і не лише громадських організацій та установ, куди він проник, використовуючи авторитет Української Спілки ветеранів Афганістану. З такими ганебними явищами Спілка не миритиметься і надалі. Це – принцип.