«Афганська» тема досить часто простежується на сторінках нашої газети. І це не дивно, бо воїни-інтернаціоналісти мають що сказати суспільству про те, чим живуть, що планують, як бережуть пам’ять про своїх загиблих однополчан-земляків.
Активній позиції членів Шепетівської спілки ветеранів Афганістану можуть по-доброму позаздрити їхні побратими з інших регіонів. Це згуртований колектив однодумців, товаришів. Значний внесок у роботу спілки вносить кожен її член на чолі з головою В. Окорським. Зокрема В. Пипич, О. Гурінович, С. Кирилюк, В. Малошик, В. Лук’янчук, О. Клімчук і інші ветерани зустрічаються з учнівською молоддю міста і району, розповідають юнакам і дівчатам про страшну сторінку сучасної історії, у якій довелось брати участь юнакам жахливого десятиліття — 1979–1989 років.
Протоієрей Анатолій Вересюк, учасник бойових дій в Афганістані, настоятель храму мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії, окрім пасторського служіння організовує роботу з будівництва храму. До участі у будівництві залучає своїх бойових побратимів. У Шепетівці парафіяни називають цю церкву «афганською». Ветерани подарували на молитовну пам’ять чудовий образ архангела Михаїла і блаженної преподобної Ксенії Петербурзької — покровительки багатьох воїнів — членів спілки.
Отець Анатолій разом з «афганцями» проводить мітинги-реквієми, молебні й панахиди у пам'ять про загиблих, заздравні Богослужіння — за живих.
Дієву спонсорську допомогу з організації дитячого харчування у Ленковецькій школі надає голова сільськогосподарської спілки «Ленковецьке» І. Вичавка — член «афганської» спілки.
Одним словом, Шепетівська спілка ветеранів Афганістану постійно у пошуках і турботах. На стадії завершення обладнання «афганського» музею. На жаль, не всі ветерани тих подій надали свої фотографії для експозиції. Музей створюється власними коштами воїнів, та за спонсорської допомоги народного депутата України від нашого краю С. Буряка. Завдяки його сприянню спілка має новий ноутбук та вихід в інтернет.
Щороку 15 лютого біля пам’ятника загиблим воїнам-«афганцям» відбувається мітинг, панахида, покладання квітів, які свідчать про нашу пам’ять, повагу і вічний біль за загиблими. І важко зрозуміти тих, хто наступного дня у цьому році безсоромно порозкидав кошики з квітами.
У суспільстві точаться суперечки про участь наших земляків у тій, далекій Афганській війні. Але армія є армія, у ній виконання наказу – понад усе.
