|
|
|
Давайте розставимо дефініції |
|
|
| |
 Термінологічні кам’яні спотикання: військово-історична термінологія у законодавчих і нормативно-правових актах
Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”
Термінологія сучасної історії щодо військово-історичних подій
і їх термінів, часових меж широко використовуються в законодавчої і
нормативно-правовій базі, що впливає на політичні оцінки і захист прав
людей – учасників цих подій і членів їхніх сімей. В законодавчих і
нормативно-правових актах, прийнятих зокрема у перші роки незалежності,
використовувались форми, в яких відсутні розділи щодо визначення
термінів. Не є виключенням і Закон України “Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту”.
|
|
| |
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розповсюджується на осіб, які брали участь у війнах та військових конфліктах на протязі тривалого періоду ХХ сторіччя: Громадянській війни, Другій світовій війни, Великій Вітчизняній війні, війнах та військових конфліктах на території багатьох зарубіжних країн. В цей час сутево змінювались політичні устрої, назви держав, населених пунктів, органів влади, інших відомств, військових формувань в кожному з них.
В законодавчих і нормативно-правових актах України відсутній загальний підход до використання цих назв як відповідних термінів закону.
Аналіз використання в ньому історичної, військової, міжнародної правової термінології дає підставу для розробки пропозицій з метою визначення в ньому термінів, їх упорядкування, зміни редакції окремих пунктів і статей Закону, а також порядку їх викладення.
“Друга світова війна” чи “Велика Вітчизняна війна”? Початок Другої світової війни пов’язаний з нападом 1 вересня 1939 року фашистської Німеччини на Польщу. Але ж локальні війни окремі члени майбутніх ворожих коаліцій вже вели і до того часу: Італія з Ефіопією з 1935 року, Японія з Китаєм з 1937 року, з 1936 року випробовували один одного в Іспанії Німеччина і СРСР. Двічі, у 1938 році у озера Хасан і у 1939 році у монгольській річки Халхин-Гол, з’ясовували стосунки у збройних конфліктах Японія і СРСР. Однак, після 1 вересня 1939 року у війну з Німеччиною протягом тільки вересня місяця вступили 8 держав, включаючи Великобританію і Францію.
В часових межах Другої світової війни СРСР 17–28 вересня 1939 року забезпечив воз’єднання з СРСР Західної України і Західної Білоруії, а 30 листопада 1939 року розпочав війну с Фінляндією, яка тривала до 13 березня 1940 року.
Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу – вирішальна частина Другої світової війни, справедлива визвольна війна Радянського Союзу в складі антифашистської коаліції держав проти фашистського блоку держав за волю і незалежність СРСР, за звільнення народів Європи, за знищення джерел агресії в Західній Європі.
Початок Великої Вітчизняної війни пов’язаний з вторгненням 22 червня 1941 року фашистської Німеччини на територію СРСР. Вже у червні 1941 року у друкованих ЗМІ, а потім у липні у виступах радянських політиків увійшов у користування термін “Вітчизняна війна”. А термін “Велика Вітчизняна війна” вперше був використаний у Наказі Верховного Головнокомандуючого Сталіна Й.В. № 220 від 7 листопаду 1944 року.
В наслідок перемог СРСР і його союзників у період 1943–1945 років держави фашистського блоку поступово капітулювали. Дати підписання умов перемир'я й актів про капітуляцію основними державами фашистського блоку, тобто дні перемоги над цими державами, приведені в таблиці. 8 травня 1945 року був підписаний Акт про капітуляцію Німеччини.
Дати підписання актів про входження держав в фашистський
блок і перемир'я, капітуляцію державами фашистського блоку
| Держава фашистського блоку |
Дата підписання акту про входження до фашистського блоку |
Дата підписання перемир'я, капітуляції |
| Італія |
22 травня 1939 року27 вересня 1940 року |
3 вересня 1943 року |
| Румунія |
23 листопада 1940 року |
12 вересня 1944 року |
| Фінляндія |
Не підписувала офіцій-ного акту |
19 вересня 1944 року |
| Болгарія |
1 березня 1941 року |
28 жовтня 1944 року |
| Угорщина |
20 листопада 1940 року |
20 січня 1945 року |
| Німеччина |
22 травня 1939 року27 вересня 1940 року |
8 травня 1945 року |
| Японія |
27 вересня 1940 року |
2 вересня 1945 року |
Дата завершення Великої Вітчизняної війни визначена в зверненні Сталіна Й.В. до народу 9 травня 1945 року, в якому зокрема йшлося: “Велика Вітчизняна війна завершилась нашей повной перемогой. Період війни в Европі закінчився.” Нормативно – правові акти, які визначають період Великої Вітчизняної війни, відсутні.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 9 травня 1945 року була заснована медаль “За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг”.
Аналіз історичної літератури і документів показує, що існувала воєнно – історична версія, за якою війна з Японією також була віднесена до Великої Вітчизняної війни. Цю неузгоджену версію в 1993 році було використано в положеннях Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Це вимагало у подальшому вносити зміни до Закону з метою захисту прав учасників війни з Японією.
Питання участі СРСР у війні на Далекому Сході обговорювалось на Тегеранській конференції в 1943 році.
На Кримській конференції 11 лютого 1945 р. глави урядів СРСР, США і Англії підписали секретну угоду, що передбачала вступ СРСР у війну на Далекому Сході через 2-3 місяці після капітуляції Німеччини.
5 квітня 1945 року Радянський Союз денонсував пакт про нейтралітет з Японією. У заяві з цього приводу вказувалося, що з часу підписання пакту обстановка змінилася в корені. Німеччина напала на СРСР, а Японія, спільниця Німеччини, допомагає їй у війні проти СРСР. Крім того, Японія воює зі США й Англією, що є союзниками Радянського Союзу. При такім положенні пакт про нейтралітет між Японією і СРСР утратив зміст і продовження цього пакту стало неможливим.
9 серпня 1945 року СРСР офіційно об’явив війну Японії. Капітуляція японських військ, що діяли проти Червоної Армії, закінчилася до 2 вересня
1945 року. В той же день був підписаний Акт про капітуляцію Японії. В акті про капітуляцію була зафіксована згода Японії на прийняття умов Потсдамскої декларації. Акт підписали від імені об’єднаних націй і представників союзних держав: СРСР, США, Китаю, Великобританії, Австралії, Франції, Голландії, Нової Зеландії, Канади.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 вересня 1945 року була заснована медаль “За победу над Японией”.
Перемогою над Японією 2 вересня 1945 року закінчилася Друга світова війна. В цілому Друга світова війна завершилася перемогою антифашистської коаліції держав над фашистським блоком держав.
4 вересня 1945 р. вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР про ліквідацію Державного Комітету Оборони: «У зв'язку з закінченням війни і припиненням надзвичайного стану в країні визнати, що подальше існування Державного Комітету Оборони не викликається необхідністю, у силу чого Державний Комітет Оборони ліквідувати і всі його справи передати Раді Народних Комісарів СРСР».
Спроби політиків і ЗМІ ототожнювати і проводити просту заміну термінів “Велика Вітчизняна війна” на “Друга світова війна” є безпідставними і не обгрунтованими. У часових межах Другої світової війни від 1 вересня 1939 року до 2 серпня 1945 року СРСР брав участь у трьох війнах: війні з Фінляндією
з 30 листопаду 1939 року до 13 березня 1940 року, у Великій Вітчизняній війні з 22 червня 1941 року до 8 травня 1945 року, і війні з Японією з 9 серпня до 2 вересня 1945 року.
Події щодо воз’єднання з СРСР Західної України і Західної Білорусії, війна з Фінляндією і війна з Японією Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63 внесені до переліку держав і періодів бойових дій на їх території.
На жаль, Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” окремими положеннями передбачає нерівні умови надання пільг ветеранам різних воєн, дискримінує учасників бойових дій в інших державах.
“Союзники ”, хто вони?“ Протягом Другої світової війни, яка тривала з 01.09.1939 р. по 02.09.1945 р., противники з метою досягнення успіхів на світовій арені формували і діяли в складі військово-політичних блоків. Частина позаблокових держав світу була також втягнута до подій Другої світової війни, але вплив їх участі на результати війни в цілому не порівняні з внеском держав блоків. Інша частина держав світу, які формально входили до блоків, але не виявляли активності і їх внесок в результат війни не оцінюється значним.
Основу фашистського блоку держав склали Німеччина, Італія і Японія, які 27.09.1940 року у Берліні підписали трьохсторонній пакт. Під впливом воєнних подій склад фашистського блоку динамічно змінювався. Підсумкова відповідальність була визначена міжнародними конференціями (Тегеран, 28.11.- 01.12.1943 р., Крим, 08.02–11.02.1945 р., Берлін, 17.07– 02.08.1945 р., Париж, 29.07–15.11. 1946 р.) і покладена на держави, які входили до складу і зробили вагомий внесок в діяльність фашистського блоку держав: Німеччина, Японія, Італія, Болгарія, Угорщина, Румунія, Фінляндія.
Юридичне оформлення антифашистської коаліції держав проходило в декілька етапів на підставі двохсторонніх і багатосторонніх договорів (угод, декларацій) і активізувалось з початком Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу, яка тривала з 22.06.1941 по 08.05.1945 р. Важливими першими кроками у формуванні антифашистської коаліції держав стали угоди, декларації, які були прийняті в 1941-1942 роках :
- Угода про спільні дії Уряду Союзу РСР і Уряду Його Величності в Сполученому Королівстві у війні проти Німеччини (12 липня 1941 року);
- Угода між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Чехословацької Республіки (18 липня 1941 року);
- Угода між Урядом СРСР і Польським Урядом (30 липня 1941 року);
- Англо-американська декларація (Атлантична хартія) (14 серпня 1941 року);
- Декларація Уряду СРСР на Міжсоюзній конференції в Лондоні (24 вересня 1941 року);
- Документи Конференції представників СРСР, Великобританії і США в Москві (29.09. 1941-01.10.1941 р.);
- Декларація двадцяти шести держав. Вашингтон ( 1 січня 1942 року);
- Угода між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Сполучених Штатів Америки і принципах, що приймаються до взаємної допомоги у віданні війни проти агресії (11 червня 1942 року).
На виконання угод, які були прийняті на Берлінській (Потсдамській) конференції (17.07 – 02.08.1945 р.) Рада Міністрів Закордонних справ п’яти держав (СРСР, Великобританії, США, Франції і Китаю) визначила і Паризька конференція (29.07-15.11.1946 р.) підтвердила перелік 21 держави, які брали активну участь у війні проти ворожих держав в Європі своїми суттєвими воєнними контингентами: СРСР, США, Великобританія, Китай, Франція, Австралія, Бельгія, Білоруська РСР, Бразилія, Греція, Голландія, Індія, Канада, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Українська РСР, Чехословаччина, Ефіопія, Югославія, Південно-Африканський Союз.
В історії Другої світової війни, Великої Вітчизняної війни, в історії дипломатії, в документах і матеріалах Зовнішньої політики Радянського Союзу в період Вітчизняної війни, в інших друкованих джерелах відсутнє чітке формальне визначення поняття “союзники”.
Держави. Як вас тепер називати? В Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» згадуються таки держави: Афганістан, Республіка Афганістан, Німеччина, Японія, СРСР, Україна.
Географічна назва “Афганістан” (пп.13,14,15 ст.6) не є офіційною назвою держави, яка у період перебування в неї радянських військ двічі змінювалася: з 28 квітня 1978 року – Демократична республіка Афганістан, з 30 листопаду 1987 року – Республіка Афганістан. В той же час безпідставно стосовно періоду використане словосполучення “включаючи Республіку Афганістан у період з 1 грудня 1979 року по грудень 1989 року” (п.6 ст.9).
Німеччина і Японія згадуються частіше у словосполученнях “фашистська Німеччина” і “імперіалістична Японія”, які також не є офіційною назвою цих держав.
Назва СРСР застосовується в декількох варіантах словосполучень і абревіатури: “колишнього Союзу РСР” (ст.2,6,7,9,10,14), “колишнього СРСР” (п.8 ст.6, ст.8, ч.5 ст.14), “держави – союзниці СРСР” (п.2 ст.9), “Герої Радянського Союзу” (ст.11,16). Слово “колишній” можливо вважати зайвим, тому як воно застосовується лише до одного суб’єкту і не використовується для іншіх.
Україна як сучасна держава згадується по тексту Закону, але у період Другої світової війни назва держави була іншою – Українська РСР і мала інші кордони. Тому не достатньо обгрунтованим є використання назви “Україна” в словосполученнях: “на тимчасово окупованій території України в 1941-1944 роках” (п.16 ст.6) і “особи, які після 9 вересня 1944 року були переселені на територію України з території інших держав” (п.11 ст.9).
Не достатньо виправданим в нормативно-правових актах є використання слова “Батьківщина”, багато людей за цей тривалий період вкладає в нього власне поняття.
В Законі згадуються два міста: Ленінград (п.10 ст.6) і Севастополь (п.10 ст.6, п.12 ст.9). Можна вважати правомірним використання назви м. Ленінград, який на цей час змінив назву на Санкт-Петербург, без слова “колишній”, тому як мова іде про період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.
Нові чі минулі назви органів влади і військових формувань? В період Великої Вітчизняної війни головні складові частини Збройних сил Союзу РСР мали назву «Червона Армія» і «Військово-Морський Флот», «Діюча Червона Армія, Військово-Морський Флот». Центральні органи виконавчої влади СРСР називались Народними комісаріатами.
Законом от 15 березня 1946 року «Про перетворення Ради Народних Комісарів СРСР в Раду Міністрів СРСР і Рад Народних Комісарів Союзних і Автономних Республік – в Ради Міністрів Союзних і Автономних Республік” (Відомості Верховної Ради СРСР, 1946 р., №10) центральні органи виконавчої влади отримали назву міністерств. В тому ж році Червона Армія була перейменована на Радянську Армію.
В Розділі П Закону України має місце змішання термінів – назв, які відносяться до різних періодів. В п.6 статті 5 використовуються терміни часів Великої Вітчизняної війни: Народний комісаріат внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Народний комісаріат шляхів, Народний комісаріат зв’язку, Народний комісаріат охорони здоров’я, Народний комісаріат рибної промисловості, Червона Армія тощо. В інших пунктах статті 6 та в статтях 7-10 користуються термінами, які були прийняті після 1946 року, з розповсюдженням їх дії на попередній період: Збройні Сили, Міністерство внутрішніх справ, Комітет державної безпеки, Радянська Армія, Військово-Морський Флот, тощо.
Як стабілізувати терміни щодо структури Воєнної організації, яка перманентно реформується? В Законі України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” для визначення одного і того ж поняття не виправдано і не узгоджено за статтями використовуються різні терміни і словосполучення зокрема і ті, для яких не приводиться чітке нормативне визначення: військові підрозділи, військові частини, військові штаби, військові установи, військові з’єднання, військові об’єднання, військові контингенти, вид Збройних Сил, рід військ Збройних Сил, діюча армія (флот), всі види і роди військ Збройних Сил діючої армії (флоту), перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, діючий фронт, тиловий кордон діючих фронтів, діючий флот, оперативні зони діючих флотів, діюча армія, діючі армії, флоти, район воєнних дій, прифронтова дільниця залізниці, оборонні рубежі тощо.
Збройні Сили держави складаються з видів Збройних Сил, до складу кожного з видів сучасних Збройних Сил належать роди військ. За структурою Червоної Армії часів Другої світової війни роди військ мали тільки Сухопутні війська. За визначенням того часу, Діюча армія і флот – це основна складова Збройних Сил держави, яка формується з початком війни на театрі воєнних дій для ведення бойових дій і включає військові частини, з’єднання всіх видів Збройних Сил, всіх родів Сухопутних військ з їх штабами, тиловими організаціями і закладами. Друга складова Збройних Сил знаходиться у тилу, призначена для підготовки резервів поповнення і постачання Діючої армії і флоту і включає стратегічні військові резерви, недіючі фронти, військові округи, навчальні заклади тощо. Як правило, найменшою юридичною особою в військових формуваннях є військова частина, заклад і в переліках можливо відмовитись від використання терміну “підрозділи”. Таким чином термін “Діюча армія і флот” визначає значну, але єдину складову Збройних Сил, і не повинна одночасно застосовуватися для визначення і характеристики дій військових об’єднань – армій, окремих або у складі фронтів.
Пропозиції. З метою вдосконалення законотворчої і нормо-проектувальної роботи бажано мати спеціальні словники-довідники науково обгрунтованих термінів, притаманних кожному історичному періоду, рекомендованих для використання в законодавчих і нормативно-правових актах.
В Законі України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” можливо ввести додаткову статтю з відповідним визначенням і тлумаченням термінів. В тексті закону користуватись виключно одним терміном, без синонімів і близьких за змістом словосполучень. В кожній статті закону згрупувати пункти за історичними періодами з використанням термінології відповідного часу і визначенням назви сучасних правонаступників центральних органів виконавчої влади, військових формувань, інших закладів.
В законодавчих актах України стосовно періоду Великої Вітчизняної війни використовувати більш коректні терміни, які мають конкретне визначення:
- Фашистський блок держав, головні держави фашистського блоку держав: Німеччина, Японія, Італія, Болгарія, Угорщина, Румунія, Фінляндія.
- Антифашистська коаліція держав, 21 держава, які брали активну участь у війні проти ворожих держав своїми суттєвими воєнними контингентами: США, СРСР, Великобританія, Китай, Франція, Австралія, Бельгія, Білоруська РСР, Бразилія, Греція, Голландія, Індія, Канада, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Українська РСР, Чехословаччина, Ефіопія, Югославія, Південно-Африканський Союз,
- “Діюча армія і флот”,
- “військові частини, військові установи, військові з’єднання, військові об’єднання, військові штаби, що входили до складу Діючої армії і флоту”.
АБЛАЗОВ ВАЛЕРИЙ ИВАНОВИЧ.
|
|
|
|
|
|
