Повторні вибори народних депутатів України у п’яти округах

Голова Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Сергій Васильович Червонописький висунув свою кандидатуру в народні депутати України по 197-му Одномандатному виборчому округу (міста Канів, Золотоноша, частина Соснівського району міста Черкас, Золотоніський і частина Канівського районів).
С. В. Червонописький приступив до роботи у виборчому окрузі.

Прес-служба УСВА.

---

Між Кабінетом Міністрів України і представниками всеукраїнських громадських об'єднань інвалідів 12 листопада підписано Меморандум про співпрацю.
Як повідомляє Департамент інформації комунікацій із громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України, М.Я. Азаров, який підписав цей документ від уряду, закликав представників громадських об'єднань інвалідів брати активну участь у розробці соціальних законопроектів у громадських радах, що діють при центральних органах виконавчої влади, а також безпосередньо доносити свої прохання через урядового упов-новаженого з прав інвалідів до уряду.
На переконання Прем'єр-міністра, перед органами влади і громадськими об'єднаннями інвалідів стоїть спільне завдання – підвищити стандарти у сфері захисту інвалідів до єв-ропейського рівня.
Зокрема, за словами глави уряду, якнайшвидшого врегулювання потребують питання адаптації будівельних норм до потреб осіб з інвалідністю й посилення контролю за їх дотриманням, виконання підприємствами і установами різних форм власності нормативу із працевлаштування людей з обмеженими можливостями, поширення практик інклюзивного навчання тощо. Для системного розв'язання цих та інших проблем Ка-бінетом Міністрів затверджено цільову програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН з прав інвалідів на період до 2020 року».
3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими можливостями. Відбудуться всеукраїнські заходи з підтримки таких людей, які плануються Державною службою з питань інвалідів і ветеранів України.

---

Правительство утвердило новый Порядок мартовского пересчета пенсий, который обеспечит ежегодное повышение выплат 12 млн. пенсионерам. Об этом УНИАН сообщили в пресс-службе Министерства социальной политики со ссылкой на министра Наталию Королевскую. По ее словам, такое решение было принято в ходе заседания Кабинета Министров.
«Еще в мае парламент принял разработанный Минсоцполитики закон, по которому при ежегодном мартовском пересчете пенсий не должно учитываться повышение пенсий в предыдущем году, как это было раньше. И именно во исполнение этого закона сегодня правительство приняло Порядок проведения такого пересчета. Таким образом, свыше 12 млн. украинских пенсионеров будут ежегодно получать повышение пенсий», – сказала министр.
Н. Королевская объяснила, что для пересчета пенсии применяется размер заработной платы, из которой назначена (перечислена) пенсия, сложившийся на 1 марта года, в котором производится пересчет. «Предложенный нами подход позволит ликвидировать разрывы в размерах пенсий и ежегодно осовременивать их размер, поскольку пересчет будет опираться на рост средней заработной платы. Кроме того, при наличии средств в бюджете Пенсионного фонда повышение будет возможным более чем на 20% от такого роста», – сказала она.
Министр отметила, что принятый Порядок пересчета пенсионных выплат касается следующих видов пенсий: страховых, научных, военных срочной службы и чернобыльских.
Как сообщалось, в Украине 1 июля вступил в силу закон № 231-VII «О внесении изменений в некоторые законы Украины о назначении и индексации пенсии». Законом урегулирован ряд вопросов пенсионного обеспечения: о зачислении в страховой стаж времени пребывания в отпуске по беременности и родам, о выплате пенсии по потере кормильца детям, достигшим 18-летнего возраста, в период перерыва в учебе, об изменении механизма пересчета пенсий с 1 марта каждого года, об оптимизации зарплаты для исчисления пенсии путем первоочередного исключения периодов получения пособия по безработице, об усовершенствовании механизма определения среднемесячного коэффициента зарплаты лица в случае, когда есть неполные месяцы страхового стажа.

---

13 листопада на засіданні уряду під головуванням Прем’єр-міністра України М. Я. Азарова розглядалося питання «Про затвердження плану заходів з підготовки і проведення у 2014 році в Україні Року учасників бойових дій на території інших держав».
Доповідав заступник міністра соціальної політики – керівник апарату В. М. Коломієць.     У обговоренні  взяли участь міністри фінансів Ю. В. Колобов і оборони П. В. Лебедєв, після чого затвердження Плану було відкладено.
Щоб виправити ситуацію, віце-прем’єр-міністр К. І. Грищенко отримав доручення провести додаткові консультації з головою Української Спілки ветеранів Афганістану С. В. Червонопиським і винести питання для розгляду на черговому засіданні уряду.
Голова УСВА С. В. Червонописький звернувся з листом до Прем’єр-міністра України.

---

13 листопада 2013 року на засіданні Кабінету Міністрів України відбулось обговорення проекту «Плану заходів з підготовки і проведення у 2014 році в Україні Року учасників бойових дій на території інших держав» (далі – План заходів), який підготовлено за участі Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) на виконання Указу Президента України № 329/2013 «Про проведення у 2014 році в Україні Року учасників бойових дій на території інших держав».
Як стало відомо, затвердження відповідного нормативного акту було відкладено у зв’язку з відсутністю консенсусу по виконанню соціальних питань.
Пропозиції УСВА до розділу соціальних питань Плану заходів узгоджені з положеннями Меморандуму про взаємодію і співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Українською Спілкою ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) від 30 вересня 2011 року, який підписано Прем’єр-міністром України і головою УСВА.
На адресу УСВА надходять численні звернення від громадських об’єднань ветеранів, учасників бойових дій, інвалідів війни, сімей загиблих воїнів щодо безумовного виконання положень Меморандуму, зокрема стосовно кроків уряду при реалізації Плану заходів.
Просимо Вас, шановний Миколо Яновичу, врахувати положення Меморандуму при остаточному розгляді найближчим часом проекту Плану заходів з підготовки і проведення у 2014 році в Україні Року учасників бойових дій на території інших держав.

З повагою –

---

На сайті УСВА було опубліковано звернення «афганців» Полтави до голови УСВА С. В. Червонописького щодо розкольницької діяльності голів Полтавської обласної і міської організацій УСВА. Ми отримали відповіді на це звернення від обох сторін і надаємо на розгляд.
29 жовтня на сайті УСВА було опубліковано  звернення»  інвалідів-«афганців» Полтави до голови УСВА С. Червонописького з проханням вжити заходів щодо припинення розкольницької діяльності голів Полтавської обласної і міської організацій ветеранів Афганістану Ю. Цомартова та О. Глушкова, направленої на руйнування і знищення цих організацій як структур УСВА, а також на утворення нової, альтернативної УСВА організації «афганців».
На підтвердження цієї інформації наводилися конкретні факти і вислови вищевказаних осіб. Підписанти цього звернення, яке зараз Цомартов і Глушков таврують «доносом», відкрито і публічно висловили свою позицію, так що називати його  словом «донос», яке зазвичай ототожнюють зі словами «наклеп», «брехня», тут навряд чи доцільно. 
За кілька днів я особисто направив голові УСВА пропозицію тимчасово відсторонити Цомартова і Глушкова від посад до розслідування їхніх дій. Довідавшись про це і отетерівши від страху перед перспективою втратити свої керівні крісла, цей  «дует»  розвинув бурхливу діяльність, аби переконати і керівництво УСВА, і «афганців» Полтавщини в тому, що нічого такого  вони і гадки не мали робити, твердо стоять за єдність «афганських» лав і, взагалі, «білі й пухнасті». Аби замулити «афганському» товариству очі й замаскувати свої справжні наміри, ними було вирішено якомога швидше провести збори «афганців» Полтави, на яких, буцімто, обговорити «реорганізацію» міської спілки ветеранів Афганістану, підготовку до 25-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану і (найголовніше!), про що публічно не говорилося, привселюдно «відшмагати» авторів вищезгаданого звернення. Трохи згодом, усвідомлюючи, що п. Глушков має серед «афганців» Полтави рейтинг майже нульовий і збори можуть перетворитися на чергову лайку на його адресу, обласний «афганський» голова п. Цомартов вирішив надати їм статусу обласного заходу, запросивши на нього і кількох  найбільш лояльних до нього керівників районних організацій. Таких набралося аж шість з двадцяти п’яти.
9 листопада ці збори відбулися. Попри їх потужну рекламу, оголошення в місцевій пресі, на телебаченні, на них зібралося близько півтори сотні «афганців» і учасників бойових дій в інших країнах (в області їх понад чотири тисячі, а в Полтаві – близько двох тисяч ). З самого початку було видно, що проводяться вони похапцем, нашвидкуруч, без будь-якої серйозної підготовки, а їх організатори, попри зовнішній апломб, поводяться досить нервозно. Не було оголошено ані статусу зібрання, ані порядку денного, ані регламенту, та і прийняття будь-яких рішень і голосування по них не передбачалося. Висновок простий: Цомартову і Глушкову присутні були потрібні просто як звичайна «масовка».
Протягом майже півтори години ми оцінювали ораторські здібності пана Цомартова, котрий говорив натхненно, «без папірця», перескакуючи з однієї теми на іншу, потім ще на якусь, потім повертаючись до першої. Ця «лекція» про його особисті здобутки на посаді нагадувала швидше «лікнеп» для початківців, а не змістовну інформацію для битих життям ветеранів. Нам дуже цікаво було слухати про те, що «афганці» – «кость в горле любой власти» (а ми про це і не здогадувалися), про труднощі з житлом, з транспортом, з медичним обслуговуванням, які завжди існували і, на жаль, існуватимуть, про його особистий конфлікт з головою УСВА тощо. На відміну від своїх слів на обласному правлінні 17 серпня, де Цомартов прямо закликав «не сползать в болото, уйти из загнивающей УСВА», «создать абсолютно независимую» Громадську спілку, перед більш широкою аудиторією 9 листопада він кардинально змінив риторику, проголошуючи гасла за «единство УСВА». Класичний приклад елементарного боягузтва, пристосуванства, небажання і невміння відповідати за свої слова і дії.
З подивом і тривогою ми дізналися, що є ще один, окрім Куніцина, претендент в «афганські» очільники «всєя України». І якщо на правлінні 17 серпня  Цомартов переконував присутніх на ньому, що найдостойніший лідер «афганського» товариства України – саме Куніцин, то тепер він схвально відгукнувся і про Ю. Зубка, зазначивши, що той «готов избираться головой УСВА». («Господи, скільки ж їх там, у Києві, цих претендентів?», – прошепотів  сусід ліворуч від мене).
Похизувавшись тим, що обласне правління, на його думку, працює добре, оратор перейшов до справ у Полтавській міській організації, несподівано заявивши «афганцям» міста (а їх у залі була переважна більшість), що «проблем в Полтаве  нет», чим викликав сміх і глузливі вигуки з місць. Вгамовуючи аудиторію, Цомартов змушений був вдатися з трибуни до зовсім непарламентських висловів на кшталт: «Помолчи, Игорь, с тобой хорошо только дерьмо жрать». (Без коментарів). На завершення обласний «афганський» керівник заявив, що «за власть я не держусь» («Ой ли», – як кажуть росіяни), і вкотре закликав до єдності.
Підбадьорений такою «яскравою» промовою обласного шефа, на трибуні з’явився пан Глушков, який підхопив естафету переливання з пустого в порожнє і впродовж майже півгодини «їздив по вухах» зібрання, виголошуючи панегірик своїй тяжкій праці на ниві служіння «афганцям» Полтави. Втім, дещо в його промові було і цікаве. Виявляється, 2 лютого ц. р. у Полтаві відбулася міська конференція «афганців», яку тоді називали загальними зборами і учасників якої у списках реєстрували (або не реєстрували) залежно від вказівок пана Глушкова, котрий не відходив від столу реєстрації та особисто «фільтрував» прибулих на захід. (Зазначу, що повноваження конференції і загальних зборів – зовсім різні).  Цомартов тоді, у відповідь на моє запитання про статус зборів, чітко відповів: «Общее собрание».  А тепер, виявляється, конференція. І протокол же, мабуть, написали відповідний, а ще, напевно, записали туди, що  Глушкова переобрали на новий термін. Не здивуюсь, якщо ці мої припущення відповідають дійсності.
Але справжня мета скликання зібрання стала зрозумілою, коли було зачитане звернення, опубліковане на сайті УСВА, яке вже не було ні для кого таємницею. Проголошене воно було з негативними коментарями і купюрами, що навряд чи було доцільно. Після цього кілька осіб, котрих потім один з учасників зборів з трибуни назвав «вівчарками», зчинили галас, називаючи звернення «пасквілем», «доносом», згадуючи 37-й рік тощо. Знаючи з власного досвіду , що п. Цомартов, котрий спритно підігрівав пристрасті у залі, навряд чи надасть мені слово як одному з підписантів звернення, аби пояснити, що спричинило його появу, я поквапився вийти на трибуну і таки домігся слова. «Пять минут», – люто просичав Цомартов, забувши, що регламент не приймався, а сам він словоблудив аж півтори години. Ото вам і демократ. Я дуже стисло довів до слухачів те, що відбувалося на засіданні обласного правління 17 серпня, про те, що на ньому було прямо проголошено курс на вихід з УСВА і створення альтернативних самостійних «афганських» організацій у містах, районах і області. При цьому я відкрив маленьку таємницю: один з присутніх на тому правлінні вів аудіо запис, і за кожне своє слово я, маючи його, готовий відповідати хоч у суді. Цомартова і Глушкова аж заціпило від такої новини. Мабуть, і багато хто з  присутніх усвідомив, чого варті їхні заклики до єдності.
Зрозумівши, що тепер спростовувати будь-які звинувачення в розкольницькій діяльності на свою адресу – даремна справа, п. Цомартов майже силоміць відсторонив мене від мікрофона і поквапився перейти до іншого питання. На завершення зборів він, зробивши скорботне обличчя, нагадав присутнім про сумну долю його попередників на посаді («Жук – уголовное дело, Коробов – повесился, Корчуков – инсульт») і попросив не доводити його до такого кінця.  Щиро бажаю п. Цомартову здоров’я і раджу йому не поливати брудом тих, хто дотримується іншої, ніж він, точки зору. Раджу також йому та його поплічнику Глушкову опанувати, нарешті, хоч у мінімальному обсязі державну мову і послуговуватися нею при проведенні офіційних заходів хоча б з поваги до назви «Українська Спілка ветеранів Афганістану». Зрозуміло, що дебати можливо вести і російською, але ж доповідь…  Бо у мене склалося таке враження, що ці пани часто дивляться по телебаченню засідання Кабміну і наслідують не зовсім вдалий приклад його очільника. Так і кортить назвати їх «Ціміртов і Глішків».
«Черговий лохотрон відбувся», – такий коментар, виходячи з зали, зробив мій товариш Є. Регент. Саме його словами я і назвав ці нотатки. На моє запитання, чому саме «лохотрон», Євген відповів: «Бо тільки «лохотронщики» можуть так безсоромно дурити людей, зібравши їх, буцімто, для обговорення важливих питань, а  насправді – лише для того, аби замазати багнюкою тих, хто насмілився відкрито і публічно викрити їхні наміри. Тішить тільки те,  що багато хто з присутніх це зрозумів».
Я зовсім не збирався все те, про що йшлося вище, детально описувати (і взагалі писати на цю тему), але, оскільки завершити виступ мені не дали, вважаю за доцільне висловити свою позицію таким чином. Панове Цомартов і Глушков, якщо ви вважаєте УСВА «загнивающим болотом» і закликаєте з неї виходити – зробіть це першими, а не підгризайте її зсередини, мов ті щури. Напишіть заяви про вихід і створюйте собі нову «независимую» від УСВА організацію. Побачимо,  скільки ви зберете прихильників цієї смердючої ідеї. Але ж ні, ви і зараз сумніваєтеся в тому, що з цього вийде щось путяще, тому і тримаєтесь за свої посади, як воші за кожух.
Особисто я – не на стороні ані Червонописького, ані Куніцина, ані Зубка, ані ще когось як персоналій, я і не проти когось з них. Я – за того, хто здатен очолювати боротьбу за наші інтереси на усіх рівнях, від столиці до найглухішого села, за того, кого «афганці» обирають в очільники прозоро, демократично, без тиску, чвар та інтриг. Я – за єдину, міцну і авторитетну «афганську» громаду України!       

---

9 листопада 2013 року в приміщенні Полтавського міського будинку культури були проведені збори учасників бойових дій на території інших держав (воїнів-інтернаціоналістів), на яких були присутні понад 200 учасників бойових дій з міста Полтави та області. На зібранні зі звітною доповіддю про діяльність правління і голови Полтавської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) виступили: голова обласної організації  Юрій Цомартов, голова міської спілки Олексій Глушков, члени президії правління організації й присутні. Також були розглянуті питання підготовки заходів, схвалення плану проведення 25-ї річниці виведення військ з Афганістану та розглянуті питання діяльності ветеранських організацій згідно з положеннями нового Закону України «Про громадські об’єднання».
Присутні на зборах схвалили діяльність правління за рік роботи й підтримали ініціативу з підготовки і проведення річниці.
Члени зібрання з болем і подивом дізналися про ліквідацію Черкаської обласної спілки ветеранів Афганістану і вважають, що вину й відповідальність за це має нести персонально голова УСВА!
 Присутні одноголосно оцінили діяльність голови УСВА С. Червонописького по керівництву організацією як недолугу й деструктивну, що порушує принципи бойового братства, поважного ставлення до членів організації і найближчим часом може привести до незворотних негативних наслідків. Водночас присутні відзначили необхідність приведення Статуту УСВА до відповідності положенням нового Закону України «Про громадські об’єднання» й категорично  одноголосно вимагають створення УСВА за принципом асоціації знизу догори.
Стосовно звернення деяких ветеранів до голови УСВА з відвертою брехнею – зібрання визначило, що це ганебний наклеп не лише на голову обласної організації Ю. Цомартова, а й на всіх членів Полтавської обласної організації. Дії авторів звернення були гнівно засуджені присутніми й на найближчому засіданні правління обласної організації (на яке вони будуть запрошені) буде поставлено питання про доцільність їх членства в організації.
Прес-служба Полтавської обласної організації УСВА.
 
Нагадую, що відповідно до Закону України «Про засоби масової інформації» Ви зобов’язані викласти вищевказану інформацію. У разі відмови ми вимушені будемо звернутися до суду.

---

На Вашу схвильованість про долю нашої організації повідомляю, що Черкаська обласна організація УСВА (воїнів-інтернаціоналістів) у зв’язку з виниклими економічними проблемами, пов’язаними з будівництвом житла у період 1994–1997 років, була дійсно ліквідована. До її ліквідації жодним чином не причетний голова УСВА (воїнів-інтернаціоналістів) С. В. Червонописький.
У 2012 році, при 100% голосуванні черкаських ветеранів Афганістану, створена Черкаська регіональна організація УСВА (воїнів-інтернаціоналістів), головою якої обрано мене – Рибченка Олександра Володимировича.
Нині вирішується питання офіційної реєстрації нашої організації в органах юстиції.
У зв’язку з цим, шановний побратиме, прошу дуже не переживати за черкаських «афганців», а також припинити будь-які спроби дестабілізації у дружних лавах УСВА (воїнів-інтернаціоналістів).

З повагою –

---

В Днепропетровске почтили память выдающегося военачальника, генерал-лейтенанта П. И. Шкидченко.
 – Для тех, кто прошел тяжелыми военными дорогами, память о боевых побратимах священна, – сказал во время возложения цветов к могиле Героя России П. И. Шкидченко заместитель председателя городского объединения ветеранов Афганистана Василий Заторжинский. –  В день его рождения она традиционно привела нас на Аллею Героев Запорожского кладбища, где похоронен наш земляк.
Жизнь Петра Ивановича – пример мужества, служения Отчизне, преданности воинскому долгу. Мы гордимся тем, что имеем прямое отношение к присвоению общеобразовательной средней школе № 97 имени этого легендарного человека, что уже на протяжении многих лет поддерживаем тесные дружеские отношения  с его супругой Варварой Ивановной, сыном – генералом армии Украины Владимиром Шкидченко.
Вспоминая боевой путь П. И. Шкидченко, хочется отметить, что он с первых дней Великой Отечественной войны оборонял Киев. В июле 1941 года, после гибели командира батальона, принял командование подразделением. В ту пору Петру Ивановичу было всего девятнадцать. В ходе боев с фашистами четырежды был ранен. Участвовал в советско-японской войне. За полтора года пребывания в должности заместителя Главного военного советника – начальника группы управления боевыми действиями при МО в Афганистане принял участие в проведении 25 крупных боевых операций против душманских вооруженных формирований.
Незадолго до гибели в Афганистане П. И. Шкидченко наградили вторым орденом Ленина.  Он не дожил до своего 60-летия девять месяцев. Мужественный генерал-лейтенант удостоен ордена Красного Знамени (1941 г.), ордена Красной Звезды (1955 г.), ордена «За службу Родине в ВС СССР» третьей степени (1975 г.),  а также 15 медалей СССР и 14 наград иностранных государств.
Среди тех, кто пришел склонить головы перед подвигом земляка  – председатель областной организации Партии ветеранов Афганистана Леонид Москаленко, председатель ревкомиссии Днепропетровского городского объединения ветеранов Афганистана Анатолий Новак, председатель Бабушкинской районной организации ветеранов Афганистана Сурен Акопян, участник боевых действий полковник Олег Шотов.

---

В Свердловске Луганской области долгие годы работает десантно-патриотический спортивный клуб «Школа мужества».
Организовал клуб учитель школы № 8, член Свердловской городской организации УСВА Вячеслав Павлович Домрачев, который пользуется большим уважением у подростков. Обширная программа общефизической и спортивной подготовки дает возможность раскрыть и закрепить самые лучшие свои качества, поверить в себя, добиться в жизни первых побед, научиться мечтать и претворять мечту в жизнь.
Школьники под руководством опытных наставников – ветеранов Афганской войны  ходят в походы по местам боевой славы, устраивают марш-броски, занимаются поиском и раскопками в местах, где велись боевые действия в годы Великой Отечественной войны,  изучают стрелковое оружие, осваивают технику единоборств, совершают прыжки с парашютом.
Окончился сезон летних прыжков, но работа продолжается. Для двенадцатилетних  школьников города провели специальную подготовку и медицинскую проверку, оформили документы. После серьезного инструктажа выпускающий инструктор разрешает погрузку на борт самолета Ан-2. Первый прыжок, который ребята не забудут никогда, состоялся с высоты 800 метров.
Полет всегда привлекает и манит детей. Прыжок с парашютом – отличная возможность почувствовать жизнь во всех проявлениях: восторг, адреналин, состояние эйфории, красота и волшебство неба. Это смесь впечатлений, которую они запомнят на всю жизнь. Это один из тех моментов в жизни, который обязательно нужно пережить!

---

З метою патріотичного виховання молоді, популяризації «афганської» пісні Шепетівська спілка ветеранів Афганістану (Хмельницька область) організувала концерт у центрі міста.
Шепетівські «афганці» запросили в гості гурт «Ташакор» з Білої Церкві. Володимир Возбранник, Леонід Горобець, Ганна Букурова виконували композиції воєнних років і співали сучасні пісні на всі смаки. Приємно було бачити, як біля музикантів поступово згуртовувалися люди різних поколінь. Спів проникав глибоко в душу шепетівчан, ми бачили радість на обличчях молодих людей і сльози на очах старших. Байдужих слухачів на імпровізованому майданчику не було, про що згодом свідчили численні телефонні дзвінки-подяки у спілку від мешканців міста.
Шепетівська спілка ветеранів Афганістану  вдячна всім, хто знайшов час і долучився до аматорського мистецтва. Зібрані під час концерту кошти колектив гурту спрямує на потреби сімей загиблих, інвалідів.

---

Неизвестный из обреза попытался убить депутата Барышевского районного совета, председателя «афганской» ветеранской организации «Киевское объединение Воля», участника боевых действий в Афганистане Николая Семеняку.
4 ноября в районе 19.00 в селе Коржи Барышевского района Киевской области Николай Семеняка, возвращаясь домой, припарковал автомобиль возле подъезда своего дома в пяти шагах от двери. Закрыв машину, пошел в сторону неосвещенного подъезда. Когда открывал двери подъезда, услышал громкий выстрел и одновременно ощутил острую боль. От силы выстрела и возрастающей боли упал и, перевернувшись, заметил в темноте силуэт быстро перемещающегося незнакомого человека. Неизвестный, поменяв позицию, приблизился на расстояние двух метров и, направив обрез охотничьего ружья в голову, попытался произвести контрольный выстрел, однако после спуска курка выстрела не последовало, был слышен лишь звук, характерный при осечке. Одновременно с осечкой Семеняка заметил кратковременную вспышку света, характерную для подсветки фотосъемки, произведенную с другой позиции вторым неизвестным. После неудачной попытки второго выстрела стрелок и фотограф убежали с места происшествия. На шум выстрела выбежали соседи по подъезду и родственники Семеняки, которые оказали ему первую помощь, вызвали «скорую» и милицию.
 Милицией рассматривается несколько версий произошедшего: хулиганство, предпринимательская деятельность семьи депутата, его депутатская деятельность или месть.
В настоящее время раненый находится в больнице, ему сделана серьезная хирургическая операция бедра. По словам медиков, ему предстоит перенести еще, как минимум, две операции.
Боевые товарищи, «афганцы», местные жители поддерживают Николая и приложат максимум усилий, чтобы найти преступников.

---

Створена за матеріалами фондової колекції Меморіального комплексу  «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років»  виставка «Авіатори…  Афганістан:  1979–1989» продовжує цикл, присвячений військовим професіям, і розповідає про військових авіаторів.
Війна в Афганістані була справжнім випробуванням для бойової авіації, й основне навантаження у ній лягло на гелікоптерників. Саме гвинтокрилі машини стали універсальним засобом під час вирішення різноманітних завдань над гірсько-пустельними районами. Атака цілей, розвідка, евакуація поранених, доставка боєприпасів і продовольства, ретрансляція – усе це виконували гелікоптери та їхні екіпажі. Не менш важливою в цій війні була і роль штурмовиків, транспортників, розвідників, винищувачів, винищувачів-бомбардувальників.
Виставка складається з двох розділів. Перший – про авіаторів, які воювали в небі Афганістану впродовж  призначеного їм терміну. У другому розділі вшановуємо пам‘ять тих, чиє життя обірвалося в афганському небі.
Спочатку всі авіачастини на території Афганістану організаційно були зведені до 34-го змішаного авіаційного корпусу, невдовзі він був перейменований у Військово-Повітряні Сили 40-ї загальновійськової армії (жодна армія в СРСР не мала власної авіації), першим командувачем яких став генерал-майор авіації Б. О. Лєпаєв (1980 – 1981рр.).
Заступником начальника штабу ВПС 40-ї армії в  Афганістані в 1983–1985 рр. був полковник В. Ф. Бєдокуров, який брав участь у розробці й здійсненні заходів щодо виконання частинами ВПС армії бойових завдань, в удосконаленні системи охорони та оборони аеродромів, у розробці й проведенні Панджшерської операції, керував будівництвом інженерно-оборонних споруд. Як начальник штабу оперативної групи керував бойовими діями авіації під час операції. Нагороджений орденами Червоної Зірки і «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» третього ступеня.
Командиром авіазагону 239-ї окремої гелікоптерної авіаескадрильї був майор  В. І. Каманов.  У Афганістані перебував з 1986 року. Здійснив 375 бойових вильотів, брав участь у 10 операціях у провінціях Газні, Кунар, Нангархар. У вересні 1986 року під час вильоту виявив групу моджахедів і машину з боєприпасами. Вогнем із бортової зброї знищив їх, а також 2 реактивні установки. Під час виконання спецзавдання група наших десантників потрапила в оточення. Екіпаж Каманова в екстремальних умовах із бортової зброї знищив противника. Нагороджений орденом Червоної Зірки.
Начальником розвідки гелікоптерного авіаполку був майор А. В. Попков.    Займався повітряною розвідкою, аерофотозйомкою території, де діяли бандформування. На виставці представлено фрагмент документа, в якому перераховано бандформування, на озброєнні яких виявлено пускові зенітно-ракетні комплекси. Нагороджений орденом Червоної Зірки.
Брав участь у бойових операціях, висаджуванні десантів, доставці зброї та боєприпасів, евакуації поранених старший лейтенант Г. Г. Рудовський – бортовий авіатехнік гелікоптера Мі-8. Під час операції в районі Баграма був серед тих, хто евакуйовував поранених, а коли душмани намагалися захопити борт, відбивав атаки. Гелікоптер повернувся на аеродром із 17 пробоїнами. У листі до рідних пише: «У твій день народження, тату, думками був із вами за одним столом. Цього дня ми парою гелікоптерів зробили велику справу. Врятували життя 17-м хлопцям. Цей день приніс велике задоволення. Недаремно ми тут – недаремно!». Нагороджений орденом Червоної Зірки.
Разом із гелікоптерами до Афганістану були направлені й винищувачі-бомбардувальники з баз Туркестанського і Середньоазійського ВО.          Начальником розвідки 156-го винищувально-бомбардувального авіаполку був капітан М. Ф. Нагибін, який прибув до Афганістану в листопаді 1983 року. 17 січня 1984 року під час виконання бойового завдання Су-17МЗ, яким керував майор Нагибін, був збитий за 40 км на південь від Шинданда. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.
На жаль, у музейній колекції майже немає матеріалів льотчиків-винищувачів.  Одним із тих, хто служив у винищувальній авіації, був майор Ю. М. Кожушкін, старший льотчик – начальник штабу винищувальної авіаескадрильї, яка базувалася в Баграмі. у 1983–1984 рр. в Афганістані на літаку МіГ-21біс здійснив 235 бойових вильотів. Нагороджений орденом Червоної Зірки. 
У липні 1981 року до Афганістану прибула 200-та окрема штурмова авіаескадрилья Су-25. Місцем її базування став Шинданд. У 1984 році на її базі сформовано 378-й окремий штурмовий авіаполк Су-25 (Кандагар). Командиром авіаполку в 1987–1988 рр. був підполковник Г. Г. Гончуков. Брав участь в операціях «Магістраль» і «Бар’єр-88». Забезпечував перший етап виведення військ. Здійснив 216 бойових вильотів. Був ведучим ударної  групи (14-16 літаків Су-25). Одного разу повернувся з бойового завдання на літаку, в якого працював лише один двигун. Нагороджений орденом Червоної  Зірки.  Під час  перебування  в   Афганістані  його  полк тісно  взаємодіяв  з 345-м гвардійським окремим парашутно-десантним полком, яким командував Герой Радянського   Союзу   підполковник  В. О.  Востротін,   забезпечуючи   його  дії  з повітря.
Військово-транспортна авіація завжди застосовувалася під час локальних війн і збройних конфліктів. Не став винятком і Афганістан. У перекиданні військ  брали участь найбільш вантажопідйомні літаки у світі Ан-22 «Антей» зі складу 12-ї військово-транспортної авіадивізії. У подальшому польоти виконували головним чином екіпажі 8-го військово-транспортного авіаполку. Крім «Антеїв», до складу військово-транспортної авіації входили Ан-12, Ан-26, Ан-26РТ. До складу 50-го окремого змішаного авіаполку, що був створений у 1980 році, входили 15 транспортних літаків: Ан-12, Ан-26 та Ан-26РТ, а також вертолітні ескадрильї Мі-8МТ і Мі-24Д. 
Помічником командира літака Ан-22 військово-транспортної авіації був капітан В. А. Верняєв. У 1979–1983 рр. перевозили до Афганістану гелікоптери, бронетехніку, людей. На карті  відмічено маршрут, за яким літав капітан Верняєв: Мари–Герат–Шинданд.
Загальні підсумки бойової діяльності авіації в Афганістані вражають: було здійснено майже один мільйон бойових вильотів. Не повернулися додому 282 авіатори. Втрачено 118 літаків і 333 гелікоптери. Екіпажі виявляли професійну майстерність, мужність, відвагу, взаємодопомогу. Їхній бойовий шлях відзначений урядовими нагородами. Із 87 Героїв Радянського Союзу, які були удостоєні цього звання за виконання військового обов’язку в Афганістані, 22 – представники Військово-Повітряних Сил, 4 з них – українці, 6 – цього звання удостоєні посмертно.
Представлені аматорські фотографії, льотні книжки і написані у хвилини перепочинку між бойовими вильотами рядки листів розповідають про воєнні будні авіаторів. Запрошуємо відвідати нашу виставку, яка розташована в реліквійній експозиції «Трагедія і доблесть Афгану».

---

На запитання читачів відповідають фахівці Міністерства соціальної політики і Пенсійного фонду України

У якому розмірі мав одержати учасник бойових дій одноразову грошову допомогу до Дня Перемоги?
Згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щороку до 5 травня ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність цього закону, виплачується одноразова грошова допомога в кратному співвідношенні до розміру мінімальної пенсії за віком, – роз’яснює  головний спеціаліст Мінсоцполітики України Наталія ЧОРНІЙЧУК. 
Статтею 95 Конституції України передбачено, що тільки законом про Державний бюджет України визна-чаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідними статтями законів про Державний бюджет України на 2000—2007 роки і відповідними постановами Кабінету Міністрів України на 2008—2012 роки розміри щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни встановлювалися виходячи з обсягу видатків, виділених на цю мету під час формування показників держбюджету на ці роки.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено, що у 2013 році нормист.12, 13, 14, 15 і 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 6-1, 6-2, 6-3 і 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» застосовуються в порядку і розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України і бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Цього року виплата щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань провадилася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 р. № 149 «Деякі питання виплати у 2013 році одноразової грошової допомоги, перед-баченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою збільшено розміри цієї допомоги в середньому на 10% порівняно з МИНУЛИМ роком, зокрема для учасників бойових дій – до 745 грн.

Имеет ли право на назначение пенсии по инвалидности офицер запаса, который уволился со службы по состоянию здоровья без права на пенсию по выслуге лет и которому через год после увольнения была установлена группа инвалидности вследствие заболевания, полученного в период прохождения военной службы?

Согласно ст. 18 Закона Украины «0 пенсионном обеспечении лиц, уволенных с военной службы, и некоторых других лиц» пенсии по инвалидности лицам, имеющим право на пенсию в соответствии с этим законом, назначаются, если их инвалидность наступила по истечении трех месяцев после увольнения со службы вследствие заболевания (травмы, ранения, контузии, увечья и т. п.), возникшего, в частности, в период прохождения военной службы. И при этом в соответствии с п. «е» ст. 50 этого закона пенсия будет назначена с момента установления инвалидности.
Имеет ли право на перерасчет пенсии согласно постановлению Кабинета Министров Украины от 23.04.2012 г. № 355 военный пенсионер, который получал пенсию в странах СНГ и которому назначена пенсия на территории Украины с 01.01.2013 г.?

В соответствии с постановлением Кабинета Министров Украины от 23.04.2012 г. № 355 «Об увеличении размеров пенсий, назначенных согласно Закону Украины «О пенсионном обеспечении лиц, уволенных с военной службы, и некоторых других лиц» подлежат перерасчету пенсии, исчисленные из денежного обеспечения, установленного постановлением Кабинета Министров Украины от 07.11.2007 г.  № 1294, и назначенные до 01.07.2012 г.  Поскольку Вам пенсия назначена после 01.07.2012 г., основания для перерасчета ее размера согласно указанному постановлению отсутствуют.

Засчитываются ли в трудовой стаж в двойном размере периоды работы во время ведения  боевых действий на территории других стран, в частности, в Афганистане?
  Согласно ст. 24 Закона Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» периоды трудовой деятельности и другие периоды, которые учитывались в стаж работы для назначения пенсии до вступления в силу этого закона, засчитываются в страховой стаж в порядке и на условиях, предусмотренных ранее действующим законодательством, кроме случаев, предусмотренных этим законом. Статьей 59 Закона Украины «О пенсионном обеспечении» предусмотрено, что работа независимо от возраста, в частности, в качестве лиц вольнонаемного состава в воинских частях, и служба, кроме военной службы, предусмотренной ст. 57 этого закона, в годы Великой Отечественной войны и другие периоды ведения боевых действий, засчитывается в стаж работы в двойном размере.
Постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1994 г. № 63 утвержден перечень государств, которым предоставлялась помощь с участием военнослужащих Советской Армии, Военно-морского флота, Комитета государственной безопасности и лиц рядового, начальствующего состава и военнослужащих Министерства внутренних дел, военнослужащих Вооруженных Сил, Службы безопасности, Службы внешней разведки, других воинских формирований, лиц рядового и начальствующего состава органов внутренних дел бывшего Союза ССР, и периодов боевых действий на их территории.
Таким образом, период службы (кроме военной службы, предусмотренной ст. 57 Закона Украины «О пенсионном обеспечении») и период работы вольнонаемного состава в воинских частях на территории стран во время ведения боевых действий, в частности, в Демократической Республике Афганистан, засчитывается в стаж в двойном размере.

Я пенсионер, участник боевых действий, знаю, что имею льготы на проезд в междугородном транспорте. Так ли это?
    Согласно п. 7 части первой ст. 12 Закона Украины «0 статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты» участники боевых действий имеют право на бесплатный проезд всеми видами городского пассажирского транспорта, автомобильным транспортом общего пользования в сельской местности, а также железнодорожным и водным транспортом пригородного сообщения и автобусами пригородных и междугородных маршрутов, в частности, внутрирайонных, внутримежобластных, независимо от расстояния и места жительства.
Кроме того, законодательством определен источник финансирования льгот отдельным категориям граждан, в том числе ветеранам войны, на проезд всеми видами междугородного транспорта, которые предусмотрены в законодательстве. Речь идет о субвенции на предоставление  льгот  по оплате услуг связи, на предоставление других льгот и на компенсационные выплаты за льготный проезд отдельных категорий граждан. Согласно Правилам предоставления услуг пассажирского автомобильного транспорта, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 18.02.1997 г.  № 176, граждане, имеющие льготы по оплате проезда на междугородных маршрутах, обращаются в билетную кассу автостанции, чтобы там была сделана соответствующая отметка в кассовой ведомости для получения бес-платного билета, а если нет кассы, обращаются к водителю. Следует отметить, что в ст. 37 и 60 Закона Украины «Об автомобильном транспорте» предусматривается ответственность автомобильного перевозчика за безосновательный отказ от льготной перевозки пассажира.
Согласно статьям 3 и 37 Закона Украины «Об автомобильном транспорте» льготные перевозки пассажиров, пользующихся такими правами, обеспечивают автомобильные перевозчики (юридические и физические лица — субъекты предпринимательской деятельности, которые осуществляют перевозку пассажиров на автобусных маршрутах общего пользования). Органы местного самоуправления формируют сеть городских автобусных марш-рутов общего пользования и осуществляют контроль над выполнением транспортного законодательства на соответствующей территории. Безосновательно отказать в льготной перевозке — значит нарушить действующее законодательство, а это влечет за собой ответственность согласно законодательству.
Городские и пригородные льготные перевозки граждан обеспечиваются за счет суб-венции из государственного бюджета местным бюджетам на компенсационные выплаты за льготный проезд отдельных категорий граждан, в частности, за проезд ветеранов войны.


Я инвалид войны, имею в своем пользовании автомобиль, приобретенный как гуманитарная помощь. Можно ли после смерти оставить этот автомобиль для пользования моей семье?
Согласно п. 16 Порядка обеспечения инвалидов автомобилями, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 19.07.2006 № 999, после смерти инвалида автомобиль, которым он был обеспечен главным управлением труда и социальной защиты населення, срок эксплуатации которого менее 10 лет, остается в пользовании его семьи, если в ней есть инвалид, который:
–  имеет основания для обеспечения автомобилем согласно п. 3 этого  Порядка;
– проживал и был зарегистрирован на время смерти инвалида по месту его проживания и регистрации;
– не имеет другого автомобиля, в том числе полученного через главное управление труда и социальной защиты населения или управление исполнительной дирекции Фонда социального страхования от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний Украины.
Перерегистрация автомобиля на имя инвалида из числа членов семьи, законного представителя недееспособного инвалида, ребенка-инвалида осуществляется подразделением Министерства внутренних дел на основании письменной справки, выданной главным управлением труда и социальной защиты населення, в котором инвалид состоял на учете.
Другому члену семьи умершего инвалида, который проживает и зарегистрирован по месту проживания и регистрации инвалида, такой автомобиль остается в случае уплаты им в специальный фонд госу-дарственного бюджета на  счета, открытые в органах Государственного казначейства, стоимости полученного автомобиля с учетом степени его износа и суммы, уплаченной за него инвалидом. Степень износа автомобиля определяется главным управлением труда и социальной защиты населения.
В другом случае автомобиль возвращается (изымается) главному, районному управлению труда и социальной защиты населения в полном комплекте. Изъятие автомобиля, полученного инвалидом, законным представителем недееспособного инвалида, ребенка-инвалида осуществляется соответствующими органами государственной исполнительной службы по решению суда согласно представлению главного управления труда и социальной защиты населения.
Выкуп автомобиля за счет сбережений действующим законодательством не предусмотрен.

---

В поселке Великая Белозерка Запорожской области  открыт памятник воинам-«афганцам» и ветеранам других локальных войн.
На открытии присутствовали руководители района, местные ветераны-«афганцы», их боевые товарищи из Энергодара, Васильевки, Михайловки, Каменко-Днепровки, Запорожья, жители поселка, школьники.   
24 жителя района воевали в Афганистане, двое погибли – Сергей Подгорный и Анатолий Потапенко. Сергею 7 декабря могло бы исполниться 48 лет, Анатолию 3 октября – 45. Земляки с теплом и любовью вспоминают о них. Памятник – дань их подвигу и мужеству, напоминание  современникам и подрастающему поколению о верности долгу и присяге, о дружбе и взаимовыручке.
Большую помощь в установке памятника сыграли руководители района, замечательные женщины – председатель Великобелозерской райгосадминистрации Т. Ж. Бородай и председатель райсовета З.  К.  Лосева.
Этот памятник стал заключительным из открытых в районах  Запорожской области, которая присоединилась к Полтавской, Житомирской, Одесской, Луганской, Черниговской и Черкасской областям, где памятники погибшим установлены в каждом районе, а всего в Украине их более 430. Увековечение памяти погибших товарищей – одна из основных задач Украинского Союза ветеранов Афганистана и клятва, которую воины-интернационалисты  давали на войне.

---

З ініціативи депутата Красилівської сільської ради С. С. Цвілюк і Броварської районної організації УСВА в селі Красилівка на Київщині  відбувся мітинг, присвячений пам’яті Сергія Басова.
30 років тому земляк красилівців  – відмінник прикордонних військ, кавалер ордена Червоної Зірки гвардії рядовий Сергій Миколайович Басов героїчно загинув на Афганській війні.
Мітинг-реквієм відкрила сільський голова Р. Л. Нагібіна. До слова були запрошені завсектором з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадськими організаціями і ЗМІ Броварської райдержадміністрації В. П. Дворський і голова Броварської районної організації УСВА В. М. Панчук.  До учнів звернулися мама загиблого воїна – Ніна Федорівна Басова і вчитель Красилівської школи Неля Артемівна Гутор.
Урочистий мітинг завершився хвилиною мовчання. Однокласники Сергія Басова поклали квіти до його могили і до монументної дошки на території  школи. Отець Василій відслужив поминальний  молебень.

---

У Літківській загальноосвітній школі ім. М. П. Стельмаха (Київська область) відкрито меморіальну дошку Олександру Савченку – воїну-інтернаціоналісту, гвардії рядовому, кавалеру ордена Червоної Зірки.
Мітинг розпочався піснями про Афганську війну. У ньому взяли участь батько Олександра – Петро Григорович і брат, воїни-інтернаціоналісти, учні й вчителі, громадськість села.
Директор школи Г. В. Самойленко-Граждан зазначила, що ми з великою шаною згадуємо тих, хто віддав своє життя заради миру і стабільності у світі. «І сьогодні вшановуємо пам'ять Олександра Савченка – одного з наших випускників 1985 року, який загинув під час бойових дій в Афганістані у березні 1988 року. Це обов'язок усіх – пам'ятати про цих людей, не забувати їхній подвиг».
«Ми пам’ятаємо Олександра як веселого і компанійського юнака, котрий любив життя, – розповів учитель історії Я. Ф. Сацьків. – У шкільному краєзнавчо-етнографічному музеї є куточок героя, а тепер відкрили цю дошку, щоб усі, хто проходить повз школу, бачили: тут учився воїн-інтернаціоналіст». 
Почесне право відкрити меморіальну дошку Олександру Савченку надали  його племінникам, учням школи Олександру Савченку і Віктору Свинарю. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблого земляка і поклали квіти до меморіальної дошки.
Начальник відділу освіти Броварської райдержадміністрації В. В. Ткачук наголосив:  «Сьогодні урочистий, відповідальний день – відкриття ще однієї сторінки історії, меморіальної дошки, присвяченої пам'яті загиблого в Афганістані О. Савченка. Так повинно бути, щоб підростаюче покоління пам'ятало героїв. Як вони йшли в армію, як служили, як з честю і до кінця виконали свій громадянський обов’язок». Сільський голова Літок О. Б. Сивуха подякував усім, хто надає ветеранам допомогу, й закликав пам'ятати про подвиг.

---

На базі Рівненського регіонального центру з фізичної культури  і спорту інвалідів «Інваспорт» утретє відбулася обласна спартакіада  учасників бойових дій і членів їхніх сімей.
12 команд з районних і міських організацій ветеранів Афганістану (у складі – по п’ять учасників) змагалися в армспорті, гирьовому спорті, шашках, кульовій стрільбі, настільному тенісі. Кожен  учасник мав  право брати участь у двох  видах. Приємно було спостерігати змагання жінок і дітей, які надихали чоловіків і батьків на перемогу.
У напруженій боротьбі перше місце у командному заліку виборола команда Дубенської міської організації УСВА, друге – Острозької міськрайонної організації, третє – Рівненської міської організації УСВА. Переможцям в індивідуальних змаганнях вручено медалі, грамоти і призи, а  командам – кубки і грамоти.

---

У Ковелі Волинської області на спортивному майданчику загальноосвітньої школи № 1 відбувся турнір з міні-футболу пам’яті воїна-інтернаціоналіста Анатолія Глушкова.
Привітали учасників змагань заступник міського голови І.Прокопів, начальник управління освіти В.Бичковський, голова міськрайонної організації воїнів-інтернаціоналістів М.Савосюк, ветеран Афганської війни А.ЗаскальниЙ,головний суддя В. Олексюк.
Хвилиною мовчання вшанували світлу пам'ять загиблих земляків,поклали квіти до підніжжя пам’ятника Анатолію Глушкову.
Перше місце виборола команда ДЮСШ управління освіти(тренер – Василь Івануха), призерами змагань стали юні футболісти села Дубового(тренер – Тетяна Доценко) і ФОК(тренер – Роман Лис), які нагороджені перехідним кубком, медалями й грамотами спілки воїнів-інтернаціоналістів і відділу фізичної культури та спорту.
Відділ фізичної культури та спорту виконкому міської ради і дирекція ДЮСШ управління освіти щиро вдячні спілці воїнів-інтернаціоналістів за допомогу в організації й проведенні змагань.

---

Відбулися традиційні змагання відкритого Кубку Каховки з баскетболу, присвяченого пам’яті воїна-інтернаціоналіста Олександра Миколайовича Медведєва.
Організатори – відділ у справах сім’ї, молоді та спорту міської ради і Каховська міська організація воїнів-інтернаціоналістів за підтримки адміністрації Каховської ДЮСШ.   
У фіналі кращими виявилися баскетболісти з Нової Каховки, які завдали поразки каховській «Тачанці». Переможців нагороджено почесним перехідним Кубком ім. О. Медведєва, пам’ятним кубком і грамотами. Призери і команди-учасниці відзначені грамотами відділу у справах сім’ї, молоді та спорту, почесними дипломами і вимпелами від Каховської міської організації воїнів-інтернаціоналістів.

---

Триває передплата на газету Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) «Третій тост» на 2014 рік, де  друкуються законодавчі матеріали з питань соціального захисту сімей загиблих військовослужбовців, інвалідів війни, учасників бойових дій, юридичні консультації, матеріали про життя і роботу організацій УСВА (територіальних, місцевих, районних), спогади, проза і  поезія.
Газету  можна передплатити  в усіх відділеннях поштового зв’язку України. Мінімальний передплатний період – один місяць, максимальний – дванадцять місяців.
     Наш індекс – 30224.
     Періодичність виходу – двічі на місяць.
     Вартість передплати  на наступний рік з урахуванням приймання передплати і доставки складає:
     на місяць – 2, 44 грн.,
     на три місяці – 6, 72 грн.,
     на шість місяців – 11, 79 грн.,
     на рік –  22, 38 грн.