Закінчилась Афганська війна. Молоді хлопці, солдати і офіцери повернулись на Батьківщину, чесно і до кінця виконавши свій обов’язок. Ішов час, голови ветеранів вкривала сивина. В пам’яті як кадри з кінострічок – картинки тих подій, учасниками яких вони були. А зустрічі з бойовими товаришами постійно повертали в обпалену війною молодість. Кожному хотілося торкнутися тих подій, розповісти про них молоді, сказати, що тоді йшли воювати за чужу країну, як за свою, бо інакше не могли.
Одна із таких зустрічей відбулась в день Першотравня у Чернігівської області, – у рамках проведення в Україні Року учасників бойових дій на території інших держав, – з нагоди відкриття експозиції «Афганістан. Сторінки пам’яті» у Бобровицькому районному історико-краєзнавчому музеї.
Для участі у заходах з’їхались ветерани-«афганці» з десяти районних і міських організацій воїнів-інтернаціоналістів Чернігівщини і Київщини. Та не лише вони. В числі шанованих гостей були батьки воїнів, які загинули в Афганістані, на чолі з головою Чернігівського обласного комітету сімей загиблих військовослужбовців в Афганістані Ларисою Олександрівною Кожар, а також: заступник директора з виховної роботи Бобровицької школи № 1 Світлана Денчик з членами клубу «Пам’ять», голова Чернігівської обласної організації Партії ветеранів Афганістану Володимир Бєляєв і депутат обласної ради Сергій Чубовський.
Було приємно бачити, що велика і дружня сім’я ветеранів-«афганців» зібралась разом, що вони радо спілкуються і згадують бойових товаришів, яких вже немає поруч. Підтвердженням тому стало вшанування пам’яті побратимів і покладання квітів на Пагорбі Слави до пам’ятного знаку землякам, що загинули в Афганістані і на могилу Володимира Турецького, який загинув при виконанні інтернаціонального обов’язку і похований у місті Бобровиця.
У війни своя сумна і страшна арифметика. На превеликий жаль, у ній Бобровиччина має свою статистику, вісім втрачених молодих життів. Центральна частина експозиції, яка має назву «Чорний тюльпан» – це своєрідний реквієм за загиблими. На фото вісім постатей загиблих земляків, які йдуть у вічність. Їхні імена золотом сяють на стелі пам’яті: Володимир Турецький, Микола Басанько, Василь Лухта, Василь Журибеда, Микола Кучерявець, Олексій Литвин, Валерій Ковнір і Олександр Нестеренко.
Інша частина експозиції насичена численними фотографіями, документами, речами, альбомами «афганців», листами до рідних, військовим спорядженням, які створюють уяву про той час, який вибрав хлопців не для мирної служби, а для війни. Матеріали розміщені в ящиках для снарядів, котрі слугували і для зброї, і як стільці чи столи в походах та бойових операціях.
Багато нових експонатів подарували музею ветерани, що прибули на зустріч. Більшість з них – то безцінний дар, бо привезені звідти, з Афганістану, бо вони – частина їх життя, їх молодості.
Підростаюче покоління повинно знати, що війна несе в собі біль і жах, сльози і горе, не загоєні рани і скалічене життя, що це не спосіб вирішення політичних проблем, що ми зобов’язані пам’ятати історію, щоб не повторювати помилок минулого і жити в мирі і злагоді.
Такі Сторінки пам’яті потрібні більше молоді, а не ветеранам Афганської війни, які знають ціну життя, бо боролися за нього і боронили його. Тому і довершують експозицію матеріали, що розповідають про сьогодення воїнів-«афганців».
Ця експозиція музею, що відкрита в Міжнародний день миру та праці, буде, насамперед, пам’яттю для багатьох, хто не знає, що таке війна і – дасть Господь – ніколи не дізнається.
Бобровицький районний історико-краєзнавчий музей щиро вдячний всім хто долучився до створення цієї експозиції, це насамперед: батькам загиблих, автору проекту Святославу Мулярчуку, Ігорю Мулярчуку – нині пенсіонеру, колишньому військовому льотчику, Сергію Чубовському – депутату обласної ради, голові Бобровицького відділення УСВА в Чернігівській області Віктору Акінцову, члену правління Чернігівського обласного відділення УСВА Олександру Ковальову, Віталію Бережному із Славутича і всім ветеранам-«афганцям», які прийняли активну участь у цьому дійстві.
Щиро і від душі вітаю усіх вас зі святом Перемоги і бажаю міцного здоров’я та щастя, щоб у ваших душах завжди була радість і спокій, а в – оселях панував мир і добробут.
