ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення реалізації прав підприємств, установ та організацій громадських організацій інвалідів на пільгове оподаткування

Верховна Рада України постановляє:
1. У пункті 8 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) слова і цифри «На період до 1 січня 2015 року» замінити словами і цифрами «На період до 1 січня 2020 року».
2. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Президент України   П. ПОРОШЕНКО.

м. Київ,
14 серпня 2014 року.
№ 1654-VII.

Про призначення Дерев’янка А. В. Головою Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників
антитерористичної операції
Призначити Дерев’янка Артура Валентиновича Головою Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції. 
м. Київ,
10 вересня 2014 р.
№ 811-р.

---

Про призначення Яковлевої Л. І.  першим заступником Голови Державної служби  України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції
Призначити Яковлеву Любов Іванівну першим заступником Голови Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
м. Київ,
10 вересня 2014 р.
№ 812-р.

---

15 вересня 2014 року під головуванням С. В. Червонописького відбулося засідання Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) з порядком денним:
– ротація у складі Правління УСВА;
– про підготовку до проведення VII Конференції УСВА.
З першого питання голова УСВА С. В. Червонописький доповів, що  20 серпня 2014 року під час  виконання бойового завдання у районі проведення Антитерористичної операції біля Луганську героїчно загинув наш бойовий побратим, заступник голови УСВА О. І. Міхнюк. Голова УСВА запропонував виключити зі складу Правління і Президії Спілки, у зв’язку зі смертю, заступника голови УСВА О. І. Міхнюка.
28 червня 2014 року відбулася VII конференція Одеської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), головою якої обраний Ю. М. Єрмаков. Голова УСВА запропонував ввести до складу Правління УСВА новообраного голову  Одеської обласної організації УСВА Ю. М. Єрмакова.
Після смерті А. В. Шипової до складу Правління УСВА не був включений представник організації, який би представляв інтереси членів сімей загиблих учасників бойових дій.
Останнім часом до Спілки надійшли листи від Дніпропетровської, Донецької, Київської територіальних організацій УСВА з пропозицією включити до складу Правління УСВА О. М. Гаврилюк – голову Київського обласного комітету сімей військовослужбовців, загиблих в Афганістані, вдову загиблого учасника бойових дій.
Одноголосно було виключено зі складу Правління і Президії УСВА заступника голови УСВА О. І. Міхнюка і включено до складу Правління УСВА голову Одеської обласної організації УСВА Ю. М. Єрмакова і голову Київського обласного комітету сімей військовослужбовців, загиблих в Афганістані О. М. Гаврилюк.
З другого питання про підготовку VII Конференції УСВА виступили В. М. Волошин, П. В. Ментов, Ю. М. Цомартов, В. П. Столяр, С. Г. Віхров, М. М. Гончаренко. Враховуючи численні пропозиції членів Правління, на підставі ст. 5.3 Статуту УСВА одноголосно затвердили:       
– провести Конференцію УСВА 30  жовтня 2014 року в місті Києві;
– затвердити норму представництва –  3 делегати від територіальної організації.
Делегати обираються на конференціях територіальних організацій УСВА. Члени Правління УСВА, голова і члени Ревізійної комісії УСВА є делегатами Конференції поза квотою, без проходження процедури обрання в територіальних організаціях.
Члени Правління затвердили   порядок денний роботи VII Конференції УСВА:
 1. Звіт Правління УСВА за період 2009–2014 роки.
 2. Звіт Ревізійної комісії УСВА за період 2009–2014 роки.
 3. Вибори голови УСВА.
 4. Затвердження чисельного та вибори персонального складу Правління;
 5.Вибори голови та членів ревізійної комісії УСВА.

---

5 сентября председатель УСВА С. В. Червонопиский на телеканале «1+1» в программе ТСН обратился к российским ветеранам.   
3 сентября в телеэфире выступили руководители российских ветеранских организаций. Официально так, возле кремлевской стены. И озвучили пропагандистский текст насчет «добровольцев, по зову сердца сражающихся с фашизмом в Украине». Испанию упомянули… Понятно, они — люди подневольные, держатся за кресла и говорят, что велено. Поэтому я обращаюсь к своим побратимам, ветеранам вооруженных конфликтов бывшего Советского Союза.
Не было и нет никакого фашизма в Украине. Сейчас на Донбассе глядят друг на друга через прицелы смертоносного оружия славянские братья. И погибают в бессмысленной бойне.
Будьте честными, как подобает воинам. С какими бандеровцами воевали россияне под Мариуполем? Кого, кроме русскоязычных славян, вы расстреляли под Иловайском? Я знаю, о чем говорю: на Донбассе погибли и мои боевые товарищи по Афганистану: Олег Михнюк – заместитель председателя УСВА, Александр Гуменюк – командир батальона «Киевская Русь», Игорь Момот – начальник Учебного центра подготовки младших специалистов Госпогранслужбы «Оршанец», Александр Романенко – председатель поселкового совета Старой Синявы Хмельницкой области, Александр Давидчук и Николай Лычак – жители Ирпеня.
Украинцы сражаются на своей земле. Мы не звали российских защитников на танках и БТРах, которые поливают нас из артиллерии и систем залпового огня.
Украина переживает тяжелое, трагическое время. Но со своими проблемами мы справимся сами.
А вы, российские ветераны, если хотите действительно помочь братьям по оружию, то возвысьте свой голос против отправки российских солдат на войну в Украину, против поставок российского вооружения и техники. И тогда у нас сразу воцарится мир. Русскоязычные и украиноязычные украинцы одинаково хотят этого.
А если вам это не под силу, то хотя бы добейтесь официального признания российского вмешательства в Украину. Тогда российских хлопцев, не по своей воле попавших на убой в Украину, не будут подло закапывать в безымянных могилах. А семьям погибших – цинично обещать какую-то компенсацию и заботу.
Украина своих павших хоронит с почестями, как героев.
Мы с вами знаем, что такое война. Как она калечит тела и души. Тем более, война меж братскими народами. И мы будем в первых рядах тех, кто ее остановит.

---

18 вересня в Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі голова Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Сергій Червонописький зустрівся з Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Онуфрієм.
У зустрічі взяли участь керуючий справами УПЦ, ректор Київської духовної семінарії митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, настоятель церкві Воскресіння Христового – Храму пам’яті загиблих і ветеранів Афганістану протоієрей Сергій Ющик і представники УСВА.
Представники Спілки висловили свої переживання з приводу нинішньої ситуації в державі. Присутні обговорили питання спільного соціального служіння, волонтерства й духовної опіки над учасниками бойових дій в зоні АТО і біженцями.
У ході обговорення прийнято рішення про розширення Всеукраїнського меморіалу – пам’ятника воїнам-«афганцям» для того, щоб увічнити імена всіх загиблих воїнів-інтернаціоналістів, а також учасників Антитерористичної операції.
Учасники зустрічі обмінялися пам’ятними подарунками.

---

Ветерани війни, люди, які брали участь у бойових діях, де б вони не відбувалися, краще за інших розуміють, що все на Землі залежить від Волі Божої.
Не дивно, що після Афганської війни багато її учасників стали прихожанами, парафіянами, активними членами релігійних громад, очолили місцеві парафії багатьох релігійних конфесій по всій Україні. Релігійні традиції, що сприяють душевній рівновазі, створенню міцних сімей і вихованню дітей, стали невід'ємною частиною ритуалів і всіх етапів життя ветеранів війни.
 Добрим прикладом дороги до Бога, об'єднання ветеранів Афганської війни навколо Церкві стала благородна діяльність Церкві Воскресіння Христового в Києві, основу громади якої складають сім'ї загиблих воїнів, учасники бойових дій, інваліди війни, кияни.
На жаль, в сучасній незалежній Україні останнім часом відбуваються негативні потрясіння, природа яких знаходиться як всередині нашої держави, так і за її межами. Саме втручання ззовні призводить найчастіше до тяжких, непоправних наслідків для України. У сучасній гібридній, комбінованій війні, в якій Україна може втратити свою державність і незалежність, одним з головних елементів є боротьба за душі людей, що супроводжується надпотужною зовнішньою інформаційною агресією.
Церква займає особливе місце серед недержавних організацій, які непохитно стоять на захисті духовних прав та інтересів громадян.
Ветерани Афганської та інших зарубіжних воєн і військових конфліктів, учасники Антитерористичної операції звертаються до керівників усіх релігійних конфесій України і вимагають в умовах розв'язаної війни забути всі міжконфесійні непорозуміння і протистояння й використовувати всі сили і можливості Церков у відстоюванні державного суверенітету і територіальної цілісності України.

За дорученням Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) –

---

На журналістському шляху мені довелося зустрічатися з Олегом Івановичем неодноразово. І після кожної з цих зустрічей я впевнювався, що маю справу з людиною слова і дії.
Пригадую такий випадок: готуючись до відпустки, яку планував провести в Ямпільському районі на Вінниччині, завітав до редакції газети «Третій тост», а потім зайшов до Олега Івановича. І в розмові «про життя» мимоволі сказав йому, що у відпустці планую зустрітися з «афганцями» району і провести  презентацію своєї книги «Афганці» Ямпільщини», яка щойно вийшла з друку. Та мені соромно зустрічатися з людьми, які начебто й живуть не у Богом забутому краю, але ніхто про них і ніде не згадує. За 26 років існування районної спілки ветеранів Афганістану жоден з її членів, а їх понад 110, не отримав ніякої нагороди не те щоб від держави, а навіть і від УСВА. Було б непогано, якби бодай комусь із найбільш відважних під час служби і найбільш активних у мирний час вручити наші відзнаки…
Олега Івановича ця звістка дуже засмутила і, було видно, що й обурила. І він, перервавши мене, сказав:
– Напишіть мені прізвища таких «афганців» і я прямо зараз виправлю це становище.
Що я, зв’язавшись телефоном з головою райдержадміністрації Володимиром Волошиним і головою районної спілки ветеранів Афганістану Олександром Білінським, і зробив. Після чого отримав від Олега Івановича 6 Почесних грамот і 4 медалі «За віру і мужність» з напутньою порадою вручити їх від імені Правління УСВА. Згодом за підтримки О. Міхнюка отримав державну нагороду – орден «За мужність» третього ступеня й голова Ямпільської СВА Олександр Білінський.
І районна спілка ожила. Мало того, що всі доклали чимало зусиль і коштів для видання книги «Афганці» Ямпільщини», а ще й створили гарний музей бойової слави воїнів-інтернаціоналістів. Є й інші добрі справи на рахунку «афганців» району.
Кілька разів я зустрічався з Олегом Міхнюком і на Майдані Незалежності. Знаючи, що він інвалідом другої групи, що йому важко ходити понівеченими душманськими кулями і осколками ногами, якось запитав:
– Олеже Івановичу, а навіщо ти тут, на Майдані. Тобі що, мало Афганістану, де ти міг загинути, і лише завдячуючи справжньому бойовому товаришу сержанту Анатолію Мельнику (до речі, мешканець Ямпільського району) залишився живим? Хто тебе може за щось осудити?..
На що О. Міхнюк відповів:
– Я сам себе до кінця життя картатиму за те, що ось міг щось зробити для кращого майбутнього своєї України й свого народу і не зробив. А ще, по-правді кажучи, Павловичу, набрид оцей безлад у країні, несправедливість на кожному кроці, оце життя багатьох у розстрочку…
Далі він ще багато чим пояснював своє перебування на Майдані.
Що ж до служби Олега Міхнюка там, в Афгані, то наведу лишень один бойовий епізод із десятків, в яких він брав участь.
…Мотострільці-десантники наполегливо пробивалися до пункту, де мала відбутися зустріч з підрозділом афганських збройних сил для подальших спільних дій. По ходу просування довелося відбивати зненацькі напади окремих бандитських груп, долати завали і вузькі дефіле, де кожен метр розбитої дороги буквально нашпигований мінами і радіокерованими вибуховими пристроями. Втомилися воїни… А тут, ледь бронемашина увійшла в поворот, як під її днищем спрацював фугас. Сильний вибух підкинув її догори. Зі страшним гуркотінням вибухнули бензобаки. Над бортами здійнялися чорно-помаранчеві язики полум’я. Вибухом десантників викинуло на скелі, багато бійців зазнали поранення, у заступника командира взводу старшого сержанта Олега Міхнюка виявилися тяжкі поранення обох ніг, відкрилася сильна кровотеча. Не вагаючись, під вогнем «духів» кинувся йому на допомогу сержант Анатолій Мельник. Через силу, бо й самого контузило, відтягнув його за ріг скелі, наклав джгути на ноги і… почув від Олега неймовірне:
– Анатолію, залиш мене у спокої. Приймай командування взводом на себе і, використовуючи складки місцевості, тримаючись упритул до скель, виводь людей у безпечне місце, організуй кругову оборону. Тримайтеся до підходу основних сил. Я вас прикрию.
Олег бачив, як попереду з ущелин, тріщин скель танцювали спалахи душманських автоматів, басовито ухали англійські гвинтівки, і, економно витрачаючи набої, скупими прицільними чергами зі свого АКМ не давав їм особливо розвернутися. Він чув, як вибухали на транспорті залишки боєзапасу, слабкий вітерець доносив до нього запах розплавленої фарби. І з болем у серці подумав: шкода, хороша була машина. Але, намагаючись більше не відволікатися на стороннє, зосередив увагу на душманах. А ті, використовуючи «мертві» простори за скелями, задумали оточити сміливця і взяти його в полон. Здогадався про це і О. Міхнюк. Щось недобре защеміло серце. Помацав підсумок – там залишилося тільки два магазини з набоями і дві «лимонки». Мало, як для такого бою. І подумки став прощатися з життям…
Раптом почув позаду якесь шуркотіння. Схопивши гранату, зібрався кинути її, та відчув здавлений голос А. Мельника:
 – Командире, це я. Прийшов на допомогу. Відповзаємо ариком. Він тут, поруч, я ним і дістався сюди.
Удвох стало веселіше. До того ж, Анатолій відчутно поповнив боєзапас: приніс кілька споряджених автоматних ріжків і з десяток «лимонок».
Щоб якось відволікти душманів, вдалися до хитрощів: по величезному валуну кинули одну за одною три бойові та одну димову гранати. Спалахи, дим і здійняті хмари щебеню на якийсь час приховали  від зору бандитів відважних бійців. Анатолій, взявши на свої плечі пораненого і не припиняючи вогню з автомата, швидко відповзав у зворотній бік. Олег під час цього переповзання ще кілька разів пропонував залишити його, та товариш і не думав цього робити, й невдовзі опинилися серед своїх друзів, які готувалися до рішучого кидка.
Поповнивши боєприпаси і зорієнтувавшись в обстановці, підрозділ десантників рвонув на «духів», що блокували дорогу й ховалися за стінами найближчих дувалів. Бій був настільки швидкоплинний, а навала наших бійців такою стрімкою і рішучою, що «духи» не витримали – побігли геть. Та влучні постріли наших бійців наздоганяли їх і назавжди переривали той біг… Невдовзі з’явилися гелікоптери. Зробивши кілька пусків реактивних снарядів і забравши поранених, лягли на зворотній курс. Життя десантників було врятовано…
І все ж таки Олег Іванович не задовільнився одним Майданом. Він, як істинний боєць, пішов добровольцем у батальйон «Айдар», а з ним і в саме пекло бою, в одному з яких і загинув, рятуючи від смерті інших. Олега поважали і любили товариші по службі.
Доброзичливий, чуйний, сміливий, відданий патріот Батьківщини Олег Іванович Міхнюк назавжди залишиться в серцях усіх тих, хто його знав, з ким він ділив у боях окраєць хліба, кому підставляв своє плече.
Вічна слава тобі й вічний спокій, бойовий побратиме!
Герої не вмирають!

---

15 вересня голова Української Спілки ветеранів Афганістану Сергій Червонописький і клір церкві Воскресіння Христового – Храму пам’яті загиблих і ветеранів  Афганської війни відвідали поранених, які перебувають на лікуванні в госпіталі Державної прикордонної служби України.
Сергій Васильович поспілкувався з бійцями, які брали участь в Антитерористичній операції, поділився своїми думками щодо ситуації на сході країни, побажав пораненим швидкого одужання. Священики зачитали молитву за скоріше одужання і подарували  прикордонникам ікони.

---

Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) видала кишенькову книжку для воїнів АТО «Практичні рекомендації з надання першої медичної допомоги».
Минуло вже понад двадцять п'ять років від часу, коли українські вояки брали участь у великомасштабних бойових діях в Афганістані. Афганська війна забрала життя 3280 українців. Зазнали поранення понад 8 тисяч вихідців з України, стали інвалідами – 3560. З тієї війни офіцери і солдати принесли не лише сум тяжких спогадів про втрату бойових побратимів, але й неоціненний досвід, який можна набути лише в умовах реальних бойових дій.
Нині, коли на сході України триває Антитерористична операція, а точніше – неоголошена підступна війна проти нашої держави з боку Російської Федерації, гинуть і дістають поранення наші громадяни, на часі пригадати досвід Афганістану. Сподіваємося, що практичні рекомендації з надання першої медичної допомоги, якими користувалися бійці в Афганістані, перевірені практикою бойових дій в складних умовах сучасної війни, допоможуть нашим воїнам врятувати життя в екстремальних ситуаціях.
У рекомендаціях викладено настанови щодо надання першої медичної допомоги при пораненнях і кровотечах, при переломах кісток і забиттях, при опіках і відмороженнях, отруєннях технічними рідинами і при нещасних випадках.
Матеріали надав учасник війни в Афганістані, у той час начальник медичної служби 40-ї армії, перший керівник військово-медичного управління Збройних Сил України генерал-майор медичної служби Г. В. Циганок.
Книгу передано підрозділам Збройних Сил України, Національної гвардії, Прикордонних військ, СБУ й безпосередньо через обласні організації УСВА до батальйонів територіальної оборони. Безумовно, тиражу в 10 тисяч примірників не вистачить, тому пропонується продовжити збір коштів для нагальних потреб військовослужбовців України. За період з березня по серпень поточного року зібрано 88733 гривні, які було витрачено за призначенням повністю.
Нагадуємо наші реквізити: Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), р/р 26008001100145 в ПАТ «Укрінбанку», МФО 300142, код ЄДРПОУ 00039864.
Переказ може здійснюватися через відділення будь-яких банків з позначкою в графі «Призначення платежу» – «Благодійний внесок для підтримки військовослужбовців ЗСУ».

---

Против Украины ведется война. Оттого, что не объявлена официально, она не становится менее жестокой и кровопролитной. Ветераны-«афганцы» с первых дней на этой войне в рядах защитников Родины. Хотя есть и такие, кто поддались пропаганде, ложному региональному патриотизму и присоединились к так называемому ополчению Донбасса. Но их — явное меньшинство.
Война разделила боевое братство «афганцев». И по ту сторону, к сожалению, оказалось множество наших товарищей из России, которых мы знаем как смелых и героических воинов, но они поддержали уже неприкрытую агрессию России против Украины.
Мы с вами знаем, что такое война, не по наслышке. Как она калечит души и тела. Среди павших – наши боевые товарищи Олег Михнюк, Александр Гуменюк, Игорь Момот, Александр Романенко и еще более полусотни ветеранов-«афганцев». Поэтому мы приветствуем усилия всех сторон, направленные на достижение прочного и долговременного мира на украинском Донбассе.
Война с многочисленными жертвами как среди военных, так и мирного населения, стала одним из элементов системного кризиса в Украине. К ней добавились падение экономики, инфляция, проблемы с энергоносителями, коррупция не уменьшилась, а возросла. Для решения всего этого, по нашему убеждению, как воздух, необходимы системные реформы, очищение и модернизация власти в Украине.
Свой вклад в дестабилизацию общественно-экономической ситуации, несомненно, внесут и планируемые парламентские выборы. Выборы у нас — это всегда взаимные обвинения, компромат, разброд и шатания. Плюс дополнительные расходы в условиях, когда средств не хватает на самое необходимое. И это в то время, когда вся страна должна объединиться для отражения агрессии, для превращения Украины в действительно европейское государство не только по географии, но и по уровню жизни. Да и бюджетные средства, что пойдут на выборы, лучше бы потратить на оборону и медицинскую помощь раненым в боях, на решение социальных проблем участников АТО, ветеранов.
Но самое главное, что Верховная Рада так и не набралась сил принять изменения к закону о выборах, и у нас остается все по-старому. То есть, проход новым, прогрессивным политическим силам в парламент практически перекрыт.
Мы не видим смысла участвовать в таких выборах, которые не принесут обновления власти, усилят в стране гражданское противостояние, опустошат и без того скудную государственную казну. По нашему убеждению, это недостойно настоящих патриотов и защитников Отечества!
Вместо этого мы намерены разработать, согласовать с властью и создать общенациональную систему территориальной самообороны, во многом схожую с организацией минитменов в США или подразделений Heimatschutc в Германии. Речь о том, что в каждом значительном населенном пункте Украины должны быть сформированы военизированные подразделения из добровольцев. После соответствующей подготовки они получат в свое распоряжение стрелковое оружие, включая автоматическое, хранящееся централизованным образом.
Во главе таких подразделений встанут, в том числе, и ветераны-«афганцы». Во взаимодействии с силовыми структурами эти подразделения будут осуществлять патрулирование, проводить контрдиверсионную работу, оперативным образом пресекать правонарушения. А в случае полномасштабной агрессии – принимать участие в боевых действиях.
И это будет наш реальный, эффективный вклад в дело защиты Украины от серьезных угроз сегодняшнего дня. И он куда весомее, чем словесные баталии на предвыборных фронтах!
Мы знаем, что война кончается миром. Но этот мир несет свои проблемы, в том числе, и реабилитацию участников боевых действий. Предлагаемая нами организация в сотрудничестве с международными институциями сможет взять на себя и эту работу.
Главное сейчас — это сплочение, взаимовыручка и поддержка. Этим мы с вами и крепки. Кто, как не мы, подставим крепкое плечо и друг другу, и другим истинным, а не демагогическим, патриотам. УСВА всегда был и, без сомнения, останется на передовом рубеже защиты Украины от всех внешних и внутренних посяганий.

---

9 вересня ветерани війни в Афганістані Львівщини зібрали вантаж гуманітарної допомоги, необхідної зараз українському війську, і передали військовикам, які виконують бойові завдання на південному сході країни.
Минуло понад 25 років з дня закінчення війни в Афганістані, та ще не загоїлися в пам’яті й душах ті глибокі рани, які залишилися у ветеранів як наслідок війни. Тому так активно відгукнулися на трагедію в рідній державі й проблеми нашого війська члени Львівської обласної організації УСВА (воїнів-інтернаціоналістів) і Львівської обласної спілки ветеранів Афганістану «Наш дім», зокрема, Петро Ковалишин, Наталія Бабенко, Степан Сомов, Богдан Дзядик, Федір Паташ, Володимир Строгуш, Михайло Цікало, Володимир Антощак, Ігор Жуковський.
За десять днів «афганці» Львова за підтримки небайдужих людей і підприємців зібрали кошти і майно вагою близько двох тонн для допомоги бійцям і підрозділам Збройних Сил і Національної гвардії України. Найбільш активно в цій роботі взяли участь підприємства ПрАТ «ЛПРЗ», ТзОВ «Лідер Моноліт», ресторан «Княжий Келих», ЛП «Гал-Євро-Контракт», ТзОВ «Лінкон-ЛД» і ТзОВ «Агросмак».
– На зібрані власні кошти «афганців» і приватних підприємців придбано амуніцію, камуфляжну форму, футболки, берці, дощовики, засоби гігієни, продукти харчування (м’ясні консерви, згущене молоко, цукор, солодощі, чай, кава), сигарети. Також придбано десять бронежилетів, які попередньо перевірені на ефективність на військовому полігоні й відповідають п'ятому ступеню захисту. Крім того, військовим надіслано речі першої необхідності, – повідомив голова Львівської обласної спілки ветеранів Афганістану «Наш дім» Петро Ковалишин.

Ветерани і в подальшому збиратимуть допомогу, але вже зимову. Також планується сформувати батальйон «афганців», які братимуть участь у бойових діях.

---

У зоні проведення АТО відбулося нагородження почесним нагрудним знаком  «За взірцевість у військовій службі» третього ступеня курсантів Військової академії (Одеса) і факультету військової підготовки НТУ «ХПІ» (Харків).
Майже місяць вони ремонтували бойову техніку, на якій виконували завдання на передових позиціях. За словами фахівців інженерних служб сил АТО курсанти продемонстрували високі вміння і знання. А найголовнішим їхнім здобутком став досвід організації та проведення ремонтних робіт у реальній бойовій обстановці.   
– Мені приємно бачити в строю молодих людей, на грудях яких вже є нагороди за відмінне виконання обов’язків, – зазначив генерал-полковник Віктор Муженко. – Збройним Силам України як ніколи потрібні офіцери-патріоти, мотивовані до сумлінного виконання завдань, командири-лідери. Офіцери, які досконало знають всі нюанси своєї військової професії, адже зараз саме ці чинники є основними в здобутті авторитету серед підлеглих. Ви отримали унікальні знання й навички в бойових умовах. Це допоможе у майбутньому стати потужними військовими керівниками. Дякую вам за службу і за роботу. Ви зробили дійсно значну справу. І бажаю успіхів у подальшому навчанні.

---

Справжнім ковтком свіжого повітря сьогодні для нас стало спілкування з вояками, які приїжджають у короткострокові відпустки додому із зони АТО. Така зустріч відбулася у Городищенській середній школі на Хмельниччині, куди завітав колишній її випускник Андрій Веремійчук, військовослужбовець однієї з частин, що несе бойову вахту.
Андрій з дитинства мріяв бути військовим. Уявляв себе солдатом, який захищає Батьківщину, своїх рідних. Багато читав, хотів побільше дізнатися про солдатів буремних 40-х років. З гордістю розповідав знайомим, що вчився в одній школі з воїном-інтернаціоналістом Миколою П’яскорським, який загинув на алжирській землі.
На зустрічі з учнями гість розповів, як проходить його служба, як живуть і служать його товариші, як підтримує їх місцеве населення. З великою вдячністю говорив про бізнесменів, які надають допомогу частині (зокрема, інструментами), адже їхньому підрозділу доводиться часто ремонтувати застарілу й зношену військову техніку. Вкрай важливою є гуманітарна допомога, яку доставляють воїни-«афганці» з Києва, Херсона та інших міст.
А ще Андрій наголосив, що без дисципліни, яка панує у підрозділі, служба не була б службою. Хлопці домовились, що за порушення дисципліни порушнику буде дуже важко служити далі. «Ми повинні бути прикладом і взірцем як для інших військовослужбовців, так і для місцевого населення», — каже воїн.
Андрій зазначив, що вдячний долі за те, що часто спілкувався з воїнами-«афганцями» і у своїй військовій службі, у буденному житті використовує їхні батьківські поради.
На запитання, що допомагає йому в службі, Андрій відповів: «Мамине благословення і мамина молитва, а ще — любов до Батьківщини і родини».
   

---

По приглашению председателя Харьковского городского союза ветеранов Афганистана В. Н. Коваленко представители миссии Посольства Королевства Нидерландов в Украине – заместитель главы миссии Ханс Ван Де Вен и советник по политическим вопросам Посольства Яна Ван Дер Велден посетили музей-диораму «Афганская война. Как это было».
Ханс Ван Де Вен, бывший гражданин СССР, проходивший срочную службу в составе Ограниченного контингента советских войск в Афганистане, после службы в армии учился в Москве, затем переехал в Нидерланды. Принимал участие в миротворческих миссиях в Афганистане, где более четырех лет работал в Кабуле. Миссия Посольства находится в Украине для установления фактов катастрофы малайзийского авиалайнера.  
Встретили представителей миссии и провели экскурсию в музее председатель Московского районного отделения ХГСВА, кавалер ордена Красной Звезды, двух медалей «За отвагу»  Н. Н. Овчаренко и заместитель председателя ХГСВА М. Л. Быков. Николай Овчаренко рассказал историю  создания диорамы, об исторических фактах, которые легли в основу сюжета диорамы, о людях, изображенных на полотне, ознакомил гостей с экспонатами музея.
Ханс Ван Де Вен передал слова благодарности от  жителей Афганистана украинским воинам-интернационалистам за огромную гуманитарную помощь, которая была оказана стране, и поблагодарил за работу по сохранению памяти.

---

На базі туристичного  комплексу «Аква-плюс» у Чернівецькій  області відбувся п’ятий етап першості України з гірських  автоперегонів.
На запрошення організаторів – обласної і міської організацій УСВА приїхали учасники бойових дій в Афганістані із  Київської, Івано-Франківської, Хмельницької, Херсонської областей. На міській площі у Чернівцях за участі авторів-виконавців, ветеранів Афганської війни, заслуженого артиста України Володимира Коваленка (Івано-Франківськ), творчої групи «Ташакор» (Біла Церква), Леоніда Мицака (Полонне Хмельницької обл.) відбувся благодійний концерт, кошти від якого надійдуть на підтримку українських військовослужбовців, які беруть участь в АТО. Звучали пісні, написані в Афганістані, та народні, сучасні.
У туристичному комплексі «афганці» привітали переможців гірських автоперегонів і також відбувся концерт.

---

Родини загиблих воїнів-інтернаціоналістів Запоріжжя від щирого серця дякують всім, хто зробив все від них залежне по увічненню пам’яті полеглих. Це учасники бойових дій в Афганістані Олександр Онищенко, Ніна Гурська, Борис Сопін, Валентин Зарва, Олександр Наметченко, спонсори Андрій Гамов і Валерій Мостовий.
Чверть століття минуло після страшної і жорстокої війни в Афганістані, а після загибелі наших рідних – по 30 і більше років, та тільки тепер у всіх запорізьких школах, де вони навчалися, в ПТУ №27 і металургійному коледжі урочисто відкрито меморіальні дошки. Ми так довго цього чекали…
Нас запросили на відкриття меморіальних плит у школах, на жаль, не всі  батьки дожили. Прийшли на перший дзвоник бойові побратими, тисячі учнів та їхні батьки, котрі стали свідками вшанування пам’яті загиблих наших дорогих синів, чоловіків і батьків, які з честю виконали військовий обов’язок.
Колись після випускного шкільного балу вийшли щасливі хлопці у великий світ і загинули, назавжди залишившись молодими. А тепер щоранку меморіальні дошки нагадуватимуть школярам про цінність миру, людського життя, любові до країни, яка виховала героїв. 
Віримо, вічна пам'ять про воїнів-інтернаціоналістів збережеться на віки.

---

Одним из основных направлений работы Чугуевской районной организации ветеранов Афганистана стало увековечение памяти погибших.
В этом юбилейном для «афганцев» году открыты мемориальные доски на школах, где учились погибшие герои – рядовой Александр Васильевич Михайлов в селе Каменная Яруга и ефрейтор Сергей Иванович Романенко в селе Волохов Яр.
В селе Граково правление районной организации  в честь воина-пограничника Сергея Ивановича Сердеченко провело встречу под девизом «Пока живем, помним!».
Сергей Сердеченко, рядовой, пом. наводчика гранатомета мотоманевренной группы погранвойск, родился 16 января 1964 года в Малиновке Чугуевского района Харьковской области. Окончил Чугуевское СПТУ-53, работал механизатором в совхозе «Репинский». В Вооруженные Силы СССР призван 18 октября 1982 года. В Афганистане неоднократно участвовал в боевых операциях. Погиб в бою 25 августа 1983 года на горном перевале при ликвидации крупного каравана противника с оружием и боеприпасами. Награжден посмертно орденом Красной Звезды.
У мемориальной доски, установленной на здании школы, состоялся митинг, в котором приняли участие воины-«афганцы», председатель совета ветеранов Великой Отечественной войны Раиса Павленко, председатель Граковской первичной организации ветеранов Афганистана Сергей Жуга, брат погибшего героя – Юрий Сердеченко, жители села. Минутой молчания почтили светлую память  Сергея Сердеченко, возложили цветы на его могилу и к мемориальной доске.
Воины-интернационалисты районной организации выражают глубокую благодарность Харьковскому областному союзу ветеранов Афганистана и его председателю Владимиру Рыжкову за помощь в увековечении памяти погибших в Афганистане земляков. В районе установлены мемориальные доски всем погибшим героям.

---

Вінницька обласна спілка ветеранів війни в Афганістані за сприяння облдержадміністрації, облради, обласного краєзнавчого музею випустила альбом «Незаживаюча рана Афгану», присвячений вінничанам, які пройшли горнило Афганської війни.
Видання  присвячене 25-й річниці виведення радянських військ з Афганістану і містить матеріали про участь воїнів-інтернаціоналістів Вінниччини в Афганській війні. Альбом складається з шести розділів. У передмові наводиться сумна статистика бойових втрат області на Афганській війні. Це суха статистика воєнних подій і водночас незагойні душевні рани, які не лікують ні час, ні приємні зустрічі, ні яскраві події. 
Альбом добре ілюстрований, у ньому йдеться про далеку азіатську країну, про початок війни, публікуються фотографії всіх загиблих земляків, активістів Спілки, висвітлюється історія створення і діяльність обласної, міської і районних спілок ветеранів війни в Афганістані, простежуються долі воїнів-«афганців».
Авторський колектив – Катерина Висоцька, Олена Бродзь, Надія Добровольська, Алла Зарубенко, Петро Кирилішин, Світлана Шароварська, консультанти – учасники бойових дій Ігор Гром, Олександр Толстой, рецензент – заступник директора з наукової роботи Інституту історії, етнології і права ВДПУ ім. М. Коцюбинського, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та культури Анатолій Войнаровський.
Альбом – своєрідна данина пам’яті тим, хто загинув на чужій землі Афганістану, і шана  воїнам-інтернаціоналістам, котрі повернулися з неоголошеної війни.

---

З 12 вересня розпочалася передплата на періодичні видання України на 2015 рік.
Газету Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) «Третій тост», де  друкуються законодавчі матеріали з питань соціального захисту сімей загиблих військовослужбовців, інвалідів війни, учасників бойових дій, юридичні консультації, матеріали про життя і роботу організацій УСВА (територіальних, місцевих, районних), спогади, проза і  поезія, можна передплатити  в усіх відділеннях поштового зв’язку України. Мінімальний передплатний період – один місяць, максимальний – рік.
Наш індекс – 30224.
Періодичність виходу – двічі на місяць.
Вартість передплати з урахуванням приймання передплати і доставки складає:
на місяць – 3,04 грн.,
на три місяці – 8,52 грн.,
на шість місяців – 15,39 грн.,
на рік –  29,58 грн.

Підтримуйте газету воїнів-інтернаціоналістів «Третій тост» своєчасною передплатою.

---

Державне підприємство по розповсюдженню періодичних видань «Преса» доводить до відома редакції газети «Третій тост», що, зважаючи на неможливість доставки періодичних друкованих видань на територію АР Крим, УДППЗ «Укрпошта» скасовує курсування магістрального поштового маршруту в напрямку Київ – Сімферополь з 8 вересня 2014 року.
Наші бойові товариші в Криму можуть читати «Третій тост» на сайті УСВА.

---

В Шостке при участии Сумской областной организации «СОВЕАФ» проведены  пятые соревнования на Кубок трижды Героя Советского Союза Ивана Кожедуба.
Организатором турнира, в котором приняли участие спортсмены с поражением опорно-двигательного аппарата,традиционно выступил Шосткинский физкультурно-спортивный клуб «Инваспорт» под руководством спортсмена-колясочника Дмитрия Васильцова.
Участники соревновались в двух видах спорта. Сначала спортсмены испытали свои силы в пауэрлифтинге, затем совершили забег на дистанции 5 километров. По итогам соревнований в общекомандном зачете победили шосткинцы, показавшие отличные результаты в обеих дисциплинах. Второе место заняла команда черкасчан, третье – киевляне. Заместитель председателя Шосткинской районной организации УСВА Дмитрий Шиман вручил участникам награды и ценные подарки от Сумской областной организации «СОВЕАФ» (Союз ветеранов Афганистана). Организатора ежегодных соревнований Дмитрия Васильцова наградили медалью УСВА «За громадянську мужність».
Участники совершили небольшую экскурсию по Шостке, побывали в музеях.

---

Лопотіння весел байдарок, каное, барабани драгонботів – великих каное на 20 місць, сотні дітей та їхній пожвавлений гомін порушили звичну тишу столичного Труханового острова, де відбулися перегони в рамках щорічних героїко-патріотичних змагань з веслування «Пам’ять».
– Це вже двадцять четверта регата, – розповідає директор дитячого оздоровчого клубу «Мала флотилія» Олександр Коваль. – Цього разу вона проводилася пам’яті загиблих воїнів Афганістану та полеглих захисників Вітчизни впродовж Антитерористичної операції на сході України.
Хоча змагання набули міжнародного статусу, проте організатори вимушені були констатувати той факт, що останнім часом вони часто опиняються на межі зриву, адже відсутність належного фінансування, м’яко кажучи, не надто сприяє розвитку веслування в країні.
– Більшість спортивного інвентарю в клубі походять ще з радянських часів, а закуплене нещодавно – справа ентузіастів, тренерів і батьків дітей, які тренуються у «Малій флотилії», що базується на спортивній базі «Зеніт», – розповідає один із засновників і колишній багаторічний директор клубу «Мала флотилія», кандидат медичних наук, заслужений тренер України, майстер спорту СРСР Всеслав Ковган. – Сьогодні човен коштує чималих грошей, приміром, байдарка – близько трьох з половиною тисяч євро. Тому в більшості веслувальних клубів є лише кілька одиниць такого спорядження.
Але і це не завадило дітям з багатьох областей України приїхати до столиці й взяти участь у змаганнях. Попри численні труднощі, веслування живе й приносить користь і радість шанувальникам цього виду спорту. Спостерігаючи щасливі обличчя підростаючого покоління, в яких горить воля до перемоги, дивлячись на тренера, який  біжить вздовж берега і що є сил надриває горло, щоб донести слова підтримки до свого вихованця, якого він привіз за сотні кілометрів нерідко на власному транспорті, розумієш: у нашого веслувального спорту є майбутнє.
Призерів і переможців XXIV Міжнародних героїко-патріотичних змагань серед дітей і дорослих з веслування на байдарках і каное «Пам'ять»  нагороджено медалями і Почесними грамотами Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). У патріотичному спортивному заході взяв участь заступник голови УСВА Валерій Аблазов.
 

---

 
На базі Знам’янського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України (Кіровоградська область) відбулися міські змагання з військово-спортивного п’ятиборства серед вихованців навчальних закладів і військово-патріотичних клубів й об’єднань міста.
Молодих спортсменів привітали організатори і головні судді змагань директор Знам’янського МСТК ТСОУ В. Колебіденко, голова районної спілки ветеранів Афганістану В.Углов і заступник голови Знам’янської міської організації ветеранів Афганістану О. Мазур
Найвправнішим у розборі й складанні автомата став представник команди ТСО України Дмитро Воєвідко, якому вдалося виконати це складне завдання за 22 секунди. Найкращим у спорядженні магазину автомата АК-47 був Сергій Бурлака. Назарій Іванов і Дмитро Воєвідко стали переможцями у спортивному метанні ножів. Найвлучнішим під час метання гранати став Михайло Кадигроб, Олександр Оленін  переміг під час стрільби з автомата. Переможці нагороджені грамотами і медалями. Вони представлятимуть місто на обласній першості.