КОНФЕРЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ СПІЛКИ ВЕТЕРАНІВ АФГАНІСТАНУ

30 жовтня 2014 року в  столичному Палаці ветеранів відбулася VII  Конференція УСВА, на яку було обрано 114 делегатів від 25 територіальних організацій і запрошено більш як 100 гостей.
На початку роботи відбулося Правління УСВА, на якому підтверджено   повноваження С. Г. Віхрова як члена Правління УСВА. 4 жовтня 2014 року відбулася звітно-виборна конференція Чернігівського обласного відділення УСВА, де С. Г. Віхрова обрано головою на новий термін. Затверджено звіт Правління УСВА, регламент роботи і проект рішення, які виносилися для обговорення на VII  Конференцію УСВА.
Затверджено пропозиції щодо робочих органів. Робочу президію Конференції у складі: Червонописький Сергій Васильович, Кирилішин Петро Степанович, Дерев’янко Артур Валентинович, Виноградов Юрій Вікторович, Гайдукевич Валерій Володимирович,
Павлович Григорій Григорович, Федосенко Юрій Іванович – також запропоновано для затвердження делегатами. На Правлінні VII звітно-виборну Конференцію УСВА доручили відкрити голові Спілки С. В. Червонопиському.
У роботі Конференції взяли участь Герої Радянського Союзу, учасники бойових дій в Афганістані В. І. Гринчак, В. Д. Капшук і В. П. Синицький, голова Державної служби України у справах ветеранів та учасників Антитерористичної операції, учасник бойових дій в Афганістані А. В. Дерев’янко, голова громадського об’єднання «Білоруська Спілка ветеранів Афганістану» депутат Національних зборів Республіки Білорусь В. В. Гайдукевич, директор Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років» І. П. Ковальчук, завідуюча реліквійної експозиції «Трагедія і доблесть Афгану» І. М. Коцаб’юк, головний лікар Українського госпіталю воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» В. І. Олійник, генеральний директор Національної бібліотеки України для дітей А. І. Гордієнко, представники всеукраїнських організацій ветеранів війни, сімей загиблих, чорнобильців, миротворців, учасників Антитерористичної операції.
VII звітно-виборну Конференцію УСВА урочисто, під Гімн України, відкрив голова УСВА С. В. Червонописький.
За звітний період ми провели в останню путь наших бойових побратимів:  командувача 40-ї армії Б. І. Ткача, членів Правління УСВА – голову Київської обласної організації В. М. Красулю, голову комітету загиблих в Афганістані військовослужбовців Києва  А. В. Шипову, голову Державного комітету у справах ветеранів України, Героя Радянського Союзу І. М. Плосконоса, заступника голови УСВА, повного кавалера ордена «За мужність» і двох орденів Червоної Зірки  О. І. Міхнюка.
Ми втратили сотні наших активних бійців від наслідків поранень і захворювань, отриманих в Афганістані, та від куль і осколків снарядів сучасної гібридної війни на Донбасі.
Хвилиною мовчання присутні  вшанували світлу пам'ять загиблих і померлих бойових друзів. За рішенням делегатів Конференції голова Київської міської спілки ветеранів Афганістану Микола Гончаренко і командир взводу батальйону «Айдар» Максим Козуб поклали квіти до Всеукраїнського меморіалу загиблим в Афганістані.    
              На Конференції зі звітами виступили голова УСВА С. В. Червонописький і голова Ревізійної комісії Ю. В. Виноградов.

Доповідь голови УСВА С. В. Червонописького

Не втратити зайнятих висот!

Шановні делегати, гості Конференції, бойові друзі!

Від імені Правління Української Спілки  ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) вітаю вас на VІІ звітно-виборній Конференції!
П'ять років тому у цьому залі ми підбивали підсумки нашої роботи і намічали нові рубежі, перспективи нашого розвитку. Сьогодні ми зібралися, щоб підбити підсумки зробленого, відзначити успіхи й виявити недоліки, що заважають нашій роботі. Осмислити ситуацію у державі, ветеранському русі, визначитися з перспективами та орієнтирами.
На жаль, ми змушені відзначити, що хід подій у країні в минулій  п'ятирічці вніс істотні корективи в наші плани і з незалежних від нас причин не всі  заплановані нами   заходи  було  виконано.
Коротко нагадаю про основні заходи у життєдіяльності нашої організації за звітний період, які мають всеукраїнське і міжнародне значення:
– відзначення двадцятиріччя нашої організації – Української Спілки  ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) (2010 р.);
– відродження нашої Партії  ветеранів Афганістану (2010 р.);
– організація і проведення засідання Виконкому Всесвітньої Федерації ветеранів і XXII засідання  Постійної Комісії з  Європейських справ (2011 р.);
– проведення акції протесту 20 вересня 2011 року, коли влада хотіла прийняти законопроект  № 9127 про позбавлення пільг учасників бойових дій;
– підписання Меморандумів між УСВА і Урядом України, територіальними організаціями УСВА та адміністраціями областей, міст, районів ( 2011–2012 р.);
– проведення Всеукраїнського збору учасників бойових дій – членів УСВА (2012 р.);
– за ініціативи УСВА організація та проведення засідання Комітету у справах воїнів-інтернаціоналістів при Раді глав урядів країн – учасників СНД у Львові (травень 2013 р.);
– участь членів нашої організації у Революції гідності (грудень  2013 – березень 2014 р.);  
– участь членів УСВА в АТО у складі загонів самооборони і наданні  гуманітарної допомоги учасникам АТО (2014 р.);
 – за ініціативи УСВА 2014 рік оголошено в Україні Роком учасників бойових дій на території інших держав;
– урочисте відзначення 25-річчя виведення військ з Афганістану в Києві й на місцях;
          – щорічне відзначення наших свят – Дня виведення військ з Афганістану, Дня Перемоги, Дня ветерана тощо й нагородження державними і відомчими нагородами членів УСВА – учасників бойових дій за мужність і активну роботу;
         – активізація роботи з вшанування  пам'яті загиблих бойових побратимів: відкриття у районах, містах нових пам'ятників, музеїв, куточків бойової слави, храмів, каплиць, меморіальних дощок, найменування організацій, вулиць, скверів;
– продовження роботи з відстоювання правди про події Афганської війни і воїнів-інтернаціоналістів: видання книг, буклетів, компакт-дисків, створення фільмів, організація і проведення книжкових і фотовиставок;
– організація і підтримка роботи військово-патріотичних клубів, проведення спортивних змагань пам’яті загиблих, пісенних конкурсів і фестивалів;
– підвищення уваги до організації та якості лікування ветеранів Афганської війни в госпіталі «Лісова поляна» (за п'ять років через дбайливі руки наших медиків пройшло більш як 22 тисячі осіб), обласних госпіталях інвалідів війни, інших лікувальних закладах.
Конкретні заходи і цифри наведено в матеріалах звіту Правління, які всі делегати вже отримали і ознайомилися.
 Але ми зібралися не для того, щоб захоплюватися своїми успіхами і досягненнями й почивати на лаврах. Сьогодні, у цьому залі, ми повинні  підбити підсумки діяльності УСВА, дати оцінку роботи Правління за минулі п'ять років. Я наголошую: нашої спільної, колективної діяльності багатотисячної організації – Української Спілки ветеранів  Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).
Шановні друзі! Минулі п'ять років для всіх громадян України були насичені подіями, які стосувалися не тільки інтересів окремого громадянина, але й наших загальних національних цінностей і традицій, з якими ми жили й працювали, подіями, які зажадали від усіх нас збереження не тільки УСВА, але й країни в цілому.
До середини 2011 року склалася ситуація, коли влада перестала звертати увагу на громадські організації, згадувала про  їхнє існування, коли треба було створити красиву телевізійну картинку під час покладання квітів у святкові дні. Влада стала вважати, що громадські ветеранські організації – це клуби за інтересами, і з ними можна робити що завгодно, не рахуючись ні з їхньою думкою,  ні з їхніми завданнями.
У вересні 2011 року Кабінет Міністрів разом з Верховною Радою України спробували шляхом обманів і підробок прийняти законопроект №9127, що вводив ручне керування пільгами, а фактично – їх ліквідацію. І це стосувалося не тільки ветеранів війни, учасників бойових дій, а й чорнобильців і ще понад 20 категорій населення України. Усі присутні в залі були учасниками тих подій 20 вересня 2011 року, коли ми з вами не як платні «тітушки», а за власний рахунок приїхали до Києва і добилися, щоб нас не тільки почули, не тільки відмовилися від спроб знищити пільги, а й ми примусили підписати Меморандум, через який добилися значного підвищення пенсій інвалідам війни, виплат сім’ям загиблих, створення чогось схожого на програму забезпечення житлом, багато чого іншого. Подібні меморандуми було підписано в усіх областях України, що дозволило на той час серйозно поліпшити ситуацію з соціальним захистом «афганців» і сімей загиблих на місцях.  
 Після вересневих подій 2011 року авторитет нашої організації був максимальний, кожний вважав своїм обов'язком засвідчити свою лояльність і дружбу. Але коли Партія ветеранів Афганістану вирішила йти на вибори до Верховної  Ради, у нас було штучно сфабриковано процеси, які мало не привели до розколу партії та організації. Усім нам відомо, що таємне завжди стає явним. Зараз усе більше з’являється фактів, що вся ця ситуація була спровокована командою Фірташа – Льовочкіна, представник якої, мов зозуленятко, втерся в наші ряди.
Хоч і кажуть, що історія не має «сослагательного наклонения», вважаю, увійди ми тоді до Верховної Ради, події в країні розвивалися б в іншому напрямі.
 І цього року ми відмовилися від участі у виборах до Верховної Ради, але зовсім з інших причин.
По-перше, ми вважаємо, що керівництво держави принципово неправильно веде себе під час війни, а точніше, агресії проти власної держави (оголошується військовий стан, створюються відповідні органи, і ні про яку демократію, парламент та іншу «болтологію» розмови не повинно бути).
По-друге, витратити мільярд бюджетних коштів на вибори, коли солдати роздягнені, роззуті, голодні, без ліків, без зброї, без танків, БТРів і гармат – це, на мою думку, аморально.
По-третє, ми бачимо, що за ті самі вкрадені у народу гроші в парламент йдуть, тільки під прапорами демократії, ті ж вовки в овечих шкурах, щоб знову дорватися до бюджетного корита.
Але, на мою думку, ми повинні повністю змінити підхід до нашої політичної роботи. Можливо, досить чекати, коли Київ організує вас, знайде гроші, забезпечить пресою, друкованою продукцією, розкрутить на центральних каналах телебачення, коротше, до рота покладе, розжує та ще й ковтне за вас.
Ні, мабуть, так уже не буде. Наступного року починаються місцеві вибори, от і покажіть, шановні керівники обласного, міського і районного масштабу, на що ви здатні. Тому сьогодні, критикуючи центр, не забувайте інколи «поглядати у дзеркало» і аналізувати власну діяльність у цьому напрямі. А можливості у нас є, і великі. Після Революції гідності, коли влада разом з міліцією, прокуратурою і СБУ просто розбіглися, ветерани-«афганці», члени УСВА взяли на себе відповідальність за громадський порядок у містах і містечках в усіх регіонах України. Сьогодні ми готуємо наших воїнів, які на східному фронті захищають цілісність і кордони нашої держави, забезпечуємо всім необхідним, починаючи від бронежилетів і закінчуючи консервами й шкарпетками. І тут необхідно відзначити передусім Волинську, Тернопільську, Чернівецьку, Полтавську, Дніпропетровську, Черкаську, Кіровоградську, Миколаївську, Київські обласну і міську організації. Та, власне, всі, за рідким виключенням, з величезним патріотизмом підключилися до допомоги нашим Збройним Силам, добровольчим батальйонам. Український народ це оцінить і вже оцінює. У травні без підготовки, без грошей Партія ветеранів Афганістану на виборах до Черкаської  місьої ради отримала майже 4%, а у Києві більше одного відсотка підтримки виборців. Впевнений у нашій серйозній перемозі, тим більше, що процес децентралізації незворотний, і все більше і більше влади буде передаватися на місця.
Дуже «цікава» ситуація склалася у 2011 році. З одного боку, влада затаїла злобу на нашу організацію, з другого – з’явилися спритні ділки, які вирішили скористатися розкрученим брендом «афганців».
Добре, що ми – єдина всеукраїнська ветеранська організація з розвиненою мережею територіальних, міських, районних і первинних осередків, причому, не на папері, а на ділі – керована,   непідвладна нікому,  крім своєї бойової єдності. Спроба влади розколоти наші ряди шляхом штучного стимулювання спрямованої діяльності організації «Ніхто, крім нас», не увінчалася успіхом.
Ми нічого не маємо проти рядових членів організації – декларативні цілі й гасла і сьогодні мають актуальність і попит, але реально керівники «НКН» почали поливати брудом Спілку, керівництво УСВА в надії, що перетягнуть на свій бік членів Спілки, реально нічого не зробивши для жодного інваліда чи члена сім’ї загиблих, жодної сироти. Нагадую: 711 сиріт, які залишилися після війни в Афганістані, завдяки УСВА здобули вищу освіту і путівку в життя. «НКН» активно використовувалася в політичному проекті Наталії Королевської (зараз усім відомо, що цей проект фінансувався тим же головою Адміністрації Президента Льовочкіним), але коли вони переборщили, повернувшись задом до Януковича, а заодно і до нашого пам’ятника, то їм кисень перекрили. Зараз їх не видно і не чути.
Потім, я про це тільки казав, спробували розхитати і розвалити організацію зсередини, запропонували через партію "УДАР" кілька місць в їхньому партійному списку в розрахунку, що «афганці» перелаються за ці місця і організація розвалиться.  
Дійсно, у наших рядах знайшлися слабохарактерні особистості, які за        депутатський  значок готові були продати  навіть рідного брата. Мені соромно говорити, але правду нічого приховувати. Перед входом у цю будівлю майбутній народний депутат роздавав деяким членам Правління і Політради ПВА конверти з трьома тисячами доларів, щоб правильно голосували (все, як у Верховній Раді, тільки там ставки вищі).
Бойові побратими дали їм належну оцінку, висловили недовіру та обрали  керівниками територіальних організацій інших ветеранів, а деяких навіть виключили з УСВА. Програвши вибори, деякі з них намагаються через суди довести своє право на керівництво територіальною організацією і представництво в Правлінні УСВА.  
Після цієї повної поразки вони, не знаходячи підтримки в учасників бойових дій, використали відомий шлях розвалу громадського руху «афганців» – оголосили про створення альтернативної організації.
Скориставшись пробивною силою депутатської «ксиви», вони зареєстрували в Міністерстві юстиції Всеукраїнську асоціацію союзу ветеранів Афганістану, зверніть увагу, Всеукраїнську, хоча для цього необхідно мати регіональні представництва в 2/3 областей. Намагалися шляхом обіцянок і відкритого підкупу переманити на свій бік голів наших обласних і міських організацій. Не вийшло. Тоді вони реєструють, знову в Мін'юсті, місцезнаходження Кримської Республіканської організації УСВА за фіктивною адресою в Києві. Коротше, все їм нейметься.
Шановні  делегати! У Статуті  нашої організації    чітко    прописано,   хто може бути членом УСВА. Статутом не обмежується право членства в інших організаціях члена Спілки, за винятком альтернативних організацій, які ведуть до розколу ветеранського руху.
За період з 2009 року  проведено 18 засідань Правління УСВА, а також селекторні наради, на яких розглядалися найбільш важливі питання життєдіяльності організації, соціального захисту учасників бойових дій, суспільно-політичної ситуації в країні й роботі організації та інші. Про роботу Правління та ухвалені рішення ми оперативно інформували членів організації  через нашу газету «Третій тост» і сайт Спілки. Члени Правління УСВА  інформували про роботу  свої організації.
Болючим питанням для всіх  наших організацій, у тому числі й Правління УСВА,  залишається питання взаємного обміну інформацією як знизу нагору, так і зверху донизу. Найчастіше члени УСВА і районні активи не знають про рішення правлінь, президій, що призводить до того, що виконання цих рішень залишається на папері. Дуже погано здійснюється оперативний обмін інформацією, незважаючи на наявність у кожній територіальній організації сучасної оргтехніки.
У залі присутній наш побратим Андрій Крученок, який запропонував нову форму роботи – соцопитування. Я особисто і ми всі багато чого визначили для себе після подібної аналітики. Упевнений, подібну форму роботи треба практикувати в майбутньому.
Нам не вдалося найбільш злободенні питання життєдіяльності організацій виносити  на широке обговорення всіх членів УСВА. Тому вважаємо  за доцільне організувати збори активу УСВА, і, насамперед, голів районних, а може, і первинних організацій, як мінімум, раз на два роки, а в ідеалі – щороку. Це  дасть можливість максимально узгоджувати й координувати наші  зусилля.
 Місцеві організації УСВА повинні активніше вести інформаційну роботу, використовувати всі сучасні форми популяризації своєї діяльності: Інтернет, сайти,  друковані видання та інші ЗМІ.
Дорогі друзі! Не можу не висвітлити і ще один найважливіший аспект нашої діяльності – це наша пам'ять. Коли три десятки років тому проводжали цинкові труни з нашими бойовими побратимами, ми давали клятву пам’яті, що ніколи їх не забудемо, вони будуть вічно в наших серцях.
Доповідаю: на сьогоднішній день в Україні відкрито 457 пам’ятників, 1274 меморіальні дошки. Тільки за звітний період видано 183 книги. Народ пам’ятає своїх героїв. У Житомирській, Запорізькій, Луганській, Одеській, Полтавській, Херсонській, Черкаській та Чернігівській  областях вже у кожному районному центрі встановлено свій «афганський» меморіал.
Але Афганська війна продовжує вбивати. Якщо в Україну не повернулося 3373 воїни, то за 25 років після війни ми поховали 13 647 побратимів. Для порівняння: в Дніпропетровській області загинуло 212, а померло після війни 1690 ветеранів, у Полтавській області загинуло 80, а померло 678, у Житомирській області загинуло 131, померло 829, в Умані не повернулося 8 воїнів, а померло 81.
Ще страшніше війна вдарила по батьках загиблих. Як приклад, зараз тільки у столиці із 126 сімей, які втратили дітей на війні, залишилося  94.
Треба визнати, ми так і не змогли добитися виконання всіх завдань з вирішення питань членів сімей загиблих, які ми ставили перед собою. Але ще перед більшими проблемами опиняється сім’я померлого ветерана, якщо він не інвалід. Мало того, що втратили годувальника, ще й пільги забирають. Тому наше найближче завдання – домогтися законодавчого встановлення пільг родинам померлих учасників бойових дій.
Висока оцінка діяльності Спілки, її членів, підтверджена указами Президента і рішеннями Уряду. Тільки цього року за активну участь у соціально-економічному житті країни, за громадську діяльність 149 наших товаришів нагороджені державними нагородами, всім учасникам бойових дій, зокрема тим, які перебувають у відставці й запасі, присвоєно чергові військові й спеціальні звання, до полковника включно, дипломатичні й класні чини і ранги.
 За минулий рік на адресу голови УСВА надійшло більше 800 листів і звернень. За кожним  стоїть  людська проблема, біль,  надія на допомогу. І треба допомагати, шукати вихід. Скажу чесно, не всім вдалося допомогти, але багатьом було надано допомогу. Назвіть мені ще хоча б одну таку громадську організацію, де стільки письмових звернень приходить на адресу її керівника. А особисте спілкування, скільки людей приходить до мене з надією, як в останню  і вищу інстанцію, що  зможе вирішити їхні проблеми.
Але, вважаю, ця цифра має ще й негативну складову. Більше третини цих людей на запитання, чи зверталися вони до своїх районних або обласних лідерів, дають негативну відповідь. Давайте над цим задумаємося!
 Знижувати "градус" соціальної напруги у ветеранському середовищі допомагає  взятий нами курс на активну співпрацю з місцевою владою у питаннях надання  матеріальної  допомоги. Маємо й системні результати. У Харківській, Запорізькій, Херсонській областях, наприклад, на 100% звільнені  від сплати комунальних платежів родини загиблих в Афганістані й померлих уже після війни учасників бойових дій. Такі ж рішення діють в Одеській, Чернігівській, Сумській,  ряді інших областей. У багатьох  областях  батькам загиблих воїнів здійснюється щомісячна доплата до пенсії від  100 до 500 гривень.
Подібні приклади можна привести і по інших областях. Думаю, про це нам більше розкажуть представники наших територіальних організацій.
Шановні делегати, гості! На минулій Конференції було визначено пріоритетні напрями роботи УСВА, по виконанню яких  працювала наша Спілка у звітному періоді.
Усі напрями нашої діяльності взаємозалежні й взаємообумовлені, і тому будь-який їх поділ – умовний. Вирішувати будь-які завдання, особливо соціальні, можна тільки комплексно, спільними  зусиллями держави і суспільства, при активній ініціативі останнього.
Але у дечому нам з вами треба визначитися.
Пільги, закладені у нашому Законі, багатьом з нас допомогли не просто існувати, а й вижити. Особливо це  стосується інвалідів і членів сімей загиблих. За нашими підрахунками, за роки своєї дії Закон зберіг 200–300 тисяч гривень кожній сім’ї. Це суттєво. Та сьогодні треба замислитися над іншим. Україна підписала угоду з Євросоюзом. У залі люди всі мудрі й розуміють, що жити ми з вами, як в ЄС, ні завтра, ні післязавтра, ні через п’ять років не будемо. Є реальні закони економіки, а законодавство ми повинні будемо привести до європейського. А там навіть такого поняття, як пільги, немає. Монетизація – хитра штука. У мою бутність головою Держкомітету у справах ветеранів тодішній Прем’єр-міністр України В. Ющенко пропонував, як він казав, «заміну химерних пільг на реальні гроші». Але ті запропоновані гроші теж були «химерними». Як приклад – замість безкоштовного проїзду в міському транспорті пропонувалося аж 4 гривні на місяць!
Я вже не один раз ставив питання найвищим урядовцям: що чекає ветеранів, інвалідів, сім’ї загиблих і померлих в європейській Україні? Виявилося, що ніхто з них поки що про це не думав, і на мене дивилися, ніби я сказав якусь дурницю. Даруйте, але це мені нагадує горбачовську «перебудову на марші». Так що, брати мої, не час розслаблятися, а наступному Правлінню треба бути дуже пильним і оперативно реагувати на всі кроки нашого ненашого Уряду.
Ветеранам – громадським діячам треба сідати за стіл переговорів з представниками влади і виробляти компромісний підхід, для початку – змішаного, пільгово-компенсаційного характеру, при якому громадянинові надається право самостійно вибрати механізм отримання пільг. Основна позиція при розрахунку грошової компенсації по заміні пільг: сума компенсації не повинна бути фіксованою, вона повинна індексуватися пропорційно зростанню тарифів, у протилежному випадку ми можемо опинитися біля розбитого корита. Ми вже маємо приклад з Постановою Кабінету Міністрів України № 409 від 6 серпня 2014 року «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», яку ми, відверто, проґавили.
Думаю, зараз я озвучив чи не найголовніше питання майбутньої роботи Правління.
Шановні учасники Конференції! Основний девіз нашої організації – «Пам'ятаємо про загиблих, піклуємося про живих». Ми продовжуємо роботу з увічнення пам'яті загиблих. Як я вже говорив, відкривалися нові пам'ятники, меморіальні дошки, музеї. І що головне – вся ця робота проводилася без будь-якої  допомоги з боку держави. Це не в докір владі – це факт. Учасники бойових дій  самі шукали спонсорів, художників, скульпторів. Робота велася на очах односельців, і це ще більше згуртовувало членів організації. Адже відкриття кожного нового пам'ятника – це не самоціль, не соцзмагання між областями – хто відкриє більше, це наш громадянський обов'язок перед загиблими бойовими побратимами.
Ви знаєте, що за минулі п'ять років були сплюндровані наші пам'ятники в Києві, у Львівській та Одеській областях. Тому нам необхідно особливу увагу приділяти вихованню підростаючого покоління. Вважаємо, що одними уроками мужності в навчальних закладах цю проблему не вирішити. Доцільно ці уроки   проводити біля пам'ятників, меморіальних дощок, у музеях бойової слави. Активніше залучати молодь до наших масових заходів, покладань, пісенних фестивалів, спортивних змагань.
Нагадаю, що одним з головних статутних завдань УСВА залишається військово-патріотичне виховання молоді, що все більш чітко систематизується Всеукраїнським дитячим патріотичним об'єднанням «Майбутнє України». Воно  існує з березня 1998 року,  об’єднує більш як 100 клубів і центрів патріотичного виховання молоді, в яких сьогодні займається близько 10 тисяч дітей і підлітків. Осередки об'єднання створено в 17 областях України. За останні п'ять  років проведено понад 400 військово-спортивних та інших заходів.
 Щорічно сотні вихованців військово-патріотичних клубів направлялися військкоматами для проходження служби в частини спеціального призначення, прикордонні, десантні війська. Чим не філія навчальних центрів Міністерства оборони. Час показав, що на багатотисячну когорту юнацтва, що пройшла через наші клуби й центри, покластися можна, і з такими,  як кажуть, у розвідку ходять. І у це лихоліття тисячі наших вихованців виявили свій вишкіл і відданість Батьківщині, забезпечують цілісність нашої держави.
За останній час творчими колективами і виконавцями УСВА проведено значну кількість благодійних концертів і виступів перед ветеранами та інвалідами війни, членами сімей загиблих, учасниками бойових дій та громадянами країни, на яких було організовано збір коштів для підтримки підрозділів, які беруть участь в АТО, для поранених і хворих, які перебувають на лікуванні й реабілітації в медичних закладах силових міністерств і закладах Міністерства охорони здоров’я України. Зокрема, найбільший внесок у цю роботу зробили:
– гурт «Долг» (Тернопіль) провів 21 концерт, зібрано 89 тис. грн.;
– гурт «Ташакор» (Біла Церква) – 34 концерти, зібрано76 тис. грн.;
– Леонід Мицак (Полонне Хмельницької обл.) провів18 концертів,  зібрано 35тис. грн.;
– В’ячеслав Купрієнко  (Бородянка Київської обл.) провів 16 концертів, зібрано 31 тис. грн.  Крім того, В. Купрієнко  провів 8 концертів для бійців, які беруть участь в бойових діях у зоні АТО.
Варто наголосити, що у звітний період ще більш актуальним стало питання про спадкоємність традицій бойового братерства. Здавалося б, ветерани-інтернаціоналісти не повинні існувати у відриві від організацій ветеранів-фронтовиків. Формально воно так і є. У країні додався новий загін учасників бойових дій – учасники АТО. Одним з найважливіших аспектів моральної позиції Спілки зараз стане питання адаптації до мирного життя хлопців, які пройшли випробування боями.
У Харківській обласній організації розроблено методичні рекомендації з цього питання. Напрацьований багатий досвід у Вінницькій, Волинській, Полтавській, Тернопільській, Київській обласних організаціях та в Києві. Це добре. Але вважаю, що  особиста участь кожного члена нашої організації в долі учасників  АТО цінніша за будь-яку книжку. Ми це пройшли,  нам було складніше – нас не визнавали ні влада, ні суспільство. Так що наші  життєві напрацювання,  дружня допомога сьогодні як ніколи потрібні.
Нам необхідно активніше залучати цю категорію УБД у наші ряди. Ми розуміємо, що учасники АТО прагнутимуть створити свою організацію. Наше завдання – роз'яснити їм цілі й завдання нашої організації та відмінності від гуртків за  інтересами  і посиденьок-спогадів.
Дорогі друзі! Про розвиток наших міжнародних зв'язків у звітний період я вже говорив, не буду повторятися. Але ситуація потребує змін у відносинах з організаціями, які не розуміють і не хочуть розуміти ситуації в Україні, а також оцінки необхідності нашого членства і діяльності в міжнародних ветеранських організаціях. Поки що ми обмежили нашу діяльність в цьому напрямі й відмовилися від участі у заходах, які проводилися Міжнародним союзом «Бойове братерство» у Москві.
Сьогодні ми маємо найкращий на пострадянському просторі Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тих пільг для учасників бойових дій,  які   прописані в цьому Законі,  немає в жодній  країні колишнього СРСР.  Саме в Україні встановлено День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Тільки в Україні 2014-й оголошено Роком учасників бойових дій на території інших держав. Завжди Україна була далеко попереду всіх держав СНД у ветеранських питаннях. Так воно буде й надалі!
На нашій Конференції немає сьогодні делегатів від двох наших організацій – Кримської Республіканської та міста Севастополя. Ми не виключили ці організації зі складу УСВА. Ми тимчасово призупинили їхнє членство у зв'язку з незаконною анексією Криму.
Шановні делегати! За звітний період були переобрані голови Кримської Республіканської, Закарпатської, Київської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Чернігівської й Чернівецької обласних і Київської міської  організацій  УСВА.  На зміну прийшли енергійні, бажаючі працювати керівники, і  ми будемо підставляти плече допомоги головам організацій, які бажають працювати не на свій авторитет, а на авторитет всієї нашої Спілки.  Просимо голів усіх рівнів працювати за Статутом УСВА, а не за принципом «він нам і в армії набрид».
Правління Спілки готове доповісти Конференції, що розглядало на своїх засіданнях найбільш актуальні для УСВА питання. Періодичність проведення засідань Правлінь і Президій відповідали статутним вимогам. У порядку самокритики відзначаємо, що було обмаль узагальнень досвіду роботи, слабко практикувалося проведення виїзних засідань. Залишилися питання і до системного планування роботи, що стає зразковим тільки  у процесі підготовки до ювілейних дат.
 У звітний період виявилися окремі недоліки Статуту УСВА, що закономірно – життя не стоїть на місці. Для підготовки змін і доповнень до Статуту Правлінням створено відповідну комісію, розроблено проект нової редакції Статуту, який направлено в усі територіальні організації для обговорення. Але деякі керівники спрощено підійшли до відпрацювання основного документу нашої організації. Час для підготовки Статуту в нас ще є, і необхідно, щоб кожен член УСВА був ознайомлений з цим проектом. Новий  Статут потрібно прийняти з урахуванням думок широкого активу. Тому пропонуємо  розгляд питання прийняття Статуту винести на другий етап Конференції. Давайте щодо питання другого етапу Конференції порадимося.
Закінчуючи доповідь, Правління відзначає, що у звітний період діяльність УСВА була багатовекторною, у більшості – результативною. Але повного задоволення від зробленого немає, оскільки життя ветеранів не поліпшується. А це основний  критерій нашої з вами роботи. Із цього виходять і наші завдання, які сьогодні визначить Конференція.
Правління у своєму звіті не могло висвітлити у повному обсязі всі питання діяльності нашої організації. Думаю, що товариші у своїх виступах доповнять доповідь, внесуть конкретні пропозиції з поліпшення роботи і висловлять свої думки щодо порушених у звіті проблем.
Дякую за увагу.
І нехай будуть із нами Бог, Україна і наша Українська Спілка  ветеранів Афганістану  (воїнів-інтернаціоналістів)!
***
В обговоренні доповідей виступили: голови територіальних організацій УСВА В. М. Волошин, Ю. П. Купчій, Ю. М. Цомартов, Г. Г. Павлович, П. В. Ментов, М. І. Приступа, О. В. Рибченко, В. М. Рижков, О. В. Наметченко, Ю. М. Єрмаков,  голова Київського обласного комітету сімей загиблих військовослужбовців О. М. Гаврилюк, голова Луганської міської організації УСВА С. Г. Шонін, голова Державної служби України у справах ветеранів та учасників Антитерористичної операції А. В. Дерев’янко та інші. Відбулося конструктивне обговорення доповідей та обмін думками. Делегати дали позитивну оцінку роботі Правління і голови Спілки й затвердили звіт Ревкомісії УСВА.
Учасник Антитерористичної операції на сході країни, боєць батальйону «Айдар» Олександр Золотухін розповів про бойові дії, які веде підрозділ, про труднощі й зраду деяків воїнів, про забезпечення військових спорядженням і продуктами харчування. Він подякував «афганцям» за волонтерську роботу, за підтримку і надання всебічної допомоги.
Голова громадського об’єднання «Білоруський Союз ветеранів Афганістану» депутат Національних зборів Республіки Білорусь Валерій  Володимирович Гайдукевич привітав українських воїнів-інтернаціоналістів зі значною подією і побажав країні й народу скорішого миру і злагоди.

Було зачитано привітання від голови Спілки ветеранів війни в Афганістані Республіки Молдова депутата Парламенту РМ Михайла Михайловича Мокана.

Дорогие друзья!
Братья по оружию!

Делегаты 7-й Конференции Украинского Союза ветеранов войны в Афганистане!

От имени Союза ветеранов войны в Афганистане Республики Молдова примите самые сердечные поздравления по случаю вашего представительного форума.
Мы в Молдове всегда видели в вас наших братьев по афганскому боевому братству. Нам было отрадно чувствовать ваше дружеское плечо в деле моральной поддержки нашего Союза. Наши ветеранские, человеческие и дружеские связи были и остаются нерушимыми основаниями, на которых строятся и отношения между нашими странами и народами.
Братья!
Исторические судьбы Молдовы и Украины связаны неразрывно. Если болит у вас, то, поверьте, что это тут же отзывается и у нас.
Наш Союз стоит на позициях поддержки территориальной целостности и гражданского мира в Украине. Мы знаем, что вам сегодня очень непросто. Мы в начале 90-х прошлого века тоже пережили подобную трагедию. Нам близки ваша боль и тревога за судьбу страны. Мы солидарны с вами и выражаем вам нашу моральную и человеческую поддержку. Мы скорбим по погибшим. Мы призываем вас быть мужественными, едиными и солидарными. Только единство рядов, только плечо товарища, только четкая гражданская позиция могут вывести вас из этой кризисной ситуации.
        Мы верим, Украину ждет прекрасное будущее.
        Мы в Молдове хотим, как прежде, крепить наши ветеранские контакты, навещать друзей, быть рядом и радоваться вашим успехам.
        Пусть Господь  хранит вас и вашу благословенную страну Украину!

Делегатами Конференції прийнято розгорнуте рішення. На новий термін головою Спілки обраний С. В. Червонописький та за його пропозицією – новий склад Правління в кількості 37 осіб. До складу Правління входять голова УСВА та його заступники, голови територіальних організацій, голова Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції А. В. Дерев’янко, голова Всеукраїнського дитячого патріотичного об’єднання «Майбутнє України» Г. В. Мальчин,  представник сімей загиблих учасників бойових дій О. М. Гаврилюк, а також за пропозицією Конференції – В. Г. Сіроштан. Два місця залишаються для представників інших Всеукраїнських громадських організацій ветеранів.
Головою Ревізійної комісії УСВА на повторний термін обрано голову Дніпропетровської міської організації УСВА Ю. В. Виноградова. Членами Ревізійної комісії обрано О. Г. Деделу, В. М. Зарву, О. В. Кошового, І. А. Курамагамедова, О. В. Литвинова,  С. Г. Шоніна, Д. В. Штапенка, В. М. Коваленка.

Прес-служба УСВА.

Ушел из жизни генерал-майор Виталий Раевский

17 ноября 2014 года после тяжелой продолжительной болезни скончался наш боевой побратим, участник боевых действий в Афганистане генерал-майор РАЕВСКИЙ Виталий Анатольевич.
Виталий Раевский родился 25  февраля 1949 года в городе Хырив Львовской  области. В 1969 году окончил Одесское высшее военное артиллерийское училище, в 1981 – Военную Академию имени М. В. Фрунзе, в 1991 – Академию Генштаба Вооруженных сил  СССР. 
Виталий Анатольевич – участник боевых действий в Афганистане (1985–1987 гг.), где  командовал 56-й отдельной десантно-штурмовой бригадой. Был тяжело ранен, инвалид войны второй группы.
После Афганистана командовал дивизией Воздушно-десантных войск Северо-Западной группы войск, принимал активное участие в организации  и становлении Аэромобильных войск Украины, до 1998 года – начальник Управления Аэромобильных войск Главного управления сухопутных войск Генштаба ВС Украины.
В. А. Раевский после увольнения из ВСУ с 1999 по 2005 год работал заместителем председателя Государственного комитета Украины по делам ветеранов. Принимал активное участие в общественной жизни страны, в военно-патриотическом воспитании молодежи. Член Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов).
Награжден орденами Красного Знамени, Красной Звезды, «За службу  Родине в ВС СССР» III степени, Богдана Хмельницкого ІІ и III степеней, именным оружием, 15-ю медалями, наградами неправительственных организаций и иностранных государств.
Автор книги «Между прошлым и будущим».
Правление Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) выражает искренние соболезнования родным и близким, ветеранам-десантникам, товарищам  в связи с тяжелой утратой.
Светлая память о Виталии Анатольевиче Раевском навсегда сохранится в наших сердцах.
19 ноября 2014 года похоронили Виталия Раевского на Лукьяновском военном кладбище.

    Борзнянська районна спілка ветеранів Афганістану (Чернігівська область) щороку проводить учнівський футбольний турнір «Шураві». Цьогоріч  він проходив на базі Степанівської загальноосвітньої школи і був присвячений  воїну-інтернаціоналісту Олегу Міхнюку, який героїчно загинув у ході проведення АТО.
Відкрив  турнір сільський голова Віктор Бондаренко. Привітали учасників й побажали перемоги та цікавої гри голова районної спілки  Валерій Молотов,  ветеран-«афганець» Іван Саєнко,  син  Олега Міхнюка – Євген,  представник УСВА Віталій Сидоренко.     
    – Тут, на Борзнянщині, мешкають побратими батька Валерій Молотов, Іван Саєнко, Анатолій Козлов. Вони тяжко пережили звістку про втрату друга й однополчанина. Тому й присвятили турнір його пам'яті, – розповів Євген Міхнюк. – Батько був справжнім бійцем. На першому місці в нього завжди були робота, друзі, а потім вже сім'я. Допомагав усім, хто звертався. Нас теж учив поважати людей, допомагати їм. Про війну  розповідати не любив. Разом із ним у АТО воював мій молодший брат Олег. На його очах батько загинув…
На футбольному полі у напруженій боротьбі перемогли господарі. Команди-призери отримали грамоти й медалі, а переможець – пам’ятний  кубок.

Довгождана зустріч

У  школі  №306  Деснянського району Києва відбулася зустріч з військовослужбовцями, які беруть участь в АТО.
Учні підтримують зв'язок з бійцями, відправляють їм листи, малюнки. І ось прийшов час, коли воїни особисто завітали до школи. Це було справжнє свято і для дорослих і для дітей.

Володимир ПРОЦЕНКО,
член Деснянської районної спілки ветеранів Афганістану  Києва.