Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

                  ДРОГОБИЧ Володимир Гнатович – головний консультант Головного департаменту з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України.
                 Добре, професійно володіє інформацією про стан ветеранського руху в Україні. Завжди шанобливо ставиться до ветеранів і їхніх проблем.
ДРОМАШКО Людмила Григорівна – Первомайський міський голова Миколаївської області.
Народилася 27 квітня 1955 року в селі Лиса Гора Первомайського району.
У 1980 році закінчила Київський технологічний інститут легкої промисловості, інженер-економіст.
З 1977 по 1992 рік працювала економістом, провідним економістом, начальником планово-економічного управління, заступником директора заводу «Фрегат», а з 1993 по серпень 2008 року – заступник голови правління з економіки і фінансів відкритого акціонерного товариства «Завод «Фрегат».
З 1998 року обиралась депутатом Первомайської міської ради, очолювала постійну комісію з питань планування бюджету, фінансів, приватизації та комунальної власності.
У 2008 році – секретар Первомайської міської ради. З 11 грудня 2008 року по теперішній час – міський голова.
З вересня 2012 року – голова Дорадчого комітету з питань забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків Асоціації міст України.
Нагороди і відзнаки: Грамота Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом» (2008), почесне звання «Заслужений економіст України» (2010), пам’ятний нагрудний знак «За сприяння Повітряним Силам Збройних Сил України» (2011), відзнака Президента України − ювілейна медаль «20 років незалежності України» (2011), орден святої великомучениці Варвари другого ступеня.
За період роботи в органах місцевого самоврядування Людмила Григорівна всіляко підтримує захист соціальних прав, діяльність організацій ветеранів війни.
Сьогодні у Первомайську проживає 337 воїнів-інтернаціоналістів, які брали участь у бойових діях на території 15 країн світу. Всі вони не залишаються поза увагою держави та органів місцевої влади.
Учасники бойових дій на території інших держав користуються пільгами на житлово-комунальні послуги. Торік 21 воїн-інтернаціоналіст отримав матеріальну допомогу з місцевого бюджету на загальну суму 30 тисяч гривень. Сім’ї загиблих нині отримують щомісячну стипендію 800 гривень, що на 300 гривень більше, ніж 2015 року. За рік забезпечено безкоштовним зубопротезуванням – 15, путівками на санаторно-курортне лікування – 9 ветеранів. З міського бюджету постійно виділяються кошти для здійснення статутної діяльності громадської організації воїнів-інтернаціоналістів.
Міська влада тісно співпрацює зі спілкою воїнів-«афганців», яка є однією з найбільш дієвих та організованих у місті, у лютому вже вдруге .підписано меморандум про взаємодію і співробітництво. Цей документ регламентує співпрацю у питаннях, що стосуються реалізації заходів із всебічного захисту законних прав та інтересів учасників бойових дій на території інших держав і сімей загиблих (померлих) воїнів-інтернаціоналістів, зокрема, проведення спільних заходів до визначних і пам'ятних дат, виплату передбачених законодавством пільг і компенсацій, забезпечення надання щорічної одноразової матеріальної допомоги, яка щороку збільшується на 10%, безкоштовний проїзд у громадському транспорті тощо.
Звичайно, залишається ще багато проблем, невирішених питань. Але місцева влада в особі міського голови Л. Г. Дромашко продовжує робити все, щоб і надалі вирішувати нагальні питання соціального захисту учасників бойових дій, ветеранів війни, сімей загиблих воїнів, усіх, хто виконував інтернаціональний обов’язок за межами нашої держави.
ДУРДИНЕЦЬ Василь Васильович — радник Міністерства внутрішніх справ України.
Народився 27 вересня 1937 року в селі Ромочевиця Мукачівського району Закарпатської області. 1960 року закінчив юридичний факультет Львівського державного університету ім. І. Я. Франка. У 1958–1978 — працював у комсомольських і компартійних органах (Львів, Москва, Київ). У 1978 — заступник, а в 1982 — перший заступник міністра внутрішніх справ УРСР. На цій посаді працював до лютого 1991 р.
Від березня 1990 — народний депутат України. 29 січня 1992 року обраний першим заступником Голови Верховної Ради України. У липні 1995 року увійшов до складу Кабінету Міністрів України як віце-прем'єр-міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. З 18 червня 1996 року — перший віце-прем’єр-міністр України.
Від 14 лютого 1997 — голова Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України. Указом Президента України від 2 липня 1997 року призначений виконуючим обов'язки Прем'єр-міністра України.
З липня 1997 — директор Національного бюро розслідувань України. У 1999 — 2002 — міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Працюючи на відповідальних державних посадах, зокрема у Верховній Раді України, Кабінеті Міністрів України, ініціював і підтримував заходи щодо захисту соціальних прав ветеранів, діяльності організацій ветеранів війни, використання бойового досвіду ветеранів війни у питаннях реформування правоохоронних органів держави.
У 2002 — 2003 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорській Республіці (в Словенії — за сумісництвом).
Член Урядового комітету з реформування аграрного сектора та з питань екології і надзвичайних ситуацій з 2000 року, член Ради національної безпеки і оборони України з 1997 року, представник України в постійних органах Частково відкритої угоди Ради Європи щодо запобігання, захисту та надання допомоги у разі великих природних і техногенних катастроф у 1999— 2003.
Генерал внутрішньої служби України (1997). Почесний професор Національної академії внутрішніх справ з 1997 року. Заслужений працівник МВС (1990). Заслужений прикордонник України (1997). Заслужений юрист України (2011).
Нагороджений: орденами Трудового Червоного Прапора (1977), «Знак Пошани» (1971), «За особисту мужність» (1991), Князя Ярослава Мудрого п’ятого ступеня (2000) і четвертого ступеня (2002), 12 медалями, Почесними грамотами Президії ВР УРСР (1987), КМ України (1998), Почесною відзнакою Президента України (1996), орденом «За заслуги» другого ступеня (2012), іменною вогнепальною зброєю (1996), лауреат премії імені Ярослава Мудрого (2008) за цикл наукових праць та проектів з питань інформатизації законотворчої, правоохоронної та правоосвітньої діяльності.
ДЬЯЧЕНКО Віктор Миколайович – віце-президент Товариства Червоного Хреста України (до 2016 року).
Працюючи на відповідальних державних посадах, зокрема у місцевих і центральних органах влади з питань соціального захисту, а також на посаді заступника міністра соціальної політики України, ініціював і підтримував заходи щодо захисту соціальних прав ветеранів, діяльності організацій ветеранів війни.