|
|
|
"Третій Тост" № 23 (359), 2007 рік, грудень |
|
|
| |
ВЕТЕРАНУ - В ПІДТРИМКУ
(Довідник з актуальних соціальних питань)
ДРУГИЙ ВИПУСК
У вересні 2007 року Українською Спілкою ветеранів Афганістану спільно з Соціалістичною партією України було видано широким накладом довідник "Ветерану - в підтримку" як перший випуск додатку до газети "Третій тост". Уперше було узагальнено і доведено до ветеранської громадськості інформацію про перелік чинних законодавчих пільг для ветеранів усіх категорій.
Нинішній - другий - випуск висвітлює порядок встановлення статусу учасника бойових дій, учасника війни, інваліда війни, дитини війни, жертви нацистських переслідувань, ветерана військової служби. Довідкова інформація подається у формі відповідей на запитання, які надходять від ветеранів - найбільш вразливої категорії громадян України.
Оскільки основними читачами газети "Третій тост" є ветерани-інтерна-ціоналісти, то бажано, щоб вони й стали найбільш законодавчо поінформованими щодо ветеранських проблем, своєрідними консультантами не тільки для своїх побратимів, але й для ветеранів інших категорій.
Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,
голова УСВА.
Статус ветеранів
1. Хто належить до ветеранів війни?
Відповідно до статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни. Крім того, законом визначений перелік осіб, на яких поширюється чинність цього закону, та осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.
2. Кого з ветеранів війни визнають учасниками бойових дій?
Відповідно до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до учасників бойових дій віднесено близько 55 категорій осіб. Участь у бойових діях більшості з них (35 категорій) пов'язана з Великою Вітчизняною війною і проходженням служби в діючій армії, 3 - з Громадянською війною, 10 категорій - це учасники бойових дій на території інших країн, 6 категорій - учасники міжнародних миротворчих операцій.
3. Які військові формування входили до складу діючої армії під час Великої Вітчизняної війни?
Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань повинен визначатися Кабінетом Міністрів України. На цей час користуються Переліком з'єднань, частин і підрозділів, що входили до складу діючої армії у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, Генштабу Збройних Сил СРСР.
4. Кого з ветеранів війни визнають учасниками бойових дій на території інших країн?
Учасники бойових дій на території інших країн - особи, які за рішенням уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів):
військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, військовослужбовці і особи рядового, начальницького складу Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР;
військові та технічні спеціалісти і радники;
працівники відповідних категорій;
військовозобов'язані, які призивалися на навчальні збори і направлялися до Афганістану в період ведення там бойових дій;
військовослужбовці автомобільних батальйонів, які направлялися до Афганістану для доставки вантажів у цю країну в період ведення там бойових дій;
військовослужбовці льотного складу, які здійснювали вильоти на бойові завдання до Афганістану з території колишнього Союзу РСР;
працівники сфери культурного обслуговування, які в період ведення бойових дій в інших державах виступали перед воїнами військових з'єднань і контингентів.
5. Кого з учасників міжнародних миротворчих операцій визнають учасниками бойових дій на території інших країн?
Учасниками бойових дій на території інших країн визнаються:
військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань; військовослужбовці, особи рядового, начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
6. В яких державах і в які періоди велися бойові дії за участю військових формувань, в яких проходили службу наші співгромадяни?
Перелік держав і періодів бойових дій на їх території визначається постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Цей перелік включає 24 держави і низку територій колишнього СРСР. Він відрізняється від аналогічних переліків держав і періодів бойових дій на їх території до 1.01.1992 р., визначених нормативними актами країн СНД, зокрема Росії, наявністю в ньому таких країн як Куба, Сомалі, Чехословаччина. Це ускладнює отримання з архівів Росії довідок, якими підтверджується участь наших співвітчизників у бойових діях не території цих держав.
7. Які категорії працівників можуть бути визнані учасниками бойових дій?
Перелік зазначених категорій працівників відсутній. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 року № 16 "Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що участь зазначених категорій працівників у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту) визначається комісіями, що створюються у міністерствах і відомствах, які направляли своїх працівників на роботу в держави, де в цей період велися бойові дії. Якщо працівників направляли на роботу міністерства, відомства колишнього Союзу РСР, а також Української РСР, що згодом були ліквідовані або реорганізовані, комісії створюються у міністерствах, відомствах України, у віданні яких перебувають чи перебували підприємства, установи та організації, з яких відряджалися зазначені працівники. Цією постановою затверджене Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій.
8. Яким документом підтверджується встановлений статус ветерана війни?
Документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є посвідчення. Зразки посвідчень та нагрудних знаків і Положення про порядок їх видачі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.
Учасникам бойових дій видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій".
Інвалідам війни видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід".
Учасникам війни видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник війни". Особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, видається одне із згаданих посвідчень та нагрудний знак "Ветеран війни - особливі заслуги".
Особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого". Нагрудний знак зазначеним особам не видається.
9. Як носиться нагрудний знак "Ветеран війни"?
Нагрудний знак "Ветеран війни" носиться на правій стороні грудей і при носінні разом з іншими нагородами розміщується вище від них.
10. Чи необхідно здавати посвідчення за зразками, які діяли на 1 січня 1992 р., при отриманні нових посвідчень?
Посвідчення інвалідів війни, учасників війни та прирівняних до них осіб, видані відповідними органами СРСР, союзних республік, які існували на його території, України та інших незалежних держав, що утворились на його території, за зразками, які діяли на 1 січня 1992 р., залишаються на збереженні у ветеранів війни.
11. Чи видається нове посвідчення, якщо видане раніше посвідчення було втрачене ветераном або стало непридатним?
Якщо посвідчення стало непридатним або було втрачене, то за заявою ветерана війни видається нове посвідчення.
12. Якими органами влади видаються посвідчення ветеранам війни?
"Посвідчення учасника бойових дій" і нагрудний знак видаються органами Міноборони, СБ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, МВС, Держспецзв'язку, МНС за місцем проживання ветерана.
"Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються пенсіонерам, які отримують пенсії в органах Пенсійного фонду, органами праці та соціального захисту населення, іншим пенсіонерам - органами, в яких вони перебувають на обліку для призначення пенсії.
У випадках, коли ветерани війни не є пенсіонерами, відповідні посвідчення і нагрудні знаки видаються їм органами праці та соціального захисту населення, а якщо вони були відряджені в ДРА у період з 1 грудня 1979 року по грудень 1989 року органами Міноборони, СБ, МВС - то цими органами.
13. Який порядок встановлення статусу учасника бойових дій?
Порядок встановлення статусу ветеранів війни - учасників бойових дій врегульований постановами Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни", від 2 січня 1995 року № 1 "Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302" та "Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 13 січня 1995 р. № 16, наказами міністра оборони України від 29 липня 1994 року № 194, від 31 березня 1996 року № 87 та від 26 липня 1996 року № 208.
Ними визначено, що "Посвідчення учасника бойових дій" і нагрудний знак видаються органами Міноборони, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Міністерства внутрішніх справ, Держспецзв'язку, МНС за місцем проживання ветерана.
Посвідчення видаються на підставі одного з таких документів: "Удостоверение участника войны", "Свидетельство о праве на льготы", "Удостоверение" (за наявності штампа "Україна. Учасник бойових дій"), довідки про визнання учасником бойових дій, виданої органами Міноборони, МВС, Держспецзв'язку, МНС, СБ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, МЗС.
Працівники, які за рішенням уряду колишнього Союзу РСР працювали в державах, де в цей період велися бойові дії, якщо вони безпосередньо брали участь у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту), визнаються учасниками бойових дій комісіями з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій. Зазначені комісії створюються на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 р. № 16 у міністерствах та відомствах і видають довідки про те, що працівник дійсно за рішенням уряду колишнього СРСР працював (працювала) у визначений період у країні, де велись бойові дії. Для отримання посвідчення учасника бойових дій із зазначеними довідками необхідно звертатися до військових комісаріатів за місцем проживання, які видають "Посвідчення учасника бойових дій".
Для встановлення статусу ветерана війни - учасника бойових дій переважна більшість громадян звертається до органів Міноборони - військових комісаріатів. Саме на них покладене вирішення завдань довідкової і пошукової роботи, підготовки матеріалів до розгляду відповідними комісіями та видачі посвідчень, а встановлення статусу учасника бойових дій - на комісії, які створені відповідними органами Міноборони, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Міністерства внутрішніх справ, Держспецзв'язку, МНС та в обласних військових комісаріатах.
При неможливості вирішення комісією військового комісаріату питань про встановлення статусу ветерана війни відповідні матеріали направляються на розгляд комісії Міністерства оборони України щодо вирішення спірних питань зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби для призначення пенсій військовослужбовцям та розгляду спірних питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
14. На підставі яких документів можуть визнаватися учасниками бойових дій особи, які брали участь у бойових діях? Які документи беруться до уваги при визнанні особи ветераном війни - учасником бойових дій?
Рішення про визнання громадянина учасником бойових дій приймають комісії, які створені в Кримському республіканському, обласних, Київському та Севастопольському міських військових комісаріатах на підставі архівних довідок.
При відсутності (з незалежних від військовослужбовця обставин) необхідних архівних документів, що підтверджують безпосередню участь в бойових діях, дозволяється брати до уваги:
показання свідків (не менше двох, нотаріально завірених), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником;
довідки відповідного періоду, завірені печаткою військової частини;
грамоти, фотографії (оригінали);
газетні матеріали;
історичні довідки, документи та інші архівні матеріали;
письмові інструкції потрібного періоду, де вказані прізвище, ім'я та по батькові заявника;
партійні документи, які підтверджують службу заявника у відповідний період;
інші документи, на підставі яких є можливість зробити достовірний висновок за заявою.
При цьому посвідчення до знака "За разминирование" належить до інших документів, на підставі яких комісії роблять достовірний висновок.
Необхідно враховувати, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.98, при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду. Зокрема, не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення навчального закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу (не суду) в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.
15. Які особливості визнання учасниками бойових дій осіб, які брали участь у військових стратегічних операціях "Анадир" та "Дунай"?
Стаття 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначає, що до учасників бойових дій можуть бути віднесені учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Тобто, для встановлення статусу учасника бойових дій особам, які виконували обов'язки військової служби за межами України, необхідні незаперечні підтвердження трьох фактів:
по-перше, що ці особи є військовослужбовцями військових формувань України, які, по-друге, направлялися відповідними державними органами для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де, по-третє, в цей період велися бойові дії.
При розгляді справ із встановлення статусу учасника бойових дій особам, які брали участь у військових стратегічних операціях "Анадир" та "Дунай", необхідно враховувати, що інші країни світу не визнають факти ведення бойових дій на території Республіки Куби у 1962-1963 роках та у ЧССР у 1968 році. Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації, як правило, надає архівні довідки про участь військових частин у військово-стратегічних операціях, навчаннях, виконанні спеціальних завдань тощо та підтверджує факти проходження військовослужбовцями служби у цих частинах. Однак, відповідно до роз'яснень Головного управління виховної роботи Міністерства оборони України від 14.04.1999 р. № 145/1/98 самі по собі не стверджують факти безпосередньої участі у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ. Опираючись на зазначене роз'яснення, відповідними комісіями до уваги можуть братися записи у документах про участь військовослужбовця у виконанні бойових завдань по захисту соціалістичних завоювань, боротьбі з контрреволюцією, які також можуть міститися в історичних формулярах військових частин.
Детальніші консультації та шляхи вирішення питань щодо встановлення статусу учасника бойових дій можна отримати у військових комісаріатах або в інших органах за місцем перебування на військовому або спеціальному обліку.
16. Чи можуть бути віднесеними до учасників бойових дій працівники Збройних Сил України, СБУ, МВС України, які виконували службові обов'язки у миротворчих місіях або у відрядженнях у державах, на території яких велися бойові дії?
Ні, оскільки п. 2 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначає вичерпний перелік категорій громадян, які можуть визнаватись учасниками бойових дій. До них належать: військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
17. Якими нормативними актами визначається порядок встановлення статусу учасника війни?
Питання щодо порядку встановлення статусу учасника війни регламентується Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року № 458 "Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни", Типовим положенням про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженим у новій редакції наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 6 серпня 2003 року та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2003 року за № 891/8212, іншими нормативними актами.
18. Яким чином встановлюється статус учасника війни особам, які з поважних причин не мають можливості подати документи, що підтверджують факт роботи в період війни?
Статус учасника війни особам, які народилися до 31 грудня 1932 року включно і з поважних причин не мають можливості подати документи, що підтверджують факт роботи в період Великої Вітчизняної війни та війни з імперіалістичною Японією 1941-1945 років встановлюють комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни (далі - комісії), діяльність яких регламентується Типовим положенням про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженим у новій редакції наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 6 серпня 2003 року.
19. Які додаткові документи можуть бути підставою для встановлення комісіями статусу учасника війни?
Підставою для встановлення комісіями статусу учасника війни можуть бути довідки, що опосередковано підтверджують факт роботи в період війни: особові рахунки та відомості на видачу заробітної плати, висновки медико-соціальних експертних комісій, посвідчення, атестати, характеристики, евакуаційні листи, документи держав, з якими підписані міжнародні угоди, довідки органів внутрішніх справ, суду, органів прокуратури, дізнання та слідства, довідки партизанських загонів, підпільних груп, акти, довідки заготівельних організацій, кооперативних об'єднань, управлінь сільського господарства, відповідних місцевих та інших органів державної влади та громадських організацій, дані господарських книг, довідки архівів та інших органів, посвідчення про урядові нагороди, нагородні листи, почесні грамоти та інші документи.
Особам, які в період Великої Вітчизняної війни та війни з імперіалістичною Японією 1941-1945 років працювали в тилу в індивідуальних сільських господарствах, статус учасника війни встановлюється на підставі посвідчень, актів, довідок заготівельних організацій, управлінь сільського господарства, органів місцевої влади, уповноважених державних органів та громадських організацій, даних господарських книг, довідок, виданих архівами та іншими органами, а також рішень зборів селян.
Статус учасника війни особам, які навчались в період війни у вищих, середніх спеціальних та загальноосвітніх навчальних закладах, установлюється у разі наявності архівних документів про залучення під час навчання до роботи в народному господарстві, направлення на практичні роботи. Підставою для встановлення статусу в цьому разі може бути наказ (інший документ) по навчальному закладу про залучення до роботи, а також документ, що підтверджує факт навчання студента або учня у цьому навчальному закладі.
20. Як встановлюється статус учасника війни у разі відсутності будь-яких підтверджувальних документів?
У разі відсутності документів та інших доказів факт роботи в період війни підтверджується показаннями не менше двох свідків.
21. Які особи можуть бути свідками?
Свідками можуть бути особи:
які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (у тому числі колгоспі) або в одній системі, або в одному населеному пункті і мають документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника;
які підтверджують факт роботи заявника і мають документи (підтвердження) про факт свого перебування на підприємстві, в установі, організації, де працювала особа, про яку вони свідчать;
які є ветеранами війни, статус учасника війни яким (про факт їхньої роботи за час, про який вони свідчать) встановлено показаннями свідків.
При цьому свідками можуть бути особи, які на час підтвердження факту роботи заявника досягли 14-річного віку.
22. Які особливості встановлення статусу учасника війни особам, які народилися після 31 грудня 1932 року?
Статус учасника війни особам, які народилися після 31 грудня 1932 року, може бути встановлений лише за наявності документів та інших доказів, що незаперечно підтверджують факт роботи в період війни.
23. Які державні нагороди дають право на встановлення нагородженій особі статусу учасника війни?
Право на встановлення нагородженій особі статусу учасника війни дають такі державні нагороди:
I. Ордени, отримані в роки війни та післявоєнний період за особистий внесок у досягнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років і війні з імперіалістичною Японією.
II. Медалі: "За отвагу", Медаль Ушакова, "За боевые заслуги", Медаль Нахимова, "За трудовую доблесть", "За трудовое отличие", "За оборону Ленинграда", "За оборону Москвы", "За оборону Одессы", "За оборону Севастополя", "За оборону Сталинграда", "За оборону Киева", "За оборону Кавказа", "За оборону Советского Заполярья", "За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.", "За победу над Японией", "За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.", "30 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.", "40 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.", "30 лет Советской Армии и флота 1918-1948 гг."
24. Які причини вважаються поважними, що враховуються при відсутності необхідних документів заявника на отримання статусу учасника війни?
Поважними причинами, що враховуються при відсутності необхідних документів заявника на отримання статусу учасника війни, вважаються такі: стихійне лихо, аварії, катастрофи, епідемії, епізоотії, воєнні дії, пожежі, ліквідація підприємств, установ, організацій, відсутність правонаступника, незбереження архіву з невідомих причин, недбале зберігання документів, інші.
25. Кого з ветеранів війни визнають інвалідами війни?
Відповідно до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни віднесено близько 40 категорій осіб. Більшість з них (26 категорій) пов'язана не з участю у бойових діях, а з виконанням обов'язків військової служби в інші періоди, у тому числі, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. З Великою Вітчизняною війною пов'язано 6 категорій, 1 категорія - це учасники бойових дій на території інших країн.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період Громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
До інвалідів війни належать також інваліди з числа:
військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;
осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;
осіб, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних у районах бойових дій у період Великої Вітчизняної війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період, а також під час виконання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни незалежно від часу їх виконання;
осіб, які стали інвалідами внаслідок воєнних дій Громадянської та Великої Вітчизняної воєн або стали інвалідами від зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки;
військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, а також колишніх бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях з ліквідації диверсійно-терористичних груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР і стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання службових обов'язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року;
учасників бойових дій на території інших держав, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з перебуванням у цих державах;
осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни та війни з Японією і стали інвалідами внаслідок загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;
осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
26. Якими органами встановлюється статус інваліда війни?
Статус інваліда війни встановлюється органами праці та соціального захисту населення на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності та її причинного зв'язку.
27. Які повноваження має медико-соціальна експертна комісія?
Медико-соціальну експертизу згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83, здійснюють медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), які згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 р. № 221 "Про затвердження Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності" встановлюють ступінь обмеження життєдіяльності людини, групу інвалідності, причину і час настання інвалідності, а також причинний зв'язок інвалідності з захворюванням, що настало внаслідок воєнних дій Великої Вітчизняної війни. Медико-соціальні експертні комісії особам, визнаним інвалідами, видають довідки МСЕК, які є обов'язковими для підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності.
Примітка. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсії деяким категоріям громадян" функції з призначення і виплати пенсії деяким категоріям громадян було передано Пенсійному фонду України. З метою приведення у відповідність до цієї постанови - постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 "Про Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни", від 29 липня 1994 р. № 521 "Про порядок видачі посвідчення і нагрудного знака "Ветеран праці" щодо визначення відповідального органу виконавчої влади, на який буде покладено функції з видачі посвідчень та нагрудних знаків ветеранів війни та праці, забезпечення ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань листами талонів на пільговий проїзд Мінпраці розробило проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".
28. Кого відносять до категорії дітей війни?
Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни належать особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
29. Якій діє порядок посвідчення права особи на пільги відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни"?
З метою реалізації закону наказом Мінпраці від 5 квітня 2006 р. № 107 було затверджено Порядок посвідчення права особи на пільги відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Вказаним наказом передбачалося посвідчення права особи на пільги шляхом проставлення регіональними органами праці та соціального захисту населення штампу "Дитина війни" на підставі свідоцтва про народження та паспорта громадянина України. Водночас з метою спрощення для громадян похилого віку процедури подання документів при встановленні статусу дитини війни наказом Мінпраці "Про внесення змін до наказу Мінпраці від 05.04.2006 № 107" від 14.02.2007 р. № 51, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.02.2007 р. за № 142/13409, було внесено зміни до вищевказаного Порядку. Зазначеними змінами було визначено, що штамп, який проставляється у пенсійних посвідченнях та засвідчує належність особи до категорії дітей війни, проставляється лише на підставі паспорта громадянина України. У разі наявності в особи ламінованого пенсійного посвідчення особам, які належать до дітей війни, органами праці та соціального захисту населення видаються тимчасові довідки.
30. Кого відносять до жертв нацистських переслідувань і кому видаються відповідні посвідчення?
До жертв нацистських переслідувань відносять і видаються відповідні посвідчення таким особам:
колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концтаборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їхніх батьків, які мають право на пільги, встановлені статтею 61 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань";
колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концтаборів, гетто та інших місць примусового тримання, які визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які мають право на пільги, встановлені статтею 62 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань";
колишнім в'язням концтаборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім СРСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їхніх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням, які мають право на пільги, встановлені статтею 63 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань";
дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге та мають право на пільги, встановлені статтею 64 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань".
31. Який існує порядок видачі посвідчень жертвам нацистських переслідувань?
Питання встановлення статусу жертви нацистських переслідувань регулюється Законом України "Про жертви нацистських переслідувань" та постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 р. № 1467 "Про затвердження Порядку виготовлення та видачі посвідчень жертвам нацистських переслідувань", яким передбачено, що посвідчення видаються особам, які відповідно до Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" визнані такими, що належать до числа жертв нацистських переслідувань на підставі одного з таких документів:
довідки, виданої органами Служби безпеки, державними архівами, архівами МВС, Міноборони, архівними установами інших держав;
довідки Військово-медичного музею колишнього СРСР (м. Санкт-Петербург);
довідки Міжнародної служби розшуку Червоного Хреста;
довідки з архівів-музеїв, утворених у місцях розташування колишніх фашистських концтаборів (Освенцім, Бухенвальд, Дахау, Маутхаузен, Равенсбрюк та інші), гетто та інших місцях примусового тримання і примусових робіт у роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також архівів іноземних антифашистських організацій.
В окремих випадках посвідчення можуть видаватися також на підставі документів, які містять необхідні відомості про факт нацистських переслідувань, а саме:
довідки, витягу з документів особової справи за місцем роботи;
довідки з книг руху вихованців дитячих закладів із зазначенням назви цих закладів та часу перебування в них особи, яка звернулася за отриманням посвідчення;
свідчень іноземних громадян, які проживають нині у Федеративній Республіці Німеччині або в інших державах, про нацистські переслідування особи, яка звернулася за отриманням посвідчення, засвідчених за місцем проживання у відповідних державних органах цих країн.
У разі відсутності документів про факт нацистських переслідувань факт і період перебування в місцях примусового тримання встановлюються в судовому порядку.
Посвідчення видаються жертвам нацистських переслідувань за місцем проживання жертв органами праці та соціального захисту населення.
32. Які питання встановлення статусу ветерана війни, дитини війни чи жертви нацистських переслідувань розглядаються комісійно?
Статус учасника війни особам, які народилися до 31 грудня 1932 року включно і з поважних причин не мають можливості подати документи, що підтверджують факт роботи в період Великої Вітчизняної війни та війни з імперіалістичною Японією 1941-1945 років; особам, які народилися після 31 грудня 1932 року; особам, визначеним у пункті 2 статті 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які в період Великої Вітчизняної війни та війни з імперіалістичною Японією 1941-1945 років працювали в тилу в індивідуальних сільських господарствах; особам, які навчались в період війни у вищих, середніх спеціальних та загальноосвітніх навчальних закладах, встановлюють комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни (далі - комісії).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року № 458 "Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" урядом Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями і виконавчими комітетами Рад, Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державним комітетом у справах охорони державного кордону, Національною гвардією, Штабом Цивільної оборони були створені відповідно республіканська, обласні, міські, районні, районні в містах та відомчі комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
33. Який існує порядок розгляду спірних питань щодо встановлення статусу ветеранів війни?
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року № 458 "Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Типовим положенням про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженим у новій редакції наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 6 серпня 2003 року та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2003 року за № 891/8212, у разі виникнення спірних питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни, районна, міська, районна в місті, відомча комісії зобов'язані подати матеріали зі своїми пропозиціями і рекомендаціями для розгляду до республіканської, обласної, Київської та Севастопольської міських або відомчих комісій вищого рівня у 10-денний термін з дня прийняття рішення.
Республіканська, обласні, Київська і Севастопольська міські комісії, відомчі комісії вищого рівня зобов'язані у 20-денний термін з дня одержання документів прийняти рішення із спірних питань. При цьому вони зобов'язані уважно вивчати надані документи, брати до уваги інші докази, пропозиції та рекомендації районних (міських) комісій, враховувати поважні причини, що не дають змоги громадянам подати необхідні документи, у разі необхідності запросити додаткові дані, документи і докази.
Рішення комісій щодо встановлення статусу учасника війни зберігаються в особистих, у тому числі пенсійних, справах громадян і в окремих справах загального діловодства як обов'язкові документи.
За поданням комісій органи праці та соціального захисту населення, відповідні служби центральних органів виконавчої влади видають учасникам війни посвідчення в порядку та за формою, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.94 № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни".
34. Які органи встановлюють причинний зв'язок інвалідності?
Згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83, органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), що організуються в самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" перебувають у віданні Міністерства охорони здоров'я України.
35. Які питання вирішують медико-соціальні експертні комісії?
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 р. № 221 "Про затвердження Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності" визначено, що МСЕК установлює:
ступінь обмеження життєдіяльності людини, стан працездатності, групу інвалідності, причину і час настання інвалідності внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва чи професійного захворювання;
ступінь втрати працездатності (у відсотках);
причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням інших обов'язків військової служби;
причинний зв'язок інвалідності з захворюванням чи каліцтвом, що виникли в дитинстві, уродженим дефектом;
ступінь втрати здоров'я, групу, причини, зв'язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій та Чорнобильської катастрофи.
Причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням інших обов'язків військової служби встановлюється МСЕК на підставі документів військово-лікувальних закладів (свідоцтво про хворобу, довідка про поранення), а також військово-облікових документів про термін служби, відомостей про участь в антифашистському підпіллі.
Інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, пов'язаних з бойовими діями в період Великої Вітчизняної війни чи з їх наслідками для осіб до 16-річного віку, а для тих, хто навчається, до 18-річного віку, встановлюється відповідно до висновків лікувально-профілактичних закладів і довідки органів соціального захисту населення чи інших державних органів з приводу цих подій.
36. За яким територіальним принципом проводять свою роботу медико-соціальні експертні комісії?
Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальні експертні комісії проводять свою роботу за таким територіальним принципом:
республіканська;
Кримська, обласні, центральні міські (в містах Києві та Севастополі);
міські, міжрайонні, районні.
37. Які повноваження мають медико-соціальні експертні комісії?
Міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії:
визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у процентах) працівників, які одержали каліцтво чи інше ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням своїх трудових обов'язків;
визначають причини смерті інваліда на підставі лікарського свідоцтва про смерть у випадках, коли законодавством передбачається надання пільг сім'ї померлого.
Кримська республіканська, обласні, центральні міські медико-соціальні експертні комісії:
здійснюють контроль за діяльністю відповідно Кримської республіканської, обласних, центральних міських, районних, міжрайонних, міських медико-соціальних експертних комісій, перевіряють прийняті ними рішення і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх;
переоглядають осіб, які оскаржили рішення міських, міжрайонних чи районних медико-соціальних експертних комісій;
проводять у складних випадках огляд хворих та інвалідів за направленнями відповідно Кримської республіканської, обласних, центральних міських, районних, міжрайонних, міських медико-соціальних експертних комісій.
38. Який порядок прийняття рішень існує у медико-соціальних експертних комісіях?
Якщо голова або окремі члени комісії не згодні з прийнятим рішенням, то до акта огляду вноситься їхня окрема думка і акт у триденний термін подається Кримській республіканській, обласній або центральній міській комісії, яка приймає відповідне рішення.
Рішення Кримської республіканської, обласних, центральних міських медико-соціальних експертних комісій (у тому числі при огляді в складних випадках) приймаються більшістю голосів членів комісії. При рівності голосів голос голови комісії є вирішальним. Член комісії, не згодний з прийнятим рішенням, викладає свою окрему думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду. При наполяганні цього члена комісії акт огляду надсилається до Міністерства охорони здоров'я України.
Якщо хворий за станом здоров'я згідно з висновком лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу не може з'явитися до медико-соціальної експертної комісії, огляд проводиться вдома або в стаціонарі, де він перебуває на лікуванні. У виняткових випадках (наприклад, коли громадянин проживає у віддаленій, важкодоступній місцевості) медико-соціальні експертні комісії можуть приймати рішення заочно за згодою громадян, керуючись матеріалами медичних справ.
Датою встановлення інвалідності вважається день надходження до медико-соціальної експертної комісії документів, необхідних для огляду хворого.
Медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК і в триденний термін надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід.
39. Де можуть бути оскаржені рішення ВЛК і МСЕК?
У разі незгоди оглянутого з рішенням районної, міжрайонної, міської медико-соціальної експертної комісії він протягом місяця має право подати про це письмову заяву до республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії або до медико-соціальної експертної комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного відділу (управління) охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або відділ (управління) охорони здоров'я в триденний термін з дня одержання заяви надсилають усі наявні документи разом із заявою на розгляд республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії, яка не пізніше як через місяць з дня подання заяви проводить переогляд хворого і приймає відповідне рішення.
Рішення республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії може бути оскаржене до Міністерства охорони здоров'я України.
Міністерство охорони здоров'я при виявленні фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає іншому складу обласної або республіканській медико-соціальній експертній комісії з урахуванням усіх наявних обставин повторно розглянути питання, рішення з якого оскаржується, а також вживає інших заходів, що забезпечують дотримання чинного законодавства при проведенні медико-соціальної експертизи.
Рішення медико-соціальної експертної комісії може бути оскаржене до суду в установленому порядку.
40. Хто може визнаватися ветераном військової служби?
Ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України:
1) які бездоганно прослужили на військовій службі і в органах внутрішніх справ і державній пожежній охороні 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД;
2) інваліди I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби чи при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку, боротьбі зі злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
3) інваліди I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 20 років і більше;
4) військові пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран Збройних Сил СРСР" за законодавством колишнього Союзу РСР;
5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.
Водночас слід мати на увазі, що низка категорій громадян України, які проходять службу і мають спеціальні звання, не віднесені законом до ветеранів військової служби. Так, протягом тривалого часу не упорядковане визнання ветеранами військової служби осіб, звільнених зі служби у податковій міліції, кримінально-виконавчій службі, МНС тощо та які не перебувають на військовому обліку у військових комісаріатах. Законопроекти з цього приводу розроблені й перебувають на розгляді у відповідних органах державної влади.
41. Які особи визнаються ветеранами праці?
Ветеранами праці визнаються громадяни, які працювали на підприємствах, в установах, організаціях, об'єднаннях громадян, фізичних осіб, мають стаж роботи 40 років - для чоловіків і 35 років - для жінок і вийшли на пенсію.
Ветеранами праці визнаються також:
а) громадяни, яким призначені пенсії на пільгових умовах:
за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах - за наявності стажу роботи у жінок - 25 років і у чоловіків - 30 років;
за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах - за наявності стажу роботи у жінок - 30 років і у чоловіків - 35 років;
відповідно до пунктів "в" - "з" статті 13 та статті 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - за наявності стажу роботи у жінок - 30 років і у чоловіків - 35 років;
відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - за наявності стажу роботи у жінок - 25 років і у чоловіків - 30 років;
б) пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран праці" за законодавством колишнього Союзу РСР;
в) інваліди I і II груп, які одержують пенсії по інвалідності, якщо вони мають стаж роботи не менше 15 років.
42. Що означає поняття "правовий статус" військовослужбовця?
Правовий статус військовослужбовця - це сукупність прав і свобод, обов'язків та відповідальності людини і громадянина, закріплених у Конституції України та інших актах законодавства, а також особливі права, обов'язки і відповідальність, які виникають у зв'язку з проходженням військової служби.
Принцип поєднання в особі військовослужбовця прав, свобод та обов'язків людини, громадянина і власне військового є основоположним для визначення його правового статусу, повною мірою відповідає конституційно-правовим засадам забезпечення прав і свобод людини і з огляду на розбудову правової держави має бути покладений у центр усіх перетворень у сфері військового будівництва.
Основоположним принципом правового статусу військовослужбовця є непорушність його статусу людини і громадянина. "Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців у правах і свободах, визначених законодавством України", - йдеться у статті 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Відповідно до статті 18 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України: "Військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України".
43. Коли громадяни набувають і втрачають статус військовослужбовця?
Громадяни набувають статус військовослужбовця з початком проходження військової служби і втрачають після її закінчення.
Початок і закінчення проходження військової служби визначені статтею 24 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу". Цією ж статтею встановлені законодавчі основи визнання військовослужбовця таким, що виконує обов'язки військової служби.
44. Який день вважається початком військової служби?
Початком проходження військової служби вважається:
а) день прибуття до військового комісаріату для відправлення у військову частину - для призовників і офіцерів, призваних із запасу;
б) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового закладу, установи тощо) - для військовозобов'язаних і жінок, які вступають на військову службу за контрактом;
в) день призначення на посаду курсанта (слухача) вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які добровільно вступають на військову службу до військових навчальних закладів.
45. Який день вважається закінченням військової служби?
Закінченням проходження військової служби вважається день, з якого військовослужбовець виключений наказом по військовій частині (військовому закладу, установі тощо) із списків особового складу.
Зазначені вище положення стосуються всіх категорій військовослужбовців.
46. За якими підставами особи, які проходять службу за контрактом, звільняються з військової служби?
Відповідно до пункту 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001, контракт припиняється (розривається), а особи офіцерського складу, прапорщики (мічмани), які проходять службу за контрактом, звільняються з військової служби:
а) після закінчення строку контракту;
б) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
в) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;
г) у зв'язку зі скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
д) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.94 № 150;
е) за службовою невідповідністю;
є) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;
ж) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням;
з) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
47. За якими підставами особи, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби?
Згідно з пунктом 67 зазначеного вище Положення офіцери, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;
в) у зв'язку зі скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено Кабінетом Міністрів України;
д) за власним бажанням - офіцери в разі наявності в них вислуги не менш як 5 років у календарному обчисленні;
е) за службовою невідповідністю;
є) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
48. Які сімейні обставини можуть бути підставами для звільнення із військової служби?
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.94 № 150 врегульовано сімейні обставини та інші поважні причини, які можуть бути підставами для звільнення із військової служби. До них відносяться:
смерть дружини (чоловіка) військовослужбовця, якщо на його вихованні залишилися одна неповнолітня дитина або кілька дітей (особи, що не досягли 18-річного віку, а також старші, якщо вони є інвалідами І чи ІІ групи або вихованцями, учнями, студентами, курсантами та слухачами (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажистами навчальних закладів, не досягли 23-річного віку і перебувають на утриманні батьків);
розірвання шлюбу, якщо на вихованні військовослужбовця залишилися згідно з рішенням суду одна неповнолітня дитина або кілька дітей;
взяття шлюбу військовослужбовцем з громадянкою (громадянином) України чи особою без громадянства, яка (який) вибуває для постійного проживання за межі України, або з іноземною громадянкою (громадянином), яка (який) проживає за межами України;
хвороба військовослужбовця чи дружини (чоловіка), дитини, а також батьків своїх чи дружини (чоловіка), які проживають разом з ним, якщо ця хвороба перешкоджає проходженню служби в даній місцевості (згідно з медичним висновком), за неможливості переведення до іншої місцевості;
необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) - за медичним висновком;
наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей;
наявність у військовослужбовців-жінок дитини віком до трьох років або дитини віком до шести років, яка потребує домашнього догляду за висновком військово-лікарської комісії, а в одиноких матерів - дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.
За наявності кількох підстав для звільнення особи офіцерського складу, прапорщики (мічмани) за бажанням обирають ту з підстав, за якою передбачаються найбільші права і пільги після звільнення.
49. На які основні категорії умовно можна поділити осіб, звільнених з військової служби?
У визначенні правового положення осіб, звільнених з військової служби у запас або відставку, умовно можна поділити на такі основні категорії:
особи, які не мають права на пенсійне забезпечення;
особи, які мають право на пенсійне забезпечення;
особи, які мають право на пенсійне забезпечення та визнаються ветеранами військової служби;
особи, звільнені із військової служби, зі специфічним статусом, який пов'язується із реформуванням Збройних Сил України, на яких поширюється дія Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей".
50. Які військовослужбовці вважаються звільненими з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України?
Відповідно до телеграм міністра оборони України від 22 липня 2004 року № 226/ЮС/246-Т і від 10 червня 2005 року № 226/7-Т, надісланих на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, звільненими з військової служби вважаються військовослужбовці, звільнені з військової служби (виключені із списків особового складу) після 1 січня 2004 року, за винятком військовослужбовців строкової військової служби та осіб, звільнених з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. До послужних списків особових справ осіб, звільнених із військової служби, та в поданнях на звільнення військовослужбовців зазначається, що вони звільнені (звільнюються) з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.
51. Чим визначено та коли військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби?
Відповідно до статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Умови, за яких військовослужбовці вважаються такими, які виконують обов'язки військової служби, визначені також п. 2 ст. 357 Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, яке затверджене наказом міністра оборони України від 04.01.94 № 2.
З огляду на зазначені норми військово-лікарські комісії визначають причинний зв'язок отриманих травм, каліцтв, ушкоджень, поранень тощо, які в подальшому при наявності медичних показників впливають на встановлення відповідного статусу.
Постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці командира військової частини, в якій військовослужбовець (військовозобов'язаний) проходив військову службу (збори) в момент одержання поранення. При цьому ВЛК приймає до уваги довідки, складені не пізніше 1 місяця після одержання військовослужбовцем (військовозобов'язаним, призваним на збори) поранення, травми.
52. Який порядок встановлення статусу учасника бойових дій військовослужбовцям, які направлялися до інших держав для участі в міжнародних миротворчих операціях?
Порядок встановлення статусу учасника бойових дій врегульовано постановами Кабінету Міністрів України від 12.05.94 № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" та від 2.01.95 № 1 "Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302".
Встановлення статусу ветеранів війни - учасників бойових дій здійснюється винятково комісіями Міністерства оборони України та інших військових формувань, де громадяни України перебувають на військовому обліку відповідно до відомчих нормативних рішень. Зокрема у Міністерстві оборони України цей процес регламентується наказами міністра оборони України:
від 31.03.96 № 87 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі посвідчень, нагрудних знаків ветеранів війни та листів талонів на право одержання проїзних квитків безплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості ветеранам війни - військовослужбовцям, які проходять військову службу у Збройних Силах України";
від 26.07.96 №208 "Про затвердження Положення про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначенням осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
від 29.12.05 №793 "Про комісії Міністерства оборони України та Збройних Сил України щодо вирішення спірних питань зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби для призначення пенсій військовослужбовцям та розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни".
Відповідно до вимог зазначених нормативних актів на військовослужбовців, які були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії, подаються нижчезазначені документи:
на військовослужбовців постійного складу (особовий склад військових частин, військові спостерігачі, військові поліцейські):
витяг з наказу по особовому складу про призначення на посаду в частину, яка перебуває у складі миротворчих сил;
витяг з розділу № 12 особової справи військовослужбовця про проходження військової служби у складі миротворчих сил;
довідка про участь у бойових діях встановленого зразка, видана військовою частиною, яка входить до складу миротворчих сил;
на військовослужбовців, які перебували у відрядженні для виконання завдань командування:
витяг з наказу відповідного командира (начальника) про направлення у відрядження;
копія посвідчення про відрядження з відповідними відмітками про прибуття та вибуття;
витяг з наказу по стройовій частині з військової частини, в яку вони були направлені у відрядження;
довідка про участь у бойових діях встановленого зразка, видана військовою частиною, яка входить до складу миротворчих сил.
Визнання військовослужбовця учасником бойових дій у цих випадках здійснюється колегіально:
комісією Міністерства оборони України щодо вирішення спірних питань зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби для призначення пенсій військовослужбовцям та розгляду спірних питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - стосовно військовослужбовців Міністерства оборони України, військових частин, установ та організацій безпосереднього підпорядкування Міністерства оборони України;
комісією Генерального штабу Збройних Сил України для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - стосовно військовослужбовців Генерального штабу Збройних Сил України, військових частин, установ та організацій безпосереднього підпорядкування Генерального штабу Збройних Сил України.
|
|
|
|
|
|
