За християнським звичаєм у великі свята прийнято робити приємні подарунки людям, обділеним із різних причин домашнім теплом і увагою рідних.
У Полтавській обласній клінічній психіатричній лікарні імені О. Ф. Мальцева знаходяться п’ять «афганців», які, по суті, живуть тут роками, а дехто й десятиліттями. Ці чоловіки родом із Полтави, Кременчука, одного із сіл Гадяцького району. На превеликий жаль, останнім часом до людей, на чий психічний стан вплинула війна в Афганістані, долучаються й ті, хто нині воює на сході України. На мирній території важко усвідомити, що доводиться бачити і відчувати нашим захисникам під обстрілами мінометів і «Градів», виносячи поранених і загиблих друзів.
Заступник головного лікаря психіатричної лікарні Людмила Самолеліс розповідає, що бійці із зони проведення АТО поступають до них щодня. Адже психіка людини не менш вразлива, ніж її тіло.
Напередодні світлого Воскресіння Христового дванадцять бійців АТО були виписані додому, у родинний затишок. У кожного з тих, хто стає пацієнтом цієї лікарні – різні захворювання психічного характеру. Щоб адаптувати їх до мирного життя, за спеціальною програмою з ними працює бригада реабілітологів. Для цього психологи закладу пройшли підготовку в країнах Європи та в Ізраїлі. А враховуючи те, що багато бійців отримали ще й різного роду поранення, за підтримки меценатів тут створюються умови і для фізичної реабілітації.
У Великодні свята своїх побратимів у Полтавській обласній психіатричній лікарні відвідали голови громадських організацій «афганців»: обласної – Валерій Корчуков, міської – Олександр Романенко, Шевченківської районної – Володимир Корнійчук та Іван Петренко, який опікується сім’ями загиблих учасників бойових дій Полтавщини. Смачні паски та майстерно прикрашені крашанки колишнім бійцям передали зі Свято-Успенського храму. Супроводжував подарунки отець Юрій, який поспілкувався з хворими, нагадав про історію свята Пасхи, щиро побажав їм і всьому персоналові лікарні здоров’я, якомога менше піддаватися тривогам, сподіватися на краще й у будь-якій ситуації не впадати у відчай, бо це гріх.
Кожен із відвідувачів знайшов теплі слова і побажання чоловікам, які колись в Афганістані чи нині в Україні чесно виконали військовий обов’язок. І не їхня вина, що психіка в якійсь ситуації не витримала навантаження, дала збій.
Такі проблеми, напевне, є в кожному обласному центрі й у великих містах. Тому місцевим спілкам «афганців» варто на них звертати увагу і брати приклад із полтавців, які вже шостий рік морально підтримують колишніх побратимів.
